Послідовність дій під час виконання процедур. Уведення інсуліну у флакон з розчином глюкози за призначен­ням лікаря

Уведення інсуліну у флакон з розчином глюкози за призначен­ням лікаря

1. Чисто вимитими та знезараженими руками візьміть фла­кон з необхідним розчином глюкози (10%, 20%, 33%), прочитайте уважно етикетку.

2. Відберіть потрібну кількість флаконів з розчином глюкози й визначте кількість сухої речовини (глюкози) в розчині. Так, як­що хворому призначено 1200 мл 10% розчину глюкози, то ви від­бираєте 3 флакони ємкістю по 400 мл. Визначте шляхом усних математичних підрахувань, що в кожному флаконі міститься 40 г глюкози.

3. Визначте, яку кількість одиниць інсуліну необхідно ввести в кожний флакон з розчином глюкози. Кількість сухої речовини глюкози, тобто 40 г, поділіть на 4. Таким чином, у кожний фла­кон із розчином глюкози в цьому випадку потрібно ввести 10 ОД інсуліну.

4. Зніміть зйомну частину металевого ковпачка флакона з ін­суліном, продезінфікуйте корок стерильним ватним тампоном, зволоженим 70% розчином етилового спирту.

5. Наберіть в одно- або двомілілітровий шприц 0,25 мл (10 ОД) інсуліну, за допомогою голки проколіть корок підготовленого фла­кона і введіть інсулін у розчин глюкози. Одразу після введення інсуліну відтягніть у шприц розчин глюкози із флакона і ним про­мийте шприц та голку для того, щоб увести у флакон залишки ін­суліну.

6. Вийміть голку із флакона і таким самим способом уведіть потрібну кількість інсуліну в кожний флакон з розчином глюкози.





Уведення сольових розчинів і вітамінів

1. Уважно прочитайте призначення лікаря і, суворо дотриму­ючись його, приготуйте необхідні сольові розчини для внутріш­ньовенного введення. Найчастіше сольові розчини готують на осно­ві 0,9% розчину натрію хлориду або розчину Рінгера—Локка.

2. У сольові розчини за призначенням лікаря, точно дотриму­ючись дозування, додайте зазначені в листі лікарських призна­чень вітаміни.

Запам'ятайте! Тіаміну бромід (вітамін В() і піридоксину гід-рохлорид (вітамін Вб) не сумісні. Тому їх необхідно вводити окре­мо і, як правило, у різні дні.

Якщо після приготування лікарського коктейлю розчин у фла­коні помутнів, це означає, що виникла небажана реакція. Обов'яз­ково про це повідомте лікаря. З'ясуйте причину несумісності ліків і приготуйте лікарський коктейль повторно.

3. Якщо хворому призначено білковий гідролізат і розчин глю­кози, то флакони глюкози та білкового гідролізату з'єднайте сте­рильною поліхлорвініловою трубочкою для того, щоб розчини змі­шувалися. Таке введення білкових гідролізатів хворі переносять краще.

4. Якщо у хворого виникне відчуття жару, гіперемія обличчя, утруднене дихання, тимчасово відключіть гідролізат і вводьте роз­чин глюкози, потім обережно знову підключіть паралельно білко­вий гідролізат.

5. Якщо у хворого виникла нудота, блювання, зуд, гарячка — препарат відключіть і негайно викличте лікаря, але з вени систе­му не відключайте, тимчасово переключіть систему на розчин глю­кози або 0,9% розчин натрію хлориду.

6. Жирові емульсії перші 10 хв уводьте зі швидкістю 20 кра­пель за 1 хв, потім поступово протягом ЗО хв кількість крапель збільшіть до 50 за 1 хв і з такою швидкістю продовжуйте введен­ня препарату.

Запам'ятайте! Не можна додавати до жирової емульсії вітамі­ни, електроліти та інші ліки. Білкові гідролізати необхідно вводи­ти в підігрітому стані. Для цього треба покласти грілку з теплою водою на трубку системи і, щоб довше зберегти тепло, накрийте грілку ковдрою. У перші ЗО хв білкові гідролізати необхідно вво­дити зі швидкістю 10—20 крапель за 1 хв.


Наши рекомендации