Перелік знань та умінь, якими повинен володіти студент для успішного складання державного екзамену 1 страница

Студент повинен знати та вміти:

- поняття, принципи, функції і систему кримінального права;

- поняття, підстави, форми реалізації кримінальної відповідальності;

- поняття, ознаки, структуру, види тлумачення, положення про чинність та принципи дії кримінального закону;

- поняття, ознаки злочину та складу злочину, зміст класифікації та кваліфікації злочинів;

- кримінально-правову характеристику юридичних ознак складу злочину;

- особливості кримінальної відповідальності при незакінченій злочинній діяльності, у разі вчинення злочину у співучасті та неповнолітнім;

- поняття та характеристику множинності злочинів;

- обставини, що виключають злочинність діяння;

- нормативне регулювання звільнення від кримінальної відповідальності;

- поняття, мету та види покарання і примусових заходів медичного характеру, засади призначення покарання, звільнення від покарання та його відбування, правові наслідки судимості;

- кримінально-правову характеристику злочинів, передбачених Особливою частиною Кримінального кодексу України;

- правила кваліфікації злочинів, розмежування злочинів та відмежування злочинів від інших правопорушень;

- вільно орієнтуватися в системі норм та інститутів Загальної та Особливої части кримінального права, а також нормативно-правових актів, в частинах, що мають значення для кваліфікації конкретних злочинів;

- здійснювати пошук та об’єктивний аналіз матеріалів правозастосовної діяльності при кваліфікації злочинів;

- тлумачити чинне кримінальне законодавство, використовувати теоретичні знання у правозастосовній практиці;

- правильно застосовувати норми Загальної та Особливої частин Кримінального кодексу України під час кваліфікації злочинів.


Критерії оцінювання відповідей під час державної атестації Характеристика повноти відповіді в протоколі ДЕК Повна виважена відповідь Стисла та змістовна відповідь Відповідь охоплює основний матеріал, але є неточності Відповідь майже повна, але має незначні неточності Відповідь майже повна, але має значні неточності Відповідь має істотні неточності Питання білету розкриті неповно Правильна відповідь відсутня, не орієнтується в питаннях
Критерії оцінювання Глибоко та у повному обсязі засвоєний програмний матеріал, який системно, послідовно, грамотно та логічно викладається. Має необхідні практичні навички роботи із здобутим матеріалом. Відсутнє вагання при відповіді. Володіє навичками виконання аналітичної роботи, знаннями монографічного матеріалу, правильно обґрунтувати власний висновок. Дає вірні відповіді на уточнюючі питання. Демонструє тверді знання програмного матеріалу, грамотно та по суті його викладає, не допускає істотних неточностей у відповідях на питання екзаменаційного білету. Всі питання білету розкриті у повному обсязі, але з деякими помилками. Необхідні практичні навички роботи з освоєним матеріалом в основному сформовані. Дає вірні відповіді на значну частину уточнюючих та додаткових питань Демонструє засвоєння основного програмного матеріалу та вміє його викласти. Практичні навички роботи з теоретичним матеріалом в основному сформовані. Під час відповіді були допущені неточності та недостатньо правильні формулювання дефініцій, істотні помилки у відповідях на уточнюючи питання. Вагається при відповіді на питання. Не володіє основним програмним матеріалом. Допущені суттєві помилки при відповіді на питання екзаменаційного білету та неправильні відповіді на більшість уточнюючих питань. Необхідні практичні навички не сформовані.
Оцінка за шкалою ECTS А А B C C D E FX
Загальна кількість балів 95–100 90–94 85–89 80–84 75–79 70–74 60–69 0–59
Загальна оцінка з екзамену в протоколі ДЕК Відмінно Добре Задовільно Незадовільно
Оцінки за відповіді на окремі питання білету 5/5/5 5/5/4 5/4/4 4/4/4 3/4/5 4/4/3 3/3/4 3/3/3 Одна чи більше оцінок «2»
                       

Зміст програми

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Тема 1. Поняття і система кримінального права

Поняття кримінального права як самостійної галузі права. Загальні та специфічні ознаки кримінального права, його предмет і метод правового регулювання. Визначення кримінального права як галузі права.

Загальна характеристика Кримінального кодексу України.

Завдання, функції та принципи кримінального права. Завдання кримінального права. Функції кримінального права як галузі права. Охоронна функція кримінального права, її прояв у КК України. Регулятивна функція, її прояви в нормах кримінального права.

Поняття принципів кримінального права. Найважливіші принципи кримінального права: відповідальність лише за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом як злочин; відповідальність лише за наявності вини; особистий характер відповідальності; індивідуалізація кримінальної відповідальності та покарання, невідворотність кримінально-правового впливу.

Система кримінального права. Загальна і Особлива частини. Поняття і система Загальної частини.

Кримінальне право і суміжні галузі права. Конституція України та її значення для кримінального права. Кримінальне і адміністративне право. Кримінальне і кримінально-процесуальне право. Кримінальне і кримінально-виконавче право. Кримінальне право і міжнародне право.

Наука кримінального права як частина юридичної науки. Зміст, завдання, предмет і методи науки кримінального права. Зв’язок науки кримінального права із суміжними науками (кримінологією, юридичною статистикою, психологією, психіатрією, судовою медициною та ін.).

Тема 2. Кримінальна відповідальність та її підстави

Поняття кримінальної відповідальності. КК України про кримінальну відповідальність. Кримінальна відповідальність як один з видів юридичної відповідальності. Характерні ознаки кримінальної відповідальності. Момент виникнення і закінчення кримінальної відповідальності.

Кримінально-правові відносини: їх юридичний зміст, суб’єкти та об’єкт, співвідношення з кримінальною відповідальністю.

Підстави кримінальної відповідальності. Філософське обґрунтування кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин. Зовнішні та внутрішні обставини, які впливають на поведінку особи. Єдина підстава кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 2 КК України. Фактична і юридична сторона в межах єдиної підстави кримінальної відповідальності. Матеріальна (єдина) і процесуальна (ч. 2 ст. 2 КК) підстави кримінальної відповідальності.

Форми реалізації кримінальної відповідальності.

Відповідність положення ч. 3 ст. 2 КК вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України.

Тема 3. Закон про кримінальну відповідальність

Поняття закону про кримінальну відповідальність. Закон про кримінальну відповідальність як єдине джерело кримінального права. Імплементація Кримінальним кодексом положень Конституції України та загальновизнаних принципів і норм міжнародного права (ч. 1 ст. 3 КК). Співвідношення поняття кримінального закону і Кримінального кодексу України (ч. 2 ст. 3 КК). Визначеність злочинності та карності діяння тільки Кримінальним кодексом України (ч. 3 ст. 3 КК).

Завдання та функції закону про кримінальну відповідальність. Завдання Кримінального кодексу згідно зі ст. 1 КК. Функції закону про кримінальну відповідальність: охоронна, регулятивна, превентивна.

Структура Кримінального кодексу України. Загальна й Особлива частини КК, їх єдність і взаємозв’язок. Особливості норм Загальної частини Кримінального кодексу. Структура статей Особливої частини Кримінального кодексу. Диспозиції і санкції. Види диспозицій: проста, описова, бланкетна, відсилочна, змішана (комбінована). Види санкцій: відносно-визначені, альтернативні, їх різновиди.

Тлумачення закону про кримінальну відповідальність: поняття і значення. Види тлумачення: залежно від суб’єкта; за прийомами (засобами) тлумачення; за обсягом (результатом) тлумачення.

Заборона застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією (ч. 4 ст. 3 КК).

Поняття чинності (дії) кримінального закону. Чинність законів про кримінальну відповідальність у часі (ч. 2 ст. 4 КК). Вступ закону про кримінальну відповідальність у силу. Обов’язковість оприлюднення закону про кримінальну відповідальність як необхідна умова його застосування. Питання про час набрання законом чинності (ч. 1 ст. 4 КК). Обставини, внаслідок яких закон втрачає силу.

Поняття часу вчинення злочину (ч. 3 ст. 4 КК).

Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність (ст. 5 КК). Поняття та види більш м’якого та більш суворого закону про кримінальну відповідальність. Межі зворотної дії закону про кримінальну відповідальність.

Принципи чинності закону про кримінальну відповідальність у просторі, що закріплені у Кримінальному кодексі України: територіальний, громадянства, універсальний та реальний.

Зміст територіального принципу чинності закону про кримінальну відповідальність (ст. 6 КК). Поняття території України. Поняття місця вчинення злочину.

Вирішення питання про кримінальну відповідальність за вчинення злочину на території України щодо осіб, які за чинним законодавством і міжнародними угодами не підсудні в кримінальних справах судам України (ч. 4 ст. 6 КК).

Зміст принципу громадянства. Вирішення питання про відповідальність громадян України та осіб без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочин за її межами (ст. 7 КК).

Зміст універсального та реального принципів дії закону про кримінальну відповідальність. Особливості відповідальності іноземних громадян і осіб без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які вчинили злочин за її межами (ст. 8 КК).

Правові наслідки засудження особи за межами Україні (ст. 9 КК).

Вирішення питання про кримінальну відповідальність осіб, які підлягають кримінальній відповідальності за законодавством іноземної держави і перебувають на території України, та виконання вироків, винесених іноземними судами чи міжнародними судовими установами (ст. 10 КК).

Тема 4. Злочин та його види

Визначення поняття злочину: формальне; матеріальне; формально-матеріальне. Їх сутність. Поняття злочину в ч. 1 ст. 11 Кримінального кодексу України.

Ознаки злочину. Суспільна небезпечність як матеріальна ознака злочину. Значення суспільної небезпечності. Протиправність як формальна ознака злочину. Співвідношення суспільної небезпеки і протиправності. Винність як ознака злочину, її зміст та значення. Караність як невід’ємна ознака злочину. Співвідношення караності як ознаки злочину і фактичного призначення покарання за злочин. Суб’єкт злочину як невід’ємна ознака злочину.

Значення ч. 2 ст. 11 КК України для визначення поняття злочину.

Місце злочину в системі правопорушень. Критерії відмежування злочинів від інших правопорушень та від правомірної поведінки.

Класифікація злочинів залежно від ступеня тяжкості. Злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі й особливо тяжкі. Значення законодавчої класифікації злочинів (ст. 12 КК). Інші критерії класифікації злочинів.

Тема 5. Склад злочину

Поняття складу злочину і його значення. Елементи злочину як явища реальної дійсності: об’єкт, суб’єкт, об’єктивна та суб’єктивна сторона злочину. Співвідношення злочину і складу злочину.

Ознаки складу злочину. Ознаки складу злочину, які характеризують об’єкт, об’єктивну сторону, суб’єкт, суб’єктивну сторону злочину як елементи складу злочину. Ознаки загального та конкретного складу злочину. Значення поділу ознак загального складу злочину на обов’язкові та факультативні.

Види конкретних складів злочинів. Вичерпний перелік складів злочинів у чинному законодавстві. Кваліфікація злочину.

Тема 6. Об’єкт злочину

Поняття об’єкта злочину. Структура та елементи суспільних відносин як об’єкта злочину.

Види об’єктів злочину. Загальний, родовий і безпосередній об’єкти злочину. Закріплення об’єкту злочину у Кримінальному кодексі.Безпосередній об’єкт злочину. Ознаки основного і додаткового безпосередніх об’єктів у конкретних складах злочинів.

Поняття предмета злочину та його місце в структурі складу злочину.

Тема 7. Об’єктивна сторона злочину

Поняття та ознаки об’єктивної сторони злочину. Ознаки складу злочину, які характеризують об’єктивну сторону. Поділ ознак об’єктивної сторони загального складу злочину на обов’язкові та факультативні. Значення об’єктивної сторони злочину.

Суспільно небезпечне діяння. Форми вираження діяння згідно зі ст. 11 КК: дія або бездіяльність. Сукупність ознак, якою визначається поняття діяння: суспільна небезпечність; протиправність; конкретний характер поведінки людини; свідомий акт поведінки людини; вольовий акт поведінки людини.

Поняття та ознаки дії. Класифікація дій: прості й складні; фізичні та інформаційні. Значення способу вчинення злочину, а також засобів і знарядь для характеристики злочинної дії.

Бездіяльність. Умови кримінальної відповідальності за злочинну бездіяльність.

Непереборна сила, непереборний фізичний примус, психічний примус та їх значення для вирішення питання про кримінальну відповідальність за суспільно небезпечну дію або бездіяльність.

Суспільно небезпечні наслідки як ознака об’єктивної сторони злочину. Поняття суспільно небезпечних наслідків. Розподіл цих наслідків, залежно від характеру і обсягу шкоди, заподіяної діянням об’єкту: реальна шкода і створення загрози (небезпеки) заподіяння шкоди. Види суспільно небезпечних наслідків: матеріальні й нематеріальні; основні й додаткові.

Прийоми законодавчого опису злочинних наслідків. Склади злочинів з ознаками злочинних наслідків (так звані матеріальні склади злочинів або злочини з матеріальним складом) і склади злочинів без ознак злочинних наслідків (так звані формальні склади злочинів або злочини з формальним складом). Значення суспільно небезпечних наслідків.

Причинний зв’язок між діянням (дією або бездіяльністю) і суспільно небезпечними наслідками. Умови наявності причинного зв’язку. Поділ причинного зв’язку на необхідний та випадковий, безпосередній та опосередкований.

Місце, час, обстановка, спосіб, засоби та знаряддя вчинення злочину, їх значення для характеристики об’єктивної сторони злочину та об’єктивної сторони складу злочину.

Тема 8. Суб’єкт злочину

Поняття та ознаки суб’єкта злочину відповідно до ч. 1 ст. 18 КК.

Осудність як обов’язкова ознака суб’єкта злочину. Формула осудності (ч. 1 ст. 19 КК).

Поняття неосудності за Кримінальним кодексом України (ч. 2 ст. 19 КК). Критерії неосудності: медичний (біологічний) та юридичний (психологічний).

Ознаки медичного критерію неосудності: хронічне психічне захворювання, тимчасовий розлад душевної діяльності, недоумство, інший хворобливий стан психіки. Значення медичного критерію для визнання особи неосудною.

Ознаки юридичного критерію неосудності. Характеристика інтелектуальної та вольової ознак юридичного критерію неосудності та їх співвідношення.

Співвідношення юридичного та медичного критеріїв неосудності.

Наслідки визнання особи неосудною.

Положення ч. 3 ст. 19 стосовно особи, яка вчинила злочин у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними.

Поняття, критерії та наслідки визнання особи обмежено осудною (ст. 20 КК).

Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у стані сп’яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин (ст. 21 КК).

Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність (ст. 22 КК). Загальний та знижений вік кримінальної відповідальності. Критерії встановлення в законі зниженого віку кримінальної відповідальності.

Спеціальний суб’єкт злочину. Частина 2 ст. 18 КК стосовно ознак спеціального суб’єкту злочину. Види спеціальних суб’єктів.

Поняття службової особи відповідно до положень ч. 3 та ч. 4 ст. 18 КК.

Тема 9. Суб’єктивна сторона злочину

Поняття та ознаки суб’єктивної сторони злочину. Обов’язкові та факультативні ознаки суб’єктивної сторони загального складу злочину. Кримінально-правове значення суб’єктивної сторони злочину.

Поняття вини. Сутність, форми та ступінь вини. Значення конституційного принципу кримінальної відповідальності за винне вчинення злочину.

Умисел і його види.

Поняття прямого умислу (ч. 2 ст. 24 КК). Інтелектуальні та вольові ознаки прямого умислу.

Поняття непрямого умислу (ч. 3 ст. 24 КК). Інтелектуальні та вольові ознаки непрямого умислу.

Відмінність непрямого умислу від прямого.

Характеристика і значення спеціальних видів умислу.

Необережність та її види .

Злочинна самовпевненість, її інтелектуальні та вольові ознаки (ч. 2 ст. 25 КК). Відмежування злочинної самовпевненості від непрямого умислу.

Злочинна недбалість, її інтелектуальні та вольові ознаки (ч. 3 ст. 25 КК).

Випадок (казус) як невинне заподіяння суспільно небезпечних наслідків, його відмінність від злочинної недбалості.

Змішана форма вини та її значення для кваліфікації злочину.

Мотив і мета як факультативні ознаки суб’єктивної сторони загального складу злочину. Вплив мотиву і мети на кваліфікацію конкретного злочину і покарання.

Помилка, її поняття та види. Юридична помилка, її види і значення для кримінальної відповідальності. Фактична помилка, її види і вплив на кримінальну відповідальність.

Тема 10. Стадії вчинення злочину

Поняття і види стадій вчинення злочину.

Поняття закінченого злочину (ч. 1 ст. 13 КК). Єдність об’єктивної та суб’єктивної сторін у закінченому злочині. Момент закінчення злочину з «матеріальним», «формальним» та «усіченим» складом.

Поняття і види незакінченого злочину (ч. 2 ст. 13 КК).

Поняття готування до злочину, його об’єктивні та суб’єктивні ознаки (ч. 1 ст. 14 КК). Види готування до злочину: підшукування засобів чи знарядь для вчинення злочину; пристосування засобів чи знарядь для вчинення злочину; підшукування співучасників; змова на вчинення злочину; усунення перешкод; інше умисне створення умов для вчинення злочину. Кримінально-правова оцінка готування до злочину невеликої тяжкості (ч. 2 ст. 14 КК). Відмежування готування до злочину від виявлення умислу.

Поняття замаху на злочин, його об’єктивні та суб’єктивні ознаки (ч. 1 ст. 15 КК).

Види замаху на злочин. Поняття і ознаки закінченого замаху на вчинення злочину (ч. 2 ст. 15 КК) і незакінченого замаху на вчинення злочину (ч. 3 ст. 15 КК). Непридатний замах на злочин: замах на непридатний об’єкт і замах із непридатними засобами. Значення поділу замаху на злочин на види. Відмежування замаху на злочин від закінченого злочину. Відмежування замаху на злочин від готування до злочину.

Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин (ст. 16 КК). Підстави кримінальної відповідальності за незакінчений злочин. Кваліфікація незакінченого злочину.

Поняття добровільної відмови від вчинення злочину та її ознаки (ст. 17 КК). Мотиви добровільної відмови. Стадії вчинення злочину, на яких можлива добровільна відмова від злочину. Правові наслідки добровільної відмови від злочину (ч. 2 ст. 17 КК).

Дійове каяття при вчиненні злочину: поняття і види. Відмінність дійового каяття від добровільної відмови від вчинення злочину.

Тема 11. Співучасть у злочині

Законодавче поняття співучасті у злочині (ст. 26 КК). Об’єктивні та суб’єктивні ознаки співучасті.

Види співучасників згідно зі ст. 27 КК України.

Законодавче визначення виконавця (співвиконавця), передбачене ч. 2 ст. 27 КК.

Організатор вчинення злочину, його поняття і види (ч. 3 ст. 27 КК). Об’єктивна та суб’єктивна сторона дій організатора.

Підбурювач (ч. 4 ст. 27 КК). Характеристика дій підбурювача з об’єктивної та суб’єктивної сторони.

Пособник (ч. 5 ст. 27 КК). Характеристика дій пособника з об’єктивної та суб’єктивної сторони. Види пособництва: фізичне та інтелектуальне, їх зміст.

Форми співучасті: поняття та критерії поділу.

Поділ форм співучасті за об’єктивними ознаками: проста співучасть; складна співучасть (співучасть із розподілом ролей).

Поділ форм співучасті за суб’єктивними ознаками (ст. 28 КК): вчинення злочину групою осіб (ч. 1 ст. 28 КК); вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (ч. 2 ст. 28 КК); вчинення злочину організованою групою (ч. 3 ст. 28 КК); вчинення злочину злочинною організацією (ч. 4 ст. 28 КК).

Кримінальна відповідальність співучасників (ст. 29 КК). Особливості кримінальної відповідальності організаторів та учасників організованої чи злочинної організації (ст. 30 КК).

Спеціальні питання відповідальності за співучасть: опосередковане заподіяння (опосередкована винність); співучасть у злочинах із спеціальним суб’єктом; безнаслідкова співучасть; провокація злочину; ексцес виконавця; невдале підбурювання або пособництво; добровільна відмова співучасників відповідно до ст. 31 КК.

Причетність до злочину. Поняття і види причетності на підставі положень частин 6 і 7 ст. 27 КК. Невизнання чинним КК злочином неповідомлення про злочин (ч. 7 ст. 27 КК).

Тема 12. Повторність, сукупність та рецидив злочинів

Множинність злочинів, її складові елементи та види: повторність, сукупність та рецидив.

Одиничний злочин як складовий елемент множинності злочинів. Види одиничних злочинів: прості та ускладнені (триваючі, продовжувані та складені злочини).

Повторність злочинів та її ознаки. Види повторності: фактична повторність та рецидив.

Види фактичної повторності: повторність тотожних (ч. 1 ст. 32 КК) та однорідних злочинів (ч. 3 ст. 32 КК). Відмежування повторності тотожних злочинів від продовжуваного злочину (ч. 2 ст. 32 КК). Кваліфікація повторності злочинів.

Умови відсутності повторності злочинів (ч. 4 ст. 32 КК).

Сукупність злочинів та її ознаки (ч. 1 ст. 33 КК). Види сукупності злочинів: ідеальна та реальна сукупність. Відмежування ідеальної сукупності від одиничного злочину. Сукупності злочинів та конкуренція норм. Реальна сукупність злочинів та повторність. Кваліфікація злочинів при сукупності (ч. 2 ст. 33 КК).

Поняття рецидиву злочинів (ст. 34 КК). Ознаки рецидиву. Види рецидиву: загальний та спеціальний; простий та складний; пенітенціарний; рецидив тяжких і особливо тяжких злочинів. Кваліфікація рецидиву злочинів.

Правові наслідки повторності, сукупності та рецидиву злочинів (ст. 35 КК).

Тема 13. Обставини, що виключають злочинність діяння

Поняття обставин та види обставин, що виключають злочинність діяння, передбачених Кримінальним кодексом України. Загальні ознаки обставин, що виключають злочинність діяння.

Поняття необхідної оборони відповідно до ч. 1 ст. 36 КК. Відповідність закріпленого в ст. 36 КК права на необхідну оборону конституційному положенню про те, що кожен може захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань (ч. 3 ст. 27 Конституції України). Співвідношення наявності права на необхідну оборону з наявністю для особи можливості звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади (ч. 2 ст. 36 КК).

Поняття, ознаки, підстави та види необхідної оборони. Ознаки необхідної оборони, визначені у ст. 36 КК, які характеризують: мету оборони; об’єкт заподіяння шкоди; характер дій того, хто захищається; своєчасність оборони; співрозмірність оборони небезпечності посягання і обстановці захисту.

Перевищення меж (ексцес) необхідної оборони (ч. 3 ст. 36 КК). Види ексцесів оборони. Відповідальність за ексцес оборони.

Спеціальні види необхідної оборони: оборона особи, яка через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту (ч. 4 ст. 36 КК); оборона від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також від протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення (ч. 5 ст. 36 КК); уявна оборона (ст. 37 КК). Поняття і ознаки уявної оборони. Вирішення питання про відповідальність при уявній обороні.

Затримання особи, що вчинила злочин, як обставина, що виключає злочинність діяння. Поняття правомірного затримання злочинця потерпілим або іншими особами (ч. 1 ст. 38 КК). Підстава затримання злочинця. Ознак, що характеризують правомірність затримання злочинця: мета затримання; особа, яка підлягає затриманню; характер дій при затриманні; необхідність заподіяння шкоди; співрозмірність шкоди, заподіяної злочинцю при його затриманні.

Перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця: поняття, ознаки та види. Відповідальність за перевищення заходів необхідних для затримання злочинця (ч. 2 ст. 38 КК).

Поняття крайньої необхідності за ч. 1 ст. 39 КК. Субсидіальний (додатковий) характер права на заподіяння шкоди у стані крайньої необхідності. Поняття та підстави крайньої необхідності. Ознаки діяння, що вчинюється у стані крайньої необхідності: мета крайньої необхідності; спрямованість (об’єкт) заподіяння шкоди; характер дій; своєчасність заподіяння шкоди; межі заподіяння шкоди.

Перевищення меж (ексцес) крайньої необхідності (ч. 2 ст. 39 КК). Відповідальність за ексцес крайньої необхідності. Умови, при яких особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності (ч. 3 ст. 39 КК).

Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони.

Фізичний або психічний примус. Непереборний фізичний примус як обставина, що виключає злочинність діяння (ч. 1 ст. 40 КК). Питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди у випадку переборного фізичного примусу або психічного примусу (ч. 2 ст. 40 КК).

Виконання законного наказу або розпорядження як обставина, що виключає злочинність діяння (ч. 1 ст. 41 КК). Критерії визнання наказу або розпорядження законними (ч. 2 ст. 41 КК).

Кримінально-правові наслідки невиконання чи виконання явно злочинного наказу або розпорядження (частини 3 та 4 ст. 41 КК). Відповідальність у випадку, якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати злочинного характеру наказу чи розпорядження (ч. 5 ст. 41 КК).

Виправданий ризик як обставина, що виключає злочинність діяння. Підстави та ознаки виправданого ризику відповідно до ст. 42 КК. Умови невизнання ризику виправданим (ч. 3 ст. 42 КК). Відповідальність за ексцес ризикованого діяння.

Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації як обставина, що виключає злочинність діяння (ч. 1 ст. 43 КК). Підстава і ознаки правомірності заподіяння шкоди: поняття та види (ч. 2 ст. 43 КК). Відповідальність за перевищення меж заподіяння шкоди відповідно до ч. 3 ст. 43 КК.

Тема 14. Звільнення від кримінальної відповідальності

Поняття звільнення від кримінальної відповідальності. Правові підстави та порядок такого звільнення згідно зі ст. 44 КК.

Види звільнення від кримінальної відповідальності: обов’язкове і необов’язкове (факультативне); безумовне і умовне; залежно від правової підстави.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям. Поняття, умови, правові наслідки (ст. 45 КК).

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим. Умови такого звільнення (ст. 46 КК).

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки. Умови та строки передачі на поруки (ст. 47 КК).

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки. Умови звільнення (ст. 48 КК).

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, розміри цих строків, початковий момент перебігу давності і кінцевий момент обчислення строків давності (ч. 1 ст. 49 КК).Зупинення перебігу давності. Момент відновлювання перебігу давності у цих випадках. Умови звільнення у цьому разі особи від кримінальної відповідальності (ч. 2 ст. 49 КК). Умови і наслідки переривання перебігу давності (ч. 3 ст. 49 КК).Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначене довічне позбавлення волі (ч. 4 ст. 49 КК), а також до особи, що вчинила злочин проти основ національної безпеки України, миру та безпеки людства (ч. 5 ст. 49 КК).

Наши рекомендации