Інфузійним розчином

Пластикова система одноразового використання складається з короткої трубки, куди вставлено повітровід з повітряним фільтром та голкою для надходження повітря у флакон з лікарською рідиною, довгої трубки з крапельницею, фільтром та двома коротким трубками; на обох кінцях цих трубок є дві голки: одна для пункції вени, друга – для проколювання пробки флакона. Фільтр має дрібну сітку, яка запобігає проникненню часточок із флакона в кров. На трубці розміщується затискач для регулювання кількості крапель за 1 хв., тобто швидкості введення рідини. На всіх голках є запобіжні пластмасові ковпачки. Система зберігається у стерильному герметичному поліетиленовому пакеті, на якому призначено термін її придатності. Система не токсична і апірогенна.

Попередня підготовка до виконання навику:

– ретельно вимити двічі руки з милом під проточною водою, витерти чистим індивідуальним рушником, обробити 70˚ розчином етилового спирту;

– уважно прочитати етикетку на флаконі;

– звірити напис на флаконі з призначенням лікаря (назву, концентрацію в відсотках, кількість), перевірити термін придатності, герметичність упаковки, прозорість рідини. Наявність осаду, пластівців у флаконі свідчать про непридатність розчину для використання;

– зняти ножицями із флакона центральну частину металевого ковпачка, пригладити гострі краї металевої бокової частини ковпачка;

– протерти гумову пробку флакона стерильною ватною кулькою, змоченою у 96˚ розчині етилового спирту;

– перевірити герметичність пакета (герметичний пакет щільно облягає систему) і термін її придатності.

Основні етапи виконання навику:

1. Продезинфікувати бранші ножиць і місце розрізу системи стерильною ватною кулькою, змоченою у 96˚ розчині етилового спирту і розкрити пакет.

2. Продезинфікувати додатково руки і вийняти систему із пакету.

3. Зняти ковпачок із голки-повітровода і ввести її до упору у гумову пробку флакона. Трубку повітровода закріпити вздовж флакона так, щоб її вільний кінець був на рівні дна флакона.

4. Зняти ковпачок із верхньої голки системи і ввести її в гумову пробку флакона на відстані 1 см від голки-повітровода.

5. Закрити гвинтовий затискач.

6. Флакон перевернути догори дном і закріпити на штативі.

7. Ін’єкційну голку разом з ковпачком зняти і покласти у підготовлений стерильний лоток. Під час роботи не можна руками торкатися до сполучної канюлі для насадки голки.

8. Повернути крапельницю в горизонтальне положення; повільно відкриваючи гвинтовий затискач, заповнити її до половини об’єму розчином.

9. Повернути крапельницю у вертикальне положення і заповнити нижню частину системи розчином до повного витіснення повітря і появи розчину з канюлі для насадки голки.

10. Закрити гвинтовий затискач.

11. Ретельно перевірити відсутність повітря в системі.

12. Надіти ковпачок з голкою на канюлю, підвісити нижній кінець системи на гачок штатива. З метою уникнення випадіння голки з ковпачка або від’єднання голки від системи можна зробити так: канюлю для насадки ін’єкційної голки обгорнути стерильною марлевою серветкою, яку прикріпити до перехідної гумової трубки («вузла») за допомогою затискача або корнцанга. Затискач або корнцанг підвісити за бранші на гачок штатива.

13. У стерильний лоток, де знаходиться ін’єкційна голка, закрита ковпаком, покласти 3 ватні кульки, змочені у 96˚ розчині етилового спирту, стерильні серветки; взяти з собою на іншому лотку джгут, полотняну серветку, дві стрічки липкого пластиру довжиною 4-5 см.

Техніка внутрішньовенних вливань (інфузій)

Внутрішньовенні інфузії здійснюються крапельним шляхом, щоб не перевантажувати рідиною серцево-судинну систему та мати змогу забезпечити тривале або на деякий час постійне введення ліків, рідини.

Інфузійна терапія застосовується у тих випадках, коли необхідно поповнити об’єм циркулюючої крові, нормалізувати водно-сольовий обмін, кислотно-лужний стан організму, уникнути явищ інтоксикації при важких інфекційних захворюваннях тощо.

Попередня підготовка до виконання навику:

– запропонувати пацієнту перед підключенням системи звільнити сечовий міхур, при необхідності здійснити акт дефекації;

– поправити постіль пацієнту;

– надати пацієнту зручного положення, тому що крапельне зливання, як правило, процедура тривала;

– роз’яснити пацієнту, що ця процедура вимагає від нього терпіння і повного спокою;

– доставити в палату підготовлений пересувний маніпуляцій ний стіл;

– одягнути поліетиленовий фартух;

– ретельно вимити двічі руки з милом під проточною водою, обробити 70˚ розчином етилового спирту, одягнути стерильні гумові рукавички;

– одягнути стерильну маску;

Основні етапи виконання навику:

1. Запропонувати пацієнту максимально розігнути руку в ліктьовому згині, під ліктьовий суглоб підкласти тверду клейончасту подушечку, під руку підстелити клейонку; якщо пацієнт неспокійний, руку зафіксувати.

2. Накласти джгут через прокладку, запропонувати пацієнту стиснути кулак, підготувати вену, знезаразити ділянку шкіри (навик «А»).

3. Зафіксувати намічену вену великим пальцем лівої руки.

4. Зняти ковпачок з ін’єкційної голки, ін’єкційну голку взяти за муфту і провести венепункцію (навик «А»)

5. Для запобігання витіканню крові на руку пацієнта під муфту голки підкласти стерильну марлеву серветку.

6. При появі крові з муфти голки запропонувати пацієнту розтиснути кулак.

7. Лівою рукою обережно зняти гумовий джгут.

8. Вірити гвинтовий затискач і під’єднати систему до голки.

9. Відрегулювати частоту крапель за допомогою гвинтового затискача. Оптимальна частота крапель за 1 хв. 40-60. запам’ятайте! При кількості крапель 8-10 за 1 хв. і менше вена швидко тромбується, а при кількості крапель понад 80-100 за 1 хв. настає перевантаження серцево-судинної системи, зокрема правого шлуночка.

10. Серветку, забруднену кров’ю, обережно вийняти з-під голки, підкласти чисту стерильну марлеву серветку.

11. Закріпити муфту голки до шкіри стрічкою липкого пластиру. Другою стрічкою зафіксувати систему нижче «вузла» додаткового введення ліків.

12. Обережно вийняти джгут, подушечку, зручно покласти руку пацієнта.

13. Місце пункції і голку зверху накрити стерильною марлевою серветкою.

14. Постійно стежити за роботою системи, за загальним станом пацієнта. При появі скарг або погіршанні стану здоров’я пацієнта негайно викликати лікаря.

15. Після відключення системи пацієнт повинен лежати у ліжку 1,5-2 год.

Наши рекомендации