Соціально-демографічні ознаки особи злочинця 7 страница

- встановлення й удосконалення правових заборон і об­межень, які сприяють запобіганню та припиненню виникнення умов для злочинів;

- встановлення й удосконалення адміністративно-правових норм, спрямованих на припинення процесу формування звичок і стереотипів поведінки, що за певних обставин або ситуацій можуть призвести до вчинення злочину;

- запровадження й удосконалення кримінально-правових норм подвійної превенції, спрямованих на те, щоб не допустити тяжких і особливо тяжких злочинів через притягнення до від­повідальності осіб, які створили ситуацію для реалізації зло­чинного наміру;

- запровадження й удосконалення норм, що заохочують при­пинення дій злочинців і самозахист від них;

- заохочення добровільної відмови від доведення злочину до кінця;

- заохочення повного виявлення та розкриття злочинів;

- правову регламентацію діяльності суб'єктів профілактики;

- виховання правосвідомості для того, щоб досягти рівня дотримання правових норм особистих переконань;

- виховання профілактичної активності громадян, їхньої готовності допомагати в боротьбі зі злочинністю;

- нормативне закріплення стандартів безпеки від злочинів.

9.9. Суб'єкти профілактики злочинів

Суб'єктами профілактики злочинності (злочинів) є органи, установи, організації, підприємства, а також посадові особи (служ­бовці) й окремі громадяни, на яких законом покладено завдання та функції із виявленя, усуі іення, послаблення, нейтралізації причин і умов, які сприяють існуванню та поширенню злочинності за­галом, певних видів і конкретних злочинів, а також утримання від переходу на злочинний шлях та забезпечення ресоціалізації осіб, схильних до вчинення злочинів (рецидиву).

Діяльність усіх суб'єктів профілактики злочинів повинна організовуватися на основі таких принципів:

• цілеспрямоване здійснення профілактики злочишвяк функції;

• зв'язок з елементами системи "по горизонталі" (взаємо­дія) і "по вертикалі" (підпорядкування);

• неухильне виконання команд нерівного механізму системи;

• вибір лінії поведінки відповідно до стану об'єкта профі­лактичного впливу.

Види суб'єктів профілактики

1. За місцем у державній і суспільній системі суб'єкти
профілактики можуть бути класифіковані на:

- державні;

- неурядові (недержавні), зокрема, комерційні чи неко-мерційні структури, громадські об'єднання та спеціалізовані формування;

- громадяни.

2. За завданнями, компетенцією та змістом запобіжної
діяльності розрізняють такі суб'єкти профілактики:

- органи влади загальної компетенції (їх установи, органі­
зації, підприємства);





- Соціально-демографічні ознаки особи злочинця 7 страница - student2.ru неспеціалізовані; -частково спеціалізовані;

- спеціалізовані органи.

Відповідно до Конституції України, забезпечення закон­ності, правопорядку, громадської безпеки, а отже, й запо­бігання злочинам перебувають у спільному віданні держави та її суб'єктів.

У спільному віданні перебувають також: охорона навколиш­нього природного середовища, загальні питання виховання й освіти, координація питань охорони здоров'я, захист сім'ї та молоді, соціальний захист, адміністративна, трудова, сімейна й низка інших галузей законодавства, кадри судових і право­охоронних органів, адвокатура, нотаріат. Ці напрямки правово­го регулювання та організаційно-управлінської діяльності тісно пов'язані із запобіганням злочинам.

Представницькі органи держави та її суб'єкти приймають закони й інші нормативно-правові акти, що становлять право­ву базу профілактики. У межах своєї компетенції органи місце­вого самоврядування приймають нормативні акти, пов'язані з профілактикою злочинів, вирішуючи питання місцевого значення щодо охорони громадського порядку.

Президент України та Уряд видають, відповідно до своїх повноважень, нормативні акти (укази, постанови, розпо­рядження) щодо запобігання злочинам, згідно з Конституцією України й іншими законами України.

Неспеціалізовані суб'єкти профілактикизлочинності -це суб'єкти господарювання; установи культури та спорту; засоби масової інформації; органи, що регулюють природо­користування, міграцію, котрі здійснюють працевлаштування, пенсійне забезпечення; житлово-комунальні органи; установи, що надають послуги з проведення дозвілля, й інші органи, які беруть участь у різних сферах життєдіяльності суспільства.

Хоча діяльність таких суб'єктів профілактики часто сприяє запобіганню злочинам, однак такі завдання не виділені в їхній діяльності в особливий напрямок і профілактичний ефект до­сягається ніби опосередковано або через звертання з боку спеціа­лізованих суб'єктів профілактики до них з конкретними до­рученнями.

До частково спеціалізованих (напівспеціальних) органівналежать установи соціального обслуговування, освіти, охорони здоров'я, а також природоохоронні, контрольно-ревізійні й аудиторські організації.

Такі органи отримали назву частково спеціалізованих з метою встановлення межі між ними та неспеціалізованими струк­турами. Останні певною мірою пов'язані з профілактикою зло­чинності, але відповідні функції виконують, зазвичай, після звер­нення відповідних органів, які ведуть цілеспрямовану боротьбу зі злочинністю чи у зв'язку із забезпеченням правопорядку й безпеки серед певної категорії громадян. Частково ж спеціа­лізовані суб'єкти профілактики мають у межах своїх основних завдань спеціально виділену функцію профілактики.

Спеціалізованими суб'єктамизапобігання злочинамє правоохоронні органи, для яких завдання та функції профі­лактики належать до основних, пріоритетних завдань. Це органи суду, прокуратури, внутрішніх справ, податкової міліції, держав­ної безпеки, юстиції, митна та прикордонна служби, внутрішні війська, наукові й навчальні спеціалізовані юридичні установи. До системи спеціалізованих органів належать і деякі спеціа­лізовані громадські об'єднання (формування), організації недержавних форм власності, що надають охоронні послуги.

9.10. Суд як суб'єкт запобігання злочинам

Судові органи вирішують завдання запобігання злочинам за допомогою різних засобів і методів. Згідно із законодавством про судоустрій, суди зобов'язані своєю діяльністю виховувати громадян у дусі точного й неухильного виконання законів, дбайли­вого ставлення до державної та приватної власності, дотримання трудової дисципліни, поваги до прав, честі й гідності громадян.

Профілактичний ефект діяльності суду пов'язаний з виконан­ням його основного завдання - здійсненням правосуддя. Шляхом винесення справедливого рішення по кримінальних справах суд забезпечує загальну та спеціальну превенцію, зокрема, робить свій внесок у запобігання рецидиву. Справедливі рішення по цивільних, сімейних, трудових, господарських справах сприяють усуненню чи пом'якшенню криміногенних конф­ліктних ситуацій, факторів, які детермінують кримінальну мотивацію та полегшують її реалізацію.





Профілактичну спрямованість має аналітична робота, узагальнення судової практики, що здійснюють інформаційне забезпечення методичної роботи у сфері запобігання злочинам.

Профілактичний ефект діяльності суду забезпечується реалі­зацією принципу гласності в його роботі, що припускає ви­світлення ходу та результатів судових процесів.

Форми запобіжної роботи судових органівдуже різноманітні: виїзні засідання, залучення представників громадськості до судового розгляду, окремі ухвали, контроль за виконанням вироків, рішень і постанов.

9.11. Прокуратура як суб'єкт запобігання злочинам

Профілактика злочинності - завдання, що підлягає ви­рішенню в кожному напрямку діяльності прокуратури.

Особливості компетенції прокуратури, обсяг її повно­важень визначають специфіку діяльності органів прокуратури як суб'єктів профілактики злочинності.

Прокуратура не лише виконує свої безпосередні функції щодо запобігання злочинам, але й здійснює нагляд за виконан­ням органами держави та місцевого самоврядування, громад­ськими організаціями, іншими недержавними структурами вимог законів, які регламентують їхню діяльність щодо профі­лактики злочинів.

Профілактичні функції виконуються при здійсненні нагляду за дотриманням законів органами дізнання та досудового слідства.

На запобігання рецидивній злочинності спрямований на­гляд за виконанням законів у місцях позбавлення волі, в інших органах, які виконують покарання та заходи, що їх замінюють, а також соціальна допомога й контроль щодо осіб, котрі від­бувають або відбули покарання.

Запобіжна діяльність прокурора реалізується також у про­цесі його участі в судовому розгляді справ. Прокурор зобов'яза­ний виявляти обставини, що сприяють вчиненню злочинів, з'ясовувати механізм їхнього впливу на поведінку підсудного.

Запобігання злочинам здійснюється в різноманітних формах і різними методами. До засобів прокурорського реагуванняна виявлені порушення закону належать: опротестування незакон­ного акту чи незаконних дій посадових осіб; внесення подання

про усунення порушень; винесення постанови про порушення кримінальної справи, дисциплінарного провадження чи про­вадження про адміністративне правопорушення.

9.12. Міліція як суб'єкт запобігання злочинам

Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 р. відносить запобігання злочинам та іншим правопорушенням до основ­них обов'язків міліції. Згідно зі ст. 10 цього Закону, відповідно до поставлених перед нею завдань, міліція зобов'язана запо­бігати й припиняти злочини, виявляти сприятливі для них обставини і в межах своїх прав уживати заходів до їх усунення. Міністерство внутрішніх справ України розробило проект Наказу, що регламентує діяльність усіх підрозділів міліції щодо запобігання злочинності (див. тему 11).

Органи міліції в процесі профілактичної діяльності мають право:

- проводити бесіди;

- застосовувати заходи адміністративно-правового впливу;

- здійснювати віктимологічну профілактику;

- вилучати речі, предмети, речовини, що заборонені до цивіль­ного обігу чи зберігаються без відповідного дозволу;

- контролювати збереження та використання зброї, боє­припасів й вибухових речовин;

- вимагати обов'язкових перевірок, інвентаризацій і ревізій виробничої, господарської, фінансової, торгової діяльності;

-проводити контрольні закупки, вилучення й дослідження зразків сировини та продукції.

Особливістю профілактичної діяльності мілщії є те, що поряд із гласними способами збирання інформації, заходами вихов­ного та виховно-правового впливу застосовуються оперативно-розшукові (негласні) заходи.

Виділимо основні етапи запобіжної роботи в міліції:

1) розробка та реалізація загальних напрямів профілактики на основі аналізу рівня, структури й динаміки злочинності;

2) конкретизація загальних напрямків до рівня вирішення конкретних завдань на кримінально найнебезпечніших тери­торіях і об'єктах народного господарства, зокрема, на колек­тивних підприємствах, установах й організаціях;





3) Соціально-демографічні ознаки особи злочинця 7 страница - student2.ru індивідуально-виховна робота з особами, що перебувають на профілактичному обліку в органах внутрішніх справ;

4) запобігання злочинам з боку осіб, про кримінальні на­міри яких стало відомо;

5) розкриття злочинів, запобігання злочинній діяльності зметою недопущення вчинення злочинних дій, а також недо­пущення вчинення нових злочинів;

6) робота з особами, що були раніше засуджені, з метою не до­пустити вчинення нових злочинів.

9.13. Установи, що виконують покарання,
як суб'єкт запобігання злочинам

Важливі профілактичні функції здійснюють установи, що виконують покарання у виді позбавлення волі, й установи, котрі організують виконання інших покарань. їхня діяльність має профілактичний характер, оскільки спрямована на виправлен­ня засуджених, на запобігання вчиненню ними нових злочинів.

Специфіка профілактичної роботи із засудженими залежить від виду покарання та режимних вимог. Особливе значення для запобігання рецидивній злочинності має робота в місцях позбавлення волі з підготовки засуджених до звільнення, взаємо­дія з територіальними органами внутрішніх справ, органами соціального захисту з питань, пов'язаних із соціальною адапта­цією цієї категорії осіб, трудовим і побутовим влаштуванням, контролем за їхньої поведінкою у період адаптації тощо.

9.14. Служба безпеки України як суб'єкт
запобігання злочинам

Одним із основних завдань органів Служби безпеки України є запобігання розвідувально-підривній діяльності іноземних спецслужб проти України. У взаємодії з органами прокуратури, Міністерством внутрішніх справ України й інши­ми правоохоронними органами вони здійснюють:

• припинення наркобізнесу, інших видів організованої злочинності;

• профілактику злочинів, розслідування яких належить за законом до компетенції органів безпеки, зокрема й тероризму;

• розробку заходів для захисту комерційної таємниці;

• профілактику відповідних видів економічних злочинів,
корупції тощо.

9.15. Міністерство юстиції України як суб'єкт
запобігання злочинам

Органи Міністерства юстиції України беруть участь у профі­лактиці злочинності, реалізуючи свої завдання та функції з організаційно-методичного керівництва експертними устано­вами, нотаріатом, службами судових виконавців, реєстрацій­ною діяльності.

До правових заходів профілактикиналежить:

• діяльність органів Міністерства юстиції України з удоско­налення законодавства й участі в законотворчій діяльності, систематизації та кодификації законодавства, приведення його у відповідність до сучасних напрямків розвитку суспільства;

• вивчення ефективності чинного законодавства;

• робота зі створення єдиної системи правової інформації в масштабах країни;

• методичне керівництво правовою пропагандою, визначення її найважливіших напрямків, розробка ефективних засобів і методів пропаганди, а також упровадження їх у практику.

До функцій органів юстиції, що мають профілактичну спрямо­ваність, належать також організаційне та методичне забез­печення правового навчання у закладах освіти.

9.16. Правове регулювання профілактики
злочинності

Правове регулювання профілактики злочинності складаєтьсяз нормотворчої діяльності держави та її органів, які визначають в законах та інших нормативних актах мету й зав­дання запобігання злочинам, коло суб'єктів, що здійснюють цю діяльність, їхню компетенцію, основні форми та методи роботи.

Профілактика злочинності припускає такий розвиток еконо­міки, політики, ідеології, культури та побуту, який сприяв би усуненню чи нейтралізації негативних аспектів громадського життя, що можуть проявитися як причини й умови злочин­ності. Така організація суспільного життя повинна бути забез­печена належним правовим підґрунтям.





Соціально-демографічні ознаки особи злочинця 7 страница - student2.ru Сутність правового регулюванняполягає в тому, що правові норми стимулюють соціально корисну поведінку, протидіючи факторам, які негативно впливають на формування та життєдіяльність особи, таким чином створюючи умови для оптимального здійснення запобіжної діяльності.

Поряд із цим правові акти визначають завдання та заходи профілактики злочинності, порядок, форми й методи здійснення цієї діяльності, функції різних її суб'єктів, координацію та взаємодію між ними. Закони й інші нормативні акти забезпечують відповідальність уповноважених осіб за виконання своїх обов'язків, суворе дотри­мання особистих і майнових прав, законних інтересів громадян та установ, які потрапляють у сферу профілактики злочинності.

Запобіжна роль праваполягає в регулюванні сфер суспіль­ного життя, при якому наявні криміногенні фактори чи усувають­ся, чи їхній дії ставиться серйозна перепона. Право не може знищити економічні, соціально-культурні причини й умови зло­чинності, але воно може впливати на їхні негативні прояви: локалі­зувати, блокувати, організувати належну протидію негативним явищам і процесам. Проведення такої роботи припускає:

- поліпшення законодавства, його вдосконалення;

- точну та неухильну реалізацію законів та інших норма­тивних актів;

-наявність механізмів, які, бездоганно діючи, забезпечують таку реалізацію.

Наши рекомендации