Методичні вказівки по вивченню теми. Розглядаючи перше питання слід почати з поняття суб’єкта злочину, яке міститься у ч

Розглядаючи перше питання слід почати з поняття суб’єкта злочину, яке міститься у ч. 1 ст. 18 КК України, засвоїти існуючі точки зору щодо визначення поняття об’єкта злочину, у загальному вигляді охарактеризувати ознаки. Значну увагу слід приділити питанню неможливості притягнення до кримінальної відповідальності за Кримінальним кодексом України юридичних осіб та на дискусію щодо цього питання у вітчизняній та зарубіжній літературі та закріплення позицій у відповідному законодавстві (КК Франції, КК штату Нью-Йорк, КК Нідерландів та ін.).

При розгляді другого питання плану заняття слід звернути увагу на скоєння злочину саме фізичною особою, (ст. 6,7,8 КК України). Проаналізувати порядок застосування кримінальної відповідальності до іноземців та осіб без громадянства.

В третьому питанні слід розглянути вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Навчитись відрізняти загальний вік кримінальної відповідальності від зниженого. Вивчити склади злочинів, за які передбачено знижений вік кримінальної відповідальності.

Четверте питання присвячене інституту осудності. При розгляді питання про осудність, як обов’язкову ознаку суб’єкта злочину, необхідно звернути увагу на те, що здатність особи під час вчинення злочину усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними відрізняє осудну особу від неосудної. Студенти повинні знати у якому випадку особа визнається осудною, згідно з ч. 1 ст. 19 КК України. Розкрити зміст осудності через її інтелектуальний та вольовий моменти.

Аналізуючи п’яте питання, необхідно звернути увагу на ч. 2 ст. 19 КК України і засвоїти, що за діючим законодавством неосудність будується на співвідношенні двох критеріїв: юридичного (психологічного) і медичного (біологічного). Під час аналізу медичного критерію неосудності важливо мати на увазі, що він являє собою узагальнений перелік всіх можливих хворобливих розладів психіки людини, які можуть вплинути на свідомість та волю людини і виступати потенційною причиною неосудності. Необхідно розглянути розгорнуту характеристику кожної ознаки медичного критерію неосудності: хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу психічної діяльності, слабоумства, іншого хворобливого стану психіки. Висвітлюючи питання про юридичний (психологічний) критерій неосудності, необхідно враховувати, що він поєднує в собі три ознаки: інтелектуальну, вольову та емоційну. Щодо емоційної ознаки – вона не закріплена у законі, треба визначитись чому. Потрібно детально і послідовно охарактеризувати кожну з цих ознак. При цьому потрібно зупинитися на тому, що розуміється під нездатністю особи усвідомлювати свої дії і в яких випадках правомірно говорити про те, що особа не могла керувати своїми вчинками. Вивчаючи питання слід пам’ятати, що на практиці мають місце випадки, коли особа під час вчинення злочину була визнана судом осудною, але після винесення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними.

У шостому питанні йдеться про проблему обмеженої осудності в кримінальному праві. Її необхідно розкрити, спираючись на ст. 20 КК України, враховуючи, що ця проблема виникає лише в тому випадку, коли серед притягнених до кримінальної відповідальності трапляються особи з психічними розладами, які не виключають осудності. Слід запам’ятати, що існують як прихильники так і противники «обмеженої осудності», необхідно вказати, якими критеріями, на ваш погляд, вона повинна характеризуватися, звернути увагу на те, що визнання особи судом обмежено осудною може бути враховано при призначенні покарання та на можливість застосування до такої особи примусових заходів медичного характеру.

Щодо сьомого питання, то його розгляд необхідно почати з того, що зловживання спиртними напоями, наркотичними чи іншими одурманюючими речовинами знижує самоконтроль людини, у неї проявляється неадекватність сприйняття зовнішньої ситуації, нерозбірливість у виборі засобів для досягнення цілей. Необхідно навчитися розмежувати фізіологічне сп’яніння та патологічне. При фізіологічному сп’янінні не настають ті істотні зміни в психічному стані особи, які характерні для патологічного сп’яніння. З огляду на підвищену небезпечність осіб, необхідно вказати, що п. 13 ч. 2 ст. 67 КК України передбачає сп’яніння як обставину, що при призначенні покарання визнається такою, яка обтяжує вину. Але не зважаючи на це, слід також показати, що деякі закордонні Кримінальні кодекси враховують цю обставину як пом’якшуючу.

Розгляд останнього питаннянеобхідно почати з визначення поняття спеціального суб’єкта злочину. Потрібно засвоїти відмінність спеціального суб’єкта від загального шляхом виділення додаткових ознак, які характеризують спеціального суб’єкта злочину. Слід звернути увагу на особливості видової класифікації спеціального суб’єкта, що дається різними вченими, зробити аналіз доцільності такої класифікації в науковій літературі.

ЛІТЕРАТУРА.

Основна

1. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник/ Ю.В.Баулін, В.І.Борисов, Л.М.Кривоченко та і.н.; За ред. Проф. В.В.Сташиса, В.Я.Тація – К.: Юрінком Інтер, 2007.

2. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / За ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ – Харків, 2005.

3. Бажанов М.І. Кримінальне право України: Загальна частина. Учбовий посібник./ Укладач Тютюгін В.І..-Дніпропетровськ: Пороги . 1992.

4. Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах / Упоряд. Н.О. Гуторова, О.О. Житний. – Х.: Одіссей, 2007.

Додаткова

1. Мирошниченко Н. А. Состав преступления: Текст лекций. — Одес-са: Юрид. лит., 2003. - 80 с.

2. Бурдін В. М. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені в стані сп'яніння. — К: Атіка, 2005. — 160 с.

3. Ломако В. А. Осудність та неосудність за кримінальним правом України: Конспект лекції. — X.: УкрЮА, 1993. — 23 с.

4. Трахтеров В. С. Вменяемость и невменяемость в уголовном пра­ве (Исторический очерк): Учеб. пособие. — X.: УкрЮА, 1992. — 83 с.

5. Устименко В. В. Специальньй субьект преступления. — X.: Ви­ща школа, 1989. — 104 с.

6. Бараненко Д. Обмежена осудність за кримінальним правом України // Вісник прокуратури. – 2002. – № 5 (17).

7. Зайцев А.В. К вопросу о формуле «ограниченная вменяемость» // Проблемы законности: Республ. міжвід. наук. зб. Вип. 57. – Х., 2002. – с. 156-162.

8. Первомайский В.Б. Невменяемость. – Киев, 2000.

Тема № 9. Суб’єктивна сторона злочину

Практичне заняттяне передбачене. Тема вивчається студентами самостійно відповідно до наступних навчальних рекомендацій. Питання теми виносяться на модульний і підсумковий контроль.

Наши рекомендации