Ямницький В.М. ФЕНОМЕН "ЗДІБНОСТІ" У ПСИХОЛОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ Г.С.КОСТЮКА

Ямницький В.М. Феномен «здібності» у психологічній спадщині Г.С.Костюка // Наук. вісник Південноукр. держ. пед. ун-ту ім. К.Д.Ушинського: Зб. наук. пр. – Одеса: ПДПУ ім.К.Д.Ушинського, 2000. - №5-6. – С.203-209

Одним із напрямів наукової діяльності академіка Г.С.Костюка є проблема розвитку і формування здібностей у дітей, яка посідає значне місце у психологічний спадщині видатного психолога. Зважаючи на актуальність означеного напрямку та інтерес сучасних дослідників до проблеми, розглянемо провідні підходи вченого до визначення, структури та психологічних особливостей феномена "здібності".

Як наголошує Г.С.Костюк, здібності належать до основних властивостей, що характеризують людину як суспільну істоту, громадянина своєї країни, як особистість. Це - істотні психічні властивості людської особистості, що виявляються в її цілеспрямованій діяльності та зумовлюють її успіх. Сферою вияву здібностей людей є всі галузі їхньої різноманітної практичної, наукової і мистецької діяльності.

На його думку, здібності людини - вияв єдиної, цілісної її сутності. Звідси тісний зв'язок з іншими рисами людини, працьовитістю та моральними якостями. Наявність знань, умінь, навичок є необхідною умовою майстерності, в якій виявляються здібності людини. Отже, здібності людської особистості не можна розглядати як щось таке, що існує незалежно від інших її властивостей.

Разом з тим, підкреслював учений, здібності й не зводяться до інших властивостей особистості. При однакових, наприклад, знаннях, уміннях і навичках здібності людей бувають різними. Це свідчить про необхідність розрізняти здібності особистості та фактичний рівень набутих нею знань, умінь та навичок. Останній залежить не тільки від здібностей, а й від інших якостей особистості, від умов, у яких їй доводиться засвоювати людські надбання.

Здібності людини виявляються не тільки в тому, як вона засвоює й відтворює набуті людьми знання та вміння, а й як розв'язує на їх основі нові завдання, творить щось нове. Аналогічне можна сказати і про зв'язок між здібностями і потребами, інтересами та іншими мотивами діяльності особистості. Спроможність особистості успішно виконувати всяку діяльність не існує поза зв'язком з тим, що спонукає її до цього. Але і в єдності мотивів та здібностей теж є різниця. Мотиви характеризують тенденції, спрямованість діяльності людини, її ставлення до тієї чи іншої справи, життєву значимість для неї, а здібності - її потенції, можливості успішно справитися із завданням.

Говорячи про здібності, Г.С.Костюк мав на увазі передусім "загальнолюдські істотні властивості, спільні для всіх людей". Всі люди здібні до таких видів діяльності, підкреслює вчений, до яких не здібні тварини, навіть, найкращі з них. Всі вони можуть засвоювати надбаний людством досвід, брати участь у створенні потрібних для суспільства цінностей, користуватися ними у своєму житті. Анатомо-фізіологічною основою здібностей академік вважав будову і функціональні властивості людського мозку та його органів.

Разом з тим у спільних здібностях людей розрізняють типологічні та індивідуальні відмінності. Життєві факти свідчать про те. що у здібностях людей, як і в інших рисах, "має місце єдність загального, типологічного й індивідуального".

Характеризуючи здібності людей, їх порівнюють щодо способів пізнання об'єктивної дійсності, які у них переважають, щодо швидкості і легкості оволодіння різними видами діяльності та продуктивності їх праці. Таке порівняння виявляє особливості, властиві певним групам людей і окремим індивідам. Індивідуальні відмінності у здібностях людей є результатом їх розвитку, залежним від суспільних умов життя. Вони змінюються із зміною цих умов, але зберігаються при сприятливих життєвих обставинах.

Особисте у здібностях людей Г.С.Костюк вбачав передусім у тому, до яких видав діяльності і в який мірі здібна та чи інша людина. Кожна діяльність ставить до людини свої специфічні вимоги. В тому, як людина задовольняє ці вимоги, виявляються особливості її спеціальних здібностей. Індивідуальні відмінності є і у загальних розумових здібностях людей, вони виявляються в навчанні та праці.

Спеціальні здібності завжди пов'язані із загальними, зазначає вчений, останні виявляються у тих чи інших спеціальних здібностях. Люди, що відзначаються особливими здібностями до винахідницької, музичної, художньої, сценічної чи іншої діяльності, завжди мають і високий загальний розумовий розвиток. Чим вище рівень загальних здібностей людини, тим успішніше розвиваються й спеціальні її здібності. Різнобічність розвитку здібностей особистості означає багатство її дійових зв'язків з об'єктивною дійсністю, що є необхідною умовою повноцінного розвитку кожної спеціальної здібності.

Звертаючись до розгляду структури поняття, Г.С.Костюк відзначав, що здібності - складні, синтетичні властивості особистості, здійснювати структурний аналіз яких можна тільки виходячи з діяльності, в якій вони актуально існують. Кожна діяльність, спрямована на розв'язання пізнавальних чи практичних задач, включає певні знання, дії, операції та пов'язані з ними психічні властивості, потрібні для успішного її виконання. Відповідно до цього можна визначити й основні компоненти здібностей до даного виду діяльності. У своєму розвиненому вигляді вони включають певні знання. Між знаннями та здібностями є подвійний зв'язок: набування знань залежить від здібностей, внаслідок їх нагромадження розвиваються самі здібності. До складу здібностей входять не всі, а тільки узагальнені, систематизовані знання. Здібності є результатом пізнання людиною об'єктивної дійсності, водночас вони виступають у її житті як засіб орієнтування в нових ситуаціях, розуміння нових об'єктів, їх групування, класифікації і розумного діяння.

Узагальнені знання стають компонентами здібностей, входять до складу вмінь людини діяти, оперувати ними при розв'язанні нових задач. Уміння людини виявляються у конкретній її діяльності. Кожна діяльність включає низку різноманітних дій: пізнавальних, розумових, практичних. У людини виробляються навички виконання окремих дій, що теж є складовими елементами її вміння діяти, її майстерності в усякій роботі.

Внутрішніми умовами прояву здібностей видатний психолог вважав розвинені пам'ять, уяву та фантазію, якості мислення та мовлення людини, її мотивацію до діяльності. Поєднанім цих властивостей має місце у загальних розумових здібностях кожної людини. З описаних компонентів складаються і здібності до окремих видів діяльності, тільки останні набувають в них специфічних особливостей і способів поєднання залежно від змісту і характеру тієї чи іншої діяльності. Серед спеціальних здібностей особливої уваги вчений приділяв науковим, математичним, технічним, літературним, музичним, організаційним та здібностям до образотворчої діяльності.

Відповідаючи на запитання щодо природи людських здібностей, Г.С.Костюк вважав їх вихідними внутрішніми умовами розвитку "природжені функціональні особливості нервової системи". Однак природні дані кожної людини з їх загальнолюдськими й індивідуальними особливостями потрібні, але недостатні для розвитку її здібностей. Вони не визначають психічних властивостей, що входять до складу останніх: Історично сформовані компоненти людських здібностей не закріплюються в готовому вигляді у природі людини і не передаються нащадкам у спадщину так, як це має місце щодо морфологічних ознак організму і безумовно-рефлекторних актів його поведінки. Такі компоненти виробляються у процесі індивідуального життя кожної людини, засвоєння нею надбань людства. їх фізіологічною основою стають системи тимчасових нервових зв'язків, які формуються в ході взаємодії кожного індивіда з його природнім і суспільним середовищем. Природні дані є необхідними внутрішніми умовами, що роблять можливими виникнення психічних властивостей, але не визначають ні їх складу, ні їх специфічних якостей.

Природні можливості розвитку здібностей кожної людини видатний вітчизняний психолог розглядав як її задатки, анатомо-фізіологічною основою яких є будова і функції нервової системи, мозку людини. Задатки - це не готові здібності, а тільки потенціал їх розвитку. Вони мають багатозначний характер. На їх основі під час взаємодії людини з середовищем можуть розвиватися й розвиваються різні здібності залежно від того, в які види людської діяльності вона включається і яку людську спадщину засвоює.

Індивідуальні відмінності в задатках виявляються в темпах засвоєння різними індивідами соціального досвіду взагалі і певних його галузей зокрема, в розвитку їх загальних і спеціальних здібностей.

Задатки створюють більш чи менш сприятливі внутрішні умови для розвитку здібностей людини до певних галузей діяльності. Але найкращі задатки - це тільки можливості, які можуть бути реалізовані тільки за допомогою засобів, створених суспільством у процесі його історичного розвитку. Зі сказаного випливає, що не можна ототожнювати задатки і здібності, а треба в їх єдності бачити і різницю між ними. Разом з тим задатки і здібності не існують окремо у людини. Здібності - це реалізовані в тому чи іншому напрямі і в тій чи іншій мірі задатки людини. В ході індивідуального розвитку людини її задатки стають конкретними здібностями до тих чи інших видів діяльності. У здібностях особисте природне злите із соціальним, його можна виділити, тільки аналізуючи процес становлення здібностей у його конкретних умовах, індивідуальну історію їх розвитку.

Індивідуальну своєрідність задатків кожної людини Г.С.Костюк визначав як обдарованість - "здібність людини до розвитку її здібностей". Тут насамперед йдеться про природні дані кожної людини, про ті сили, якими вона наділена від природи і які є вихідною внутрішньою умовою розвитку її здібностей. Слово "обдарований" вживається як характеристика індивідів, що позитивно виділяються своїми задатками, особливо сприятливими для розвитку їх здібностей. Показниками добрих задатків звичайно вважають ранній вияв деяких здібностей, швидкий темп їх розвитку, помітний прогрес при невеликій кількості вправ і мало сприятливих умовах життя, прояви самостійності і творчості у відповідній діяльності. Проте той факт, що здібності у певного індивіда рано не виявляються, ще не означає відсутності у нього відповідних задатків. Вияв здібностей залежить не тільки від природних даних, але й від умов життя й виховання.

Розв'язуючи питання про роль природних даних і соціальних умов у розвитку здібностей людей, вказує вчений, треба зважати на те, що природні дані залежать не тільки від спадковості. Те, з чим народжується людина на світ, обумовлюється не тільки її генотипом, воно залежить і від умов її утробного розвитку. Це все природжене є успадкованим. Існують такі особливості нервової системи та її органів, які виникають під впливом умов, що діють на дитину через організм матері.

Необхідними умовами розвитку здібностей дослідник вважав навчання та працю - основні види діяльності людини. Так, у процесі навчання в учнів виробляється вміння вчитися, самостійно набувати знання, допитливість, інші емоційні якості. Навчання вносить свій вклад також у формування вольових якостей учнів, самоконтролю. Отже, навчання активно сприяє розвитку всіх компонентів дитячих здібностей. Часто думають, підкреслював Г.С.Костюк, що здібності до навчання с тільки умовою його успішності. В дійсності ж вони е і його результатом. У навчанні здібності учнів не тільки використовуються, а й розвиваються. Внаслідок засвоювання учнями людських надбань підносяться на вищий ступінь їхні здібності навчатися, а досягнення в розвитку здібностей уможливлюють перехід до вивчення нового, складнішого матеріалу. Розвиток здібностей залежить не тільки від навчання, а й від інших видів діяльності, через які учні вступають у різноманітні зв'язки з об'єктивною дійсністю свою необхідну роль у цьому процесі відіграє і визрівання організму. Воно діє не специфічно, а через загальне зростання функціональних можливостей нервової системи, її енергетичних потенціалів, її працездатності. Зокрема, статеве дозрівання як фактор піднесення енергетики нервової системи теж відіграє тут свою активну роль.

Проте, визнає академік, при всьому своєму незаперечному значенні навчання само не може забезпечити всебічний розвиток здібностей підростаючого покоління. Саме поєднання навчання з продуктивною працею відкриває широкі перспективи для поліпшення якості засвоєння знань учнями, розширює реальні взаємовідносини учнів із суспільним середовищем, під впливом якого формуються їхні моральні, розумові та інші якості, розвиваються здібності.

Отже, підводячи підсумки, відзначимо, що Г.С.Костюк розглядав здібності, як складний полікомпонентний утвір, чинниками якого є: знання, вміння, навички, операції, специфічні психічні властивості особистості (чутливість, спостережливість, пам'ять, уява, мислення, мовлення тощо), мотивація. Анатомо-фізіологічною основою здібностей академік вважав будову і функціональні властивості людського мозку та його органів, вихідними внутрішніми умовами розвитку - природжені фукнкціональні особливості нервової системи. Природні можливості розвитку здібностей кожної людини видатний вітчизняний психолог розглядав як її задатки, індивідуальні особливості яких виявляються в темпах засвоєння різними індивідами соціального досвіду, в розвитку їх загальних і спеціальних здібностей. Складна взаємозалежність між цими поняттями полягає, за Г.С.Костюком, у тому, що здібності - це реалізовані в тому чи іншому напрямі і в тій чи іншій мірі задатки людини, які стають конкретними здібностями в ході її індивідуального розвитку. Індивідуальну своєрідність задатків кожної людини вчений визначав як обдарованість, яку вважав вихідною внутрішньою умовою розвитку її здібностей.

Г.С.Костюк поділяв здібності на загальні та спеціальні, наголошуючи на їх тісному зв'язку, який проявляється в тому, що чим вище рівень загальних здібностей людини, тим успішніше розвиваються й спеціальні її здібності.

Щодо питання про роль природних даних і соціальних умов у розвитку здібностей людини, позиція дослідника збігалася з точкою зору І.П.Павлова. згідно якої здібності є "сплав" природжених особливостей нервової діяльності і прогресивних змін її, обумовлених обставинами життя та виховання.

Необхідними умовами розвитку здібностей вчений вважав навчання та працю - основні види діяльності людини, підкреслюючи, що здібності до навчання є не тільки умовою його успішності, а й його результатом. <...>