Особистість радянського учителя і його виховна роль

Учитель — головний організатор навчально-виховного проце­су в школі. Партія, держава й народ довіряють йому найцінніше, найдорожче — нашу зміну, наше майбутнє, наших дітей. Рівень загальноосвітньої підготовки, рівень вихованості юнаків та дів­чат — випускників школи залежить не тільки від програми та підручників, не тільки від індивідуальності самого учня, а й, го­ловним чином, від учителя, його громадянських та професійних якостей.

Перебудова змісту освіти в нашій школі, що відбувається в умовах будівництва комунізму, в умовах всезростаючого на­укового й технічного прогресу, зростання економічного добробу­ту та культурного рівня нашого народу, ставить високі вимоги до радянського вчителя.

Робота педагога з навчання та виховання молодого покоління досить багатогранна діяльність, що вимагає спеціальної органі­зації, певних навичок та вмінь і наявності ряду психологічних рис особистості. Ці риси належать як до розумової, так і до емо­ційної та вольової сфер особистості. Вони щільно пов'язані одна з одною, впливають одна на одну й утворюють єдине ціле.

Основні риси особистості передового радянського учителя розвиваються не тільки в процесі навчання в середніх та вищих педагогічних навчальних закладах, а в основному і в процесі на­бування досвіду практичної роботи в школі. Крім того, учитель весь час працює над підвищенням рівня своєї кваліфікації, зай­мається самовихованням тих рис особистості, які максимально сприяють успіхові його роботи.

Радянський учитель, який навчає й виховує молоде покоління нашої Батьківщини в дусі вимог комуністичної моралі та кому­ністичного світорозуміння, визначається насамперед послідов­ним діалектико-матеріалістичним світоглядом, виразною і чіт­кою комуністичною спрямованістю, високою мірою ідейно-полі­тичної зрілості. Пристрасна комуністична переконаність та безмежна віра в торжество справи комунізму — основні риси особистості радянського вчителя. Тільки такий учитель може запалити молоді серця, готувати підростаючу молодь до великих справ, до будівництва комунізму. Тільки той учитель, який при­свячує своє життя служінню народові, Радянській країні, Кому­ністичній партії, у кого серце справжнього патріота і громадяни­на, може гідно виконувати свої функції.

Передовий радянський учитель — активний учасник громад­ського життя, застрільник, носій і пропагандист усього нового, передового. Тільки такий учитель може бути взірцем для учнів, тільки такого учителя можуть любити й поважати учні.

Цілковито необхідною передумовою успішної навчально-ви­ховної роботи є любов до дітей, до педагогічної праці, схильність працювати й спілкуватися з дитячим колективом. Любов учите­ля до дітей виражається в почутті глибокого задоволення від пе­дагогічного спілкування з ними, від можливості проникнути у своєрідний дитячий світ, в уважному, доброзичливому й чуйному ставленні до них, яке не переростає, проте, в м'якотілість, по­блажливість та сентиментальність, у щирості й простоті пово­дження з дітьми. Учні дуже спостережливі й тонко відчувають, щиро любить учитель свою справу чи тільки виконує обтяжли­вий для нього обов'язок.

Передовий радянський учитель має певні дидактичні вміння та навички — вміння робити зміст навчального предмета доступ­ним для учнів, подавати їм матеріал або проблему чітко й зрозу­міло, викликати інтерес до предмета, збуджувати в учнів активну самостійну думку. Учитель уміє, в разі потреби, важке робити легким, складне — простим, незрозуміле — зрозумілим. В осно­ві цього лежить постійна установка на врахування психології учнів. Учитель враховує рівень їхньої підготовки, рівень їхнього розвитку, пам'ятає про те, що вони знають і чого ще не знають, що уже могли забути. Малодосвідченим учителям матеріал час­то здається простим, зрозумілим і таким, що не потребує якихось особливих роз'яснень. У такому разі вони орієнтуються на себе, а не на учнів, розглядають матеріал стосовно до себе. Досвідче ний учитель вміє уявити себе на місці учнів, він виходить з того, що чітке й зрозуміле для нього може бути зовсім нечітким і не­зрозумілим для школярів. Тому педагог спеціально продумує і сплановує характер і форму викладу. У процесі викладу мате­ріалу вчитель за рядом ознак (поведінка на уроці, вираз облич­чя, поза тощо) складає правильне уявлення про те, як різні учні засвоюють новий зміст, і перебудовується в разі необхідності. У цьому зв'язку слід зазначити важливе для вчителя вміння розподіляти увагу. Досвідчений учитель уважно стежить за тим, як він викладає матеріал, як розгортає свою думку (чи слухає відповідь учня), водночас тримає в полі зору своєї уваги усіх учнів, реагує на ознаки втоми, неуважності, нерозуміння, випад­ки порушення дисципліни і, нарешті, стежить за своєю власною поведінкою.

Передовий радянський учитель знає предмет не лише на рів­ні підручника, а набагато ширше й глибше, постійно стежить за новим у своїй науці, вільно володіє матеріалом, проявляє до ньо­го великий інтерес. Він вивчає досвід інших учителів, запозичує в них усе цінне, але ніколи не копіює сліпо чужої роботи, яка б гарна вона не була, розуміючи, що в нього інший клас, інші учні і сам він — інша людина. Передовий учитель завжди перероб­ляє добрий досвід стосовно до своїх умов. Учителя з великою творчою ініціативою, який не тільки знає, а й уміє багато що зробити своїми руками, завжди люблять учні й наслідують його.

Досвідченому вчителеві властиві психологічна спостережли­вість і проникливість, здатність проникати у внутрішній світ учня, тонке розуміння особистості дитини, її характеру, темперамен­ту, її тимчасового психічного стану, знання інтересів, звичок, здібностей учня.

Цінна риса особистості передового радянського вчителя — педагогічний такт. Педагогічний такт проявляється в умінні від­шукати правильний підхід до вихованців, справити на них по­трібний вплив. Тактовний учитель уважний і чуйний щодо дітей, рахується з їхніми індивідуально-психологічними особливостя­ми. Педагогічний такт проявляється і в тому чутті міри, з яким учитель застосовує будь-який педагогічний вплив, зокрема за­охочення, покарання, повчання тощо.

Важливою рисою є також педагогічна уява. Вона виражає­ться в передбаченні наслідків своїх дій, у виховному практику­ванні особистості учнів, у здатності прогнозувати розвиток пев­них рис дитини. Ця особливість пов'язана з педагогічним опти­мізмом, вірою в могутність виховання, вірою в людину.

Досвідчений учитель має організаторські вміння і навички. Вони проявляються у двох видах — в умінні організувати учнів­ський колектив, згуртувати його, надихнути на розв'язання важ­ливих завдань та в умінні правильно організувати свою власну роботу. Організація своєї власної роботи передбачає вміння пра­вильно планувати її й організувати самоконтроль. У цьому зв'язку в досвідчених учителів виробляється своєрідне чуття ча­су — вміння правильно розподіляти роботу в часі, вкладатися в намічені строки.

Дуже важливо для виховання вміння учителя справляти без­посередній емоційно-вольовий вплив на учнів. Це вміння зале­жить від цілого комплексу рис особистості вчителя, зокрема вольових (рішучості, витримки, наполегливості, вимогливості то­що) , а також від почуття відповідальності за навчання та вихо­вання школярів, від переконаності вчителя в тому, що він робить правильно. Учні дуже поважають учителів, які вміють вимагати, добиватися свого, але добиватися спокійно, без грубого натиску, примусу та погроз. Такі ж риси вчителя, як м'якість, наївна до­вірливість, млявість, безпринципна поблажливість, безволля, не сприяють здобуттю авторитету.

Важливою для вчителя рисою є витримка, вміння завжди, за будь-яких обставин володіти собою, зберігати самовладання, ке­рувати своїми почуттями, настроєм, переживаннями, темпера­ментом. Велике значення має у цьому зв'язку вміння вчителя швидко орієнтуватися, вирішувати, як треба поводитися в певній ситуації.

Оптимальний для роботи вчителя психічний стан відзначає­ться бадьорістю, життєрадісністю, достатньою жвавістю, але без зайвої збудливості. Тоді й у колективі пануватиме такий самий бадьорий, життєрадісний тон. Сказане не означає, що вчитель повинен завжди штучно стримувати свої почуття. Він може і роз­гніватися, й обуритися, й образитися, але при цьому не повинен виходити з себе, втрачати контроль над собою, переходити на крикливо-злий, грубий і образливий тон. Але і спокій та витрим­ка не повинні переходити в байдужість.

Дуже важлива особливість доброго, досвідченого вчителя — здатність зрозуміло й чітко висловлювати свої думки й почуття за допомогою мови. Мова вчителя завжди спрямована, звернена до учнів, тому вона повинна відзначатися внутрішньою силою, переконаністю. Учні повинні відчувати зацікавленість у тому, що говорить учитель. Він уникає довгих фраз, складних словес­них конструкцій і висловлює свої думки просто й зрозуміло для учнів. Дуже пожвавлює мову й гумор, жарт, легка доброзичлива іронія.

Мова вчителя повинна бути живою, образною, інтонаційно яскравою і виразною, емоційно забарвленою, з чіткою дикцією, без стилістичних, граматичних, фонетичних огріхів. Одноманітна, монотонна, тягуча мова швидко стомлює, навіває нудьгу, спри­чинює млявість, байдужість. Надто поспішний темп мови зава­жає засвоєнню і так само швидко спричинює втому. Так само впливає і гучність мови. Надміру гучна, різка, криклива мова вчителя нервує учнів; слабкий, тихий голос учителя погано чути. Жести пожвавлюють мову, але надміру часті, одноманітні, хап­ливі жести й рухи викликають роздратування.

Слід пам'ятати, що коли йдеться про вчителя, його риси, то дрібниць тут немає. Навіть зовнішній вигляд учителя відіграє дуже велику роль у формуванні його авторитету. Ошатність, охайність, акуратність учителя, його манери, поза й хода справ­ляють враження на учнів.

В ідеальному вчителеві поєднуються риси чудового виклада­ча й чудового вихователя. Тому майбутній учитель повинен заз­далегідь готувати себе й до ролі вихователя. Йому, зокрема, не­обхідно завжди пам'ятати, що моральний обов'язок учителя полягає в тому, що завжди і скрізь, словом, ділом і особистим прикладом, особистою поведінкою він повинен виховувати дові­рених йому дітей. Немає такого моменту, коли вчитель може вважати себе вільним від обов'язку виховувати в своєму учні комуніста і громадянина.

Запитання для повторення

1. Що таке особистість? 2. Які фактори впливають на форму­вання особистості? 3. У чому полягає суспільна природа особис­тості? 4. Яка роль колективу в розвиткові особистості? 5. Які основні шляхи виховання особистості? 6. У чому полягає роль трудового виховання у формуванні особистості? 7. Схарактери­зуйте основні риси особистості передового радянського учителя.

Практичне завдання

Організуйте і проведіть з допомогою викладача дискусію на тему «Яким повинен бути вчитель радянської школи».