Модель Р.Аткінсона і Р.Шифріна
У когнітивній теорії пам'яті центральне місце займає проблема знань – способів засвоєння, видозміни, використання, тобто способів їх переробки в людському організмі.
Суть інформаційного підходу в психології викладена в таких положеннях:
1) про поетапну переробку інформації;
2) обмежену ємність відповідних систем;
3) безперервність процесів переробки інформації.
Аналіз перетворення інформації починається з моменту надходження стимулу в ту чи іншу сенсорну систему. На основі часового критерію проміжок між стимулом і реакцією розбивається на короткі інтервали, кожен з яких відповідає певній групі проміжних подій, певному етапу (чи рівню) переробки інформації. Етапи виділяються як за часом переробки, так і за формою подання інформації та її обсягом. На кожному етапі інформація піддається обробці під впливом різних регуляторних процесів, наприклад процесів розпізнавання образів, уваги й повторення.
Пояснення людської пам'яті терміном “шухляди в голові” уже досить поширилося, коли Р.Аткінсон і Р.Шифрін [14; 156-160] подали свою модель, розроблену в рамках уявлень про пам'ять, яка має фіксовану структуру й мінливі процеси керування (рис.3).
20
|
21 
|
Відповідь
|
|
Стимули
|
Рис.3. Модель пам’яті Аткінсона і Шифріна
Структури пам'яті
1. Сенсорний регістр або іконічна, передкатегоріальна пам'ять.
Бувають випадки, коли час, необхідний для виділення сенсорних ознак стимулу, перевищує час впливу самого стимулу. Для цього в системі переробки інформації повинен існувати особливий вид утримання сигналу, що забезпечив би системам виділення ознак і розпізнавання образів необхідний для цього час. Цій вимозі відповідає іконічна пам'ять. Вона не тільки зберігає чітке уявлення про сенсорні сигнали, що надійшли протягом останніх декількох десятих секунди, але й містить запас інформації, більший ніж може бути використанио.
Отже, іконічна пам'ять має такі властивості:
– швидкоплинність – час збереження сліду залежить від моменту появи й характеру наступного сигналу;
– точність (деякі вчені стверджують, що іконічна пам’ять має фотографічну чіткість) – слід пам'яті відповідає фізичним характеристикам стимулу;
– здатність до “підсумовування” інформації;
– непіддатність контролю збоку суб'єкта;
– ємність як мінімум 9 елементів, і ймовірно, набагато більше, у всякому разі – кількість інформації більша, ніж може бути перероблено на наступних етапах;
– забезпечення безперервності процесу переробки інформації.
2. Короткочасна пам'ять. Час збереження у короткочасній пам'яті за відсутності повторення матеріалу, що запам'ятовується, варіює в межах 20-30 с, за останніми даними – від 2 с до декількох годин. Обсяг інформації, збереженої в короткочасній пам'яті – 7±2 елементи інформації (за останніми даними – від 2 до 26 слів). Форма збереження – до останнього часу вважалося, що образи слів зберігаються в короткочасній пам'яті в акустичній формі. Це випливає з характеру помилок, які допускають досліджувані, відтворюючи символи, що зберігаються в КП: вони звичайно змішують елементи, подібні за звучанням, а не за видимою формою. Сьогодні є дані про те, що інформація в короткочасній пам'яті зберігається й у семантичній формі.
3. Довгочасна пам'ять. Обсяг довгочасної пам'яті, очевидно, безмежний, і тривалість збереження в ній фактично теж не обмежена. У довгочасній пам'яті має місце багатомірне кодування: інформація кодується акустично, візуально, семантично. Незважаючи на цю різноманітність, основна увага при вивченні довгочасної пам'яті приділяється семантичному кодуванню.
На думку Е.Тульвінга [14; 169-171] існують дві форми довгочасної пам'яті: процедурна та декларативна. Процедурна пам'ять містить засвоєні навички та дії, декларативна – конкретну фактичну інформацію; вона поділяється на епізодичну та семантичну пам'ять. Епізодична пам'ять отримує і зберігає інформацію про датовані за часом епізоди чи події та зв'язок між цими подіями. Семантична пам'ять – це пам'ять на слова, поняття, правила й абстрактні ідеї; вона необхідна для користування мовою.
Отже, основні характеристики довгочасної пам'яті такі:
1. Відтворення з довгочасної пам'яті – це завжди процес вирішення певного завдання.
2. “Розуміння” інформації, що надходить, – характерна риса поведінки, яка спирається на довгочасну пам'ять.
3. Інформація в довгочасній пам'яті організована за принципом асоціацій.
4. Інформація зберігається в довгочасній пам'яті переважно в семантичній формі.