Основи конституційного права України. кон вступає в силу з 1 січня 1990 р.; протягом трьох—п'яти років на укра­їнську мову переходять державні органи і службові особи

кон вступає в силу з 1 січня 1990 р.; протягом трьох—п'яти років на укра­їнську мову переходять державні органи і службові особи, переводиться діловодство; протягом п'яти—десяти років на українську мову перево­диться виховання, освіта й інші сфери.

Водночас, як зазначалось на парламентських слуханнях «Про функ­ціонування української мови в Україні» 22 травня 2003 р., хоча законо­давча база з цього питання відповідає загальноприйнятій світовій прак­тиці й узгоджується з відповідними міжнародно-правовими актами, однак останнім часом, незважаючи на законодавче закріплення за укра­їнською мовою статусу державної, відбувається процес звуження сфери її застосування, що спричиняє соціальне напруження у суспільстві, по­роджує сепаратистські настрої, суперечить інтересам національної без­пеки України та ставить під загрозу її суверенітет і державне самовизна­чення. Отже, мовна ситуація в Україні свідчить про те, що лише задекларованості державного статусу української мови для повноцінно­го та незворотного утвердження її в усіх сферах суспільного життя недо­статньо — необхідні механізми реалізації політики держави у цій сфері. А тому, вважаючи, що державна мовна політика в Україні повинна відпо­відати конституційним нормам, положенням відповідних міжнарод­но-правових зобов'язань України та стратегії державотворення, врахову­ючи необхідність вироблення послідовного та виваженого підходу у розв'язанні мовних проблем, недопущення при цьому політичних спекуля­цій і міжетнічних конфліктів та відзначаючи важливість збереження ста­більності в державі та усвідомлюючи, що застосування мов у державі має стати чинником єднання, а не розбрату, — учасники слухань рекомендують Президенту, Верховній Раді та Кабінету Міністрів України прийняти від­повідні нормативні акти та розробити державні програми щодо розвитку, функціонування та дослідження української мови.

Констатуючи демократичний характер політики України у сфері ви­користання як української, так і мов національних меншин, слід пам'я­тати й про тернистий шлях української мови на українській землі, свід­ченням чого є хоча б такі офіційні акти: Указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою (1720); Указ Катерини II про за­борону викладання українською мовою (1754); розпорядження Синоду про вилучення українських текстів з церковних книг і букварів (1769); заборона викладання українською мовою у школах Західної України (1817); циркуляр Валуєва про заборону видання українською мовою будь-яких книг і обмеження художніх (1863); Емський указ про заборо-

чення в Україні російської мови (1938 р.); постанова Ради Міністрів УРСР «Про заходи по подальшому вдосконаленню вивчення та викла­дання російської мови в загальноосвітніх школах УРСР» (1978) та бага­то інших.

§ 8. Національна політика України

Засади національної політики в Україні визначені Конституцією, Декларацією прав національностей України від 1 листопада 1991 р. та За­коном «Про національні меншини в Україні»- від 25 червня 1992 р.

Зокрема, у Деклараціїправ національностей України проголошено,що Українська держава гарантує всім народам і національним групам, які проживають на її території: рівні права та свободи, при цьому дис­кримінація за національною ознакою забороняється; право на збережен­ня їх традиційного розселення; належні умови для розвитку всіх націо­нальних мов і культур; право вільного користування рідною мовою в усіх сферах суспільного життя; право сповідувати свою релігію, вико­ристовувати свою національну символіку, відзначати свої національні свята, брати участь у традиційних обрядах своїх народів; право створю­вати свої культурні центри, товариства, земляцтва, об'єднання тощо; пам'ятки історії та культури народів та національних груп на території України охороняються законом.

Згідно з Конституцією держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних по­треб українців, які проживають за межами держави.

Основні напрями реалізації цих принципів регламентовані Законом «Про національні меншини в Україні». У ньому визначене поняття націо­нальних меншин і проголошено, що Україна гарантує рівні права і сво­боди всім своїм громадянам незалежно від їх національного походжен­ня, усі громадяни України користуються захистом держави на рівних підставах.

Громадяни України всіх національностей зобов'язані дотримувати­ся Конституції і законів України, оберігати її державний суверенітет і територіальну цілісність, поважати мови, культури, традиції та звичаї українського народу і всіх національних меншин.

Глава 4