Тема 8. Розвиток постіндустріального суспільства. Перспективи розвитку та можливої трансформації однополярної системи сучасного світу

План

1. Становлення постіндустріального суспільства та його особливості.

2. Глобалізація та антиглобалізаційний рух у сучасному світі.

3. Можливі альтернативи однополярної системи світового устрою: міжнародна діяльність Росії та Китаю.

4. Проблема «держав-ізгоїв» (Іран, Північна Корея, Куба).

Основні поняття: система міжнародної безпеки, однополярний та багатополярний світ, глобалізація, постіндустріальна економіка.

Постіндустріа́льне або інформаційне суспільство — це суспільство, в економіці якого пріоритет перейшов від виробництва товарів до виробництва послуг, головним виробничим ресурсом є інформація й знання; наукові розробки стають головною рушійною силою економіки, найціннішими якостями працівника є рівень освіти, професіоналізм, здатність до навчання. Постіндустріальними країнами вважають, як правило, ті, у яких на сферу послуг проходиться значно більше половини ВВП. Зараз до постіндустріальних країн відносять США (на сферу послуг доводиться 80 % ВВП США), країни Євросоюзу (сфера послуг — 69,4 % ВВП), Японію (67,7 % ВВП). Для постіндустріа́льного суспільства є характерним: посилення ролі малого бізнесу, домінування інформації над капіталом, посилення значення творчої та зниження ролі некваліфікованої праці.

На етапі розвитку інформаційного суспільства починається глобалізація, що являє собою нічим некерований процес міграції всіляких видів ресурсів: грошових, людських, виробничих, економічних, освітніх, наукових у масштабах планети. Цей процес має об’єктивні причини. Становлення постіндустріальної економіки у розвинутих державах, переміщення важкої промисловості у країни «третього світу» призводять до світового розподілу праці, при цьому значно зростає роль транснаціональних корпорацій. Глобалізацію часто ототожнюють із американізацією та бачать в ній загрозу суверенітету та культурі окремих націй. Глобалізаційні процеси та світова гегемонія США викликає по всьому світу рух антиглобалістів (представлений молодіжними лівими організаціями «Соціалістичний заклик», «Міжнародний рух анархістів» тощо).

Після закінчення «холодної війни», особливо в останні роки, російсько-китайські відносини набули нового якісного змісту. Дві великі країни, що динамічно розвиваються, із значним економічним та військовим потенціалом претендують на власну стратегію розвитку в умовах однополярного світу. При цьому обидві держави є членами Ради Безпеки ООН, а Росія входить до «Великої вісімки». Росія й Китай відкрито виступали проти розгортання наземної протиракетної оборони США й виходу США з договору 1972 р. Китай і Росія вже мають досвід створення систем регіональної безпеки, насамперед у рамках діяльності Шанхайської Організації Співробітництва (ШОС). У серпні 2005 р. були проведені спільні російсько-китайські військові навчання «Місія миру-2005», що викликали неоднозначну реакцію у світі. Розглядається питання про приєднання до ШОС Індії та Ірану, що призведе до поширення впливу цієї організації на Південну Азію та Близький Схід. Крім того, Китай і Росія вийшли із доларової зони і проводять міждержавні розрахунки лише в національній валюті. 2006 року розпочато великий російсько-китайський енергетичний проект на р. Амур. У 2007 р. дві країни спільними силами збираються проводити дослідження у космосі.

«Країни-ізго́ї» — термін, що вживається у американській політичної фразеології для позначення державних (політичних) режимів, які розглядаються американським керівництвом як ворожі та такі, що являють собою загрозу миру в окремих регіонах планети. Основними ознаками подібних політичних режимів є: жорстокість по відношенню до власного народу, спроби заволодіти зброєю масового знищення з метою тиску на сусідні країни або здійснення прямої агресії, ігнорування міжнародного права, надання допомоги терористичним угрупуванням. Після подій 11 вересня 2001 р. у США президент цієї країни Дж. Буш оголосив про існування так званої «вісі зла», до якої належали на той час Іран, Ірак, Афганістан, КНДР, Лівія, Сірія і Куба. Нова редакція цього списку була оприлюднена 2005 р. держсекретарем США Кондолізою Райс і включала такі «форпости тиранії», як Іран, Північну Корею, Кубу, Білорусію, Зимбабве та М’янму. Об’єднує ці країни відверто антиамериканська зовнішня політика.

Теми для рефератів

1. Сучасний антиглобалізм.

2. Український соціум в умовах глобалізації.

3. Основні напрямки діяльності «Великої вісімки» на початку ХХІ століття.

4. Економічні перетворення 90-х років ХХ ст. – початку ХХІ ст. у Китайській Народній Республіці.

5. Сучасна соціал-демократія: еволюція програмних доктрин.

Питання до дискусії

1. Чи можливе розширення «Великої вісімки» в найближчій перспективі?

2. Як Ви вважаєте, чи збереже ООН свій вплив на міжнародну політику?

3. Чи припустимо, на Вашу думку, у боротьбі за розширення демократії порушувати суверенітет окремих держав?

4. Чи існує альтернатива глобалізації? Визначте позитивні та негативні риси глобалізації.

5. Як, на Вашу думку, можливо вирішити проблему нерозповсюдження зброї масового враження?

6. Чи має право суверенна держава намагатися створити власний ядерний арсенал?

Додаткова література

1. Глобализация: взгляд с переферии / За. ред. С. Хоменко. – К.: Агентство гуманитарных технологий, 2002. – 62 с.

2. Заграва Е. Глобалiзацiя i нацiя. – Львiв: Фенiкс, 2002 . – 64 с.

3. Європейський Союз та Україна / За ред. Тараса Возняка. – Львів: Б. в., 2000 – 279 с.

4. Иракский кризис и его последствия. – М.: ИНИОН РАН, 2004. – 200 с.

5. Кагарлицкий Б. Глобализация и левые. – М.: Логос, 2001. – 172 с.

6. Колодко Г. Глобалiзацiя i перспективи розвитку постсоцiалiстичних країн. – К.: Основнi цiнностi, 2002. – 245 с.

7. Сiроштан М. А. шПро деякі важливi проблеми XXI столiття. Глобалiзацiя i антиглобалiзацiя. – Х.: РВВ ХФ УАБС, 2002. – 78 с.

8. Стиглиц Дж. Глобализация: Тревожные тенденции. – М.: Мысль, 2003. – 304 с.

9. Яковец Ю. В. Глобализация и взаимодействие цивилизаций. – М.: Экономика, 2003 . – 411 с.

Інтернетресурс

http://globalization.report.ru/

РОЗДІЛ V

Питання до екзамену

1. Геополітичні зміни після Другої світової війни.

2. Початок «холодної війни» та інституціоналізація біполярної моделі світу.

3. Створення ООН, прийняття Загальної декларації прав людини в 1948 р.

4. Брюссельський пакт та організація НАТО.

5. Німецьке питання у міжнародній політиці 1945-1949 рр. Утвердження ФРН та НДР.

6. «План Маршалла»: економічні та політичні аспекти.

7. Початок євроінтеграції (ЄСВС, ЄЕС, Євротон).

8. Втілення в життя сталінської моделі «побудови соціалізму» в країнах Центральної та Південно-Східної Європи.

9. Утворення ради економічної взаємодопомоги (РЕВ) та Організації Варшавського договору (ОВД).

10. Ядерно-політична демократія Радянського Союзу в роки «холодної війни» та реакція США.

11. Корейська війна 1950-1953 рр. та Карибська криза (1962 р.): причини, перебіг, наслідки.

12. Криза колоніальних імперій та головні етапи деколонізації Азії та Африки.

13. Поширення в країнах «третього світу» антизахідних настроїв, ідеї зверхності стародавніх цивілізацій Азії, Африки, Америки над Євроатлантичною.

14. Боротьба між цінностями ринкового плюралізму та шляхом «соціалістичної орієнтації» у «третьому світі».

15. Виникнення та діяльність Руху неприєднання.

16. Особливості розвитку Індії як суверенної держави. Індійсько-пакистанські та індійсько-китайські стосунки.

17. Єврейство в системі цивілізацій. Рішення Генеральної асамблеї ООН від 29.11.1947 р. про поділ Палестини на єврейську та арабську частини.

18. Утворення держави Ізраїль та арабо-ізраїльські війни.

19. Антиколоніальне повстання та проголошення незалежності Алжиру 1962 р.

20. Боротьба за владу в Китаї після смерті Мао Цзедуна. Реформи Ден Сяопіна.

21. Індокитайські війни 1946-1954, 1965-1973 та 1974-1975 рр.

22. Розкол Кореї на дві держави.

23. Перемога революції на Кубі (1959 р.) та її значення.

24. Військові диктаторські режими в Латинській Америці.

25. Особливості економічного розвитку Гонконгу, Сінгапуру, Тайвані, Південної Кореї («азіатських драконів»).

26. Модернізація державно-політичних систем країн Заходу в 60-80-х рр. ХХ століття.

27. Відновлення в Іспанії інституту монархії та розбудова багатонаціональної державності.

28. Діяльність Іоанна Павла ІІ. Роль католицької церкви в сучасному світі.

29. Соціально-економічні та політичні проблеми в Радянському Союзі, провал програми демократизації, загострення економічної кризи.

30. «Празька весна» 1968 р. та інтервенція країн Варшавського договору в Чехословаччину.

31. Дисидентський рух у країнах Центральної Європи та феномен «Солідарності».

32. Угорська революція 1956 р.

33. Соціально-політичні кризи в Польщі в 1968 і 1970 рр.

34. «Студентські революції» в Західній Європі та США 1968 р.

35. Правозахисні організації в СРСР та в Україні.

36. Пошуки М. Горбачовим варіантів оновлення економічної та соціальної політики (березень 1985-1987 рр.), невдача «перебудови».

37. Квітнева 1978 р. революція в Афганістані. Втручання військ Радянської Армії: причини та наслідки.

38. Спроба державного перевороту в Москві 19-21 серпня 1991 р. та ліквідація Радянського Союзу.

39. Створення СНД. Завдання соціокультурної модернізації пострадянських держав.

40. Проголошення незалежності України.

41. «Оксамитові революції» у Центрально-Східній Європі.

42. Дії НАТО у 1999 р. на Балканах і остаточний розпад Югославії.

43. Боротьба за лідерство у світовій економіці між США, Японією й об’єднаною Європою.

44. Африканський та Азіатський контрасти: труднощі демократичного процесу.

45. Ісламський фундаменталізм: загроза реальна та уявна.

46. Джерела конфліктогенності в Африці. Панафриканський парламент як фактор безпеки.

47. Громадянські війни на Африканському континенті (Ангола, Нігерія, Руанда).

48. Ідеологічно-політичні протиріччя між керівництвом Китаю та Японії.

49. «Зелена революція» в Ірані у 1979 р. Посилення релігійного фанатизму.

50. Поява на політичній сцені Афганістану руху Талібан та його розгром у 2001 р.

51. Війни у Перській затоці 1991 та 2003 рр.

52. Терористична організація «Аль-Каїда»: цілі та форми боротьби.

53. Розвиток постіндустріального суспільства у країнах Західної Європи, Північної Америки та Японії на початку ХХІ століття.

54. Ідея Р. Проді щодо створення сильної Європи – як спосіб конкуренції з США та КНР. Проблеми прийняття конституції Єдиної Європи.

55. «Кольорові революції» у Грузії, Україні, Киргизстані. Внутрішня та зовнішня політики цих країн.

56. «Авторитарний феномен» на пострадянському просторі (на прикладі Білорусі, Узбекистану, Туркменії).

57. Проблема Придністров’я, Абхазії, Південної Осетії, чечено-російське протистояння.

58. Ставлення Українського суспільства до членства у НАТО.

59. Іран після виборів президента 26.06.2005 р.; поразка реформаторів. Ядерна програма Тегерану.

60. Існування «форпостів процвітання» (Гонконг) і країн «четвертого світу» тобто «країн, що не розвиваються» – парадокси ХХІ століття.

61. Антагонізм між «зеленим» (мусульманським) і «шафрановим» (індуїсти) секторами політичної карти в Індії.

62. Громадянські війни в Африці як вираз демографічної кризи сучасного світу.

РОЗДІЛ VІ

Теми контрольних робіт

1. Організації Північно-Атлантичного та Варшавського договору: протистояння та його результат.

2. Ядерно-політична дипломатія в роки «холодної війни».

3. Корейська війна (1950-1953 рр.)

4. Політична боротьба за реформи після смерті Мао Цзедуна. Роль Ден Сяопіна.

5. Створення держави Ізраїль та арабо-ізраїльські війни (кінець 40-х– початок 80-х років). Організація визволення Палестини.

6. Національно-демократичне повстання в Угорщині та його придушення військами Радянської Армії в 1956 р.

7. Вторгнення радянських військ до Афганістану у грудні 1979 р. Вивід частин Радянської армії та прихід до влади в Афганістані талібів (1995-2001 рр.).

8. Хорвато-сербський конфлікт і військові дії на території колишньої Югославії. Крах режиму С. Мілошевича і розпад Югославії. Дії НАТО на Балканах у 1999р.

9. Об’єднання Німеччини у жовтні 1990 р. Розвиток ФРН у 90-х рр. ХХ ст. – на початку ХХІ ст.

10. Особливості політичного та соціально-економічного розвитку Японії в кінці ХХ – на початку ХХІ ст.

11. Проблеми розширення Європейського Союзу та перспективи членства у ньому України.

12. Військові дії Ізраїлю проти організації «Хезболла» на території Лівану та позиція Ірану й Сірії.

13. Розпад антигітлерівської коаліції та початок «холодної війни».

14. Втілення в життя сталінської моделі «побудови соціалізму» в країнах «народної демократії».

15. «Культурна революція» та боротьба за владу в Китаї.

16. Особливості економічного розвитку Гонконгу, Сингапуру, Китаю, Тайваню, Південної Кореї.

17. Соціально-економічні та політичні проблеми в Радянському Союзі, провал програм демократизації у 1980-х і на початку 1990-х років.

18. Спроба державного перевороту в Москві 19-21 серпня 1991 року. Створення СНД.

19. «Оксамитові революції» у Центрально-Східній Європі.

20. Боротьба за лідерство у світовій економіці між США, Японією та об’єднаною Європою. Процес глобалізації.

21. Ісламська революція 1979 р. в Ірані. Політика Ірану на початку ХХI ст.

22. Україно-російські відносини в 2000-2006 рр.

23. Головні ознаки постіндустріального суспільства.

24. Причини процесу глобалізації в сучасному світі.

25. Міжнародна діяльність Росії та Китаю на початку ХХІ століття.

26. Зовнішня політика НАТО кінця ХХ – початку ХХІ століття.

27. Значення Організації Об’єднаних Націй після закінчення «холодної війни».

28. Сучасна європейська соціал-демократія: головні ознаки.

29. Проблеми «країн ізгоїв» (Іран, Північна Корея, Куба) в сучасному світі.

30. «Кольорові революції» як чинник сучасної світової геополітики.

31. Міжнародний тероризм як одна з головних загроз сучасного світу.

32. Боротьба з міжнародним тероризмом: рівень співпраці.

РОЗДІЛ VII

Список рекомендованої літератури

1. Бузов В. И. Новейшая история стран Азии и Африки (1945-2004): Учебн. пособие. – Ростов на Дону: Феникс, 2005. – 574 с.

2. Васильєв Л. С. История Востока: В 2 т. Учебник. 4-е изд., испр. и доп. – М.: Высшая школа, 2005. – Т. 1. – 512 с.; Т. 2. – 575 с.

3. Иванян Э. А. История США. Учебн. пособие. 2-е изд., исправл. – М.: Дрофа, 2006. – 571 с.

4. Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV-XX століть /за ред. Ю. А. Горбаня. – 2-е вид., доп. і перероб. – К.: Вікар, 2003. – 435 с.

5. История Румынии (коорд. И. А. Поп, И. Болован). – М.: Весь Мир, 2005. – 680 с.

6. Киндер Г., Хигельман В. Всемирная история. – М.: Рыбари, 2003. – 638 с.

7. Козицький А. М. Новітня історія Азії та Африки. Посібник. – Львів: Афіша, 2004. – 430 с.

8. Ланда Р. История арабских стран. – М.: Восточный ун-т, 2005. – 320 с.

9. Максимовский В. П. Географическая картина мира. – 3-е изд., исправл. – М.: Дрофа, 2006. – Кн.1.: Общая характеристика мира. – 495 с.; кн. 2: Региональная характеристика мира. – 480 с.

10. Лєсничий В. В. Політичні та адміністративні системи зарубіжних країн. – Харків: Торнадо, 2001. – 352 с.

11. Мосяков Д. В., Тюрин В. А. История Юго-Восточной Азии. – М.: Восточный ун-т, 2004. – 497 с.

12. Наринский М. М. История международных отношений. 1945-1975. Учебное пособие. – М.: РОССПЭН, 2004. – 264 с.

13. Новейшая история стран Европы и Америки: ХХ век. В трех частях. – М.: ВЛАДОС; ИМПЭ, 2001. – Ч. 1. – 463 с.; Ч. 2. – 334 с.; Ч. 3. – 255 с.

14. Новая история стран Европы и Америки: Второй период / Под ред. Е. Е. Юровской и И. М. Кривогуз. – М.: Высшая школа, 1998. – 316 с.

15. Патрушев А. И. Германия в ХХ веке. – М.: Весь Мир, 2004. – 432 с.

16. Строганов А. И. Латинская Америка в ХХ веке: Пособие для вузов. – М.: Дрофа, 2002. – 416 с.

17. Социально-экономическая география зарубежного мира / Под ред. В. В. Вольского. – 3-е изд., испр. – М.: Дрофа, 2005. – 557 с.

18. Ткаченко А. Ф. Российские деятели украинского происхождения: История отношений Украины и России в лицах за 337 лет (1654-1991): Энциклопедический справочник. – К., 2005.

19. Центрально-Восточная Европа во второй половине ХХ в.: В 3 т. – М., 2000 – 2002. – Т. 1: Становление «реального социализма». 1945-1965 гг.; Т. 2: От стабилизации к кризису 1966 – 1989; Т. 3: Трансформации 90-х годов. Час. 1 и 2.

20. Wandycz P. S. The Price of Freedom. A history of East Central Europe from the Middle Ages to the Present. 2 nd Edition. – London; New York, 2001.

РОЗДІЛ VIII

Форми організації контролю знань, система оцінювання

Максимальна кількість балів за навчальну дисципліну – 100.

- кількість кредитів – 1;

- активна робота на семінарському занятті – 0-5;

- підсумкова робота за період вивчення розділу (контрольна робота) – 0-30;

- захист реферату – 0-20;

- доповідь – 0-10;

- письмовий залік – 0-40;

- контрольна робота для студентів заочного навчання – 0-40.

НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

Куліш Сергій Миколайович

Потоцький Вячеслав Петрович