Метод систематичної десенсибілізації і сенсибілізації

Затверджую

Завідувач кафедри теорії і методики

Практичної психології

професор М.Й.Варій ___________

«_____»__________________2008р.

ПЛАН

Проведення практичного заняття з навчальної

дисципліни «Практикум з психокорекції»

Спеціальність – «Практична психологія»

Курс – ІІІ

Група (и) – ПП 31а, ПП31б, ППД 31

Тема 5/2: „Методи систематичної десенсибілізації та сенсибілізації.”

Питання:

1. Теоретичні основи методів.

2. Метод систематичної десенсибілізації.

Час – 2 год.

Основна література:

1. Осипова А.А. Общая психокорекция: Учебное пособие для студентов вузов. ─ М.: ТЦ “Сфера”, 2001 ─ С.512, с.33 – 40.

Додаткова література:

1. Варій М.Й. Загальна психологія. Підручник / для студ. псих. та педагог. спеціальностей ─ 2-е видання випр. і доп. ─ К.: Центр учбової літератури ─ 2007.

2. Зубалий Н.П., Левочкина А.М. Основы психотерапии: Учеб. пособие. ─ К.: МАУП, 2001 ─ С.160, с.13 - 33.

3. Михайлов Б.В., Табачников С.И., Витенко И.С., Чугунов В.В. Психотерапия: Учебник для врачей-интернов высших медицинских учебных заведений III-IV уровней аккредитации. ─ Х.: Око, 2002 ─ 768 с.

4. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности (Основные положения, исследования и применение). ─ СПб.: Питер Пресс, 1997 ─ 608 с. ─ (Мастера психологии).

Завдання:

1. Повторити лекційний матеріал тем 4/1 курсу «Основи психокорекції» та особливості біхевіоральної школи з загальної психології;

2. Осмислити такі поняття й зв’язки між ними: дезадаптивні форми поведінки; афективні реакції, затухання; стимули, антагоністічні страху; дискримінантні і полегшуючі стимули, реципрокне гальмування, систематична десенсибілізація,

3. Студентам самостійно написати самозвіт про заняття, проаналізувати нові відкриття, свої помилки і роботу партнера, продумати варіанти поведінки, до якої можна застосувати методику негативного впливу.

Навчальна мета:

1. Засвоїти основні закономірності і правила проведення психокорекції за допомогою стратегічних технік біхевіоральної школи.

2. Сформувати навичку по використанню технік сестиматичої десенсибілізації та сенсибелізації.

3. Зрозуміти обставини при який краще застосовувати кожну із засвоєних технік та протипоказання до їх використання.

Виховна мета: Привчати майбутніх психологів до постійного усвідомлення власної відповідальності за наслідки їх втручання в психіку іншої людини та дотримання принципу «не нашкодь».

Місце проведення:навчальна аудиторія за розкладом

Інформаційно-технічне забезпечення: аудиторія із стільцями по колу.

ПЛАН

Проведення заняття

№ п/п	Зміст	Час (хв.)
І	Вступна частина: ­ перевірка наявності студентів, їх готовності до заняття; ­ оголошення теми практичного заняття та питань, які виносяться на заняття; ­ визначення навчальної і виховної мети заняття; ­ визначення актуальності теми, її логічного зв’язку з іншими темами і практичною діяльністю;	до 10
ІІ	Основна частина: 1. Теоретичні основи методів. ­ вияснити рівень підготовленості курсантів (студентів) до розв’язання навчального завдання; ­ провести теоретичне обговорення технік; Висновки до 1-го питання. 2. . Метод систематичної десенсибілізації. ­ Визначити перелік можливих ситуацій для використання методу у студентів групи; ­ поділити студентів на групи по троє для розробки стратегії техніки для конкретного випадку. ­ обговорення представлених стратегій. ­ Спроба використання методу з використанням уявних ситуацій. Висновки до 2-го питання
ІІІ	Підсумкова частина заняття: 1) висновки до практичного заняття; 2) відповіді на запитання; 3) оцінювання ефективності навчального заняття, активності курсантів (студентів) і виставлення оцінок; 4) постановка завдань на самостійну роботу та наступне заняття.	до 10

ПЛАН-КОНСПЕКТ

Вступ

Сьогодні ми продовжуємо знайомитися із техніками біхевіоральної школи психокорекції, що полягають у контакті з травмуючими ситуаціями. Ми не маємо перед собою клієнтів, але ми можемо обговорити суть кожного із методів та змоделювати собі уявні ситуації для котрих ці методи могли б бути застосовані, крім цього ми можемо стати клієнтами одні одним. Після цього ми зможемо розробити певні кроки для кожної ситуації та обговорити правильність послідовності кроків. Цим ми сьогодні і займемось. Необхідно зазначити, що техніки, які ми сьогодні розглянемо також широко використовуються у психокорекційній практиці, особливо при роботі з проблемами фобій та страхів.

Теоретична частина.

МЕТОД СИСТЕМАТИЧНОЇ ДЕСЕНСИБІЛІЗАЦІЇ І СЕНСИБІЛІЗАЦІЇ

У 1958 р. вийшла книга австрійського психотерапевта Д. Вольпе «Психотерапія реципрокним гальмуванням». У теорії реципрокного гальмування Вольпе мова йде про гальмування тривожних реакцій за допомогою одночасного з ними викликання інших реакцій, які з фізіологічної точки зору є антагоністичними по відношенню до тривоги, не сумісні з нею. Якщо несумісна з тривогою реакція викликається одночасно з імпульсом, який викликав тривогу, то умовний зв'язок між імпульсом і тривогою слабшає. Такими антагоністичними реакціями по відношенню до тривоги є їжа, реакції самоствердження, статеві реакції і стан релаксації. Найбільш дієвим стимулом в усуненні тривоги виявилася м'язова релаксація.

Експериментуючи з тваринами, Вольпе показав, що походження і згасання невротичної тривожності, що пригнічує корисні адаптивні реакції суб'єкта, можна пояснити з позиції теорії класичного обумовлення. Виникнення неадекватної тривожності і фобічних реакцій, на думку Вольпе, засноване на механізмі умовно-рефлекторного зв'язку, а згасання тривожності — на механізмі контробумовлення відповідно до принципу реципрокного придушення: якщо реакцію, протилежну тривожності, можна буде викликати у присутності стимулів, що приводять до виникнення тривожності, то це приведе до повного або часткового придушення реакції тривожності.

Вольпе визначав невротичну поведінку як звичку до неадаптивної поведінки, придбану в результаті навчання, що закріпилася. Принципове значення відводиться тривозі, що є складовою частиною ситуації, в якій відбувається невротичне навчання, а також складовою частиною невротичного синдрому. Тривога, згідно Вольпе, є «стійкою відповіддю автономної нервової системи, придбаною в процесі класичного обумовлення». Вольпе розробив спеціальну техніку, призначену для погашення цих умовних автономних реакцій — систематичну десенсибілізацію.

Він вважав, що неадаптивна поведінка людини (зокрема невротична) в значній своїй частині визначається тривогою і підтримується зниженням її рівня. Страх, тривога можуть бути пригнічені, якщо об'єднати в часі стимули, що викликають страх, і стимули, антагоністічні страху. Відбудеться протиобумовлення: такий, що не викликає страху стимул погасить колишній рефлекс. На підставі такого припущення Вольпе розробив один з найпоширеніших в даний час методів поведінкової корекції — метод систематичної десенсибілізації.

У експериментах на тваринах таким контробумовлюючим стимулом є годування. У людини одним з дієвих стимулів, протилежних страху, є релаксація. Тому, якщо навчити клієнта глибокої релаксації і в цьому стані спонукати його викликати в уяві стимули, що обумовлюють все більшу ступінь тривоги, відбудеться десенсибілізація клієнта і до реальних стимулів або ситуацій, що викликають страх. Така логіка обгрунтування цього методу.

Метод систематичної десенсибілізації, розроблений Вольпе для подолання стану підвищеної тривожності і фобічних реакцій, набув популярності і широко використовується в психологічній практиці. Вольпе реалізував ідею гіпербумовлення в роботі з клієнтами, що переживають страхи і фобії, за допомогою поєднання стану глибокої релаксації клієнта і пред'явлення йому стимулу, який в звичній ситуації викликає страх, при цьому підбираючи стимули по інтенсивності так, щоб реакція тривожності була пригнічена попередньою релаксацією. Таким чином конструювалася ієрархія стимулів, що викликають тривожність, — від стимулів мінімальної інтенсивності, що викликають у клієнтів лише легке занепокоєння і тривогу, до стимулів, що провокують сильно виражений страх і навіть жах. Цей принцип — систематичного градуювання стимулів, які викликають тривожність, і дав назву методу систематичної десенсибілізації.

Метод систематичної десенсибілізації — метод систематичного поступового зменшення сензитивності (тобто чутливості) людини до предметів, подій або людей, що викликають тривожність, а отже, і систематичне послідовне зменшення рівня тривожності по відношенню до цих об'єктів. Метод може бути корисний для вирішення труднощів, коли основною причиною виступає недоречна неадекватна тривожність.

Сама методика відносно проста: людину, що знаходиться в стані глибокої релаксації, просять уявно перенестися у ситуації, що призводять до виникнення страху. Потім за допомогою поглиблення релаксації клієнт знімає тривогу, яка виникає у зв’язку із цим. В уяві представляються різні ситуації: від найлегших — до важких, що викликають найбільший страх. Процедура закінчується, коли найсильніший стимул перестає викликати у пацієнта страх.