Проблема наукового дослідження "насильства в родині".

Почнемо наше знайомство із проблемою насильства в родині з розгляду поняття насильство. Саме розуміння границь даного феномена дозволить нам відрізняти насильницькі акти поводження від ненасильницьких, або, принаймні, накласти деякі концептуальні рамки на континуум від повного ненасильства до крайнього насильства.Особлива увага ми будемо приділяти проблемі саме фізичного насильства, але при цьому важливо пам'ятати, що емоційні й сексуальні форми насильства часто супроводжують заподіяння фізичної шкоди. Отже, під фізичним насильством ми будемо розуміти наступні дії: убивства, побиття, генетальні каліцтва, примус до аборту, убивство дитини, примус до відмови від їжі, примус до відмови від медичної допомоги, примус/контроль у репродуктивній сфері.Як відзначалося вище, насильство може приймати різні форми, від фізичного й сексуального насильства до емоційного приниження. Інформація, що дослідники збирають про інші форми насильства, часто релевантна розумінню причин і наслідків фізичного насильства в родині. Важливо знати, що й емоційне, і сексуальне насильство являють собою самостійно розвиваються, незалежні області дослідження й що їхнє включення в посібник зажадало б дискусії, що лежить за межами цього підручника.Нам також необхідно дати визначення поняттю родина. Під родиною ми будемо розуміти "засноване на кревному спорідненні, шлюбі або всиновленні об'єднання людей, зв'язаних спільністю побуту й взаємною відповідальністю за виховання дітей; члени родини часто живуть в одному будинку". Однак також важливо згадати про випадках насильства між партнерами, що зустрічаються, і близькими друзями. Проте, особлива увага буде приділено специфічній динаміці сімейних інтеракцій, тобто тому, як спільне життя може приводити до насильства, а також як соціальні сили й культурні фактори впливають на домашнє насильство.Що стосується визначення самого терміна насильство в родині, то виділити перелік специфічних дій, що становлять домашнє насильство, дуже складно. Якщо говорити про насильство відносно дитини, то найпоширеніше визначення наголошує на поводженні батька, де передбачається, що дитяче насильство є результатом навмисного використання сили з метою заподіяння шкоди й збитку дитині. Таке визначення здається цілком обґрунтованим, однак необхідно також розглядати наслідки такого поводження й обставини, що оточують його. Наприклад, знання того, що батько б'є дитину ціпком і робить це навмисно, не є досить інформативним для визначення цього випадку насильством. Так, лише деякі можуть визнати поводження батька, що б'є свою дитину по сідницях, насильницьким. Якщо ж на тілі дитини залишилися синці, то, швидше за все, таке поводження буде визнано насильством. Безумовно, важливо враховувати наміри "ґвалтівника": чи була "жертва" обманута або необережне поводження жертви деякою мірою "спровокувало" ґвалтівника (що, проте, не знімає із ґвалтівника відповідальності за вчинене). Таким чином, наслідку самі по собі не можуть бути використані у визначенні границь насильства.Визнання ситуації насильницької в родині також залежить від перспективи, у рамках якої така ситуація розглядається. Відповідно до деяких визначень, ляпас являє приклад навмисного використання сили; у цьому випадку більшість батьків можуть бути визнані винними в здійсненні насильницьких актів відносно своїх дітей. Однак можна знайти масу прикладів хворобливого й навіть жорстокого батьківського поводження, спонукуваного благими намірами. Так, деякі американські батьки в'єтнамського походження розтирають шкіру своїх дітей до синців, щоб запобігти або вилікувати деякі захворювання. У цих батьків немає наміру нашкодити дитині; вони хочуть тільки допомогти. Хоча така процедура не приносить тривалої фізичної шкоди й не викликає емоційної травми в дитини, деякі могли б побачити в цьому насильство. Як же нам ставитися до батьків, що прибігають до обрізання дитини і проколюванню вух маленьких дівчат?Одне з визначень насильства, яким ми будемо керуватися, було дано Дж. Гарбарино (Garbarіno, 1989b), що визнає дитяче насильство соціально обумовленим феноменом, а саме: "Дитячим насильством будуть визнані акти поводження батьків й інших, що піклуються про дітей осіб, у тому випадку, якщо ці дії в рамках суспільних цінностей і професійної експертизи вважаються неприпустимими й шкідливими для дитини".Найбільш важливою частиною визначення поняття "подружнє насильство" (spouse abuse) є "намір заподіяти шкоду". Багато з людей концентрують свою увагу на реальному поводженні, наприклад, ударах ногами й руками, поштовхах, ляпасах, використанні підручних предметів, а також погрозах насильства. У визначенні поняття "подружнє насильство" часто фігурує ознака "прийнятний, припустимий у даному співтоваристві тип поводження". Так, наприклад, якщо суспільні стандарти часто заохочують неуважність до малих з насильства у відношенні дітей (наприклад, ляпанці, ляпаси) у категорії "дитячого насильства", те в поняття "подружнє насильство" всі вони включені. Навіть акти слабкого фізичного насильства між дорослими партнерами розглядаються як ненормативні й неприйнятні (Hotalіng & Straus, 1989) не тільки тому, що це викликає біль, але й тому, що використання сили здатне змінити баланс влади між партнерами й викликати почуття несправедливості в жертви. У нашому суспільстві прийнято не звертати великої уваги на почуття несправедливості, що виникає в дітей у відповідь на поводження батьків; отже, батьківське поводження, що викликає почуття несправедливості в дітей, часто не розглядається як насильницьке.Навіть хоча сам поведінковий акт може послужити підставою для визначення відносин між чоловіками як насильницьких, деякі дослідники думають, що важливими можуть також виявитися дані про рівень сили, частоті використання сили й інші змінні, пов'язані із цією подією (Frіeze & Browne, 1989). Всі ці характеристики дозволяють судити про жорстокість насильства.Нарешті, приведемо визначення поняттю насильство в родині, що дає Національна асоціація соціальних працівників США, а саме: "емоційне, фізичне або сексуальне насильство, чинене свідомо або несвідомо відносно членів родини й інших домочадців". Про фізичне насильство говорилося вище. Сексуальне насильство містить у собі: зґвалтування, інцест, різного роду сексуальні домагання. Під психічним (емоційним) насильством розуміється: обмеження в поводженні, погрози, змушений вступ у шлюб. Об'єктом домашнього насильства можуть бути будь-які члени родини: чоловіки й дружини, діти й старі родичі, а також гомосексуальні партнери.У цілому спори із приводу того, що розуміти під насильством у родині, тривають.Результати ж цих суперечок є дуже важливими. Відомо, що рівень насильства в родині (число інцидентів домашнього насильства) значно варіює залежно від обраного визначення насильству. На думку Дж. Уэйза (Weіs, 1989), різні визначення границь, наприклад, дитячого насильства, приводять до даних, що коливається від 1% до 30% дітей, що страждають від фізичного насильства в США.