Международная защита интеллектуальной собственности

Развитием и защитой интеллектуальной собственности во всем мире занимается Всемирная организация интеллектуальной собственности (ВОИС), основанная при ООН в 1967 году. ВОИС оказывает содействие подписанию новых международных соглашений и модернизации национальных законодательств, способствует административному сотрудничеству между странами, предоставляет техническую помощь развивающимся странам и удерживает службы, которые облегчают международную защиту изобретений, знаков и промышленных образцов. При ВОИС действует центр по арбитражу и посредничеству. С 1999 года ВОИС предоставляет услуги по урегулированию споров, которые возникают при регистрации и использовании наиболее распространенных типичных названий доменов в Интернете (.com, .net, .org).
ВОИС осуществляет управление 21 соглашением, которые охватывают основные аспекты интеллектуальной собственности.
Ключевыми соглашениями являются:

- Парижская конвенция об охране промышленной собственности (1883);

- Бернская конвенция об охране литературных и художественных произведений (1886);

- Лиссабонское соглашение об охране наименований мест происхождения и их международной регистрации (1958);

- Гаагское соглашение о международном депонировании промышленных образцов (1934);

- Соглашение о торговых аспектах прав интеллектуальной собственности ТРИПС.

При вступлении Украины в ВТО одним из главных условий было необходимость нашей страны привести свое законодательство с требованиями ТРИПС.

До сих пор идет активное обсуждение о целесообразности присоединения Украины к ряду международных конвенций и договоров, включая: Мадридское соглашение о прекращении использования неправдивых или вводящих в заблуждение указаний происхождения товаров 1891 г. (в редакции Стокгольмского акта 1967 г.); Лиссабонское соглашение о защите названий мест происхождения и их международной регистрации 1958 г.; Брюссельская конвенция о распространении несущих программы сигналов, которые передаются через спутники 1974 г.; Договор о международной регистрации аудиовизуальных произведений (FRT) 1989 г.; Вашингтонский договор об интеллектуальной собственности относительно интегральных микросхем 1989 г.; Евразийская патентная конвенция (ЕПК) 1994 г.

Несмотря на активизацию усилий правоохранительных органов по защите прав интеллектуальной собственности, общий уровень правонарушений в этой сфере остается высоким. Это является основанием для обвинения Украины в низких стандартах охраны интеллектуальной собственности.

Например : Украина является первой в списке 58 стран с низкими стандартами охраны интеллектуальной собственности. В особенности это касается аудиовизуальной продукции, программного обеспечения, фармацевтических препаратов. По данным Международной федерации производителей фонограмм (International Federation of the Phonographic Industry – IFPI), Украина лидирует в Европе по уровню пиратства с показателем около 95% от объема рынка. Другая международная организация – Ассоциация производителей программного обеспечения (Business Software Alliance) в своем последнем «Отчете о пиратстве» отнесла Украину к десятке стран-пиратов программного обеспечения, где она (вместе с другими государствами–членами СНГ) с показателем пиратства 89% делит с Индонезией третье–четвертое места после Вьетнама и Китая, опережая Россию.

Реализация права собственности на нематериальные ресурсы возможна путем их использования самим собственником или предоставлением (с его согласия) такого права другой заинтересованной стороне в форме лицензионного соглашения.

Лицензия- разрешение лицензиара на использование принадлежащих ему прав промышленной собственности (на изобретение, промышленный образец, товарный знак), выдаваемое другому лицу (лицензиату) на определенных условиях. Эти условия (срок, объемы, вознаграждение) составляют содержание заключаемого ими лицензионного соглашения. Вопрамисы выдачи лицензий в Украине занимается гос. комитет по регуляторной политике и предпринимательству.

Схема дій суб’єкта господарювання, який має намір отримати ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, зазначеного у статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"

1. Суб'єкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії.

(Перелік органів ліцензування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 № 1698 „Про затвердження переліку органів ліцензування”)..

У заяві про видачу ліцензії повинні міститися такі дані:

1) відомості про суб'єкта господарювання - заявника:

найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код - для юридичної особи;

прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів - для фізичної особи;

2) вид господарської діяльності вказаний згідно з статтею 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (повністю або частково), на провадження якого заявник має намір одержати ліцензію.

У разі наявності у заявника філій, інших відокремлених підрозділів, які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ліцензії, у заяві зазначається їх місцезнаходження.

До заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа.

(Для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до заяви про видачу ліцензії також додаються документи, вичерпний перелік яких встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 № 756 „Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності”).

Органу ліцензування забороняється вимагати від суб'єктів господарювання інші документи, не вказані у Законі України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", крім документів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 № 756 „Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності”.

2.Заява про видачу ліцензії та документи, що додаються до неї, приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття документів органом ліцензування та підписом відповідальної особи.

Заява про видачу ліцензії залишається без розгляду, якщо:

заява подана (підписана) особою, яка не має на це повноважень;

документи оформленні з порушенням вимог статті 10 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"

3. Про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду заявник повідомляється в письмовій формі із зазначенням підстав залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду у строки, передбачені для видачі ліцензії (не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спеціальним законом, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності).

Після усунення причин, що були підставою для винесення рішення про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду, заявник може повторно подати заяву про видачу ліцензії, яка розглядається в порядку, встановленому Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"

4. Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у строк не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спеціальним законом, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності.

5. Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення.

У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються підстави такої відмови.

На практике используют несколько видов расчетов за лицензии:
1) периодические процентные отчисления ("ройялти") от стоимости производимой и продаваемой лицензионной продукции;
2) одноразовые вознаграждения - выплаты твердо установленных паушальных сумм;
3) в виде взаимного обмена лицензиями.