Показники, що вказують на можливість банкрутства за "слабкими сигналами"

Критичні показники, що вказують на можливість банкрутства за "слабкими сигналами", можуть бути поділені на дві групи. До першої відне­сені показники і критерії, несприятливі поточні значення яких чи динаміка, що складається, свідчать про можливі в недалекому майбутньому значні фінансові труднощі, разом з тим і про деяку ймовірність банкрутства. До них віднесені:

- повторювані істотні втрати в основній виробничій діяльності;

- перевищення деякого критичного рівня простроченої кредиторської заборгованості;

- низькі значення коефіцієнтів ліквідності;

- невиконання зобов'язань перед кредиторами й акціонерами у відношенні своєчасності повернення позичок, виплати відсотків і дивідендів;

- наявність простроченої дебіторської заборгованості;

- наявність наднормативних і залежаних товарів і виробничих запасів;

- погіршення відносин з підприємствами банківської системи;

- використання нових джерел фінансових ресурсів на відносно невигідних умовах;

- застосування у виробничому процесі застарілого устаткування;

- потенційні втрати довгострокових контактів;

- несприятливі зміни в портфелі замовлень.

В другу групу можуть бути включені критерії і показники, несприятливі значення яких не дають підстави розглядати поточ­ний фінансовий стан як критичний, разом з тим вони вказують, що за певних умов, обставин чи неприйнятті дійових заходів ситуація може різко погіршитися.

До них відносяться:

- втрата ключових співробітників апарату управління;

- втрата ключових контрагентів;

- вимушені перерви, а також порушення рівномірності і ритмічності виробничо-технічного процесу;

- надмірна залежність фірми від якогось одного замовника, виду робіт, виду активу;

- зайва ставка на успішність і прибутковість якогось одного нового проекту;

- участь підприємства в арбітражних розглядах з непередбаченим результатом;

- недооцінка постійного і перманентного технічного і технологічного розвитку підприємства, розширення ринків збуту продукції і послуг, диверсифікованості продукції і діяльності, інтенсифікації реклами;

- неефективні довгострокові угоди [1].

Ступінь нестабільності зовнішнього середовища повинен оцінюватися для того, щоб при виборі способу управління чітко усвідомлювати, якого виду зміни очікують підприємство в майбутньому.

Основні терміни:

Балансовий метод це спеціальний прийом прогнозування, заснований на зіставлення взаємопов'язаних показників господарської діяльності.

Вертикальний аналіз – це розрахунок питомої ваги окремих статей у загальній валюті балансу, тобто вивчення структури ста­тей доходів та видатків на звітну дату.

Горизонтальний аналіз – це визначення в процесі аналізу абсолютних та відносних змін величин різних статей балансу за звітний період;

Коефіцієнтний аналіз– за його допомогою вивчають рівень і динаміку відносних показників фінансового стану, які розраховуються як відношення величин балансових статей чи інших абсолютних показників, що їх можна одержати на основі звітності. Ці коефіцієнти порівнюються з базовими даними.

Ліквідність підприємства– це його спроможність перетворювати свої активи на гроші для покриття всіх необхідних платежів. Рівень ліквідності визначається тривалістю періоду, протягом якого відбувається це перетворення.

Нормативні методипрогнозування полягають у тому, що за основу планових завдань на певний період (а відповідно і за основу балансів) приймаються норми витрат різних ресурсів (сировини, матеріалів, обладнання, робочого часу, грошей) на одиницю продукції.

Факторний аналіз – застосовується для виявлення причин зміни абсолютних і відносних фінансових показників, а також для розрахунку впливу причин (факторів) на зміну фінансового показника, що його аналізують.