Творчість Ч.Діккенса: соціальний роман, роман виховання
Ч. ДІККЕНС (1812-1870) ще за життя набув світової слави, став загальновизнаним класиком. Його віднесли до когорти тих письменників, слава яких не згасала ні за життя, ні після смерті.
Роман "Пригоди Олівера Твіста" - це перший "роман-виховання" і в той же час авантюрно-пригодницький роман, де головна тема - показ самотності дитини у несправедливому світі.
Цікавою і вагомою є авторська думка у фіналі роману про людське щастя: "Без глибокої любові, доброти сердечної та вдячності до того, чий закон - милосердя"
Роман має щасливий кінець, за що авторові докоряли і за життя, а особливо після смерті. Але відповідний фінал - це одна із рис філософії письменника. Він вважав, що література має велике виховне значення, впливає на свідомість, а щасливий фінал стверджує оптимізм, радощі життя, гармонію, дає надію на те, що людина ніколи не буде самотньою.
Відтак, у романі було відображено християнські погляди письменника: він вірив у переможну силу добра. Добро і зло - два композиційні центри у романі. Добро у романі постало піднесено ідеальним, тоді як зло - хиже, маніакальне і не має раціонального пояснення. Добро обов'язково мусить перемогти - ось надія, яка живить уяву письменника.
Тема дитинства у творчості Чарльза Діккенса розкрила гуманістичне спрямування таланту письменника, утвердила добро і справедливість, засудила байдужість суспільства у ставленні до дітей-сиріт. У висвітленні долі дитини-сироти у романі "Пригоди Олівера Твіста" намітилися й провідні ознаки творчого методу митця:
1. Детальна увага до моральної проблематики.
2. Повчальний зміст твору.
3. Уміння засобами сатири та іронії показати складні перипетії долі маленького героя.
4. Гуманізм у ставленні до простої людини.
Діккенс - великий мрійник-романтик і в житті, і у творчості. Він вірив, що за допомогою проповіді добра, правди і краси можна зробити світ кращим. Віра у маленьку людину ще раз переконливо засвідчила великий гуманізм автора.
19. Творчість В. Теккера «Ярмарок суєти» як «роман без героя»
У. Теккерей вступив у літературу в 30-х роках і вже в 40-х pp. завоював визнання. Це були роки суспільно-політичної і класової боротьби, виступи чартистів, які відстоювали права робітників. У суспільному русі свого часу У.Теккерей узяв участь як письменник-сатирик, критик буржуазного суспільства, його моралі і типів. Письменник тяжів до розкриття суворої правди життя без будь-яких прикрас, до зображення людських характерів у їх протиріччях і багатогранності.
У творчості У.Теккерея прийнято виділяти 3 періоди.
Перший період- кінець 30-х - середина 40-х pp.
Визнання молодому письменнику принесли пародії. У такому плані написані перші повісті У.Теккерея - "Із записок Жовтоплюша" (1840), "Кетрін" (1840), "У благородному сімействі" (1840).У 1844 році був написаний перший роман У.Теккерея "Записки Баррі Ліндона", у якому розкрита історія авантюриста і пройди, що претендував на звання джентльмена і місце у верхах суспільства.
Другий період- середина 40-х - 1848 роки.
Наступним етапом у творчій еволюції У.Теккерея став роман "Ярмарок суєти" (1847). Цей твір прославив ім'я автора, ставши одним із кращих творів англійського класичного реалізму, і поставив письменника поряд із Ч.Діккенсом.
Третій період- після 1848 р.
Майстерність Теккерея - романіста проявилась у його романах 50-років - "Історія Пенденніса" (1850), "Ньюкоми" (1855), історичний роман "Історія Генрі Ес-монда" (1852). У цих творах письменник намагався знайти позитивного героя в тому середовищі, у якому раніше сумнівався в самій можливості існування такого героя. До 50-х років відносили і лекції У.Теккерея "Чотири Георга" (1855-1856) і "Англійські гумористи" (1851). Майстерність Теккерея-романіста.
В історію західноєвропейської літератури У.Теккерей увійшов як творець свого кращого роману - "Ярмарок суєти".Роман був написаний напередодні Великої буржуазної революції 1848 р. Письменник працював над твором у 1847-1848 рр. Окремі частини роману виходили тоненькими випусками, раніше в цупких жовтих обкладинках. Жовтий колір не був випадковим, адже під сатиричним псевдонімом Жовтоплюш письменник друкував раніше вигадані нотатки лакея-авантюриста.
Роман епічного розмаху, події якого відбувалися у 10-30-х рр. XIX ст. не тільки на Британських островах, а й на континенті. У підзаголовку автор поставив напис "Роман без героя":
- жодного, з величезної кількості героїв, автор не виділив своїм особистим ставленням, своєю симпатією чи любов'ю;
- жоден із героїв не наділений автором такими позитивними якостями, які б допомогли йому стати справжнім героєм у морально-етичному плані;
- у цих словах відбито не так характер роману, як характер суспільства, зображеного у творі.
Головний образ, який виступив не лише в назві твору, а й пояснений у тексті в авторських відступах - це образ Ярмарку суєти (Ярмарку марнославства). Це світ, де панували буржуазні стосунки, світ гонитви за грішми. Світ Теккерея - це суспільство, де все купується і продається, гроші - це ідеал, якого всі прагнуть. "Ярмарок суєти - розпусне, звичайно, місце і невеселе, хоч дуже галасливе".
Серед героїв роману люди різних соціальних прошарків - аристократи, члени парламенту, чиновники, поміщики, маклери, військові, дипломати, гувернантки, учителі, лакеї, економки. Усі вони жили за законами Ярмарку, де достойність людини визначалася величиною капіталу. Автор створив узагальнений образ буржуазного суспільства, реалістичний символ світу, заснованого на несправедливості. У цьому середовищі письменник не знайшов героя, який би зміг посісти достойне місце у творі.
Творчість сестер Бронте
Творчість кожної з них – по-своєму значне і яскраве явище в розвитку англійської романістики в перехідний період з кінця 40-х років XIX ст. до наступних десятиліть.
Особливу популярність одержали романи Шарлотти Бронте «Джейн ейр» і емили Бронте «Грозовий перевал». Нове життя в цей час одержали й створені енн Бронте «Агнес Грій» і «Незнайомка з Вайльдфелл-Холу».
Не доживши до тридцяти років, умерли емили й енн, на тридцять першому років умер Бренуелл, небагато довше прожила Шарлотта. Проте слід, залишений у культурі Англії цим дивним літературним феноменом – творчістю сестер Бронте, має величезне значення, і зацікавленість їм протягом от уже ста п’ятдесятьох років не тільки не вгасає, а й підсилюється. Романи сестер Бронте прочитуються нашими сучасниками по-новому. Екранізовані «Джейн ейр» і «Грозовий перевал», в 80-х роках снять телефільм по романі «Незнайомка з Вайльдфелл-Холу». Перша публікація сестер була загальною. В 1846 р. під чоловічими псевдонімами вони видали збірник «Вірші Каррера, елис і ектона Белл» («Poems by Currer, Ellis and Acton Bell»). Надалі кожна пішла своїм шляхом.
У романах піднімаються проблеми жіночої рівноправності й соціальної нерівності, відображені робочі хвилювання, обговорюються питання утворення. Добутку Шарлотти Бронте багато в чому автобіографічні, у них відобразилися враження й події її особистого життя. Кілька разів за своє життя Шарлотта залишала Гоуорт. В 1831 і 1832 роках вона відвідувала школу в Роехеде, в 1835-1838 роках у цій школі вчителювала
Ярчайшие враження пов’язані з поїздкою в Брюссель, де в 1842 р. Шарлотта разом з емили вчилася в пансіоні егера, а в наступному році, одержавши місце вчительки, викладала в тім же пансіоні англійськамова. Після успіху «Джейн ейр», ставши відомої в літературних колах, вона кілька разів відвідувала Лондон, зустрічалася з письменниками й видавцями своїх добутків. Вона познайомся з В. Теккереем, якого вважала найкращим тодішнім романістом (йому Шарлотта Бронте присвятила «Джейн ейр»).
В 1851 р. вона була присутня на лекції В. Теккерея про англійських гуманістів XVIII ст. У свою чергу, автор «Ярмарку суєти» високо оцінив талант Бронте. Він із захопленням прочитав «Джейн ейр». Своєрідність манери Бронте він бачив в об’єднанні «чистого почуття з исповедальной щирістю». Його увага залучили в цьому добутку любов до істини й обурення від несправедливості, сміливість думок і простота оповідання. Автора «Джейн ейр» Теккерей назвав «строгою маленькою Жанною Д’арк». З літературних знайомих Бронте – критик Д.Г. Льюис, письменниці е. Гаскелл, Мартино. е. Гаскелл була серед тих, хто привітав появу «Джейн ейр». Вона назвала цей роман «незвичайною книгою» і відзначила, що новаторство автора виявилося в образі героїні. е. Гаскелл стала біографом Шарлотти Бронте, видавши в 1857 р. книгу «Життя Шарлотти Бронте» («Life of Charlotte Bronte»).