Штурм Перекопу і Чонгару. Оволодіння Кримом

У ніч на 8 жовтня врангелівці почали новий наступ, маючи на меті ліквідувати Каховський плацдарм і одночасно вийти на Правобережну Україну. Їм удалося переправитися через Дніпро, створити плацдарм глибиною в 20-25 км і 9 жовтня захопити Нікополь. Радянські війська, перейшовши в контрнаступ, у запеклих боях 13-15 жовтня відтиснули врангелівців на лівий берег Дніпра в Північну Таврію і змусили перейти їх до оборони по всьому фронті. 28 жовтня 1920 р. з Каховського плацдарму почалася наступальна операція радянських військ у Північній Таврії. Червона Армія захопила близько 20 тис. полонених, понад 100 гармат, багато кулеметів, 100 паровозів, 2 тис. вагонів, інше майно. Залишки врангелівців через Чонгарський перешийок відійшли в Крим. Перед радянськими військами постало завдання - прорвати перекопсько-чонгарські укріплення, створені під керівництвом французьких та англійських інженерів. Перекопський перешийок відокремлювався від суші Турецьким валом висотою до 8 м і шириною біля основи до 15 м, а довжиною – 11 км. Перед валом було вирито рів глибиною до 10 м і ши­риною до 20 м. Вал прикривався трьома лініями дротяних загороджень і окопів, захищався 70 гарматами й 150 кулеметами. З заходу перекопські укріплення захищалися вогнем кораблів інтервентів і білогвардійців, які перебували в Каркінітській затоці. Зі сходу був Сиваш (Гниле море), а південніше, на відстані 20-25 км від Перекопу, була створена друга лінія укріплень - ішунські по­зиції, які мали шість ліній окопів. Укріплені були також Чонгарський перешийок і Арабатська Стрілка. Врангель мав 25-28 тис. багнетів і шабель, частини Південного фронту налічували понад 100 тис. бійців. Штурм перекопських укріплень силами 6-ї армії (командуючий А.Корк) почався в ніч з 7 на 8 листопада 1920 р. одночасно у двох напрямках: з фронту, у лоб на перекопські позиції, і в обхід, убрід через Сиваш, на Литовський півострів. Увечері 7 листопада, коли вітер вигнав воду з Сиваша в Азовське море, червоноармійці та махновці по грузькому болоту почали переправу через Сиваш, яка тривала 3 години. Провідниками були жителі села Строгранівки І.Оленчук та А.Петренко. На ранок 8 листопада вдалося вибити білогвардійців з Литовського півострова. Одночасно з цим уранці 6 листопада 51-а стрілецька дивізія під командуванням Блюхера почала штурм Турецького валу. На ранок 9 листопада, зазнавши дуже великих утрат, червоноармійці прорвали перекопські укріплення. З Литовського півострова і Перекопу радянські війська повели наступ на ішунські позиції, які й були взяті в ніч з 10 на 11 листопада. У ніч на 11 листопада перейшли в наступ війська 4-ї армії на Чонгарському перешийку, укріплення якого були подолані на ранок. Разом з військами 6-ї і 4-ї армій у прорив були введені 1-а і 2-а Кінні армії. Почалося швидке просування вглиб Криму. 13 листопада червоні війська зайняли Сімферополь, 15-го - Севастополь і Феодосію, 16 листопада – Керч. 16 листопада 1920 р. Фрунзе телеграфував Леніну: "Сьогодні наша кіннота зайняла Керч. Південний фронт ліквідовано". Залишки білогвардійської армії втекли в Туреччину на іноземних кораблях. Врангель вивів також 130 кораблів Чорноморського флоту. Після приходу радянських військ у Крим почався жахливий червоний терор. За роки революції і громадянської війни у Криму зібралося багато біженців - представників заможних класів, інте­лігенції, офіцерів з усієї Росії, значна частина з них не змогли виїхати за кордон. Одним з найзапекліших прибічників та виконавців терору був член Реввійськради Південного фронту, угорський комуніст Бела Кун "...Крим, - писав Бела Кун, - це пляшка, з якої ні один контр­революціонер не вискочить, а оскільки Крим відстав на три роки у своєму революційному русі, то швидко просунемо його до загального революційного рівня Росії”. І “просували” масовими розстрілами і шибеницями. Розстрілювали офіцерів, солдатів, лікарів, священиків, журналістів, учителів… Різні джерела подають число жертв червоного терору від 40 до 150 тис. Недарма Крим називався “Всеросійським цвинтарем”.

Ліквідація військ УНР

Водночас із завершальними боями проти білогвардійських військ Врангеля в Криму, Червона Армія провела операцію з ліквідації військ УНР, які займали фронт на Поділлі вздовж лінії Летичів – Деражня – Могилів-Подільський. На жовтень 1920 р. війська УНР нараховували 44 тис. солдатів і офіцерів. Ці війська у жовтні розгорнули наступ від Могилева-Подільського на Вінницю, яку зайняли 20 жовтня. Проти військ УНР діяла 14-а армія. Контрнаступ радянських військ почався вранці 10 листопада. Вони прорвали фронт противника і протягом десяти днів витіснили війська Директорії за Збруч. 21 листопада було захоплене останнє прикордонне місто Волочиськ. Залишки військ УНР були інтерновані до Польщі.