Класифікація вогнегасників
Класифікаційні групи вогнегасників в залежності від умов їх застосування наведені в табл. 4.2.
На кожний вогнегасник заводять формуляр (паспорт), де роблять записи про перевірку, заряджання, випробування. З метою покращання обліку рекомендується всі вогнегасники пронумерувати.
Таблиця 4.2. - Основні види вогнегасників
Група та види вогнегасників | Позначення | Вогнегасна речовина | Спосіб подачі вогнегасної речовини |
1. Повітряно-пінні | ВПП-5*, ВПП-10, ВПП-100, ВППУ-250 | Повітряно-хімічна піна, яку отримують із водних розчинів піноутворювачів | Під тиском робочого газу (СО2), який знаходиться в окремому балончикові |
2. Газові 2.1.Вуглекис- лотні 2.2.Аерозольні | ВВ-2, ВВ-5, ВВ-8 ВА-1, ВА-3 | Вуглекислота СО2) у виді газу та снігу Галоїдовані вуглеводні | Під тиском заряду вуглекислоти Під тиском робочого газу (стиснутого повітря), який знаходиться в окремому балончикові |
Група та види вогнегасників | Позначення | Вогнегасна речовина | Спосіб подачі вогнегасної речовини |
2.3. Вугле-кислотні-бром-метилові | ВВБ-3, ВВБ-7 | Бромметил | Під тиском робочого газу (стиснутого повітря), який знаходиться над вогнегасною речовиною |
3. Порошкові | ВП-1"Момент-2П", ВП-1 (“Момент”, “Турист”, Спутник”), ВПУ-2, ВП-2, ВП-2-01, ВП-8Б1, ВП-2В; ВП-2Б, ВП-10А і ін. | Вогнегасящі порошки загального і спеціального призначення | Під тиском стиснутого газу (азоту або повітря), який знаходиться в допоміжному балончикові або над вогнегасною речовиною |
Примітка: *- цифри в маркуванні будь-якого типу вогнегасника вказують на об'єм його корпусу.
Грамотна технічна експлуатація і утримування вогнегасників неможливі без знання їхньої будови і принципу дії, розуміння фізико-хімічних основ горіння.
3.6.2. Повітряно-пінні вогнегасникипризначені для гасіння початкових вогнищ пожежі твердих матеріалів, а також різних горючих рідин на площі до 1 м2.
Їх не можна застосовувати для гасіння: електроустановок під напругою, тому що при цьому можливе ураження електричним струмом по струменю піни; лужних, лужно – земельних металів і карбідів алюмінію, барію, кальцію, тому що взаємодія цих речовин з водою супроводжується виділенням пальних газів; сульфату натрію (самозаймається); сірчаного інгідриду (можливий вибухонебезпечний викид).
При гасінні твердих матеріалів струмінь піни направляють у місце найбільш інтенсивного горіння, а пальних рідин – по поверхні рідини від країв, щоб поступово покрити всю палаючу поверхню піною.
Зберігання вогнегасників допускається тільки у вертикальному положенні в легкодоступному і видному місці на висоті не більше 1,5 м від підлоги.
Один раз на два роки для повітряно-пінних вогнегасників установлена обов'язкова перевірка якості зарядів і стану корпусів на міцність.
Вогнегасники, установлені на відкритому повітрі, потрібно захистити від атмосферних опадів (спеціальні шафи, навіси).
Промисловість випускає три види вогнегасників: ручні – ВПП-5, ВПП-10; пересувні – ВПП-100; стаціонарні – ВППУ-250.
Заряд вогнегасника складається з 4-6 – процентного водного розчину піноутворювача ПУ-1. Виштовхування заряду з корпуса вогнегасника відбувається під тиском вуглекислого газу, що знаходиться в сталевому балоні під тиском.
Вогнегасники установлюють у приміщеннях з температурою повітря від +3 до +5 0С. Систематично необхідно слідкувати за станом вогнегасника і проводити його очищення від пилу. Особливо потрібно слідкувати за чистотою сітки ствола ГПС, для чого бажано верхню частину його закрити папером або плівкою. При пожежі плівку потрібно зірвати.
Через кожні три роки необхідно провести огляд внутрішньої поверхні корпусу вогнегасника. У випадку появи іржі поверхню зачистити, а потім покрити
епоксидною емаллю Ш-773 і просушити.
Через кожні 6 років одночасно з внутрішнім оглядом провести випробування корпусу на міцність і герметичність гідравлічним тиском 1,3 МПа упродовж 3-х хв. Повторний огляд пускових талонів має проводитись один раз на 10 років.
3.6.3. Газові вогнегасники(вуглекислотні, аерозольні, вуглекислотні-бром-метилові) призначені для гасіння рідких і твердих горючих речовин (за винятком тих, котрі можуть горіти без доступу повітря), електроустановок під напругою, транспортних засобів. Використовуються вони також у тих випадках, коли застосування води не дає позитивного ефекту або воно небажане (у музеях, картинних галереях, архівах і т.п.). Після використання газових вогнегасників у закритих приміщеннях останні необхідно провітрити.
Зберігати газові вогнегасники потрібно на спеціальному кронштейні в легкодоступному місці, захищеному від попадання прямих сонячних променів і далеко від нагрівальних приладів. Їх огляд проводиться щомісяця. Щокварталу контролюється цілісність заряду шляхом зважування і проводиться перевірка на герметичність. Один раз на три роки корпуси вогнегасників перевіряють на міцність гідравлічним тиском 2,5 МПа.