Методика проведення індивідуальної виховної роботи в підрозділі

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

щодо проведеннягрупового заняттяз модулю 2.1

„МЕТОДИКА ВИХОВНОЇ ТА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ РОБОТИ”.

Змістовий модуль 2.1.3.1. Індивідуальна виховна робота з особовим складом

Заняття 1. Індивідуальна виховна робота з особовим складом

Час 2 години

Місце Корпус „Г”

Навчальні та виховні цілі

Показати роль і місце індивідуальної виховної роботи в Збройних Силах України.

Ознайомити майбутніх офіцерів запасу з методикою проведення індивідуальної виховної роботи в Збройних Силах України.

Прищепити навчаємим первинні уміння проведення індивідуальної виховної роботи з особовим складом.

Сформувати у студентів переконання в тому, що індивідуальна виховна робота з підлеглими – невід‘ємна складова службової діяльності офіцера.

Навчальні питання та розподіл часу

Вступ 5 хвил.

Основна частина 80 хвил.

1. Методика проведення індивідуальної

виховної роботи в підрозділі 30 хвил.

2. Розв‘язання практичних завдань з теми

заняття 50 хвил.

Заключна частина 5 хвил.

Матеріально-технічне забезпечення

1. Схема № 17 „Методика індивідуальної виховної роботи з

підлеглими”.

2. Схема № 18 „Група воїнів посиленого психологічного впливу”.

Навчальна література

1. Директива Головнокомадувача Повітряних Сил Збройних Сил

України від 19 лютого 2005 року № Д-2 «Про організацію індивідуальної виховної роботи з особовим складом Повітряних Сил Збройних Сил України».

2. Методика і практика роботи заступника командира підрозділу з

виховної роботи: Навч. посібник/ За заг. ред. О.Ю. Бурківського. – Харків: ХВУ, 2002.

3. Виховна робота у підрозділі/ За заг. ред. В.С. Афанасенка. – Харків:

ХВУ, 2004.

4. Військова психологія і педагогіка: Посібник/ За заг. ред. М.Й. Варія.

– Львів: Вид-во «Сполом», 2003.

5. Педагогика /А. Н. Беседин, Д. Г. Брусенцев, Н. Ф. Секерин и др. –

Х.: ХВУ, 1996.

6. Военная психология и педагогика. Учеб. пособие / Под ред.

П. А. Корчемного, Л. Г. Лаптева, В. Г. Михайловского. – М., 1998.

Порядок проведення заняття

ВСТУП

Проведення індивідуальної виховної роботи з особовим складом є одним із основних статутних обов‘язків усіх категорій командирів і начальників Збройних Сил України. Не випадково стаття 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України вимагає від командира взводу «постійно вести індивідуальну роботу з виховання» кожного військовослужбовця.

Будучи однією із складових всього військового виховного процесу, ця робота дозволяє більш конкретно і цілеспрямовано впливати на кожного воїна з метою формування в нього необхідних якостей, переконань, ціннісних орієнтацій та настанов, оптимально використовувати підлеглих в службовій та інших сферах армійського життя, профілактувати їх негативну поведінку, надавати їм необхідну допомогу, що в кінцевому результаті забезпечує кожному військовослужбовцю якісне виконання свого службового обов‘язку.

Метою заняття є визначення ролі й місця індивідуальної виховної роботи у Збройних Силах України, ознайомлення майбутніх офіцерів з методикою її організації, прищеплення навчаємим первинних умінь її проведення з особовим складом.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Методика проведення індивідуальної виховної роботи в підрозділі

Виховання особового складу – це робота, перед усім, з кожним воїном, тобто з конкретною індивідуальністю.

Навіщо вона потрібна?

- від її якості залежить поведінка і службова діяльність кожного військовослужбовця;

- індивідуальна виховна робота дозволяє враховувати можливості й особливості конкретного підлеглого;

- така робота сприяє попередженню багатьох негативних явищ і вчинків у поведінці окремих воїнів;

- індивідуальна робота дозволяє більш ефективно і корисно використовувати кожного військового фахівця.

Що ж таке індивідуальна виховна робота у війську?

Під індивідуальною виховною роботоюз особовим складом розуміється система цілеспрямованої психолого-педагогічної діяльності командирів (начальників), їх заступників, медичних працівників, психологів та інших учасників навчально –виховного процесу щодо впливу на психіку та поведінку конкретної особистості військовослужбовця з урахуванням її індивідуально-психологічних, психофізіологічних, соціально-демографічних та інших особливостей, умов повсякденного життя та службової діяльності в інтересах її всебічного вивчення та розвитку для успішного виконання завдань за призначенням. /Див. директиву ГК ПС ЗСУ № Д-2/

Метаіндивідуальної виховної роботи у війську:

На підставі досконалого знання підлеглих, застосування в роботі з ними найбільш ефективних форм, методів і прийомів, використання їх особливостей і можливостей і формування в кожного воїна необхідних якостей підготувати їх до якісного виконання всіх службово-професійних завдань.

Завданнями індивідуальної виховної роботи у війську є:

- глибоке та всебічне вивчення кожного військовослужбовця (ст. 120 Статуту ВС ЗСУ);

- прогнозування поведінки, вчинків, загалом діяльності воїнів;

- знаходження найбільш ефективних шляхів, прийомів і підходів до кожного військовослужбовця;

- всебічний розвиток особистості воїна, його схильностей і здібностей;

- формування у особового складу необхідних якостей, рис і звичок, що забезпечує їм якісне виконання своїх службових обов‘язків;

- профілактика антисоціальної поведінки воїнів, порушення ними військової дисципліни, їх негативних намірів і дій;

- найбільш доцільне і ефективне використання підлеглих по службі та за фахом;

- надання воїну необхідної допомоги (під час адаптації до служби, до виконання службових в т.ч. бойових завдань);

- коригування поведінки військовослужбовців та ін.

Принципи індивідуальної виховної роботи з особовим складом:

• повсякденна увага до кожного військовослужбовця;

• зв‘язок виховання підлеглого з життям країни, збройних сил, підрозділу і військового колективу;

• єдність індивідуального і колективного впливу на особистість воїна;

• дотримання почуття міри в критиці недоліків підлеглого та опертя на його позитивні риси і якості;

• конкретність та спрямованість на певного військовослужбовця;

• цілеспрямованість та наполегливість у досягненні певних цілей і завдань виховання;

• оперативність і гнучкість у роботі з підлеглими;

• планомірність і систематичність індивідуального виховного впливу на особовий склад.

У Збройних Силах України склалася певна система індивідуальної виховної роботи, основними елементами якої є:

1) визначення мети та завдань індивідуальної виховної роботи;

2) продумане планування цієї роботи;

3) визначення хто, з ким і коли індивідуально працює. Усі посадові особи, в кого є підлеглі повинні індивідуально працювати:

- щоденно – з тими, хто виконує важливі завдання щодо забезпечення

боєготовності підрозділу, хто знаходиться у складі варти, добовому

наряді, на бойовому чергуванні, хто порушив військову дисципліну, скоїв злочин, хто відбуває у відпустку, відрядження, на лікування;

- щотижня – з тими, хто відноситься до «групи посиленого

психологічного впливу», хто знаходиться за межами військової частини, в окремих командах, виконує обов‘язки наодинці, на окремих об‘єктах, з сержантами;

- щомісяця – хто лікується в шпиталях, з усіма іншими підлеглими;

4) навчання всіх категорій військових керівників практиці індивідуальної виховної роботи;

5) вивчення та облік індивідуальних особливостей кожного військовослужбовця;

6) застосування найбільш ефективних форм, методів, засобів та прийомів індивідуального впливу на підлеглого;

7) узагальнення та розповсюдження передового досвіду індивідуальної виховної роботи;

8) аналіз стану, результатів та регулярне підбиття підсумків індивідуальної виховної роботи в підрозділі..

Яка ж логіка проведення індивідуальної виховної роботи у підрозділі?

Структурно індивідуальна виховна робота – це єдиний, логічно послідовний процес, який містить в собі:

- вивчення особового складу;

- аналіз вивченого (пізнаного);

- підбір найбільш ефективних і оптимальних методів, форм і прийомів роботи з кожним конкретним військовослужбовцем. Йдеться про інструментарій індивідуальної виховної роботи;

- здійснення на підставі вивченого і підібраних інструментів виховного впливу на конкретного воїна;

- аналіз і оцінку досягнутого.

Реалізація цієї структури, додержання при цьому необхідної послідовності і є, власно кажучи, методикою індивідуальної виховної роботи у війську.

Під методикою індивідуальної виховної роботи у війську слід розуміти послідовне й комплексне застосування форм, методів, засобів і прийомів виховного впливу на конкретного військовослужбовця, за допомогою яких реалізуються його основні функції, мета і завдання.

Розглянемо детально методику індивідуальної виховної роботи з військовослужбовцями.

І. Вивчення особового складу.

Вивчається: життєвий досвід воїна, його психологічні, демографічні та інші особливості, рівень професійної підготовки, соціальні якості, домінуючі переконання, наміри, ставлення до служби й т.п.

Це робиться за допомогою таких м е т о д і в:

- вивчення документів (на кожного військовослужбовця оформляється особова справа, є й інші документи: медична книжка, результати тестувань, матеріали розслідувань й т.ін.);

- спостереження за поведінкою та службою воїна;

- бесіда (ознайомчого характеру);

- отримання інформації про військовослужбовця від різних осіб (безпосрередніх командирів – сержантів, співслужбовців, батьків та ін.);

- проведення психолого-педагогічного експерименту;

- аналіз результатів діяльності військовослужбовця.

Результати всього вивченого військові керівники занотовують

командир підрозділу (рота, батарея) – в спеціальний зошит індивідуальної виховної роботи (по офіцерам, прапорщикам, сержантам);

командир взводу – в спеціальний педагогічний щоденник (про всіх своїх підлеглих – солдатів і сержантів).

В ці документи військові керівники також записують всю конкретну індивідуальну роботу, що вони проводять зі своїми підлеглими.

ІІ. Аналіз всього вивченого (про воїна).

При аналізі використовуються в основному логічні методи і операції: аналіз і синтез, індукція і дедукція, порівняння, аналогія, висновки й т.п.

По ходу аналізу виявляється, що у воїна є позитивного, що негативного, які були обставини, що сприяли проявам негативного, які методи і прийоми більш «працюють» при впливі на воїна, що позитивного і як можна використати у воїна. Робиться оцінювання вивченого і пізнаного, загальний висновок, прогнозується поведінка воїна, планується конкретна індивідуальна робота з ним (по цілям, за змістом, часом і місцем, хто її буде проводити).

III. Підбір інструментарію індивідуальної виховної роботи з конкретним воїном.

Підбираються методи, форми, прийоми і засоби роботи з окремими військовослужбовцями ураховуючи їх особливості: характер, темперамент, рівень вихованості, досвід життя і служби, інтереси, схильності, погляди, переконання, сімейний стан та багато чого іншого.

Крім того, військовий керівник виходить із свого власного досвіду роботи з підлеглими, рівня своїх умінь та навичок володіння інструментарієм індивідуальної виховної роботи, а також обставин, в яких він буде здійснювати виховний вплив на конкретного воїна.

ІV. Здійснення конкретного виховного впливу на воїна.

Саме на цьому етапі застосовуються певні форми, методи і прийоми індивідуальної виховної роботи з особовим складом.

М е т о д и індивідуальної виховної роботи:

а) традиційні методи: метод переконання, метод прикладу, метод виховних вправ, метод змагання, метод заохочення, метод критики, метод примусу;

б) специфічні методи індивідуально - виховної роботи:

- включення воїна в ситуацію морального вибору (наприклад, при обговоренні на загальних зборах особового складу провини воїна або при розгляданні конфліктної ситуації між окремими воїнами);

- метод виконання певних ролей (наприклад, призначення воїна старшим команди або групи; доручення очолити якийсь гурток, спортивну секцію тощо).

Ф о р м и індивідуальної виховної роботи:

• індивідуальна бесіда;

• конкретне доручення;

• надання воїну допомоги;

• налагодження зв‘язків з рідними і близькими воїна з метою опосередкованого впливу на нього;

• сумісна діяльність з підлеглим (службова, побутова, господарська, спортивна та ін.);

• залучення воїна до певного виду діяльності, яка буде йому корисна;

• сумісне з воїном вирішення його проблем (в т.ч. і сумісний пошук шляхів їх вирішення).

П р и й о м и індивідуальної виховної роботи:

- поради і рекомендації воїну;

- виявлення до воїна співчуття, уваги, доброти;

- прохання до воїна (як моральний тренінг);

- підбадьорювання військовослужбовця;

- схвалення дій, вчинків, рішень підлеглого;

- виявлення до воїна довіри;

- психологічна підтримка підлеглого (створення умов, за яких воїн відчуває психологічний комфорт):

- виявлення засмученості або гіркоти;

- авансування особистості (термін А.С. Макаренка). Це навмисне завишення оцінки воїна тощо.

V. Аналіз і оцінка досягненого.

Військовий керівник:

виявляє результати індивідуально виховних впливів (зміна об‘єкту);

аналізує свої дії, тобто самого себе (що вдалося, що ні, які методи, прийоми і форми дають результати, а які ні й т.п.);

оцінює результати своєї роботи;

коригує на майбутнє свою індивідуальну роботу з підлеглими.

Критерієм оцінки індивідуальної виховної роботи є конкретні зміни в діяльності, поведінці воїна в кращий бік, набуті ним позитивні якості, риси, звички й т.п.

При проведенні індивідуальної виховної роботи у підрозділах ЗСУ особлива увага приділяється особам так званої «групи посиленого психологічного впливу» (директиви № Д-2), до якої відносяться воїни:

1. З ознаками нервово-психічної нестійкості.

2. Які мають ускладнену спадковість.

3. Схильні до вживання алкоголю, наркотичних та токсичних речовин.

4. Які мають труднощі в адаптації до умов проходження служби.

5. Які відстають у бойовій підготовці.

6. Які мають порушення військової дисципліни.

7. Аутсайдери у військових колективах.

8. Які мають захворювання, що негативно впливають на психіку та поведінку військовослужбовця.

9. Із соціально-демографічними особливостями, які негативно впливають на психіку і поведінку військовослужбовця.