Соціально-демографічні ознаки особи злочинця 4 страница

• напівстандартизоване - поєднує в собі особливості двох попередніх видів.

За процедурою проведення розрізняють такі типи інтерв'ю:

• панельне - багаторазове інтерв'ю одних і тих же респон­
дентів щодо однієї і тієї ж проблеми через певні проміжки часу;

• групове - запланована бесіда, у процесі якої дослідник прагне започаткувати дискусію в групі;

• клінічне інтерв'ю — тривала, глибока бесіда, мета якої по­лягає в одержанні інформації про внутрішні спонукання, мотиви, схильності респондентів;

• фокусоване інтерв'ю — короткочасна бесіда, мета якої по­лягає в отриманні інформації про конкретну проблему, про­цес або явище, про реакції суб'єкта на задану дію.

За типом респондентів інтерв'ю бувають: з відповідальною особою, з експертом, з рядовим респондентом.

Одна з основних умов, які впливають на достовірність і надійність інформації, наявність якісного питальника та до­тримання правил його застосування⁷⁶.

Питальник—документ, у якому сформульовано й тематично згруповано запитання, передбачено місце для записів відпо­відей на них.

До питальників додають, так звані, протоколи інтерв'юера, що містять основні відомості про процес інтерв'ю.

І Іа інтерв'ю впливають місце, конкретні обставини, трива­лість його проведення (найчастіше респондент погоджується на нетривале інтерв'ю).

Метод інтерв'ю дає змогу одержати глибинну інформацію про думки, погляди, мотиви, уявлення респондентів. Суттєвою його особливістю є, здебільшого, зацікавленість респондента опитуванням, яка забезпечується особистим контактом учас­ників інтерв'ю.

Однак організація та проведення інтерв'ю наштовхуються на певні труднощі, пов'язані з пошуком психологічного контакту з респондентом; значними матеріальними та часови­ми затратами; трудомісткістю підготовки інтерв'юерів; забез­печенням анонімності інтерв'ю.

Особливості інтерв'ю зумовили його широке використання в проблемних дослідженнях, при вивченні громадської думки, контрольних, вибіркових і експертних опитуваннях.

^7І Соціологія: Підручник / За ред. проф. В. Г. Городяненка. - К.: Академія, 2002. - С. 497.

⁷⁶ Соціологія: Підручник / За ред., проф. В. Г. Городяненка. - К.: Академія, 2002. - С. 499.

7.12. Метод спостереження

Спостереження- метод збору наукової інформації, сутність якого полягає в безпосередній реєстрації фактів, явищ, процесів, які відбуваються в соціальній реальності.

Для спостереження характерними є систематичність, плано­мірність і цілеспрямованість. Найважливішою його перевагою порівняно з іншими соціологічними методами є синхронність із досліджуваним явищем, процесом. Це дає змогу безпо­середньо вивчати поведінку людей за конкретних умов у реаль­ному часовому просторі ("саме те", "саме тут", "саме зараз"). Дослідник особисто спостерігає явище, котре вивчає (трудо­вий колектив, мікрогрупу, певну особу, інше).

Кримінологічне спостереження поділяється на такі види:

-повне;

- включене;

- спостереження-участь;

- самоспостереження⁷⁷.

При повному спостереженні дослідник безпосередньо ви­вчає кримінологічні явища, прагнучи найбільш повно й чітко зафіксувати виявлені факти. При цьому не можна допускати протиправних дій з боку осіб, які вивчаються.

При включеному спостереженні дослідник спеціально вхо­дить до групи, що вивчається. Цей метод у кримінологічних дослідженнях застосовується дуже рідко.

Спостереження-участь здійснює дослідник через власне службове чи громадське становище. При цьому він активно впливає на явище, котре вивчає. Так, працівники органів внутрішніх справ, прокуратури, служби безпеки, суду, юстиції тощо при виконанні своїх функціональних обов'язків.

При самоспостереженні особа викладає своє суб'єктивне ро­зуміння кримінологічних явищ, формулює відповідні висновки та пропозиції (приміром, автобіографія, щоденники, листи).

Використання методу спостереження ефективне в таких випадках:

• у процесі отримання попередньої інформації, необхідної для уточнення напрямів запланованого дослідження, оскільки

професійно проведене спостереження надає дослідникові нові характеристики досліджуваного об'єкта, допомагає звільнитися під традиційного підходу до вирішення соціальної проблеми;

• для отримання ілюстративних даних, які суттєво до­повнюють статистичний аналіз даних, одержаних за допо­могою масового опитування;

• за умови, що саме спостереження є найпридатнішим, най­ефективнішим методом досягнення цілей дослідження, пере­вірки вироблених гіпотез.

Загалом, соціологічне дослідження, в якому застосовують спостереження, планують і проводять у такій же послідовності, яки інші дослідження, включаючи етапи, процедури щодо про­грамного забезпечення та розробки інструментарію. Конкретні зміст і спрямованість кожного етапу підготовки та проведення дослідження залежать від особливостей досліджуваної проблеми й власне методу спостереження.

Плануючи використання цього методу, звертають увагу на його сутнісні характеристики, що одночасно є і його пере­вагами, оскільки спостереження:

• наводить характеристику об'єкта спостереження: кількість осіб, які беруть участь у досліджуваній ситуації, соціально-демографічну структуру групи, особливості стосунків, роз­поділ у ній тощо;

• описує місце проведення спостереження, типову поведінку членів групи, а також відхилення в ній;

• визначає мету діяльності групи, а також співвідношення загальної мети з цілями учасників групи;

• описує соціально-психологічний клімат у групі, соціальну поведінку, мотиви та стимули діяльності її учасників;

• встановлює частоту і тривалість елементів досліджуваної ситуації, їхні повторюваність, унікальність, типовість, і на цій підставі формулює висновки щодо випадковості чи законо­мірності соціальної ситуації, що підлягає дослідженню⁷⁸.

Водночас спостереженню властиві певні об'єктивні та суб'єктивні недоліки. До об'єктивних недоліків спостереження

⁷⁷ Кримінологія і профілактика злочинів: Курс лекцій у 2-х кн. / Александров Ю. В., Гаврилишин А. П., Лихолоб В. Г. та ін. - Кн. 1.: Загаль­на ^т'_. "ина. - К.: Українська академія внутрішніх справ, 1996. - С. 77.

⁷⁸ Соціологія: Підручник / За ред. проф. В. Г. Городяненка. - К.: Академія, 2002. - С. 437.

належать обмеженість, локальність висновків про досліджу­вану соціальну ситуацію, що ускладнює узагальнення отрима­них даних, поширення їх на великі масиви. Нерідко буває складно, а то й неможливо повторно зареєструвати той самий соціальний об'єкт, оскільки на нього весь час упливають різно­манітні соціальні чинники, які змінюють його, додають йому інших ознак.

Група суб'єктивних недоліків зумовлена тісним зв'язком спостерігача з об'єктами спостереження, оскільки він спо­стерігає факти, події, явища та процеси, притаманні суспіль­ству, до якого належить сам. Окрім того, спостерігач має певний світогляд, соціальний статус, інтереси, що позначається на сприйнятті, розумінні, оцінці спостережуваних явищ, про­цесів дійсності й, відповідно, на його висновках щодо побаченого.

Певну роль відіграють емоційність, попередні установки спостерігача щодо досліджуваної ситуації. Якщо він ще до спо­стереження має певні думки, міркування про об'єкт досліджен­ня (вони можуть бути позитивні чи негативні), це може суттєво вплинути на процедуру спостереження, знизити об'єктивність отриманих даних. Зниження об'єктивності інформації мож­ливе, якщо об'єкти дослідження, знаючи, що за ними ведеться спостереження, істотно змінюють характер своїх дій, поводяться нетрадиційно. На результати спостереження впливають настрій, здоров'я спостерігача, інші ситуативні чинники, котрі дуже важко передбачити та взяти до уваги.

7.13. Метод експертних оцінок

Використання цього методу в кримінології полягає у взятті до уваги думки фахівців, провідних у певних галузях знань експертів з різних питань, які стосуються злочинності та за­ходів боротьби з нею. Метод експертних оцінок широко вико­ристовують при прогнозуванні злочинності й конкретних видів злочинів, для оцінювання рівня латентної злочинності, вивчення ефективності норм кримінального права, причин змін у динаміці злочинності та ін.

Сутність методу експертних оцінок полягає в тому, що цен­тром кількісної та якісної оцінки об'єктивних і суб'єктивних

факторів, які впливають на злочинність або зумовлюють її, стає думка спеціалістів, котра спирається на їхній професійний науковий і практичний досвід. Основне завдання дослідження -сформулювати запитання, правильно обрати експертів й органі­зувати роботу з ними. Розрізняють дві основні форми опиту­вання експертів:індивідуальні та групові. Опитування можуть бути очними (безпосередніми) та заочними, письмо­вими й усними, складатися із загальних і конкретних запитань. Як експерти запрошуються вчені, до кола наукових інте­ресів яких належать проблеми, що стосуються предмета екс­пертизи, та практичні працівники, які мають значний про­фесійний досвід роботи в системі органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю й мають у своєму розпорядженні емпіричний і статистичний матеріал. Кількість експертів, які залучаються, залежить від завдань дослідження, складності проблем, що ви­вчаються, терміновості проведення експертизи (буває, що експертну групу складають близько 20-30 осіб). Опиту­вання експертів проводяться очно та заочно, можливі інди­відуальні й групові опитування. Практикується проведення своєрідних "круглих столів" усіх експертів. Під час групового обговорення проблеми, що цікавить дослідника, можливо, буде висловлено декілька думок. Усі вони узагальнюються та аналізу­ються дослідником, який вдається у таких випадках до встанов­лення осередненої думки, котру підтримують більшість експертів.

7.14. Документальний метод

Без вивчення документів практично не відбувається жодна наукова робота, пов'язана з кримінологічними питаннями. Документ - це предмет, створений людиною та призна­чений для зберігання й передавання інформації. Документами є не тільки офіційна та неофіційна письмова інформація, а й фотографії, аудіо-, відеозаписи, книжки, рукописи, листи⁷⁹.

Найчастіше в кримінологічних дослідженнях використо­вують інформацію, що міститься в архівних кримінальних

⁷⁹ Александров Ю. В., Гель А. П., Семаков Г. С. Кримінологія: Курс лекцій. - К.: МАУП, 2002. - С. 33.

справах. Вивчення архівних кримінальних справ є одним із найпоширеніших методів кримінологічного дослідження, що здійснюється на підставі спеціально розробленої відповідно до мети, завдань і предмета дослідження анкети. Зазвичай, така анкета складається з чотирьох розділів. У першому містяться запитання, що стосуються безпосередньо злочинуу другому-за­питання, які стосуються особи злочинця, у третьому - про мету й мотиви злочинного діяння, у четвертому - запитання, по­в'язані з виховним упливом судочинства, заходами покарання та профілактичної роботи за матеріалами справи.

Залежно від теми дослідження вивчають особові справи засуджених, які перебувають у місцях позбавлення волі, статистичні картки й інші облікові документи, що зберігаються в управ­ліннях внутрішніх справ та управліннях (відділах) юстиції.

Розрізняють два способививчення, аналізу й обробки документальної інформації:традиційний (класичний) і форма­лізований (контент-аналіз).

Традиційний аналіз полягає в огляді документа (зовнішнє дослідження) та вивченні його змісту (внутрішнє дослідження). Мета зовнішнього дослідження - встановити вид документа, час і місце створення, авторство й мету створення, достовірність документа та його контексту. Внутрішній аналіз складається зі змістовного, юридичного та психологічного аналізів тексту (зображення).

Формальний аналіз здійснюють заздалегідь підготовленою програмою. Застосовують цей аналіз за наявності значного за обсягом документального матеріалу, коли потрібні висока точність і об'єктивність аналізу.

Після отримання необхідної інформації її обробляють і уза­гальнюють за допомогою математичних методів, зазвичай, із застосуванням спеціальних комп'ютерних програм.

7.15. Соціальний експеримент

Соціальний експеримент- різновид експериментально­го методу, пов'язаний зі штучною, дослідною зміною умов іформ суспільного життя, а звідси, й з вивченням людської поведінки в умовах, які змінилися. Він дає можливість виявити

нові чи уточнити раніше відомі факти, перевірити певну гіпо­тезу або нововведення, а також слугує джерелом одержання фактичного матеріалу⁸⁰. Дуже часто кримінологічні екс­перименти застосовуються для перевірки ефективності нових форм і методів у запобіжній діяльності в окресленому регіоні на якомусь підприємстві.

Проведення експерименту в кримінологіїзастережене двома умовами.По-перше, він може застосовуватися тільки в позитивному напрямку. Не можна, наприклад, штучно, до­слідним шляхом створювати обставини (причини й умови), які сприяють вчиненню злочинів, що вивчаються, або чинити будь-які інші дії, які провокували б злочин. По-друге, про­ведення кримінологічного експерименту допустиме в межах закону та моралі, що унеможливлює порушення прав, свобод і законних інтересів громадян.

Кримінологічний експеримент застосовується для пере­вірки дійовості соціально-позитивних факторів упливу на зло­чинність, приміром, розробка оптимальних форм із запобігання злочинам, прогресивних форм виправлення засуджених до позбавлення волі тощо. Багато таких заходів вже були в свій час запроваджені у практику після їх попередігьої експерименталь­ної перевірки (створення колоній-поселень як одного з видів установ відбування покарання; створення народних дружин для охорони громадського порядку та ін.).

7.16. Психологічні методи, що використо­вуються в кримінологічних дослідженнях

При вирішенні деяких кримінологічних проблем не можна обійтися без застосування психологічних методів. їх викори­стання додає глибини й усебічності кримінологічним до­слідженням. За допомогою психологічних методів, які ви­користовують у кримінологічних дослідженнях, можна отрима­ти розгорнуту характеристику особи злочинця, здійснити

⁸⁰ Кримінологія: Загальна та Особлива частини: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. навч. закладів / І. М. Даньшин, В. В. Голіна, О. Г. Кальман, О. В. Лисодєд; За ред. проф. І. М. Дань-шина. - X.: Право, 2003. - С. 27.

якісну й кількісну оцінку внутрішньо- та міжгрупових про­цесів спілкування, що, зокрема, дуже важливо для класифікації та типізації злочинців.

Найпоширенішими у кримінології психологічними метода­ми є тестування та соціометрія.

Тестування є різновидом методу опитування. Тест -цезав­дання, запитання й ситуації, котрі розробляє дослідник і ставить перед досліджуваною особою. Застосування тесту зумовлю­ється необхідністю зіставлення (порівняння, диференціації, ранжування) індивідів за рівнем їхнього розвитку чи ступе­нем вираженості різних психологічних якостей (інтелект, здібності, темперамент, емоції, особистісні риси та ін.). Мета тестування полягає у встановленні психологічних характери­стик особи злочинця: його інтелектуальних можливостей як індивіда, творчих здібностей, схильності до ризику, само­контролю, жорстокості, швидкості реагування в надзвичайній ситуації тощо.

При тестуванні використовуються стандартизовані питання та завдання (тести), що мають певну шкалу значень.

Теорія та практика психологічної науки розробили безліч тестів: загальноособистісні для дослідження всієї системи психічних особливостей особи; особистісні для дослідження будь-якої однієї характерної риси індивіда; групові, за до­помогою яких вивчається структура малих неформальних і формальних соціальних груп (їхня згуртованість, особливості психологічного клімату й міжособистісних стосунків, які пану­ють у них) тощо. Тестові дослідження, що побудовані на науко­вій основі, дають можливість більш повно й усебічно вивчити особу злочинця і певні категорії злочинців також. Незважаючи на складність деяких психологічних тестів (які іноді склада­ються з великого переліку питань), за їх допомогою можна швидко дослідити велику кількість осіб.

Соціометрію(соціометричне опитування) вітчизняна наука запозичила із психології та соціології зарубіжних країн. Соціометричнедослідження - це метричне вивчення емоцій­но-психологічних зв'язків між людьми. На думку засновника цієї методики американського вченого Дж. Морено, соціо-метричний метод - це система технічних засобів і процедур, які застосовують для метричного та якісного аналізу соціально-

емоційних зв'язків індивіда з членами групи, в якій він працює і живе. За допомогою цього методу можна отримати відображен­ня динаміки внутрішніх взаємин між членами групи, здійснити кількісну та якісну оцінку внутрішньо- та міжгрупових про­цесів спілкування, визначити симпатії та антипатії людей усередині групи, наявність лідера, угруповань, конфліктних ситуацій⁸¹.

До основних переваг соціометрії належать простота та швидкість здійснення дослідницьких процедур, наприклад, опитування членів групи з метою виявлення їхнього бажання чи небажання спільно вчитися, працювати, відпочивати, викону­вати громадські доручення.

Соціометрія ґрунтується на соціометричному опитуванні-необхідному переліку (наборі) запитань, які ставлять опитува­ним з метою виявлення їхніх стосунків з іншими членами групи. Опитування в соціометричному дослідженні повинне відпо­відати загальним вимогам, які висуваються до формулювання запитань у будь-якому опитуванні - анкетуванні чи інтер­в'юванні. Отримані в результаті соціометричного опитування дані обробляють, підсумовують і зводять у соціоматриці (таб­лиці) чи соціограми (схеми). Аналіз таблиць і схем дає змогу, з одного боку, виявити соціально-психологічні властивості особи та групи, а з другого, обрати ефективні засоби керування механізмом взаємодії особи та групи.

У кримінології соціометрію як метод пізнання застосовують рідко, здебільшого в дослідженнях кримінологічних проблем сімейних відносин. Одночасно цей метод можна успішно за­стосовувати в дослідженнях деяких проблем кримінології, зокрема, при вивченні ефективності заходів кримінального по­карання (позбавлення волі, виправних робіт тощо), інституту співучасті. Застосовуючи цей метод, можна змінювати склад груп засуджених, які відбувають покарання у виправно-трудових установах, вирішувати конфліктні ситуації, оздоров­лювати психологічну атмосферу.

⁸¹ Александров Ю. В., Гель А. П., Семаков Г. С. Кримінологія: Курс лекцій. - К.: МАУП, 2002. - С. 37.

ТЕМА 8. Кримінально-правова

статистика та її застосування в практичній діяльності органів внутрішніх справ

8.1. Статистика як наука

Уперше термін "статистика" був уведений німецьким науков­цем Г. Ахенвалем, який у 1749 р. випустив книгу про державо­знавство. Термін "статистика" походить від латинського слова "статус" (зіаіик), що означає "визначений стан речей".

Між статистичною наукою та практикою існує тісний взаємозв'язок. Статистична наука використовує дані практики, узагальнює їх і розробляє методи проведення статистичних досліджень. У практичній же діяльності застосовуються теоре­тичні положення статистичної науки для вирішення конкрет­них управлінських завдань. Протягом тривалого та складного процесу формування статистики ці дві функції постійно взаємо­діяли і практичні потреби неминуче впливали на розвиток статистичної науки.

Наука статистика має власний предмет дослідження. Об'єктом вивчення статистики є суспільство, явища та процеси суспільного життя.

Отже, статистика- це суспільна наука, що вивчає кількісний бік масових явищ суспільного життя в нерозривному зв'язку з їхнім якісним аспектом у конкретних умовах простору й часу.

У складі статистичної наукивиділяють такі частини:

- загальна теорія статистики;

- економічна статистика;

- соціальна статистика.

Загальна статистика розглядає категорії статистичної науки. Вона формулює та розробляє основні принципи, прави­ла й методи дослідження, загальні для всіх галузей статистики.

Економічна статистика вивчає явища та процеси в еконо­міці, розробляє систему економічних показників і методи ви­вчення національного господарства країни чи регіону як єдиного цілого. Завданням економічної статистики є розробка й аналіз статистичних показників, які відображають стан національної

економіки, взаємозв'язку економічних галузей, особливостей розміщення продуктивних сил, наявність матеріальних, трудо­вих і фінансових ресурсів, досягнутий рівень їх використання.

Соціальна статистика формує систему показників для харак­теристики життя населення та різних аспектів соціальних ві дн осин; її галузі: статистика народонаселення, політики, культури, охорони здоров'я, науки, освіти тощо.

Економічна й соціальна статистики, в свою чергу, поділя­ються на галузеві статистики, що розробляють зміст і методи обчислення показників, які відображають особливості певної галузі господарства (наприклад, статистика промисловості, статистика сільського господарства, правова статистика).

8.2. Поняття правової статистики

Правова статистика- це заснована на загальних прин­ципах і змісті юридичних наук система положень та прийомів загальної теорії статистики, що застосовується при вивченні кількісного боку правопорушень і пов'язаних з ними явищ та заходів соціального контролю за ними.

Правова статистика поняття збірне, оскільки до неї можуть бути віднесені статистичні відомості багатьох установ, зокрема й тих, які не належать до правоохоронних. Правова статистика відображає дані про те, як захищаються гарантовані Конститу­цією України права та свободи людини і громадянина, всі форми власності фізичних та юридичних осіб, громадський порядок тощо. Основною метою правової статистики є облік порушень законності, що розглядаються органами Міністерства внутріш­ніх справ України, прокуратури, Служби безпеки України, Прикордонної служби України, Державної податкової адміні­страції України, Державної митної служби України, судами, нота­ріатом та іншими державними органами, котрі мають право порушувати кримінальні справи, проводити досудове слідство й дізнання, засуджувати, виконувати покарання, здійснювати соціальний контроль за злочинністю та іншими правопору­шеннями.

Предмет правової статистики зумовлює і основні завдання,що їх має вирішувати ця галузь статистичної науки:

• показники правової статистики повинні бути надійною базою для розробки державної політики у сфері боротьби

зі злочинністю й іншими правопорушеннями, сприяти по­будові правової держави;

• здійснювати всебічний облік, збір, аналіз і узагальнення статистичної інформації про правові явища;

• забезпечувати достовірність, об'єктивність, оперативність, стабільність і цілісність статистичної інформації з метою розроб­ки єдиної програми статистичного обліку правових явищ, які ви­користовуватимуться і для розробки нових законодавчих актів;

• забезпечувати доступність, гласність та відкритість зведе­них статистичних даних про правові явища.

Різноманітний характер правопорушень, які має брати до уваги правова статистика, а також особливості діяльності установ, що здійснюють заходи контролю за ними, зумовлюють ви­ділення трьох самостійних підгалузей правової стати­стики,котрі складають її систему:

1) кримінально-правову - має своїм об'єктом кількісний бік злочинності та заходи соціального контролю за нею;

2) цивільно-правову- безпосереднім об'єктом має кількісний аспект цивільних правовідносин, які розглядає суд і нотаріат;

3) адміністративно-правову — її об'єктом є кількісний бік адміністративних правопорушень і заходів адміністративного впливу.

Особливим підвидом є статистика прокурорського нагляду за дотриманням законності в державі. Насамперед, це нагляд за дотриманням прав і свобод людини та громадянина органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання й досудове слідство, засудження, за дотриманням законності в місцях позбавлення волі, за правотворчою діяльністю, та, зрештою, координація роботи всіх правоохоронних органів у сфері боротьби зі злочинністю.

8.3. Розділи кримінально-правової стати­стики

Кримінально-правова статистика залежно від стадій кримі­нального процесу складається із таких розділів, органічно по­в'язаних між собою:

1) статистика органів,які провадять оперативно-роз­шукову діяльність;

"' 2) статистика досудового слідства,що охоплює діяльність органів дізнання, досудового слідства та прокуратури. До неї на­лежать, по-перше, облік і реєстрація злочинів, кримінальних справ, матеріалів про злочини, вирішених відповідно до кримі­нально-процесуального законодавства, а також осіб, які скоїли зло­чини, та потерпілих від злочинів; по-друге, облік заходів щодо розслідування злочинів, термінів розслідування, сум відшкодо­ваної шкоди, профілактичної роботи тощо;

3) статистика кримінального судочинства,що відображає роботу судів усіх інстанцій щодо здійснення правосуддя. При цьому проводиться облік як кількісних (кількості кримі­нальних справ, які надійшли до судів, їхній рух, кількість засудже­них і виправданих осіб тощо), так і якісних показників (терміни розгляду кримінальних справ, направлення їх на додаткове роз­слідування, призначені судом види та розміри покарання тощо). Завдяки цьому розділові можна охарактеризувати кількість кримі­нальних справ, які надійшли до суду; кількість підсудних; кількість засуджених осіб; кількість виправданих осіб; кількість справ, які були розглянуті в наглядовій і касаційній інстанціях; наслідки цього розгляду; строки розгляду справ,атакож процесуальні дії суду;

4) статистика виконання судових вироків,яка відобра­жає діяльність установ кримінально-виконавчої системи з реалізації призначених судами покарань. Цей розділ харак­теризує облік усіх засуджених з розподілом за видами по­карань; облік діяльності органів суду та виправно-трудових закладів з умовно-дострокового звільнення від покарань і за­міни покарання більш м'яким, а також рішення про пере­ведення з одного виправно-трудового закладу до іншого тощо.

Отже, показники кримінально-правової статистики, з одного боку, характеризують рівень, структуру та динаміку злочинності й судимості, а з другого, - діяльність органів дізнання, досудо­вого слідства, органів суду, органів виконання покарання до здійснення кримінальної правозастосовної практики.

8.4. Значення кримінально-правової стати­стики

Кримінально-правова статистика дає вичерпну, науково обґрунтовану інформацію про тенденції та закономірності в розвитку злочинності, її рівень, структуру, динаміку, особу злочинця, причини й умови існування злочинності, а також

про позитивні та негативні наслідки роботи правоохоронних органів із запобігання злочинності.

Дані статистики дають змогу прогнозувати та розробляти науково обґрунтовані заходи щодо запобігання певним видам злочинів.

Матеріли правової статистики широко використовуються як засіб оперативного керівництва вищестоящих органів підлег­лими та постійного контролю за їхньою діяльністю. Кількісно фіксуючи результати роботи органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, судів, правова статистика таким чином допомагає виявити типові недоліки та вжити своєчасних заходів щодо їх усунення. Наприклад, статистичні дані Міністерства внутрішніх справ України дають можливість аналізувати роботу певних його служб і підрозділів щодо розкриття злочинів, дотримання термінів розслідування, відшкодування матеріальних збитків тощо.

Статистичні дані дають змогу вирішити питання про матеріаль­но-технічне та фінансове забезпечення й дислокацію різних правоохоронних органів, проектування штатного розкладу, а також інші питання організаційно-управлінського характеру.

Істотну роль правова статистика відіграє у процесі коор­динації діяльності різних правоохоронних органів з метою покращення їх вазаємодії в боротьбі зі злочинністю.

Статистичні дані відіграють важливу роль при підготовці проектів законодавчих та інших нормативних актів.

Статистичні дані також використовуються в наукових до­слідженнях.

8.5. Етапи статистичного дослідження

Будь-яке статистичне дослідження послідовно проходить три етапи, проте перед його початком необхідно провести відповідну підготовку. Підготовча частина передбачає вивчення проблеми дослідження, розробку його напрямків, визначення понятійного апарату та низку інших питань методологічного й матеріально-технічного забезпечення дослідження.

Перший етап - збір первинного матеріалучерез реєстра­цію фактів або опитування респондентів.