Процесуальні, тактичні основи допиту підозрюваних

Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним кодексом, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

Процесуальні основи допиту підозрюваного на досудовому розслідуванні. Підозрювана особа має право:

- знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують;

- на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту - мати такі побачення без обмеження їх кількості й тривалості;

- не говорити нічого з приводу підозри, і у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання;

- давати показання з приводу підозри, чи в будь-який момент відмовитися їх давати;

- під час допиту подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку його проведення, які заносяться до протоколу;

- застосовувати з додержанням вимог КПК технічні засоби. Однак слідчий, прокурор, мають право заборонити застосовування технічних засобів з метою нерозголошення відомостей, які містять таємницю, що охороняється законом, чи стосуються інтимного життя особи, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала);

- заявляти клопотання про проведення допиту, про забезпечення безпеки щодо себе, членів своєї сім’ї, близьких родичів, майна, житла тощо;

- користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.

- допит не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому - понад вісім годин на день;

- використовувати під час допиту власні документи і нотатки, якщо її показання пов’язані з будь-якими обчисленнями та іншими відомостями, які важко зберегти в пам’яті;

- не відповідати на запитання з приводу тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо) або які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею, близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення, а також щодо службових осіб, які виконують негласні слідчі (розшукові) дії, та осіб, які конфіденційно співпрацюють із органами досудового розслідування.

Тактичні основи допиту підозрюваного.

Допит підозрюваного, складається з трьох стадій: підготовчої, робочої (отримання показань), заключної.

Підготовка до проведення допиту підозрюваного аналогічна підготовці допиту потерпілого чи свідка. Разом с тим, слідчому потрібно мати на увазі, що ніхто не обізнаний про скоєний злочин краще, ніж сам злочинець.

Значення показань підозрюваних на досудовому слідстві залежить від того, наскільки результативно проведений їх допит: чим повніше і достовірніше отримані показання, тим успішніше їх можна використовувати для встановлення істини по кримінальному провадженню.

Однак отримати такі свідчення найчастіше вдається лише в результаті значних зусиль, так як підозрювані зазвичай не схильні правдиво розповідати про вчинені ними злочини. Слідчий тим успішніше справляється з цим завданням, чим повніше і вправніші він використовує тактичні прийоми допиту, дотримуючись вимог КПК України.

Тактика допиту підозрюваного має ряд особливостей, які пояснюються специфікою його процесуального положення. Слідчий, приступаючи до допиту підозрюваного, в переважній більшості випадків ще має недостатньо доказів для викриття допитуваного. Саме ця обставина нерідко обумовлює тактику допиту підозрюваного.

Незважаючи на те, що допити різних учасників процесу відрізняються, як з процесуального порядку, так і з тактичних прийомів, вони мають деякі спільні риси - зокрема підготовку до проведення допиту.

При підготовці до проведення допиту підозрюваного слідчому необхідно врахувати особистість допитуваного: наявність або відсутність судимості, освітній та інтелектуальний рівень, емоційне і психологічний стан, матеріальне становище і соціальний статус, можливість впливати на хід розслідування (в тому числі використовуючи корупційні зв'язки). Інформацію про особу допитуваного, слідчий отримує з різних джерел, як процесуальним так і непроцесуальным шляхом. Під час вивчення особи допитуваного слідчий може скористатися допомогою спеціаліста - психолога, який може допомогти слідчому визначити: особливості психічних процесів, властивостей і станів допитуваного; риси характеру; темперамент; інтелектуальні здібності; орієнтовний перелік питань, що можуть допомогти у встановленні психологічного контакту.

Робочий етап допиту підозрюваного складається з вступної стадії (яка включає встановлення психологічного контакту з допитуваним), стадії вільної розповіді і стадії постановки питань.

Безконфліктна ситуація складається при допиті підозрюваного, який повністю визнає свою провину і дає правдиві свідчення. У цій ситуації підозрюваний дає докладні свідчення щодо всіх інтересних для слідства обставинах: про цілі та мотиви злочину, про способи підготовки, вчинення та приховування злочину, про співучасників, і про інші обставини, що підлягають доказуванню.