Розподіл балів за структурними модулями

Загальна трудомісткість дисципліни – 100 балів, із них до 50 балів студент може отримати впродовж семестру, решта 50 балів припадає на підсумковий контроль. При визначенні підсумкової оцінки складаються результати з усіх видів контролю.

Упродовж семестру студенту нараховуються бали за:

§ виступ на семінарському занятті – до 3 балів (відповідно до отриманої оцінки за трибальною шкалою – «задовільно», «добре», «відмінно»), так само оцінюються письмові контрольні роботи або результати тестувань, котрі викладач може проводити під час семінарів;

§ доповнення на семінарському занятті – 0,5 балу;

§ виконання індивідуальних завдань – залежно від рівня складності та якості роботи (наприклад, текст наукової роботи (реферату) оцінюється за такими критеріями, як повнота розкриття теми – до 6 балів, наукова новизна – до 6 балів, продуманість структури, оформлення – до 3 балів);

§ самостійна робота з вивчення матеріалу підручника – 1 бал за кожне вчасно та якісно виконане завдання.

Таким чином, упродовж семестру загалом студент може набрати таку максимальну суму балів:

§ робота на семінарських заняттях – близько 30 балів;

§ виконання індивідуальних завдань або самостійна робота з вивчення матеріалу підручника – близько 20 балів.

Присутність на лекціях і семінарах не оцінюється в балах. Пропуски занять підлягають обов’язковому відпрацюванню в індивідуальному порядку під час консультацій. Пропущене заняття має бути відпрацьоване упродовж двох наступних тижнів. У випадку тривалої відсутності студента з поважної причини викладачем складається індивідуальний план відпрацювання студентом пропущених занять, але не пізніше початку екзаменаційної сесії.

Змістовий модуль зараховується, якщо студент виконав навчальний план і набрав не менше половини максимально можливих балів. Не зарахований змістовий модуль перескладається викладачу не більше 2-ох разів. У конфліктних випадках створюється кафедральна комісія.

Систематичні пропуски занять без поважної причини (у разі неявки більше, ніж на 1/3 аудиторних занять) і без вчасного відпрацювання караються нарахуванням «штрафних» балів (до 10 максимально).

Результативна участь студентів у науковій роботі кафедри історії заохочується нарахуванням додаткових балів (до 5 максимально).

Студент, який повністю виконав програму навчальної дисципліни і отримав достатню рейтингову оцінку (не менше 25 балів), допускається до підсумкового контролю з дисципліни.

Підсумковий контроль здійснюється у формі письмового тесту. Останній складається з закритої частини (30 питань – максимальна сукупна оцінка 10 балів) та відкритої частини (2 теоретичні питання – максимальна сукупна оцінка 40 балів).

Плани семінарських занять

Семінар № 1

1. Організаційно-методичні питання.

2. Види історичних джерел. Проблеми їхньої повноти й об’єктивності.

3. Історія та інші науки, що допомагають вивчати минуле людства: археологія, антропологія, етнографія, лінгвістика. Їхні пізнавальні можливості.

Ключові терміни та поняття

Історія: джерело історичне (письмове, усне, матеріальне), доісторична доба, історична пам’ять, історична свідомість, концепції історії України, методи історичних досліджень, методологія, політичні впливи на історичну науку, предмет історичної науки, принципи історичних досліджень.

Антропологія: антропогенез, типи викопної (первісної) людини (архантропи, палеоантропи – неандертальці, кроманьйонці).

Археологія: археологічна культура, археологічна періодизація (кам’яна доба: палеоліт, мезоліт, неоліт; мідно-кам’яна доба – енеоліт; доба бронзи, доба заліза).

Етнографія: міфологія, народ, нація, етногенез, етнос.

Лінгвістика:діалекти, мовні системи, топоніми, етноніми.

Література

Гавриленко І.М. Історія України: Модульний курс. – Полтава: АСМІ, 2007. – Вступ (детально), розділ 1 (оглядово).

Грушевський М.С. Хто такі українці і чого вони хочуть. – К., 1991.

Давня історія України: У 2-х книгах / Кер. автор. кол. П.П. Толочко. – К., 1994. – Кн. 1. – С. 5–9; Кн. 2. – С. 5–69, 79–150, 198–205.

Півторак Г. Українці: звідки ми і наша мова. – К., 1993.

Чмихов М.О., Кравченко Н.М., Черняков І.Т. Археологія та стародавня істо­рія України: Курс лекцій. – К., 1992.

Ксерокопії на кафедрі

Вовк Т.А., Отрощенко В.В. Проблеми давньої та середньовічної історії України // Укр. істор. журн. – 1997. – № 2.

Пріцак О. Що таке історія України // Вісник Міжнародної асоціації україністів. – 1991. – № 1.

Семінар № 2

1. Концепції щодо походження та території формування слов’ян.

2. Відносини давніх слов’ян з індоіранськими (кіммерійці, скіфи, сармати), гер­манськими (готи), тюркськими (гуни, болгари, авари, хозари) та фіно-угор­ськими народами.

3. Склавини й анти – предки українського народу. Соціально-економічний розвиток, суспільний устрій та культура східних слов’ян напередодні їх об’єднання у феодальну державу.

Ä До семінару мають бути виконані завдання для самостійної роботи №№ 1, 2.