Я-конпепція та її складові.

Поняття Я-концепції було введено американським психологом і філософом У. Джейсом у кінці 19 століття. Теоретичний і прикладний розвиток поняття Я-концепції набуло завдяки творчості видатних психологів-гуманістів А. Маслоу, К. Роджерса і Е. Еріксона. Найбільш повне відображення Я-концепція одержала в книзі Р. Бернса «Розвиток Я-концепції і виховання» (1986).

У російській психології проблемою Я-концепції і близькою науковою спрямованістю займалися Б.Г. Ананьєв, І.С. Кон, Д. О. Леонтьєв, В. В. Столін.

У сучасній психології Я-концепція розглядається як один з компонентів особистості, як відношення індивіда до самого себе. Поняття «Я-концепція» виражає єдність і цілісність особистості з її суб'єктивною внутрішньою стороною, тобто те, що відомо індивіду про самого себе, яким він бачить, почуває і представляє себе сам.

Я-концепція – це сукупність установок на самого себе. У більшості визначень установки підкреслюються три головних її елементи, її три психологічні складові:

· Образ Я – представлення індивіда про самого себе.

· Самооцінка – афективна оцінка цього представлення, що може мати різну інтенсивність, оскільки конкретні риси образа Я можуть викликати більш-менш сильні емоції, зв'язані з їх чи прийняттям осудом.

· Потенційна поведінкова реакція, тобто ті конкретні дії, що можуть бути викликані образом Я і самооцінкою.

КОГНІТИВНА СКЛАДОВА Я-КОНЦЕПЦІЇ. Представлення індивіда про самого себе, як правило, здаються йому переконливими незалежно від того, чи ґрунтуються вони на об'єктивному чи знанні суб'єктивній думці, чи є вони щирими чи помилковими. Конкретні способи самосприйняття, що веде до формування образа Я, можуть бути найрізноманітнішими.

ОЦІННА СКЛАДОВА Я-КОНЦЕПЦІЇ. Джерелом оцінних знань різних представлень індивіда про себе є його соціокультурне оточення, у якому оцінні знання нормативно фіксуються в мовних значеннях. Джерелом оцінних представлень індивіда можуть бути також соціальні реакції на якісь його прояви і самоспостереження. Варто підкреслити, що самооцінка, незалежно від того, чи лежать у її основі власні судження індивіда про себе чи інтерпретації суджень інших людей, індивідуальні чи ідеали культурно задані стандарти, завжди носить суб'єктивний характер.

ПОВЕДІНКОВА СКЛАДОВА Я-КОНЦЕПЦІЇ.

Усі теорії розвитку Я-концепції зосереджені на особливостях, властивих тому чи іншому віковому періоду, але два фактори проходять через весь процес розвитку Я-концепції незалежно від віку. Це - сімейні відносини і значимі інші.

1. Значимі інші.

Під терміном «значимі інші» розуміються люди, що важливі чи значимі для дитини внаслідок того, що вона почуває їхню здатність безпосередньо впливати на її життя.

Значимі інші – це ті, хто грає в житті особистості велику роль. Рівень впливу значимих інших на індивіда залежить від ступеня їхньої участі в його житті, близькості відносин, соціальної підтримки, що вони роблять, а також від влади й авторитету, якими вони користаються в навколишніх.

2. Відношення з батьками. Тип взаємин, що складається в родині між дитиною і батьками, є надзвичайно важливим фактором розвитку Я-концепції.

Для розвитку Я-концепції важливі наступні моменти:

1). Надання волі чи накладення заборон.

2). Тепло чи відчуженість у відносинах.

3). Зацікавленість чи байдужність.

4). Порядок народження в родині. Даний момент незначно впливає на самооцінку. Високий ступінь авторитарності у відносинах батькам з дитиною також перешкоджає розвитку позитивної Я-концепції.

Розглядаючи питання Я-концепції можно зробити деякі висновки:

· формування Я-концепції людини відбувається опосередковано, через ставлення до неї інших людей у взаємостосунках, які повторюються;

· Я-концепція є частиною символічного середовища, що утворюється шляхом реконструкції досвіду на основі лінгвістичних категорій, які використовуються в групі, до якої належить особистість;

· система поглядів стосовно свого «Я» стає змістовнішою в залежності від збільшення кількості соціальних груп, в яких людина бере участь;

· міра впливу на «Я» людини інших людей, залежить від визначеності її цінностей та авторитету іншого чи групи людей;

· у формуванні «Я» відіграє важливу роль суб’єктивна інтерпретація думок про людину інших, яка виступає відображенням того, що, на її розсуд, думають про неї інші, хоча зовсім не обов’язково, щоб вони дійсно так думали;

· оцінка особистістю самої себе з погляду тих, з ким зустрічається вона в соціумі, поступово інтегрується в єдине цілісне утворення, Я-концепцію;

· міра цілісності Я-концепції людини в значно залежить від рівня інтеграції соціальної системи, в якій вона бере участь. У суспільстві, де вимоги до людини між членами соціуму взаємно не узгоджені, людині важко інтегрувати власні різні Я-образи в єдине цілісне утворення – Я-концепцію.