Порівняння методу, методики і технології
Критерії | Метод | Методика | Технології |
Кінцева мета, образ результату | Власної немає; відповідність меті дослідження; перелік випадків або за умов (обмеження) у застосуванні | Як правило, немає; формулюється у процесуальних термінах (дієсловах) | Є наявність чітко сформульованого конкретного кінцевого продукту результату (продукту) є обов’язковою умовою |
Результат застосування | Або часткове перетворення, зміни об’єкту; або здобуття інформації | Або перетворення, або знання | Обов’язкове перетворення предмету, або одержання нового результату |
Структура | Стала, стандартна | Стандартна | Гнучка, у залежності від цілей, завдань, етапів та проміжних результатів діяльності. Відповідно до проекту. |
Складові | Або діагностичні, або оцінні, або перетворюючі (коригуючі) | Припускає сполучення діагностичних оцінних і перетворюючих компонентів | Діагностичні, оцінні і перетворюючі складові являють собою єдиний комплекс методів, методик, прийомів діяльності. |
Належність до певної наукової сфери | Моно-дисциплінарний характер | Моно-дисциплінарний характер | Полі- (мульти-) дисциплінарний характер |
Цільове забезпечення | Не передбачається (є тільки умови застосування, вимоги) | Не передбачається | Цілі обумовлюють етапи і прийоми (методи, методики) роботи |
Оцінка | За додержанням вимог процедури застосування | За додержанням вимог процедури застосування | За відповідністю передбачуваному результату і процедурою його досягнення (відповідність проекту) |
Зворотній зв’язок | Нема. На рівні відповідності умовам процедури | Нема. На рівні відповідності умовам процедури | На рівні кінцевого результату і відповідності процедурам та етапам. |
Джерело: авторська розробка ПАНКА В.Г.
Як бачимо з таблиці – існують суттєві розбіжності між методом, методикою і технологією.
Звернімо увагу на одну особливість технологій. Вона полягає в тому, що до технологічного процесу включаються методи й прийоми з різних наук або сфер професійної діяльності. Педагогічні технології у цьому відношенні нічим не відрізняються від інших. Для прикладу: для побудови ефективної (а не ефектної) роботи з профілактики, скажімо, наркоманії серед підлітків конкретної школи необхідно провести соціологічне дослідження, здійснити аналіз документів, провести інтерв’ю з педагогами і батьками, здійснити спостереження, провести тестування учнів, визначити «проблемні місця» у роботі педагогів та виховній роботі батьків, визначити «групи ризику» серед учнів і тільки після цього планувати корекційно-розвивальну роботу з нами. У такому випадку становляться зрозумілими і обґрунтованими ті чи інші дії педагогічного колективу, стає очевидно, що неможливо за рік повністю здолати таке явище в учнівському середовищі як наркоманія. Але стає реальним прогноз зменшення поширення цього явища, скажімо, на 20 відсотків.
Перехід від традиційних методів і методик до гнучких технологій у соціальній сфері визначає, на наш погляд, найближчі перспективи розвитку не тільки суспільних наук, а й суспільної практики. Проектно-технологічна методологія вже довела свої переваги в процесі виборів, у галузі паблік рілейшинз, реклами, соціальної і психологічної допомоги та реабілітації, окремих галузях державного управління та інших сферах (наприклад [210]).
Раніше ми вже торкалися проблеми оцінки ефективності «методичного» підходу в освітніх процесах. Маємо констатувати, що за такого підходу надзвичайно важко виокремити об’єктивні критерії оцінювання. Коли кінцевий результат представлений у вигляді побажань або просто співпадає з деякими ідеологічними установками – ми стикаємося із суб’єктивізмом в оцінюванні. Інша справа – оцінка соціальних проектів.
Оцінювання проекту може описуватись двома основними поняттями: «результативність» і «ефективність».
Результативність – це відповідність одержаних результатів очікуваним, які заявлялись на початку виконання проекту. За наявності чітко відпрацьованої системи критеріїв результативність можна навіть виразити у кількісному вигляді (наприклад – у процентах).
Ефективність проекту полягає в адекватності застосованих в ході його реалізації методів, методик і витрат ресурсів. Умовно кажучи – цвяхи можна забивати молотком, а можна комп’ютером. Тому оцінювання ефективності спирається в основному на теоретичні уявлення про природу процесів, на які впливає проектна активність.
Умовно оцінювання ефективності та результативності проекту можна розділити на ряд етапів.
Перший – оцінювання загальної мети і очікуваних результатів. По суті, правильно сформульована мета проекту вповні характеризує його основний результат. На початку всякого проекту складається детальний опис того, що буде отримано в результаті його здійснення. Даний опис може бути представлений системою критеріїв або показників. Багато які з названих критеріїв можуть бути виміряні за допомогою адекватних методів.
Другий – оцінювання задач проекту. Задачі, по суті, є конкретизацією мети, прилаштованої до цільових груп та обставин реалізації проекту. Таким чином, задачі можуть бути конкретизовані у реальних показниках і виміряні з точки зору успішності і повноти їх досягнення (реалізації).
Третій етап – оцінка відповідності застосованих методів (фактично – технології) меті, задачам, цільовим групам і умовам реалізації проекту. На цьому етапі також визначається наскільки оптимально були використані наявні ресурси.
Четвертий етап – узагальнення того, що і наскільки вдалося досягти в результаті впровадження даного проекту, що і чому не вдалося. Останнє має принципове значення в оцінці проекту оскільки, фактично, визначає мету, задачі та умови розробки нових проектів у даній галузі. Зауважимо, що жоден з проектів не може бути успішним на сто відсотків. Завжди знайдуться якісь обставини, які не дозволять цього досягти. Проект може вважатися в цілому успішним або неуспішним, його мета може бути досягнута тільки в цілому.
Таким чином, освітні інновації в сучасних умовах видаються найбільш ефективними у тому випадку, коли вони побудовані на основі проектно-технологічного підходу. Названий підхід дозволяє об’єктивно і адекватно оцінити соціальні зміни, які відбуваються в галузі освіти.
Для вдосконалення методичної роботи у психологічній службі В.Г.Панок пропонує наступну структуру всякої методичної розробки (програми, методики). Назва програми (проекту). Мета. Завдання, що будуть вирішені у процесі досягнення мети. Цільові групи на які буде спрямована проектна активність. Проблема або сукупність взаємопов’язаних проблем на вирішення яких спрямовано даний проект. Методи, методики, дії, психолого-педагогічні прийоми, що планується задіяти у процесі виконання. Терміни виконання, проведення. Опис кінцевих результатів. Критерії і показники ефективності виконання даної програми (проекту). План реалізації даного проекту. Співпраця спеціаліста з іншими фахівцями (є обов’язковим елементом). Дані про попередню апробацію проекту та можливі недоліки або обмеження у застосуванні. Структуру методичної розробки наведено у табл.2.2.2.
Таблиця 2.2.2.