Вимоги та перспективна модель менеджера в новій економіці
ПРОФЕСІОНАЛІЗМ і МАЙСТЕРНІСТЬ менеджерів складається з аспектів:
Ø Концептуального – бачення образу проблеми, цілісність, системність.
Ø Приймати рішення – спроможність знаходити кращі з альтернатив;
Ø Аналітичного – максимально використовувати наукові підходи;
Ø Адміністративного – виконувати встановлені правила та постанови;
Ø Комунікаційного – адекватно передавати власні ідеї іншим;
Ø Психологічного – ефективно спілкуватися з людьми, підтримуючи продуктивні відносини;
Ø Технічного – компетентність щодо техніко-технологічного аспекту, технологічних процесів.
ВИМОГИ ДО МЕНЕДЖЕРІВ ВИСОКОГО КЛАСУ:
Ø вміння встановлювати реальні перспективні цілі і володіти відповідними рисами (культура, інтелект, філософ, психолог, комунікатор, новатор, лідер тощо);
Ø розробляти і прогнозувати стратегію розвитку;
Ø створювати морально-психологічний клімат і корпоративну культуру;
Ø досконало усвідомлювати специфіку роботи організації;
Ø вміти раціонально організовувати процеси з адекватними структурами;
Ø вміти заробляти гроші, бути комерсантом;
Ø вирішувати конфлікти.
ВИМОГИ ЩОДО ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ:
Ø знання і розуміння природи управлінської праці
Ø знання посадових і функціональних обов'язків, способів досягнення цілей і підвищення ефективності роботи організації
Ø вміння використовувати сучасну інформаційну технологію і засоби комунікації, необхідні для управлінського процесу;
Ø володіння мистецтвом управління людськими ресурсами (людьми);
Ø володіння мистецтвом налагоджування зовнішніх зв’язків;
Ø здібності щодо самооцінки, вміння робити правильні висновки і безперервність в підвищенні кваліфікації (знання і вміння).
Головні риси успішного менеджера:
Ø прагнення до вдосконалення себе і бізнесу;
Ø можливість і прагнення вирішувати усе більш складні задачі (інновації в цілевизначенні);
Ø лідерство (сміливість, володіння собою, відчуття справедливості, визначеність рішень і планів, навички робити більше, ніж оплачують, привабливість особи, симпатії і розуміння, вміння керувати, готовність брати відповідальність, співробітництво – див. Н.Хілл “Думай и богатей”).
Майкл Вудкок і Дейл Френсіс пропонують наступний перелік вимог (обмежень) менеджера:
Ø Здатність керувати собою
Ø Розумні особисті цінності
Ø Чіткі особисті цілі
Ø Наголос на постійний особистий ріст
Ø Навик вирішувати проблеми
Ø Винахідливість і здатність до інновацій
Ø Висока здатність впливати на оточуючих
Ø Знання сучасних управлінських підходів
Ø Здатність керувати
Ø Вміння навчати і розвивати підлеглих
Ø Здатність формувати і розвивати ефективні робочі групи
Професор Школи бізнесу в США Петер Вейл наголошує: “...більше відповідальності, лідерства, уваги, до колективної роботи, тісного контакту з людьми, умовності влади, Індивідуальності, самовіддачі, стресів, узгодження інтелекту і оперативних якостей” («Мистецтво менеджменту. Нові ідеї світу хаотичних змін». – М., 1993, с.34).
Особливе місце серед вимог до менеджера займає вміння працювати з людьми. Так, Фуллер Д. зазначає правила взаємовідносин в роботі «Керуй або підкоряйся. Перевірена техніка ефективного менеджменту» (М., 1992, с.17):
ПІДЛЕГЛИЙ ПОВИНЕН УСВІДОМЛЮВАТИ НАСТУПНЕ:
Ø що він повинен робити з розуміння кінцевого результату і його якості;
Ø чітке уявлення про об’єми і кордони повноважень;
Ø які його взаємовідносини з колегами;
Ø які результати будуть отримані при умові якісної роботи;
Ø коли і що він виконав відмінно, а коли допустив помилку;
Ø що можна зробити для того щоб виправити помилку;
Ø що вносить важливий внесок в загальну справу і що його ідеї не пропадуть марно;
Ø що керівник не тільки визнає цінності його внеску, але й повідомить про це інших;
Ø повинен відчувати, що він цікавий керівнику як особа;
Ø відчувати що керівник піклується про його успіх і просування по службі.
Серед особистих якостей, які високо цінуються слід відокремити: розум, енергійність, впертість в досягненні цілі, принциповість, рішучість, чесність, справедливість, висока вимога до себе, повага до підлеглих, відчуття долгу, відповідальність та інші.
Відомий спеціаліст з управління А. Пригожин відокремлює характерні помилки в діяльності керівників вітчизняних організацій (“Людина і праця, 1995,№3. – С.108-109):
Ø система мотивації праці побудована на використанні силових методів або на матеріальному заохоченні кращих співробітників;
Ø одноваріантність стратегій (розвиток розглядається в одному заданому положенні);
Ø дублювання організаційного порядку, відсутність системи розподілу посадових функцій;
Ø низький рівень проектування маркетингової системи управління.
Американський дослідник Роберт Катц відзначає, що успіх в керівництві залежить від трьох вмінь:
1. Практично-технічне – володіння предметами (інструментами, обладнанням, виробничими знаннями, технологією тощо;
2. Концептуальне вміння і мислення: перспективне і стратегічне планування, формування відносин всередині організації, побудова корпоративних правил поведінки в суспільстві;
3. Здібності в ефективному керуванні людьми ("3 усіх існуючих на світі вмінь найвищу ціну я дам за вміння спілкуватися з людьми" – Джон Рокфеллер).
4. Вміння і бажання працювати в команді.
Професія менеджера в Україні набуває ваги через:
Ø потребу суспільства та економіки в ефективному управління;
Ø наявність розвинутої спеціалізованої освіти;
Ø змін в соціально-психологічній структурі особи;
Ø інформаційні технології управління.
Пастки керівництва (Т. Лемберт)
Керівники зазнають поразки, якщо:
Ø Недостатньо точно оцінюють загальну ситуацію.
Ø Посада керівника використовується для того, щоб посилити різницю в
статусі.
Ø Індивідуалістичний керівник не може оперувати за межами своєї "зони
комфорту".
Ø Стиль керівництва диктується ідеологією.
Ø Керівники не розуміють, що відчуття — це теж факти.
Ø Домінуючий стиль керування організацією не узгоджується з потреба
ми її стратегії.
Ø Керівникам бракує гнучкості та чутливості до потреб групи.
Ø Складається сприятлива ситуація для появи неформальних лідерів.
Ø Побутує філософія, що керівниками народжуються, а не стають, і при
цьому ігнорується потреба навчання.
Ø Рівень навчання керівників недостатньо високий.
Ø Керівники не користуються можливостями, які створює для групи раннє досягнення успіху.
Ø Керівникам не вдається плідно спілкуватися з групою та узгоджувати з
нею свої ціннісні орієнтації.
Ø Керівники хочуть всім подобатися.
Ø Мотивацією керівників є прагнення до власних досягнень, а не досяг
нень команди.
Ø Керівники розглядають свою посаду як джерело особистої, а не організаційної влади.
10 причин невдач в управлінні (Н.Хілл):
1. неспроможність враховувати деталі;
2. небажання виконувати роботу, яка не "підходить" рангу керівника;
3. очікування винагороди за власні знання, а не за власні справи;
4. страх конкуренції зі сторони підлеглих;
5. нестача уявлення;
6. егоїзм;
7. запальність;
8. дворушництво;
9. авторитарність;
10. марнославство.
Порівнюючи моделі поведінки менеджерів іноземних компаній і вітчизняних керівників, слід зауважити на таких особливостях:
МЕНЕДЖЕРИ ІНОЗЕМНИХ КОМПАНІЙ:
Ø мале – це добре
Ø еволюція: від надій на точні знання до мистецтва менеджменту
Ø примат добровільної мотивації над примусовою
Ø ініціативність
Ø керованість як досягнення загальної мети
Ø інформація – загальний здобуток персоналу
Ø зміни як самостійна цінність, стратегія безперервних змін
Ø управління зорієнтоване активізацію людей
Ø менеджери легко визнають власну некомпетентність
Ø усна домовленість має таку ж силу, як і письмова
Ø регулярно запрошують консультантів
Ø консультанти працюють на середній управлінський персонал
МЕНЕДЖЕРИ ВІДЧИЗНЯНИХ КОМПАНІЙ:
Ø велике – це добре
Ø знання – це зміни; організація – це соціальна машина
Ø примат примусу над добровільною мотивацією
Ø розпорядництво
Ø керованість як ступінь контролю
Ø інформація – власність або товар для обміну
Ø цінність стабільності, зміни як те, що є необхідним
Ø управління зорієнтоване на завдання і цілі
Ø керівники роблять вигляд, що завжди компетентні
Ø більше цінують письмові договори і угоди
Ø рідко звертаються до консультантів
Ø консультанти працюють на керівника організації
ПЕРСПЕКТИВНА МОДЕЛЬ МЕНЕДЖЕРА
Серед нових проблем в XXI столітті слід назвати такі як: інтернаціоналізація економік і глобалізація; підвищення якості, продуктивності і орієнтації на споживача; розвиток НТП і підвищення компетенції робітників; розвиток процесів мислення і загальної культури тощо. Для ефективного керування організаціями потрібні конструктивні реалісти, які повинні відповідати сучасним вимогам і володіти набором ключових навичок:
Ø глобальний стратег
Ø миттєва реакція на зміни
Ø використовувати сучасні методи і технології
Ø спроможність конструктивно вирішувати проблеми
Ø творчий підхід, самонавчання і саморозвиток
Ø робота в команді
Ø лідерство
Критерії оцінки менеджерів щодо результатів їх організацій:
Ø становище на ринку
Ø інновації
Ø продуктивність
Ø матеріальні ресурси
Ø фінансові ресурси
Ø прибутковість
Ø організація людської діяльності
Ø соціальна відповідальність
Ті, хто хоче бути керівником, мають відповісти самі для себе на такі запитання:
1. Що штовхає мене керувати іншими?
2. Чи я готовий працювати керівником, якщо це буде моєю професією?
3. Які ключові переконання та цінності я схочу передати своїм послідовникам?
4. Якими є чи будуть ресурси моєї влади, і як я їх використовуватиму?
ВИСНОВКИ:
Відокремлення управлінської праці – це необхідна умова розвитку суспільного виробництва і організацій. Специфічні риси управлінської діяльності визначаються в характері і змісті самої роботи, її цільовій направленості, предметі, результатах і засобах, які використовуються.
Менеджери – це: люди, які складають ядро організації, її компас і двигун; відзначаються різними властивостями, як природно даними, так і набутими в процесі навчання і досвіду; відіграють різні ролі в залежності від управлінської ситуації, що вимагає вдосконалення, оновлення і розмаїття знань.
Фах менеджерів потребує професіоналізації через державну політику і самовдосконалення.