Методичні вказівки по вивченню теми. Перше питання: при характеристиці поняття співучасті необхідно, перш за все, ретельно проаналізувати положення

Перше питання: при характеристиці поняття співучасті необхідно, перш за все, ретельно проаналізувати положення, сформульовані в ст. 26 КК України. Для цього слід розкрити об’єктивні (участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні злочину та спільність їх дій) та суб’єктивні (спільність умислу, участь у вчиненні умисного злочину) ознаки співучасті у злочині, а також показати значення цього інституту в кримінальному праві. Особливу увагу потрібно приділити аналізу ознак спільності дій та спільності умислу співучасників злочину.

Висвітлюючи друге питання - про види співучасників, потрібно звернутися до ст. 27 КК України, де названі особи, які визнаються співучасниками за кримінальним правом. На підставі закону та за допомогою відповідної літератури слід показати ті критерії, за якими провадиться поділ співучасників на види, а потім послідовно дати характеристику виконавцю (співвиконавцю), організатору, підбурювачу та посібнику в злочині. При цьому необхідно докладно розкрити об’єктивні та суб’єктивні ознаки дії (бездіяльності) кожного з названих співучасників.

Зокрема, аналізуючи поняття виконавця (співвиконавця) злочину, особливу увагу слід приділити питанню про те, як розуміти вказівку закону, що виконавцем визнається особа, яка «безпосередньо» вчинила злочин, а також така, що вчинила злочин «опосередковано», тобто шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності. При характеристиці видів діянь, які за кримінальним законом (ч. 2 ст. 27 КК) відносяться до виконавських (співвиконавських), слід навести конкретні приклади таких діянь. При характеристиці організатора злочину необхідно зупинитися на формах його злочинної діяльності й детально розкрити їх зміст. З’ясовуючи ознаки підбурювача, необхідно звернути увагу на види дій, які він вчиняє, а також на значення вказівки закону на те, що підбурювач «схиляє» іншу особу до вчинення злочину. Характеризуючи ознаки пособника злочину, слід описати об'єктивні та суб’єктивні ознаки пособницьких дій (бездіяльності). Далі необхідно проаналізувати дві форми пособництва – фізичне та інтелектуальне, та провести відмежування підбурювання від інтелектуального пособництва, підкріплюючи висновки відповідними прикладами.

Приступаючи до аналізу форм співучасті (трете питання), слід показати на підставі яких критеріїв співучасть поділяється на форми. Аналізуючи форми співучасті за об’єктивними ознаками (за характером ролі, яку виконують співучасники у злочині), необхідно докладно охарактеризувати просту співучасть – співвиконавство, враховуючи те, що при цій формі співучасті кожний зі співучасників є виконавцем злочину, тобто своїми безпосередніми діями виконує ознаки об’єктивної сторони конкретного складу злочину. При цьому виконавцем є не тільки той, хто повністю виконує об’єктивну сторону злочину, але й та особа, яка безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчиняє хоча б частину діяння, яке описане у диспозиції статті Особливої частини КК України.

Розглядаючи співучасть з розподілом ролей, слід показати, що тут лише виконавець (співвиконавці) безпосередньо виконує об’єктивну сторону злочину, а інші співучасники (організатор, підбурювач, пособник) діють «через» виконавця, тобто об’єктивізують свій злочинний намір у діянні виконавця.

Аналізуючи форми співучасті за суб’єктивними ознаками (за ступенем стійкості зв’язків між співучасниками) треба звернутись до ст. 28 КК України та показати, що, хоча співучасть і передбачає домовленість між співучасниками, однак вона може бути досягнута не тільки перед, але й у процесі вже розпочатого злочину, за відсутності попередньої змови про це (ч. 1 ст. 28 КК).

Розглядаючи співучасть за попередньою змовою (ч. 2 ст. 28 КК), слід зважати на те, що при цій формі співучасті домовленість (змова) про спільне вчинення злочину має відбутися заздалегідь, тобто до початку вчинення злочину. Необхідно з’ясувати, як у теорії кримінального права та судовій практиці визначається поняття «попередня змова», та в яких формах за об’єктивними ознаками (характером виконуваних співучасниками ролей) може проявлятися ця форма співучасті.

Особливу увагу слід приділити аналізу ознак організованої групи (ч. 3 ст. 28 КК України), враховуючи, що ця форма співучасті має місце лише там, де декілька осіб (три і більше) заздалегідь зорганізувалися у стійке злочинне об’єднання для спільного вчинення одного або кількох злочинів. Далі слід встановити, у чому полягає специфіка цієї форми співучасті. Розкриваючи поняття злочинної організації (ч. 4 ст. 28 КК), треба назвати її ознаки і показати, чим вона відрізняється від інших форм співучасті.

При вивченні четвертого питання теми, перш за все слід проаналізувати підстави відповідальності співучасників. Тут принциповим є положення про те, що такою підставою виступає тільки наявність у діянні співучасника складу певного злочину, що вчинений у співучасті. Далі, на підставі вивчення положень, що закріплені в ст. ст. 29, 30 КК України, необхідно розкрити специфіку кваліфікації дій, з одного боку, виконавця (співвиконавця) злочину, а з другого – інших співучасників, та розглянути питання про відповідальність співучасників при різних формах співучасті: показати, як вирішується питання про кваліфікацію дій співучасників при співвиконавстві, співучасті з розподілом ролей, вчиненні злочину за попередньою змовою, групою осіб та вчиненні злочину організованою групою чи злочинною організацією. На завершення потрібно висвітлити питання про призначення покарання співучасникам на підставі вивчення положень, які сформульовані в ч. 2 ст. 68 КК України.

Розкриваючи п’яте питання, необхідно проаналізувати так звані спеціальні питання відповідальності за співучасть. Зокрема, розкриваючи поняття опосередкованого виконання, слід звернути увагу на поняття виконавця (співвиконавця) злочину (ч. 2 ст. 27 КК), та проаналізувати випадки, коли виконавець вчиняє злочин шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне. При вивченні питання про співучасть у злочинах із спеціальним суб’єктом, необхідно з’ясувати положення, сформульовані в ч. 2 ст. 18 та ч. 3 ст. 401 КК України, та зробити висновки про можливість співучасті у таких злочинах. Аналізуючи провокацію злочину, потрібно застосовувати загальне визначення підбурювача (ч. 4 ст. 27 КК України) та мати на увазі, що мотиви у співучасників одного й того ж злочину можуть бути різними. Слід навести, як приклади, статті Особливої частини КК, які встановлюють спеціальну відповідальність за провокацію. Розглядаючи спеціальне питання про ексцес виконавця, слід сформулювати поняття ексцесу та охарактеризувати його види, підкріплюючи відповідь відповідними прикладами. Аналізуючи безнаслідкову співучасть та невдале підбурювання або пособництво, потрібно провести розмежування між цими спеціальними питаннями відповідальності за співучасть та навести правила кваліфікації. Характеристика добровільної відмови співучасників потребує ретельного вивчення положень, закріплених в ст. ст. 17, 31 КК України. Тут необхідно з’ясувати особливості добровільної відмови від вчинення злочину виконавця (співвиконавця) (ч. 1 ст. 31 КК), з одного боку, та організатора, підбурювача та пособника (ч. 2 ст. 31 КК), з іншого. Окремо слід зупинитися на правилах кваліфікації дій співучасників при добровільній відмові одного з них від вчинення злочину (ч. 1, ч. 3 ст. 31 КК).

Аналізуючи питання про причетність до злочину (шосте питання), необхідно дати поняття причетності та з’ясувати, за якими ознаками причетність схожа, а за якими – відрізняється співучасті у злочині. Далі, на підставі положень частин 6 і 7 ст. 26 КК, з урахуванням теорії і сформованої практики, слід назвати види причетності до злочину та окремо охарактеризувати кожний вид. Зокрема, при характеристиці приховування злочину необхідно ознайомитися зі змістом ч. 6 ст. 27, ст. 396 КК, та проаналізувати його об'єктивні та суб’єктивні ознаки, а також показати, за якими ознаками приховування відрізняється від інших видів причетності та від співучасті. Аналізуючи придбання чи збут майна, здобутого злочинним шляхом, слід розкрити ознаки цього виду причетності на підставі вивчення положень ч. 6 ст. 27, ст. 198 КК, та з’ясувати, за якими ознаками відрізняється цей вид причетності від фізичного пособництва. При характеристиці потурання та недонесення необхідно проаналізувати ч. 7 ст. 27 КК та з’ясувати, в яких випадках при цих видах причетності може наставати кримінальна відповідальність

ЛІТЕРАТУРА

Основна

1. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник/ Ю.В.Баулін, В.І.Борисов, Л.М.Кривоченко та і.н.; За ред. Проф. В.В.Сташиса, В.Я.Тація – К.: Юрінком Інтер, 2007.

2. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / За ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ – Харків, 2005.

3. Бажанов М.І. Кримінальне право України: Загальна частина. Учбовий посібник./ Укладач Тютюгін В.І..-Дніпропетровськ: Пороги . 1992.

4. Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах / Упоряд. Н.О. Гуторова, О.О. Житний. – Х.: Одіссей, 2007.

Додаткова

1. Бурчак Ф. Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблеми. — К.: Вища школа, 1986. — 208 с.

2. Бурчак Ф. Г. Учение о соучастии по советскому уголовному пра­ву. — К: Наукова думка, 1969. — 216 с.

3. Гуторова Н. А. Соучастие в преступлении по уголовному праву Украины: Учеб. пособие. — X.: Рубикон, 1997. — 102 с.

4. Демидова Л. М. Кримінальна відповідальність за створення зло­чинної організації. — Харків: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2005. - 256 с.

5. Кваша О. О. Організація злочину. Кримінально-правове та кри­мінологічне дослідження. — К: ІДПНАН України, 2003. — 216 с.

6. Лемешко О. М. Кримінально-правова оцінка потурання вчинен­ню злочину. - X.: ФІНН, 2003. - 160 с.

7. Новицький Г. В. Поняття і форми співучасті у злочині за криміналь­ним правом України. — К: Вища школа, 2001. — 96 с.

8. Ус О. В. Кримінальна відповідальність за підбурювання до зло­чину. - Харків: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2007. - 264 с.

Наши рекомендации