Соціально-демографічні ознаки особи злочинця 6 страница

Аналіз - це науковий метод дослідження об'єкта через роз­гляд його боків, властивостей і складових частин.

Статистичний аналіз- це процес вивчення та зіставлення отриманих цифрових даних між собою та з іншими даними, їх уза­гальнення. В аспекті, який ми розглядаємо, аналіз - це єдність

пізнання та оцінки. Через систему ознак і характеристик у про­цесі пізнання дослідник отримує фактичні дані про правопо­рушення та державні заходи протидії їм. Оцінка ж вимагає зіставлення розрахованих статистичних показників з низкою інших даних для прийняття правильних управлінських рішень.

Кінцева мета аналізу правопорушень- удосконалення державних заходів соціального контролю на підставі вияв­лених їхніх тенденцій і закономірностей, взаємозв'язків та взаємозалежностей, що кількісно вимірюються.

Предмет статистичного аналізу- це сукупність якісних і кількісних характеристик явища, що вивчається, в їх єдності й розвитку. Правова статистика не може обмежуватися тільки збиранням інформації про ознаки тих чи тих явищ або створен­ням "фундаменту з точних безспірних фактів". Статистик, який є одночасно і представником відповідної науки (в нашому ви­падку- юридичної), систематизує, аналізує їх і намагається ви­явити в них причинові й інші зв'язки та закономірності.

Щодо правоохоронних органів і суду, статистичний аналіз повинен показати, як працюють ці органи, в чому полягають позитивні та негативні аспекти їхньої роботи. Встановлення конкретних причин виявлених дефектів і розробка заходів щодо їх мінімізації - головне завдання аналізу матеріалів право­вої статистики. Для вирішення ж цих завдань мало лише статистики.

ТЕМА 9. Загальні проблеми запобігання злочинності

9.1. Поняття профілактики злочинності

Із розвитком людства діяльність, яка здійснюється у сфері охорони правопорядку, зазнала значних змін. Найважливішою з них є та, що міри кримінального покарання почали співвід­носитися із заходами запобігання злочинам, до того ж у багатьох країнах світу, зокрема й в Україні, цим заходам надають пріори­тетне значення. Уперше проблему запобігання злочинам підняв один із засновників кримінології - італієць Ч. Беккарія у своїй книзі "Про злочини і покарання", що вийшла у світ 1764 р.

Основним напрямком у діяльності суспільства на всіх етапах його історичного розвитку в боротьбі зі злочинністю має бути 11 рофілактика злочинів. Ця проблема вже багато років привертає увагу як урядів держав, так і громадськість. Високий рівень злочин­ності робить проблему профілактики злободенною та актуаль­ною в усьому суспільстві (в широких колах учених-право-зпанців, філософів, кримінологів і практичних працівників правоохоронних органів та, насамперед, працівників органів внутрішніх справ).

Якщо кримінальне покарання впливає на злочинність через дію на особу злочинця, то запобіжні заходи спрямовані на усунення чи нейтралізацію причин і умов злочинності. Тож запобіжна діяльність за змістом, масштабами заходів і кіль­кістю суб'єктів, що беруть у ній участь, є ширшою та багатшою, ніж практика застосування кримінального покарання.

У юридичній літературі й серед практичних працівників поруч із терміном "профілактика", використовуються терміни "запобігання" "припинення", що не завжди однаково тлумачаться⁸². У практичній діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю кожен з цих термінів набув свого професійного значення⁸³. Характерно, що одні автори висловлюють думку,

*² Цьому сприяє те, що в тлумачних словниках терміни "про­філі! ктика", "попередження", "припинення", "запобігання" роз­гляди кш.ся як слова-синоніми.

" Михайленко П. П., Гельфанд И. А. Предупреждение преступ-лений основа борьбьі за искоренение преступности. - М.: Юри­дичним литература, 1964. - С. 120.

що ці терміни збігаються між собою за змістом⁸⁴, інші -що вони є близькими⁸⁵, ще інші - що найбільш загальним і ємним поняттям є термін "попередження злочинності", "тому що він охоплює всі сфери, види та рівні боротьби зі злочин­ністю"⁸⁶. Існують й інші думки з цього приводу⁸⁷.

Профілактика злочинів є довгостроковою орієнтацією держави у сфері боротьби зі злочинністю. Досягнення цієї мети забезпечується правовими засобами, передовсім, тими, яким притаманні принципи гуманізму, що перебувають у розпо­рядженні державних органів, зокрема, правоохоронних, до си­стеми котрих належать і органи внутрішніх справ.

Отже, профілактика злочинності - це багаторівнева си­стема державних та громадських цілеспрямованих заходів щодо виявлення, усунення, нейтралізації причин та умов злочинності.

9.2. Співвідношення понять "профілактика", "припинення" та "запобігання"

Розмежувати поняття "запобігання", "припинення" та "про­філактика", зважаючи на граматичні розбіжності, за допо-

⁸⁴ Криминология: Учебник для юридических вузов / Под ред.
проф. В. Н. Бурлакова, проф., академика В. П. Сальникова. - СПб.:
Санкт-Петербургская академия МВД России, 1998. - С. 183;
Криминология: Учебник / Под ред. проф. Н. Ф. Кузнецовой, проф.
Г. М. Миньковского. - М.: БЕК, 1998. - С. 177-178; Блувштейн Ю. Д.,
Зьірин М. И., Романов В. В. Профилактика преступлений. - Минск:
Университетское, 1986. - С. 26.

⁸⁵ Коваленко О. И., Филонов В. П. Курс лекций по криминологии
и профилактике преступлений. - Донецк: Донеччина, 1995. - С. 292.

⁸⁶ Антонян Ю. М. О понятий профилактики преступлений // Воп-
росьі борьбьі с преступностью. - М., 1977. - Вьш. 26. - С. 26-27;
Зелинский А. Ф. Криминология: Учебное пособие. - X.: Рубикон,
2000. - С. 130-131; Криминология. Учебник для юридических
вузов / Под общей ред. проф. А. И. Долговой - М.: Издат. группа
НОРМА-ИНФРА М, 1999. С. 341-342.

⁸⁷ Лекарь А. Г. Профилактика преступлений. - М.: Юридическая
литература, 1972. - С. 3-4; Крючков А. В. Профилактическая служба
горрайорганов внутренних дел. - М.: Акад. МВД СССР, 1982. -
С.14-15; Токарев А. Ф. Криминологическая характеристика пре­
ступлений, совершаемьіх несовершеннолетними, и их предупрежде-
ние. - М.: Акад. МВД СССР, 1991. - С.19.

могою словників майже неможливо. Та, щоб здійснити си­стемний підхід до недопущення вчинення злочинів, украй необхідна чітка диференціація вказаного понятійного апарату.

Отже, з практичного погляду запобігання злочинності можна поділити на профілактику й припинення. Профілактика є розширеною, довгостроковою системою заходів.

Профілактика злочинності- це багаторівнева си­стема державних і громадських цілеспрямованих заходів щодо виявлення, усунення, нейтралізації причин та умов злочинності.

Аналогічне визначення цієї дефініції подається в обговоре­ному 12 травня 1998 р. Верховною Радою України в другому читанні проекту Закону України "Про профілактику злочинів", у ст. 1 якого зазначається, що під профілактикою злочинів слід розуміти здійснення системи заходів, спрямованих на вияв­лення й усунення причин та умов, які сприяють вчиненню злочинів⁸⁸.

Таке тлумачення набуло поширення в практиці органів внутрішніх справ. До 1991 р. у структурі органів внутрішніх справ існували відділи (відділення) профілактики, що координу­вали всі форми спеціально-кримінологічного запобігання.

Не можна також ігнорувати етимологію розглядуваних слів, які мають різні значеннєві відтінки. "Профілактика" -поняття, що перейшло в кримінологію і медичної практики масових щеплень проти хвороб, санітарного контролю за станом питної води, їжі тощо. При цьому не мається на увазі можлива хвороба конкретного індивіда. Так само доречно вважати кримінологічною профілактикою усунення криміно­генних факторів (причин та умов) безвідносно до конкрет­ного злочинного зазіхання, котре чинить хто-небудь. Інша справа - припинення. Це слово відображає негативну оцінку події, котрої намагаються уникнути, й адресний активний характер запобіжних дій. Припиняється лише те, що вже

⁸⁸ Проект Закону України "Про профілактику Злочинів" від 12 трав­
ня 1998 р. \

почалося, тобто мова йде прр протидію початковій злочинній
діяльності⁸⁹. /

Виходячи з цього, профілактика - це діяльність з усунення, нейтралізації чи ослаблення факторів, які породжують зло­чинність або сприяють їй. Вона, звичайно, має безособовий характер, тобто не має на увазі конкретне злочинне зазіхання, хоча може здійснюватися й на індивідуальному рівні: на­дання допомоги особі в працевлаштуванні, що звільнилася з місць позбавлення волі, лікування від наркоманії тощо. Профілактика забезпечується за допомогою запобігання криміногенним ситуаціям, їх усунення, ослаблення дії криміно­генних факторів і їх нейтралізації, захисту можливих об'єктів від зазіхань, правової та кримінологічної пропаганди серед населення.

Припинення полягає^ в діях, спрямованих на зупинення
злочинної діяльності, що вже почалася, та на недопущення на­
станню злочинного результату. Так, дільничний інспектор
міліції, беручи до уваїги колишні судимості зловмисників
та інші обставини, для одержання безперечних доказів вирішив
затримати квартирних злодіїв після того, як вони проникнуть
у приміщення. і

На відміну від профілактики та запобігання злочинам, припинення не звільняє від кримінальної відповідальності за замах на злочин і тим паче закінчене злочинне зазіхання⁹⁰.

Ця обставина викликає в деяких кримінологів сумнів: яке ж це запобігання якщо злочин вчинений і винна особа понесла за нього кримінальну відповідальність. Однак ця діяльність має на м^ті не тільки скоротити кількість засудже­них, але і зменшити збитки від злочинності.

До того ж відомо, ціо багато складів злочинів сконструйо­вані в законі таким чицом, що шкідливі наслідки протиправ­них дій винесені за мезісі складів. Це, так звані, злочини з усіче­ним складом - бандитизм, розбій та ін.

⁸⁹ Зелінський А. Ф/ Кримінологія: Навчальний посібник. - X.:
Рубікон, 2000. - С. Щ.

⁹⁰ Там само. - С. 1^2.

/ 164

І

Слід зауважити, що заходи недопускання та припинення застосовуються до особи, котра робить спробу чи вчиняє конкрет­ний злочин. Недопущення - це система заходів, яка застосову­ється на стадії готування до вчинення злочинів, що спрямована на перешкоджання здійсненню злочинного наміру конкрет­ною особою. Припинення є системою заходів, які застосо­вуються на стадії замаху на вчинення злочину з метою від­вернення злочинного результату.

Виходячи із вище зазначеного, запобігання є діяльністю держави та суспільства, спрямованою на утримання злочин­ності на можливо мінімальному рівні через усунення її при­чин й умов, а також на недопущення та припинення конкрет­них злочинів.

9.3. Принципи запобіжної діяльності

Здійснення політики у сфері запобігання злочинності по­винне ґрунтуватися на певних принципах. До основних принципів запобігання злочинності належать:

- гуманізм;

- наукова обґрунтованість; -законність;

- економічна доцільність;

- диференційованість; -своєчасність;

- плановість;

- комплексність.

Принцип гуманізму полягає в тому, що профілактика як особливий вид діяльності, зазвичай, пов'язана із завданням конкретним особам позбавлень та правообмежень і спрямова­на на запобігання злочинам з боку конкретних осіб.

Профілактична діяльність неможлива без кримінологічних досліджень, за допомогою яких вивчаються стан і тенденції злочинності, причини й умови, що впливають на її тери­торіальні особливості, тощо. За допомогою таких досліджень конкретизуються завдання й об'єкти профілактики, основні напрями та засоби запобіжного впливу, коло суб'єктів. У цьому виявляється принцип наукової обґрунтованості.

Важливе значення для ефективної запобіжної діяльності має принцип законності. Правові основи профілактики повинні регламентувати її основні напрями й форми, компетенцію суб'єктів, підстави для застосування заходів індивідуально-профілактично-го впливу, а також передбачати гарантії захисту прав і законних інтересів осіб, стосовно яких вони здійснюються.

Принцип економічної доцільності полягає в тому, що при плануванні профілактичної діяльності необхідно брати до уваги майбутні витрати на заплановані заходи, оскільки вони можуть залишитися невиконаними через надмірну вартість.

Принцип диференціації - врахування специфіки факторів, які детермінують злочинність через криміногенний уплив на особу, а також індивідуальні особливості правопо­рушників.

Своєчасність - проведення превентивних заходів, які б не дали можливості скоїти злочин.

Плановість - полягає у здійсненні профілактичної діяль­ності за відповідною програмою, а не спонтанно.

Комплексність - використання різноманітних форм, методів і засобів запобігання, спрямованих не тільки на зло­чинність, а й на ті соціальні, економічні, політичні, духовні та інші фактори, що її зумовлюють⁹¹.

9.4. Функції запобіжної діяльності

Розкрити з достатньою повнотою зміст профілактики зло­чинів можна лише за умов взяття до уваги й аналізу функцій, що вона виконує, а також цілей і завдань, які стоять перед нею.

Тож розглянемо функції профілактики злочинної дії.

Охоронна - профілактика злочинів, яка спрямована на недо­пущення протиправної поведінки, тобто захист суспільних інте­ресів і соціальних цінностей особи та держави від злочинних посягань.

Регулятивна - профілактика покликана забезпечити таку поведінку людей, яка б відповідала спеціальним вимогам, закріпленим у нормах права.

Виховна - оскільки призначення профілактики полягає не в примусі, а в переконанні, тобто не в тому, щоб покарати,

⁹¹ Криминология: Учебник/ Под ред. проф. Н. Ф. Кузнецовой, проф. Г. М. Миньковского. - М.: БЕК, 1998. - С.178-180.

а в тому, аби виховати особу, котра не припускала б вчинення злочинів.

Ідеологічна - полягає в забезпеченні загальної ідейної спрямованості запобіжних заходів, ідеологічному обґрунту­ванні їхнього змісту, правильному визначенні шляхів, форм і методів практичної діяльності.

Прогностична - дає змогу намітити пріоритетні напрямки в боротьбі зі злочинністю.

9.5. Цілі та завдання запобіжної діяльності

Профілактика злочинів має свої цілі. Вони конкретизуються на різних етапах розвитку суспільства, а також залежно від її на­прямків, рівнів і видів.

Основні цілі профілактики такі:

• обмеження дії негативних явищ і процесів, пов'язаних зі злочинністю;

• усунення (нейтралізація) детермінант злочинних проявів;

• ліквідація криміногенних факторів у мікросередовищі особи, що формують її антисуспільну позицію та мотивацію злочинної поведінки;

• превентивний уплив на особу, котра за своїм антисуспіль-ним способом життя здатна скоїти злочин.

Виходячи зі вказаних цілей, завдання профілактики зло­чинів такі:

• виявлення й аналіз явищ, процесів, обставин, які є детермі­нантами злочинів;

• вивчення чинників, які призводять до формування особи злочинця та реалізації злочинних намірів;

• встановлення кола осіб, від яких можна очікувати скоєння зло­чинів, і цілеспрямований профілактично-виховний уплив на них;

• усунення чи нейтралізація криміногенних факторів на інди­відуальному рівні.

9.6. Рівні профілактики

Залежно від ієрархії причин і умов злочинності розріз­няють три основних рівні запобігання їй: загальносоціальний, соціально-кримінологічний та індивідуальний.

Загальносоціальний рівень(загальна профілактика) охоплює діяльність держави, суспільства та їхніх інститутів, яка спрямована на розв'язання суперечностей у галузі еконо­міки, соціального життя, в моральній сфері тощо. Цю діяльність здійснюють різні органи державної влади й управління, громадські організації, для яких функція запобігання злочинності не є основною чи професійною. Профілактика є успішною зав­дяки ефективній соціально-економічній політиці загалом.

Загально соціальна профілактика злочинності пов'язана з найбільш значущими й довгостроковими видами соціальної діяльності та здійснюється в процесі рішення широкомасштабних соціальних завдань. Вирішення суперечностей суспільного роз­витку, його проблем і труднощів, помилок у соціальному управлінні є водночас економічною, політичною, ідеологічною, соціально-психологічною та правовою основою для усунення, послаблення та нейтралізації процесів і явищ, які детермінують злочинність.

До загальносоціальних заходів профілактики злочинності належать: зміни в соціально-економічній сфері, спрямовані напід-вищення життєвого рівня членів суспільства, поліпшення умов їхнього життя. Стабілізація процесів в економіці та на спожив­чому ринку, підвищення платоспроможності широких верств населення сукупно є передумовами запобігання економічній та іншим видам злочинності.

Скороченню побутової, насильницької та іншої злочинності сприяють заходи щодо вирішення житлової проблеми, зміц­нення сім'ї, поліпшення умов праці й побуту жінок, охорона материнства та дитинства, організація дозвілля тощо.

Загальносоціальна профілактика реалізується за допомогою державних планів економічного й соціального розвитку. Такі плани складаються як на державному, так і на регіональ­ному рівнях. Профілактичне значення такого плану полягає в тому, що він передбачає стратегію і тактику соціально-еконо­мічного розвитку країни (регіону), зважаючи на можливі криміногенні наслідки від реалізації закладених у нього за­ходів. За допомогою такого плану досягається єдність упливу на загальносоціальні причини злочинності всіх запобіжних заходів: економічних, соціальних, ідеологічних, культурологіч­них, технологічних та ін.

Спеціально-кримінологічний рівень(кримінологічна профілактика) полягає в цілеспрямованому впливові на криміно­генні фактори, пов'язані з певними видами та групами зло­чинної поведінки, наприклад, насильницькою чи економічною злочинністю. Такі комплекси специфічних причин й умов зло­чинної поведінки усуваються або нейтралізуються в процесі діяльності відповідних суб'єктів, для яких профілактична фун­кція є виконанням їхніх основних професійних завдань.

Спеціально-кримінологічне запобігання має на меті не до­пустити здійснення реально можливих злочинів, а якщо вони почали відбуватися, то зупинити їх на ранній стадії. Важливою ділянкою запобіжної діяльності є виявлення та усунення, так званих, криміногенних факторів. При цьому, зазвичай, ви­користовуються не тільки організаційні, правові й оперативно-розшукові заходи, але й економічні, педагогічні та медичні тощо.

На рівні спеціальної профілактики мета боротьби зі зло­чинністю, певними її видами й конкретними злочинами ви­значена як єдина чи головна для відповідних заходів соціаль­ного контролю, соціальної реабілітації та правоохоронної діяльності. Розробка й реалізація заходів спеціальної профі­лактики прямо зумовлена наявністю злочинності, її рівнем і характером, ушшвом криміногенних детермінант.

Спеціально-кримінологічна профілактика здійснюється у формі відомчих і міжвідомчих планів або програм підсилення боротьби зі злочинністю. У них передбачається система заходів, спрямованих на профілактику конкретних видів і груп зло­чинності, злочинності взагалі, злочинності на певній території (держава, регіон). Передбачувані програми заходів реалізуються через взаємодію та взаємоузгодженість діяльності суб'єктів профілактики. Безумовно, ефективність запобігання злочинам залежить від узгодженості програми боротьби зі злочинністю з концепцією державного плану економічного та соціального розвитку країни.

Індивідуальний рівень(індивідуальна профілактика злочинів) охоплює діяльність стосовно конкретних осіб, по­ведінка яких вступає в конфлікт із правовими нормами.

9.7. Види індивідуального рівня профі­лактики злочинності

Залежно від стадії генези особи злочинця індивідуальна профілактика злочинності поділяється на чотири види⁹².

Перший вид стосується об'єктів, які перебувають на початко­вому етапі криміналізації особи. У цей період вони вчиняють різні правопорушення незлочинного характеру, що утворюють певний вид антигромадської діяльності. Умовно цей вид індивідуальної профілактики злочинності називають ран­ньою індивідуальноюпрофілактикою злочинів.

Другий вид індивідуальної профілактики злочинності стосується осіб, які вчинили чи вчиняють злочини. Суб'єктами цього виду профілактики можуть бути слідчі, оперативні й інші працівники органів внутрішніх справ, судді. Профілактична робот а полягає в тому, щоби схилити особу до відмови від вчинен­ня злочину, припинити його на стадії підготовки, а в разі вчинення злочину - сприяти формуванню в особи почуття каяття, бажання сприяти розкриттю злочину. Умовно цей вид профілактики називають судово-слідчим.

Третій вид індивідуальної профілактики злочинів охоплює осіб, які вчинили злочини та стосовно яких суд прийняв рішення про застосування різних заходів кримінально-правового впливу. Цей вид профілактики, по-перше, реалізується в діяльності установ виконання покарань, завдання яких полягає у виправ­ленні та ресоціалізації засудженого; по-друге, здійснюється відпо­відними державними та громадськими організаціями при звіль­ненні особи від реального виконання кримінального покарання (умовне засудження, відстрочка виконання вироку, примусові заходи виховного характеру). Цей вид профілактики умовно на­зивають пенітенціарним.

Четвертий вид індивідуальної профілактики злочинів стосу­ється осіб, які відбули кримінальне покарання, але підлягають на­глядові з метою запобігання рецидиву. Умовно цей вид профі­лактики називають постпенітенціарним.

⁹² Бурлаков В. Н., Орехов В. В. Индивидуальное предупреждение преступлений. Вопросьі теории и практики. - Ленииград: Изд-во ЛГУ, 1988. - С. 32-36.

Підхід до запобігання злочинності, зважаючи на рівні профі­лактики, відбивається в побудові структури органів та органі­зацій, що здійснюють цю діяльність. Від правильного вибору рівня профілактики залежить її ефективність.

Профілактична діяльність втілюється у відповідних формах, характер яких залежить від рівня запобігання злочинності та практики відповідних суб'єктів.

Якщо йдеться про усунення причин і умов, які сприяли вчиненню конкретних злочинів, що були виявлені у процесі діяль­ності спеціальних суб'єктів, то це вимоги про вжиття заходів органі-заційно-управлінського, економіко-технологічного й ідеологічного характеру, котрі втілюються в особливому процесуальному акті -приписі прокурора, поданні слідчого, окремій ухвалі суду.

Якщо йдеться про особу конкретного злочинця, то застосовують програми індивідуального коригування правопорушної по­ведінки. У програмі відбиваються детальний портрет особи, характеристика основних факторів мікросередовища формуван­ня її негативних рис, передбачаються диференційовані заходи профілактичного впливу та критерії ефективності їх застосування.

9.8. Класифікація профілактичних заходів

Залежно від масштабів виділяють:

• заходи загальноїпрофілактики, що здійснюються стосовно до всього населення держави;

• заходи спеціальної профілактики, що здійснюються в межах відомства чи великих соціальних груп (приміром, міг­рантів, неповнолітніх);

• заходи профілактики в мікрогрупах(у сім'ї);

• заходи індивідуальної профілактики(до певної особи).
За ознакою правового регулювання заходи профілактики

поділяються на:

• правові(регулюються нормами адміністративного, кримі­нального, кримінально-процесуального й інших галузей права);

• неправові(регулюються мораллю, традиціями, техніч­ними нормами).

За змістом (спрямованістю та видом їхньої дії) є можливість поділити заходи профілактики всіх рівнів, масштабів та об­сягів на:

1) соціально-економічні;

2) організаційно-управлінські;

3) ідеологічні;

4) соціально-психологічні;

5) медичні та психолого-педагогічні;

6) технічні;

7) правові.

1. Заходи соціально-економічного характеру вплива­
ють на усунення, послаблення та нейтралізацію криміноген­
них факторів, пов'язаних із падінням життєвого рівня на­
селення, кризовими явищами у виробництві й соціальній сфері.

До них належать:

- заходи соціального захисту незахищених верств населення;

- заходи оздоровлення економіки та стабілізації ситуації загалом;

- заходи боротьби з безвідповідальністю та безгосподар­ністю, безробіттям, поліпшення обліку, збереження, зменшення непродуктивних втрат і своєчасне їх виявлення, заходи конт­ролю за збереженням майна, стягненням збитків з винних;

- забезпечення сплати податків, зборів та інших платежів;

- підбір кадрів тощо.

2. До організаційно-управлінських заходів належать:
удосконалення державного й громадського соціального конт­
ролю за роботою апаратів управління для того, щоб обмежити
масштаби недоліків і порушень, які сприяють існуванню та роз­
виткові корисної, економічної, посадової (службової) та іншої
злочинності.

Під організаційно-управлінською діяльністю слід розуміти організаційний процес (динаміку) профілактики злочинності, що передбачає:

а) інформаційне забезпечення;

б) виявлення й аналіз проблем;

в) формування мети та постановку завдань;

г) безпосереднє організаційне забезпечення конкретних
завдань і реалізацію запланованих заходів;

ґ) взаємодію та координацію суб'єктів профілактики;

д) внесення коректив і змін на основі оцінки ефективності
результатів та нових потреб практики;

є) правове забезпечення;

є) ресурсне забезпечення (вирішення кадрових, фінансово-економічних, матеріально-технічних та інших питань зі створен­ня умов для нормальної діяльності системи профілактики зло­чинності).

Перелік елементів процесу невичерпний, послідовність їх пере­ліку є умовною.

Важливе значення мають організаційно-управлінські за­ходи у сфері правоохоронної діяльності: їх координація, спеціа­лізація стосовно до певних видів злочинності, інформаційне, методичне, кадрове, ресурсне забезпечення профілактичних функцій тощо.

3. Під ідеологічними заходами розуміють заходи, що усувають чи обмежують криміногенні фактори через форму­вання у членів суспільства моральної позиції, орієнтованої на базові загальнолюдські цінності; заходи, що формують у громадській думці нетерпимість до злочинів та інших право­порушень; заходи підвищення загальної культури людей.

4. Соціально-психологічні заходи спрямовані на форму­вання в країні, певних регіонах та місцевостях, у середовищі конкретних категорій і груп населення громадського спокою, впевненості у власній безпеці, готовності до взаємодопомоги, взаємопідтримки у складних життєвих ситуаціях, довіри до правоохоронних органів, готовності допомагати їм. Значна частина таких заходів здійснюється через інститути соціаль­ного виховання, зокрема, освітні установи, засоби масової інформації тощо.

5. Медичні та психолого-педагогічні заходи профі­лактики передбачають:

- запобігання поширенню хвороб, які становлять небезпеку для довколишніх;

- лікування та ресоціалізація осіб, які страждають на такі хвороби;

- протидія поширенню форм поведінки, пов'язаної із соціаль­ною дезадаптованістю та відтворенням злочинності, - бродяжни­цтвом, проституцією, пияцтвом, серйозними побутовими конф­ліктами тощо;

- соціальна, психолого-педагогічна, медична допомога
носіям вказаних форм поведінки.

6. До технічних заходів належать різні засоби та при­
строї, що:

- утруднюють підроблення кількісних або якісних показ­ників при виробництві, реалізації, збереженні, транспортуванні матеріальних цінностей; фальсифікацію банківських операцій;

- перешкоджають проникненню до сховищ, житлових або служ-бових приміщень із метою вчинення крадіжок;

- протидіють виникненню аварійних ситуацій на вироб­ництві та транспорті, викраденню, виникненню пожеж тощо.

До них також належать: різні вимірювальні прилади, автомати для фіксування виробничих процесів, визначення якості й кількості випущених і реалізованих товарів, зупинки механізмів при виникненні аварійних ситуацій; засоби охоронної сигналі­зації, запірні пристрої; освітлювальні прилади в громадських місцях; пристрої швидкого виклику працівників міліції.

7. Правові заходи запобігання злочинності створюють
правову базу для розробки та застосування всіх зазначених
вище видів заходів профілактики. Правові заходи профілакти­
ки передбачають:

- удосконалення кримінальної, адміністративної, трудової, цивільної, сімейної та інших галузей законодавства для забез­печення оптимальних умов для виявлення, усунення, ослаблення, нейтралізації причин і умов злочинів, загальної та індивідуаль­ний превенції, ресоціалізації осіб, схильних до вчинення злочинів;