Громадянка України вийшла заміж за громадянина Великобританії. Протягом двох років вони проживали на території України. У них народилася дитина

Задача № 1.

Громадянин N був затриманий працівниками обласного відділу МВС України під час проведення мирної акції протесту проти хаотичної забудови Києва 23 червня 200_ року. 27 червня того ж року без пояснення причини затримання його відпустили. Того ж дня громадянин N направив до Конституційного суду конституційне подання про неконституційність дій органів МВС України. Дати юридичний аналіз викладеним фактам. Обґрунтуйте дії органів МВС та громадянина N. Яка компетенція Конституційного Суду України? Як вирішити це питання?

Дії громадянина N були продиктовані порушенням його прав на проведення мирно, без зброї зборів, мітингів, походів і демонстрації ( стаття 39 Конституції України) та право на свободу і особисту недоторканість (стаття 29 Конституції України, де сказано «ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом»), та використав своє право на оскарження в суді свого затримання і подав до Конституційного Суду України конституційне подання про неконституційність дій органів МВС.

Проте в статті 29 Конституції України сказано, що у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою, що й було здійснено органами МВС України.

До компетенції Конституційного Суду України належить (стаття 150, стаття 151 Конституції України, стаття 13 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16.10.1996 р.):

1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність): законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (ці питання розглядаються за зверненнями: Президента України; не менш як сорока п'яти народних депутатів України; Верховного Суду України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим);

2) офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Згідно статті 152 Конституції України «Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку».

Розглядаючи справу, видно що громадянину N не було повідомлено про мотиви його затримання ні під час самого затримання, ні після того як його відпустили, що є порушенням статті 29 Конституції України, де сказано «кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника».

Виходячи із вище написаного, Суд буде розглядати мотиви даного затримання: якщо вони були вагомими, то громадянина N повинні поінформувати про це у письмовому вигляді із вказанням причин його затримання, якщо ж затримання було невмотивоване, то також повідомити про це громадянина N, з письмовим вибаченням, а винних осіб покарати згідно закону.

2. Громадянин N в день виборів перебував у службовому відрядженні в м. Чернівці, де звернувся до виборчої комісії з проханням реалізувати своє конституційне право на голосування на виборах. Член дільничної комісії видав бюлетеня та вніс прізвище громадянина N у списки _ виборців. Дайте юридичний аналіз викладених фактів? Які нормативні акти регулюють дані питання? Які принципи виборчого права порушені? Яка відповідальність мас бути застосована до винних осіб?

Відповідь.

Слід зазначити, що при вирішенні даного питання слід спиратися лише на закони, оскільки в статті 92 Конституції України зазначено, що організація і порядок проведення виборів і референдумів визначаються виключно законами України.

Крім того, при відповіді на дане питання потрібно було б уяснити в який час були ці вибори.

Якби даний факт відбувся до 01.10.2005 року, а саме до набрання чинності Законом «Про внесення змін до Закону України "Про вибори народних депутатів України" за №2777-4 від 07.07.2005 року, то при дотриманні певних умов та наявності в нього необхідних документів, громадянин зміг би проголосувати на дільниці

В разі ж якщо громадянин N проголосував на виборчій дільниці в Чернівцях після 1.10.2005 року, коли вище згаданий Закон №2777-4 набрав чинності, то, при реалізації громадянином своїх конституційних прав на голосування, було порушено декілька норм Закону України «Про вибори народних депутатів України». Так другою статтею цього Закону передбачено, що підставою реалізації виборцем свого права голосу на виборах є його включення до списків виборців на виборчій дільниці, але ж член дільничної комісії не мав права включати цього громадянина в списки, ці списки складаються робочими групами обліку виборців, які утворюються згідно положень ст. 39 Закону, а списки за відкріпними посвідченнями можуть складатись лише окружними комісіями. Звісно Закон 2777-4 дозволяє виборцю проголосувати на дільниці не за місцем свого проживання, але лише при умові виконання певних умов. Так , до того, як відправитись у відрядження, громадянин N повинен був, не раніше ніж за тридцять днів до дня виборів і не пізніше 20 години останньої п'ятниці перед днем голосування, подати до дільничної виборчої комісії за місцем свого проживання письмову заяву з проханням видати йому відкріпне посвідчення на право голосу на виборах депутатів. У заяві він повинен був зазначити причину, з якої він не може проголосувати за місцем свого проживання, та номер територіального виборчого округу , в якому він має намір проголосувати у день виборів. Потім громадянин N повинен був не пізніше 12 години останньої суботи перед днем голосування звернутись до окружної виборчої комісії територіального виборчого округу, зазначеного на відкріпному посвідченні, із заявою, яка подається разом з відкріпним посвідченням та документом, в якому зроблено відмітку про видачу відкріпного посвідчення. У заяві він повинен був зазначити на якій з визначених для цього в даному окрузі виборчих дільниць він має намір голосувати у день виборів.

На підставі цієї заяви окружна виборча комісія включила б його до списку виборців відповідної визначеної виборчої дільниці. Зазначений список є невід'ємною частиною списку виборців для голосування на відповідній дільниці. На підставі цього списку і маючи при собі один з документів передбачених пунктах 1-3 частини третьої статті 2 Закону №2777-4 громадянин N мав би можливість скористатись своїм конституційним правом на голосування на виборах.

Оскільки при голосуванні громадянином N та членом дільничної комісії було порушено законодавство про вибори, то винні особи повинні нести відповідальність за дане порушення. Відповідальність за такі порушення передбачається статтею 117 Закону України «"Про вибори народних депутатів України». Ця стаття говорить, що особи, винні в порушенні законодавства про вибори депутатів, притягаються до кримінальної, адміністративної або іншої відповідальності в порядку, встановленому законом. Але в Законі №2777-4 не вказуються конкретні санкції, які застосовуються до винних осіб. Це більш конкретизовано в Кодексі України про адміністративні правопорушення, Кримінальному, Кримінально-процесуальному кодексах України.

Так у Кодексі України про адміністративні правопорушення передбачено за порушення порядку складання та подання списку виборців накладення на особу штрафу в розмірі від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В разі якщо в діях члена виборчої комісії буде проглядатись умисність , то за це він буде вже нести кримінальну відповідальність. В Частині 8 статті 158 Кримінального кодексу України зазначено, що надання виборчого бюлетеня членом виборчої комісії особі, яка не включена до списку виборців карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від двох до трьох років.

В день виборів громадянин N, перевіряючи списки виборців, не виявив свого прізвища в списках виборців. У зв’язку з цим голові дільничної комісії ним була направлена письмова заява з проханням внести його до списків. Голова відмовив у розгляді заяви, так як це, на його думку, не налужить до його компетенції.

Які дії повинен вчинити виборець для усунення порушеного права? Який орган має вирішити питання про внесення виборця N до списку виборців? Яка відповідальність за неправильність списків виборців може бути застосована та до яких суб’єктів?

Відповідно до п. 3 закону України «Про вибори народних депутатів України» кожен громадянин має право ознайомитися із списком виборців у приміщенні дільничної виборчої комісії та перевірити правильність відомостей, внесених до списку виборців. Громадянин має право оскаржити до дільничної чи окружної виборчої комісії або безпосередньо до місцевого суду за місцезнаходженням виборчої дільниці допущені при складанні списку виборців неправильності, в тому числі невключення, неправильне включення або виключення із списку виборців його або інших осіб, а також наявність чи відсутність відміток про нездатність виборця самостійно пересуватися.

У даному випадку в день голосування рішення про внесення громадянина до списків виборців повинен прийняти суд.

За порушення виборчого законодавства передбачено кримінальну та адміністративну відповідальність. У випадку неправильності списків виборців, відповідно до норм глави 15-А Кодексу України про адміністративні правопорушення застосовується адміністративна відповідальність до посадової особою, на яку законом покладено такий обов'язок складання та перевірки списків тягнуть за собою накладення штрафу.

Громадянка України вийшла заміж за громадянина Великобританії. Протягом двох років вони проживали на території України. У них народилася дитина.

За яких умов дитина має право набути громадянство України? Яким законом слід керуватися при визначенні громадянства дитини? Який орган буде вирішувати питання про громадянство дитини?

Питання, пов’язані з громадянством України вирішуються відповідно до конституції України та Закону України «Про громадянство України». Цей Закон відповідно до Конституції України визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.

Відповідно до п. 4 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Згідно ст. 6 Закону України «Про громадянство України» громадянство України набувається:

1) за народженням;

2) за територіальним походженням;

3) внаслідок прийняття до громадянства;

4) внаслідок поновлення у громадянстві;

5) внаслідок усиновлення;

6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров’я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім’ю або передачі на виховання в сім’ю патронатного вихователя;

7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;

8) у зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства;

10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

У даному випадку має місце набуття громадянства України за народженням. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про громадянство України» особа, один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.

Повноваження з прийняття рішення про оформлення набуття громадянства України особами за підставами, передбаченими пунктами 1, 2, 4-10 статті 6 Закону України «Про громадянство України» мають спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства.

Задача № 5.

Громадянка України вийшла заміж за громадянина Великобританії. Протягом двох років вони проживають на території України. У них народилася дитина. За яких умов дитина має право набути громадянство України? Яким законом слід керуватися при визначення громадянства дитини? Який орган буде вирішувати питання про громадянство дитини?

Згідно статті 7 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001р. «Особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України».

Згідно статті 24 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001р. «Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства і підпорядковані йому органи приймають рішення про оформлення набуття громадянства України особами за підставами, передбаченими пунктами 1, 2, 4 - 10 статті 6 цього Закону».

6. Громадянин США українського походження N. звернувся до комісії з питань громадянства при Президенті України з проханням прийняти його до громадянства України. Якими нормативними актами необхідно керуватися при вирішенні даного питання? За яких умов громадянину США може бути надано громадянство України? Який порядок вирішення цього питання? Які державні органи України будуть вирішувати дане питання?

Відповідь.

При вирішенні даного питання громадянину США українського походження слід керуватися Загальною декларацією прав людинивід 10.12.1948, стаття 13 якої говорить, що, кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у межах кожної держави а також покидати будь-яку країну, включаючи й свою власну, і повертатися у свою країну. Ці ж права людини закріплені і в міжнародному пакті про громадянські і політичні права, який прийнятий ООН 16.12.1966 року, і який ратифіковано указом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148-VIII від 19.10.73.

Стосовно отримання конкретного громадянства, а саме стати громадянином України, то тут громадянину США N потрібно керуватися перш за все Конституцією України, стаття чотири якої говорить, що підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом, це підтверджує і стаття 92, частина 2 якої установлює, що громадянство визначається виключно законами України. Це перш за все Закон Про громадянство України від 18.01.2001 № 2235-III. Деякі питання щодо прийняття до громадянства України іноземців та осіб без громадянства українського походження врегульовані в законах Про імміграцію від 07.06.2001 № 2491-III, Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства від 04.02.1994 № 3929-XII та Про правовий статус закордонних українців від 04.03.2004 № 1582-IV.

Закон України "Про імміграцію" визначає умови і порядок отримання іноземцями та особами без громадянства дозволу на постійне місце проживання в Україні, що є необхідною умовою їх прийняття до громадянства України. Для іноземних громадян українського походження законодавство України передбачає спрощену процедуру отримання імміграційної візи до нашої держави.

При вирішенні даного питання слід було б також уточнити за якою з ознак, етнічною чи територіальною, громадянин N має українське походження. Крім того за етнічним походженням слід уяснити, чи не проживали або народилися його хоча б один з його батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка,

онук чи онука до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України" , або на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатсь-кої України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР).

Хоча законодавство України і передбачає видачу дозволу на прибуття в Україну чи залишення в Україні на постійне проживання поза квотою імміграції таким особам незалежно від ознак, все ж існують деякі відмінності. Так якщо громадянин N українець за територіальним походженням, тобто народився в Україні, або там народились, або проживали його родичі, про яких ішла мова вище, то згідно положень статті 8 Закону Про громадянство України він має право набути громадянство України за територіальним походженням. Якщо ж іноземець, а в даному випадку громадянин США, не відповідає жодній умові, які наведені вище, але визнає своє українське етнічне походження, тобто належність його самого або його предків до української нації та визнає Україну батьківщиною свого етнічного походження, то для отримання дозволу на імміграцію поза квотою йому потрібно мати статус закордонного українця, процедура отримання якого визначена Законом України «Про правовий статус закордонних українців». Однак отримання імміграційної візи поза квотою не дає йому права в такому випадку отримати громадянство України на підставі територіального походження. В цьому разі він зможе стати громадянином України лише внаслідок надання громадянства. А умовами отримання громадянства в такому випадку є

- Визнання і дотримання Конституції України (254к/96-ВР) та законів України;

- Зобов'язання припинити іноземне громадянство;

- Безперервне проживання на законних підставах і території України протягом останніх п'яти років. Ця умова не буде поширюватись на нього, якщо він перебуватиме у шлюбі з громадянкою України терміном понад два роки та постійно проживатиме в Україні на законних підставах;

- Отримання дозволу на постійне проживання в Україні;

- Володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування (ця умова не поширюватиметься на громадянин N , якщо він глухий або німий);

- Наявність законних джерел існування.

В разі , якщо громадянин США N до отримання громадянства США уже мав громадянство України (стосується лише осіб, які набули громадянство України 24 серпня 1991 року і пізніше, а згодом це громадянство було припинено відповідно до Указу Президента України), то тут слід було б керуватися статтею 10 Закону Про громадянство України. Законом передбачається реєстраційний порядок поновлення у громадянстві України. У цьому випадку громадянин повинен взяти зобов'язання протягом року з моменту поновлення його у громадянстві України припинити громадянство США і подати документ про це, виданий уповноваженим органом цієї держави, до органу, що прийняв документи про поновлення українського громадянства. У випадку, коли, маючи всі, передбачені законодавством, підстави для отримання документального підтвердження припинення свого громадянства у США, з незалежних від нього причин він не може його отримати, то громадянин N подає декларацію про відмову від громадянства США.

Які ж державні органи України будуть вирішувати дане питання?

Згідно з Законом Про громадянство України рішення про прийняття до громадянства України приймається Президентом України. Готуються такі рішення щодо надання чи відмови в наданні громадянства Комісією з питань громадянства України . Однак такі рішення готуються вище вказаною комісією не на підставі документів, які безпосередньо до неї подаються бажаючими прийняти громадянство України, а на підставі подання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства та підпорядкованих йому органів. Ці органи здійснюють повноваження стосовно осіб, які проживають на території України, і тому саме до них потрібно звертатись з заявою разом з необхідними документами щодо прийняття до громадянства України. В разі, якщо громадянин N знаходиться поза межами України, а саме в США , громадянином яких він є на час подання клопотання і він є українцем за походженням, то відповідно до статті 25 Закону Про громадянство України з відповідними документами він може звернутись до дипломатичного представництва та консульських установ України в США. Ці органи, так само як і органи виконавчої влади з питань громадянства на території України, мають повноваження перевірити правильність їх оформлення, наявність умов для прийняття до громадянства України і відсутність підстав, за наявності яких він не може бути прийнятий до громадянства України, і подані документи разом з висновком надсилають на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства.

Передумовою отримання громадянства України є надання дозволу на імміграцію. Крім заяви на імміграцію потрібно подати ще ряд документів, перелік яких чітко обумовлений в статті 9 Закону України Про імміграцію. Орган, якому подано заяву про оформлення набуття громадянства України (за винятком заяв про поновлення у громадянстві України, яке відбувається в реєстраційному порядку), має прийняти рішення за нею і повідомити про це у письмовій формі заявника протягом місяця з дня надходження документів та за умови, що заявником подано пакет документів у повному обсязі. Загальний строк розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію не може перевищувати одного року з дня її подання.