Суперечності розвитку сучасного суспільства

Суспільний прогрес здійснюється в результаті усунення, подолання соціальних суперечностей. Внутрішнім джерелом розвит­ку народів, зв'язків між ними, людства виступають суперечності. Та необхідно відрізняти суперечності, що обумовлюють відтворення відно­син в межах соціально-економічної і політичної системи та суперечнос­ті, що викликають розвиток соціально-економічної і політичної системи та їх зміни. Суперечності, суспільно-обумовлюючі відтворення відно­син — це суперечності функціонування суспільства, а суперечності, що викликають розвиток соціально-економічної та політичної системи — суперечності розвитку суспільства. І ті та інші суперечності тісно взає­мозв'язані. В первісному суспільстві, що розвивалось надзвичайно по­вільно, суперечності функціонування виступали на передній край. З виникненням класів суспільство стає ареною класової, станової, касто­вої боротьби. Суперечності між рабами і рабовласниками, плебеями і патриціями, кріпосними залежними селянами і феодалами, ремісниками і купцями, найманими робітниками і капіталістами стають основними у сфері суспільних відносин, виступають, насамперед, як суперечнос­ті функціонування кожної соціально-економічної системи, оскільки відтворюють існуючі суспільні відносини. Але чим швидше просува­ється історія, тим більшого значення набувають суперечності розвит­ку, обумовлені зародженням і розвитком наступної прогресивної в порівнянні з попередньою соціально-економічною системою.

Соціальні суперечності діляться на зовнішні і внутрішні, основні і неосновні, антагоністичні і неантагоністичні. Специфіка соціаль­них суперечностей проявляється, насамперед, в тому, що соціальні суперечності об'єктивні і виступають у формі суб'єктивної діяльнос­ті людей. Зовсім недавно вважались основними суперечностями су­часної епохи — протистояння двох світових систем. Початок XX ст. зв'язаний із соціалістичною революцією в Росії, з різким загострен­ням суперечностей суспільного розвитку. Оглядаючись на джерела протистояння, неможна не бачити його об'єктивної обумовленості. Адже теорії та концепції, що не мають об'єктивних основ і не відображають потреби, інтереси, цінності суспільного розвитку, а тим більше, які йдуть в супереч з ними, не змогли б тримати під впливом мільйони людей на протязі десятиліть. У сучасних умовах, що зазна­ли докорінних змін, глобальне протистояння двох систем вичерпано. В ядерний вік збройна сутичка не може закінчитись нічим іншим, як самознищенням людства. Соціальне протистояння об'єктивно усува­ється і в політичній, економічній, гуманітарній сферах. Тим-то про­тистояння йде в супереч з основними процесами розвитку сучасної цивілізації, що відбувається під впливом науково-технічної революції і відповідними інтересами людства. Після багатьох десятиліть розколу і непримиримого протиборства людство не тільки опинилось перед не­обхідністю, а й набуло можливості стати на шлях співробітництва в створенні цілісного, стабільного і справедливого світового порядку.

Співвідношення між загальноцивілізованим і соціально-економіч­ними і політичними факторами у розвитку суспільства не залишаються незмінними. В міру зрілості суспільства дії соціально-економічних, по­літичних законів розвитку слабшають, тоді як роль загальноцивілізованих факторів зростає і стає дедалі певною. Історичний досвід людства виявляє помилковість штучно внесеної в суспільствознавство тези про те, що в умовах капіталістичного суспільства не можуть народитись інші, некапіталістичні форми та тенденції суспільного життя. Та мар­ксизм ніколи і не виключав визнання більших зрушень в історії розвит­ку, ніж зміна суспільних систем. Саме Карлу Марксу належить думка про те, що з подоланням антагоністичних суперечностей суспільного розвитку завершується предісторія людського суспільства, а попередня історія — це болісний, тяжкий процес народження справді цивілізації людства. Проблема визначення соціальних суперечностей — ключова проблема соціальної філософії. Існує два підходи до визначення соці­альних суперечностей: матеріалістичний та ідеалістичний.

Основними суперечностями, вважав Георг Гегель, є суперечності в сфері ідеології. Фрідріх Енгельс вважав, що непослідовність ідеалізму в тому, що ідеалізм зупиняється на існуванні ідеальних спонукальних сил, які є в суспільстві. Матеріалізм завжди визнавав спонукальними мотивами суспільного розвитку об'єктивні суперечності: об'єктивні суперечності в сфері економіки (суперечності між продуктивними силами і виробничими відносинами, суперечності власності на засо­би виробництва, суперечності між соціальними спільностями, соціаль­ними верствами та ін.); суперечності в сфері політичній (ідеологічні суперечності). Що ж стосується антагоністичних і неантагоністич­них суперечностей, то вони відрізняються гостротою і характером вирішення. Механізм вирішення суперечностей різноманітний: усу­нення, зняття суперечностей, регуляція дій соціальних спільностей, взаємодія їх інтересів, потреб та ін.