Організація та методика дослідження міжособистісної значущості в системі «студент-студент».

Під час проведення нами дослідження у вивченні міжособистісної значущості в системі «студент-студент», ми використали методику «Q-сортування» В. Стефансона та методику «Визначення індексу групової згуртованості» Сішора. Обстежуваними були студенти третього курсу, спеціальності - «соціальна педагогіка», Інституту соціальної роботи та управління, НПУ ім. М. П. Драгоманова. Соціально-психологічна характеристика опитуваних: · кількість опитуваних: 30 людей· вік: 19 – 22 роки;· гендерні ознаки: 87% - 26-дівчат, 13% - 4-хлопця.· соціальний статус: студенти.Умови проведення емпіричного дослідження: опитування проводилися в аудиторіях інституту, кожному опитуваному видавалися бланки для самостійного заповнення, опитування проводилося після 14:00 дня, 03 грудня 2015 року.Методика «Q-сортування» В. Стефансона дозволяє визначити шість основних тенденцій поведінки людини в реальній групі: залежність, незалежність, товариськість, нетовариськість, прийняття «боротьби» і «уникнення боротьби». Тенденція до залежності визначена як внутрішнє прагнення індивіда до прийняття групових стандартів і цінностей: соціальних і морально-етичних. Тенденція до товариськості свідчить про контактності, прагненні утворити емоційні зв'язки як у своїй групі, так і за її межами. Тенденція до «боротьби» - активне прагнення особистості брати участь в груповому житті, домагатися більш високого статусу в системі міжособистісних взаємин; на противагу цій тенденції уникання «боротьби» показує прагнення піти від взаємодії, зберегти нейтралітет у групових суперечках і конфліктах, схильність до компромісних рішень. Кожна з цих тенденцій має, на наш погляд, внутрішню і зовнішню характеристику, тобто залежність, товариськість і «боротьба» можуть бути істинними, внутрішньо притаманними особистості, а можуть бути зовнішніми, своєрідною «маскою», що приховує справжнє обличчя людини. Порядок дослідження. Текст методики складається з 60 висловлювань і може бути пред’явлений у вигляді списку або на окремих картках. Досліджуваному пропонується ознайомитися з твердженням і відповісти «так», якщо воно відповідає його поданням про себе, або «ні», якщо воно суперечить його поданням. У виняткових випадках дозволяється відповісти «сумніваюся». Відповіді фіксуються в реєстраційному бланку. Обробка даних та інтерпретація результатів:1. Залежність 3, 9, 15, 21, 27, 33, 39, 45, 51, 54 2. Незалежність 6, 12, 18, 24, 30, 36, 42, 48, 57, 60 3. Товариськість 5, 7, 13, 19, 25, 31, 37, 43, 49, 52 4. Недружелюбність 4, 10, 16, 22, 28, 34, 40, 46, 55, 58 5. Прийняття «боротьби» 1, 11, 17, 23, 29, 35, 41, 47, 56, 59 6. Уникнення «боротьби» 2, 8, 14, 20, 26, 32, 38, 44, 50, 53 Відповіді досліджуваного, згідно ключу, розподіляються по 6-ти тенденціям. Підраховується частота прояву кожної з тенденцій. Причому кількість відповідей «так» за однією з тенденцій сумується з кількістю відповідей «ні» по полярній тенденції, в парі. Наприклад, кількість позитивних відповідей за шкалою «залежність» складається з кількістю негативних відповідей за шкалою «незалежність». Якщо отримане число, про який говорилося вище, наближається до 20-ти, то можна говорити про справжню перевагу тієї чи іншої стійкої тенденції, притаманної індивіду і виявляється не тільки в певній групі, але й за її межами. У випадку, якщо кількість відповідей «так» однієї тенденції виявляється рівним кількістю позитивних відповідей по протилежній тенденції (наприклад, залежність - незалежність), то таке положення може говорити про наявність внутрішнього конфлікту особистості, яка знаходиться у владі однаково виражених протилежних тенденцій. (Большая энциклопедия психологических тестов. Карелин А. М.: Эксмо, 2007. — 416 с.).

Методика «Визначення індексу групової згуртованості» Сішора, дозволяє визначити рівень групової згуртованість, як один із найважливіших параметрів, який вказує на ступінь інтеграції групи, її згуртованість у єдине ціле. Методика складається з 5 питань, на кожен з яких є кілька варіантів відповіді. Кожен варіант має певний бал. Максимальна сума балів - 19, мінімальна - 5. Обробка результатів проводиться за допомогою «ключів». Відповіді кодуються в балах згідно з наведеними у дужках значенням.

Інтерпретація результатів: рівні групової згуртованості:

- 16,1 балів і вище - висока;

- 11,6 - 15 бали - вище середньої;

- 7 - 11,5 - середня;

- 4 - 6,9 - нижче середньої;

- 5 і нижче - низька.

(Большая энциклопедия психологических тестов. Карелин А. М.: Эксмо, 2007. — 416 с.).Ми обрали саме ці методики дослідження, тому що вони дозволяють дослідити міжособистісну значущість в системі «студент-студент», вивчаючи поведінку та власний погляд окремої особистості на уявлення про себе у сталій групі, та взаємозв’язок цієї поведінки із рівнем групової згуртованості у студентській групі.2.2. Аналіз результатів дослідження міжособистісної значущості в системі «студент-студент».За аналізом результатів емпіричного дослідження, за методикою «Q-сортування» В. Стефансона, щодо визначення основних тенденцій поведінки особистості в групі, можна сказати, що поведінка окремої особистості в групі є важливим показником поведінки цієї особистості і поза її межами. Ця методика допомагає визначити, якою бачить себе певна особа в групі, як вона почуває себе у цій групі та яке місце в ній посідає.Проаналізувавши відповіді опитуваних студентів за методикою «Q-сортування» В. Стефансона, ми визначили такі наявні тенденції поведінки студентів у студентській групі (див. Рисунок 2.1.): · Тенденція до залежності. У 60% опитуваних наявна тенденція до залежності, тобто в їхній поведінці присутнє внутрішнє прагнення індивіда до прийняття групових стандартів і цінностей: соціальних і морально-етичних. У 20% опитуваних прослідковується тенденція до незалежності, тобто ці студенти не визнають стандарти і цінності, які наявні у студентській групі. Є студенти, які знаходяться у стані внутрішнього конфлікту, вагаються у визнанні себе залежними або незалежними від прийнятих групових норм та стандартів, відповідно – 20%. · Тенденція до товариськості. У 80% опитуваних студентів наявна тенденція до товариськості, яка свідчить про їхню контактність, прагнення утворити емоційні зв'язки як у своїй групі, так і за її межами. У 10% студентів наявна тенденція до нетовариськості, і у такої ж кількості студентів є сумніви, щодо товариської поведінки у студентській групі. Переважання тенденції до товариськості в групі свідчить про те, що учасникам цієї групи присвійні не лідерські якості, а ліберальні, що відображається в їхньому ставленні до конфліктних ситуацій, а саме, у байдужості до вирішення проблем та пониженому прагненні до розвитку взаємостосунків у групі.· Тенденція до «боротьби». Оскільки у 80% опитуваних визначений високий рівень товариськості, то, відповідно, це впливає на зниження конфліктної поведінки особистості в групі, власне ми це спостерігаємо, адже лише у 20% опитуваних наявна тенденція до «боротьби», у 33% студентів присутня тенденція уникання «боротьби», яка показує прагнення піти від взаємодії, зберегти нейтралітет у групових суперечках і конфліктах, схильність до компромісних рішень. В групі наявні також студенти, що не визначилися, як будуть чинити у конфліктній ситуації - 47% опитуваних, що у свою чергу свідчить про домінування ліберальної моделі організації групи та стосунків у ній, а також зниження рівня розвитку взаємостосунків у студентській групі.Рисунок 2.1.

47%

10%

10%

p PaGGHwywqa6vSlNYP9E7nrexEVxCoTAa2hiHQspQt+hMWPgBiXdHPzoTOY6NtKOZuNz1cpkk99KZ jvhCawZ8arH+3p6chq/X4363St6aZ7ceJj8nkpySWt/ezI8PICLO8R+GP31Wh4qdDv5ENoies1Ip oxqy1VqBYGKZZxmIA09UmoOsSnn5Q/ULAAD//wMAUEsBAi0AFAAGAAgAAAAhALaDOJL+AAAA4QEA ABMAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAFtDb250ZW50X1R5cGVzXS54bWxQSwECLQAUAAYACAAAACEAOP0h /9YAAACUAQAACwAAAAAAAAAAAAAAAAAvAQAAX3JlbHMvLnJlbHNQSwECLQAUAAYACAAAACEAr6R0 P58BAAADAwAADgAAAAAAAAAAAAAAAAAuAgAAZHJzL2Uyb0RvYy54bWxQSwECLQAUAAYACAAAACEA Vvuivt4AAAALAQAADwAAAAAAAAAAAAAAAAD5AwAAZHJzL2Rvd25yZXYueG1sUEsFBgAAAAAEAAQA 8wAAAAQFAAAAAA== " filled="f" stroked="f">

20%

33%

r Ok+o4QcDrMvbm8Lk1o/0jpddrAWHUMiNhibGPpcyVA06E2a+R+LbyQ/ORJZDLe1gRg53nUyUWkpn WuIPjelx22D1vTs7DR+vp6/PTL3Vz27Rj35SktxKan1/N22eQESc4r8Z/vAZHUpmOvoz2SA61gs1 Z6uGNFvywI4kzVIQR96sEgWyLOR1h/IXAAD//wMAUEsBAi0AFAAGAAgAAAAhALaDOJL+AAAA4QEA ABMAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAFtDb250ZW50X1R5cGVzXS54bWxQSwECLQAUAAYACAAAACEAOP0h /9YAAACUAQAACwAAAAAAAAAAAAAAAAAvAQAAX3JlbHMvLnJlbHNQSwECLQAUAAYACAAAACEAS6RM I58BAAADAwAADgAAAAAAAAAAAAAAAAAuAgAAZHJzL2Uyb0RvYy54bWxQSwECLQAUAAYACAAAACEA urs/U94AAAALAQAADwAAAAAAAAAAAAAAAAD5AwAAZHJzL2Rvd25yZXYueG1sUEsFBgAAAAAEAAQA 8wAAAAQFAAAAAA== " filled="f" stroked="f">

20%

20%

60%

Проаналізувавши результати емпіричного дослідження за методикою «Визначення індексу групової згуртованості» Сішора, яка дозволяє визначити рівень групової згуртованість, що є одним із найважливіших параметрів, який вказує на ступінь інтеграції групи, її згуртованість у єдине ціле, нами було визначено, що рівень групової згуртованості серед студентів третього курсу, спеціальності «соціальна педагогіка» – високий, це можна підтвердити опираючись на дані, визначені нами в дослідженні: серед 30 опитуваних оброблені результати більшості, а саме 20 осіб (67%), вказують на високий рівень групової згуртованості. Обробляючи дані 7 інших осіб (23%), ми визначили рівень групової згуртованості як вище середнього. За обробленими даними 3 інших осіб (10%), рівень групової згуртованості – середній. Рівні «нижче середнього» та «низький» в ході аналізу дослідження не були виявлені (див. Рисунок 2.2.).

Рисунок 2.2.

Отже, аналізуючи результати дослідження міжособистісної значущості в системі «студент-студент» за методикою «Q-сортування» В. Стефансона та методикою «Визначення індексу групової згуртованості» Сішора, ми визначили, що у досліджуваних нами студентських групах переважають товариські стосунки, більшість опитуваних піддаються конформізму в поведінці у своєму студентському колективі та уникають вирішення проблем і конфліктів у групі, що сповільнює рівень розвитку взаємостосунків у студентській групі. Однак ми спостерігаємо високий рівень згуртованості у досліджуваних нами студентських групах. Тобто, перед нами постає дружня, згуртована студентська група, якій характерні ліберальні ознаки та тенденція уникнення вирішення суперечливих питань, що свідчить про малу кількість осіб із лідерськими якостями у досліджуваному нами колективі. Тому нам потрібно визначити шляхи оптимізації рівня розвитку відносин міжособистісної значущості в системі "студент-студент".

2.3. Шляхи та напрями роботи соціального педагога щодо оптимізації відносин міжособистісної значущості в системі "студент-студент"

Проаналізувавши дані емпіричного дослідження у досліджуваних нами студентських групах, ми визначили, що одним із пріоритетних напрямів поліпшення рівня міжособистісних відносин у даному студентському колективі – є підвищення рівня ініціативності та внутрішньогрупової активності студентської групи.

Дієвим засобом розвитку особистості окремих студентів, а також академічних груп в цілому виступає студентське самоврядування. Дійсно, в умовах самоврядування цілі діяльності й особистості, й групи, виходячи за їхні межі, роблять їх відкритими системами, забезпечуючи тим самим їхній розвиток. Спільна діяльність, спрямована на розв'язання протиріч між особистістю (академічною групою) і адміністрацією вузу (громадськими організаціями) приводить до формування нових властивостей і якостей особистості майбутнього фахівця. Так, відносини відповідальної залежності, що складаються між членами студентського колективу в умовах самоорганізації, сприяють становленню таких особистісних якостей, як почуття обов'язку, відповідальність за доручену справу, наполегливість у досягненні поставленої мети. У процесі самостійної постановки та вирішення життєво важливих завдань у членів студентського колективу формуються ініціативність і самостійність, розвиваються творчі й інтелектуальні здібності. Розширення ділових контактів із представниками адміністрації вищого навчального закладу і громадських організацій сприятливо відбивається на формуванні навичок ділового спілкування й організаторської діяльності. При цьому в колективі створюється особливий соціально-психологічний клімат, що стимулює активність особистості в області емоційної й інтелектуальної саморегуляції (О. В. Винославська Психологія Навчальний посібник Київ ІНКОС 2005).

Розвитку ініціативи, фантазії, активності студента сприяють режисерські ігри. Взагалі у розвитку соціальної активності студента велику роль відіграють ділові ігри. Ділові ігри як інноваційна технологія навчання є дієвим механізмом, здатним одночасно вирішити не тільки завдання виховання, але і дидактичні завдання навчального предмета. А саме: формування пізнавальних і професійних мотивів та інтересів фахівців; соціальної активності та компетентності; виховання системності і стратегічності мислення; відповідального ставлення до вирішення навчальних і професійних проблем; володіння методами моделювання.

Ділові ігри, в широкому сенсі цього поняття, є засобом моделювання різноманітних умов професійної діяльності методом пошуку нових способів її виконання. Ділові ігри імітують різні аспекти активності людини і його соціальної взаємодії. Ігри є методом ефективного навчання у вузі, оскільки знімають суперечності між абстрактним характером будь-якого навчального предмета і реальним характером майбутньої професійної діяльності учнів (Дергачёва И.Н. Интеграция историко-химических знаний как средство формирования социальной активности студентов в высшей школе. Омск: ОГИС, 2006. - 172 с).

Тому ми можемо запропонувати ряд науково-практичних рекомендацій для соціального педагога, щодо підвищення ефективності процесу розвитку активності та ініціативності студентської групи:

· Розвиток активності та ініціативності студентської групи необхідно здійснювати в цілісній виховній системі професійної підготовки вузу.

· У виховний процес необхідно включати навчальні завдання моральної та естетичної орієнтованості.

· На кураторських годинах використовувати активні методи навчання, рольові ігри, ділові ігри, диспути, бесіди, що дозволяють актуалізувати позицію студента.

· При вирішенні завдань морального вибору формувати у студентів позитивну установку на прийняття загальнолюдських цінностей, ідеалів і переконань.

· При організації педагогічної взаємодії дбати про створення творчої та дружньої атмосфери.

· Поєднувати індивідуальні і колективні форми роботи студентів.

· Здійснювати поетапний контроль і корекцію індивідуального процесу розвитку соціальної активності студента.

· Забезпечення організаційно-управлінських та матеріально-технічних можливостей для реалізації різноманітних соціальних ініціатив молоді (наприклад, надання приміщень, відео- та аудіо-обладнання, комп’ютерної та оргтехніки, спортивного інвентарю).

· Створення умов для соціального просування лідерів різних молодіжних формувань.

· Створення та підтримка діяльності ресурсних (федеральних, регіональних) центрів розвитку молодіжного громадського руху.

· Організацію та проведення конкурсів грантової підтримки для різних категорій молодіжних соціально-творчих об’єднань.

Таким чином, запропоновані нами шляхи підвищення рівня ініціативності та внутрішньогрупової активності студентської групи, сприятимуть оптимізації відносин міжособистісної значущості в системі "студент-студент".