Розділ 2. Порушення лексичної норми в засобах масової інформації

Охарактеризувавши найтиповіші для засобів масової інформації лексичні помилки вважаємо за потрібне здійснити лексичний аналіз журналістських текстів в ЗМІ, які ми обрали, та систематизувати лексичні помилки. Тож у цьому розділі нашу увагу сфокусовано на виявленні та лінгвістичному описі різновидів лексичних анормативів: визначено частотність різнотипних помилок, окреслено місця, у яких журналісти найчастіше допускають помилки і запропоновано раціональні шляхи вдосконалення процесу грамотного написання журналістських матеріалів.

Найпоширенішим порушенням мовної норми є вживання лексичних росіянізмів. Їх можна поділити на помилки, що виникли внаслідок неправильного перекладу з російської мови на українську та помилки, пов’язані з використанням таких же коренів в українській мові.

Вживання слів, що виникли внаслідок неправильного перекладу з російської мови на українську:

· Багаточисленні власники авто не можуть виїхати із центру міста (СТБ. – 2011. – 9 грудня).

В українській мові немає слова багаточисленний, а є прикметник численний, який і потрібно було написати у вищенаведеному реченні [2, с. 97].

· Підписавши «харківську угоду» нинішня влада здала в розстрочку державний суверенітет України (Радіо Свобода. – 2012. – 22 лютого).

Правильно писати дала в кредит [28, с. 33].

· «Дійсно, якась доля правдиу цьому є», - сказав Президент (ЗІК. – 2011. – 1 грудня)

Для уникнення лексичного росіянізму потрібно написати частка правди [13, с. 95].

· Реформи мають відбуватися з урахуванням сучасного стану Збройних сил і геополітичної специфіки сучасного положення України та її економічних можливостей (Експрес. – 2012. – 23 лютого).

Коли мовиться про «обстановку, що склалась», «ситуацію», «обставини», «місце, роль у суспільному житті» потрібно вживати слово становище [32, с. 172].

· А зростання цін інших складових базової інфляції стримувалось в результаті зміцнення номінального обмінного курсу (Львівська Хвиля. – 2011. – 2 грудня).

Правильно писати внаслідок [13, с. 95].

· Оперативники Управління боротьби з організованою злочинністю ГУ МВСУ у Львівській області затримали чоловіка, який видавав себе за правоохоронця (Львівська Пошта. – 2012. – 23 лютого).

У цьому контексті правильно писати вдати, вдавати із себе [13, с. 95].

Помилки, пов’язані з використанням таких же коренів в українській мові:

· Але остаточно в душі та людина пуста, нічого собою не представляє (ЗІК. – 2012. – 28 лютого).

Щоб уникнути лексичного росіянізму потрібно написати із себе не являє [28, с. 36].

· Оксана Марченко гарна жінка і вартуєбільш оригінальної сукні (СТБ. – 2012. – 14 лютого).

Дієслово вартує треба пов’язувати зі словами стерегти, охороняти, пильнувати, сторожувати. У контексті вищенаведеного речення потрібно писати варта [1, с. 66].

· Для покращення якості питної води в Україні необхідно запровадити водну рамкову директиву ЄС та прийняти закон про повну відмову від миючих засобів на основі фосфатів (Львівська Пошта. – 2011. – 22 грудня).

В українській мові неправильно використовувати активні дієприкметники із суфіксам -уч-, -юч-. Тому замість миючих потрібно писати мийні засоби [28, с. 31].

· Щорічно зростають обсяги накопичення побутових відходів у населених пунктах на чотирьох з половиною тисячах полігонах і звалищах (Експрес. – 2011. – 13 грудня).

Правильно писати нагромадження[13, с. 98].

· Водночас дані про намір скоротити в середніх класах кількість годин на вивчення української мови та історії виявилися вірними (Львівська Хвиля. – 2012. – 20 лютого).

Якщо в реченні йдеться не про відданість, а про слушність, правдивість, потрібно вживати прикметникправильний [2, с. 78].

· Щоб скоординувати подальші дії й єдиним ударом наносити удари проти української мафії (Радіо Свобода. – 2011. – 23 грудня).

Для уникнення лексичного росіянізму потрібно написати завдавати [28, с. 32].

Ще одним типом лексичних помилок є неправильне вживання паронімів, що теж має свої різновиди.

По-перше, хибне слововживання паронімів внаслідок незнання журналістами їх значень:

· Він пояснив, що в нинішньому році ялинку почали встановлювати раніше, ніж звичайно, тому що вона має конструкцію, що відрізняється від тих, які встановлювалися раніше (Експрес. – 2011. – 6 грудня).

Як пише О.Пономарів, в значенні як завжди, як заведено доцільно вживати зазвичай. Адже таке словесне розрізнення звичайно і зазвичай підтверджує лексичне багатство нашої мови [24, с. 88].

· Краще перевіряти скорочені посилання, щоб дізнатися висхіднийресурс (ЗІК. – 2012. – 25 лютого).

Висхідний — той, що підіймається вгору, розвивається до вищого рівня. Очевидно, що в цьому реченні йшлось про початковий, тобто вихідний, ресурс [5, с. 78].

· Вони дійсно солодкі як мед, і їх смак не зрівняти ні з чим іншим на планеті (Експрес. – 2012. – 8 січня).

Слово зрівняти недоречне у цьому контексті, бо в нормативному мовленні означає робити рівним, однаковим. А в тексті йдеться про зіставлення, яке потрібно передавати словом, порівняти [5, с. 119].

· Я від нього почув, що Зборів – це дивний край, де поєднується українська козацька слава із славою чехословацьких легіонерів (Радіо Свобода. – 2011. – 23 грудня).

Дивний має значення «незрозумілий своїми якостями або вчинками». З контексту випливає, що автор мав на увазі дивовижний край, тобто незвичайний, гідний захоплення [5, с. 93].

· Ми можемо пропонувати для розгляду, як версію, роботу над проектом закону, який базуватиметься на змішанійсистемі (СТБ. – 2011. – 13 грудня).

За лексикографічними джерелами української мови «змішаний — відносний прикметник, що називає тимчасову ознаку». А в наведеному прикладі йдеться про постійну ознаку, якість, що в нашій мові відтворюється словом «мішаний — такий, що складається з різних принципів, порід, статей» [5, с. 112].

По-друге, помилки пов’язані з нерозрізненням міжмовних паронімів:

· Коли жертв почали лічити сотнями, влаштували розслідування (СТБ. – 2012. – 3 лютого).

Лічити — називати числа у послідовному порядку. Тож у цьому контексті потрібно вжити слово лікувати [5, с. 157].

· Ознаки загроз та кризових ситуацій проявляються у різний час та з різних сторін, фіксуються з різними степенями повноти різними джерелами. (Радіо Свобода. – 2011. – 18 грудня).

Степінь — це математичний термін, що означає добуток множників. Оскільки, автор мав на увазі порівняльну величину, то йому слід було вжити слово ступінь [5, с. 234].

· Але він ретельно вивчає свідоцтва очевидців - особливо тих, які спостерігали не просто НЛО, а "літаючі тарілки" в дії (Експрес. – 2012. – 19 січня).

Очевидно, що у цьому реченні йдеться про покази свідків, тому замість слова свідоцтво, що означає певний вид офіційних документів, потрібно було вжити слово свідчення [5, с. 220].

По-третє, міжмовна паронімія пов’язана з неправильним вживанням прийменників, що виникає при перекладі з російської мови на українську:

· Шість днів залишилось до президентських виборів в Росії (Радіо Свобода. – 2012. – 27 лютого).

· Літр бензину коштував в нас 1,28 дол. США, тоді як у середньому по вибірці країн ця ціна дорівнювала 1,74 долара США (СТБ. – 2012. – 25 лютого).

В українській мові між приголосними потрібно вживати прийменник у. Тобто вищенаведені речення потрібно виправити так: виборів у Росії, коштував у нас [31, с. 41].

· В чому були порушення - нам так і не аргументували (Експрес. – 2012. – 24 лютого).

В новому складі гурт швидко привернув увагу слухачів (Львівська Хвиля. – 2012. – 11 січня).

На початку речення перед голосним потрібно вживати прийменник у: У чому, У новому [14, с. 236].

· Про це повідомив міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко в своєму мікроблозі на Twitter (ЗІК. – 2012. – 20 лютого)

· Завтра в Львові хмарно з проясненнями (Львівська Хвиля. – 2012. – 28 лютого).

Незалежно від закінчення попереднього слова перед наступними в, ф, а також перед сполученнями літер льв, св, тв, хв, доцільно вживати прийменник «у» [31, с. 41]. Тобто правильно писати і говорити: у своєму, у Львові.

Досить часто у журналістських матеріалах трапляються помилки, пов’язані з міжмовною омонімією. Наприклад:

· Саме йому приписують магічні можливості виконувати бажання, тому всі, хто про це знає, неодмінно видряпуються ще пару метрів приставною драбиною, аби доторкнутися до його чарівного металу (Львівська Пошта. – 2011. – 13 грудня).

Пара – два однорідні або однакові предмети, що вживаються разом і складають одне ціле або комплект [3, с. 917]. Тому доцільно писати кілька метрів.

· Зустрінемось вже за неділю у цей же час (СТБ. – 2011. – 3 грудня).

У сучасній літературній мові проміжок часу в сім діб називають тижнем [32, с. 43]. Очевидно, що у вищенаведеному реченні правильно було б написати за тиждень.

· Вони задовго мешкають з розглядом питання про будівництво нового дитсадка (ЗІК. – 2012. – 2 січня).

З контексту речення випливає, що автор мав на увазі зволікають. Адже в українській мові мешкати – жити, проживати (у певному приміщенні) [3, с. 673 ].

· А якщо ні, якоїсь половини немає: чи демократичної держави, чи громадянського суспільства, то шар падає, потім десь не туди котиться, і руху немає (Радіо Свобода. – 2012. – 8 лютого).

Слово шар в українській мові має значення «суцільна маса однорідної речовини». З речення випливає, що автор мав на увазі геометричне тіло круглої форми, тож правильно написати куля [24, с. 56].

· Наслідки пожежі смутні, адже постраждало 30 людей (Львівська Хвиля. – 2011. – 21 грудня).

З контексту речення очевидно, що автор говорить про сумні наслідки трагедії. Адже смутний – це непевний, неясний [3, с. 1342].

· А ви кажете, холодно, умов нема, баня раз на тиждень…", - образився він (Експрес. – 2011. – 7 грудня).

Слово баня в українській мові використовують на позначення «опуклого даху у формі півкулі». Тож, оскільки журналіст мав на увазі спеціально обладнане приміщення для миття людей, йому потрібно вжити слово лазня [3, с. 295].

Однією з причин порушення лексичної норми у засобах масової інформації є вживання замість певного слова його синоніма з іншим стилістичним значенням або іншою семантикою:

· Не сумуйте, погляньте за вікно – там пречудові фарби (Львівська Хвиля. – 2011. – 30 грудня).

Барва – колір, забарвлення, характер, тон, колорит. Тож у вищенаведеному реченні потрібно вжити саме це слово [3, с. 342].

· Єдиний нюанс – заяву має писати абонент, на якого оформлений телефон, ніхто інший цього зробити не має права. (Львівська Пошта. – 2011. – 15 грудня).

Нюанс – тонке розрізнення в чому-небудь; ледве помітний відтінок. Тож у контексті статті на економічну тематику доцільно вжити інше слово з синонімічного ряду – особливість [23, с. 345].

· Не баріться зробити це якнайшвидше, бо за кілька місяців древньому Києву почнуть кардинально міняти лик (Радіо Свобода. – 2011. – 2 грудня).

Лик - обличчя, а також його зображення (звичайно на іконах). Отже, в цьому реченні доречно вжити слово вигляд[3, с. 769].

· Повнометражне ігрове кіно з елементами мультиплікації - така собі казкова мішанка з відомих кіноцитат й натяків на сучасне українське життя (СТБ. – 2012. – 3 січня).

Слово мішанка поширене лише у розмовному стилі [25, с. 54]. Тож у цьому реченні доречно написати загальновживаний іменник суміш.

· Антологія «Потяг надій та інші залізничні сполучення», про яку вже повідомляв ЗІК, присвячена 150-річному ювілеєві першій на території сучасної України залізниці, з котрою пов’язувалися великі надії на модернізацію, поступ і культурний трансфер (ЗІК. – 2011. – 1 грудня).

Поступ – успіх, досягнення в чому-небудь, у процесі розвитку; крок уперед. Але це слово доцільно використовувати в урочистому мовленні. Тобто у вищенаведеному реченні краще використати загальновживане прогрес [25, с. 75].

У сучасних засобах масової інформації спостерігається тенденція до зловживання іншомовними словами. Це виявляється у таких видах помилок: використанням запозичень замість українських відповідників, перенасичення суспільно-політичних текстів іншомовними словами, що не зрозумілі широкому загалу, недоречне використання іншомовних слів, пов’язане з незнанням значення слова, додавання до слів іншомовного походження зайвого означення.

Невиправдане використання іншомовних слів замість українських відповідників:

· Вкласти гроші в нерухомість, яка не потребує від власника витрат на утримання і маркетинг…- це безперечно хороша можливість інвестування (ЗІК. – 2011. – 16 грудня).

Маркетинг – торгівля, продаж; організація збуту товарів на зовнішньому ринку [29, с. 322].

· Пізніше всі взяли участь в паті (СТБ. – 2012. – 19 січня).

Паті – вечірка, гулянка.

· Український політичний істеблішмент, на його думку, практично цілком налаштований іти на захід (Експрес. – 2011. – 11 грудня)

Істеблішмент – панівна верхівка [29, с. 264].

Перенасичення суспільно-політичних текстів іншомовними словами, що незрозумілі широкому загалу:

· Якщо спочатку їх лейтмотивом були заохочення і рекомендації. то останнім часом – імперативні вимоги (Львівська Хвиля. – 2012. – 7 лютого)

Імперативний – владний, наказовий [29, с. 250].

· До речі, цікаво, що в Росії є така аберація свідомості (Радіо Свобода. – 2011. – 1 грудня)

Аберація – хибність, відхилення від істини [29, с. 25].

· Ефемерна поїздка завершилась вкрай успішно (Львівська Пошта. – 2012. –28 лютого)

Ефемерний – недовговічний, швидкоминучий [29, с. 192].

Недоречне використання іншомовних слів, пов’язане з незнанням значення слова:

· Три зірки отримує Філіп Грін – гуру роздрібної торгівлі, у кишенях якого завалялось 7,2 мільярда доларів (Експрес. – 2012. – 5 лютого)

Гуру – духовний наставник, учитель; голова релігійної громади сикхів у Пенджабі [29, с. 119].

· На вечірку до Львова прилетіла Катя Осадча. Такі раути команда телепрограми проводить у найбільших містах України (Львівська Пошта. – 2011. – 24 грудня)

Раут – урочистий званий вечір без танців; прийом [29, с. 543].

· Депутати міської ради Львова надали іподрому в оренду сімдесят гектарів землі,однак вже третього січня міський голова наклав на це рішення вето (ЗІК. – 2012. – 15 січня).

Вето – право верховної влади заборонити або припинити введення в дію законопроекту, прийнятого законодавчою установою [29, с. 75].

Додавання до слів іншомовного походження зайвого означення:

· Люди не мають інших альтернатив вкладання грошей (Експрес. – 2012. – 21 лютого).

Альтернатива – необхідність вибору між двома можливостями; кожна з цих можливостей [23, с. 39].

· Могло бути кращим і сервісне обслуговування (СТБ. – 2011. – 16 лютого).

Сервіс – обслуговування [29, с. 578].

· Тріумфальна перемога Рафаеля Надаля принесла Іспанії п’ятий в історії Кубок Девіса (ЗІК. – 2012. – 1 січня).

Тріумфальний – пов’язаний з тріумфом, урочистий, здійснюваний на ознаменування тріумфу [29, с. 515].

Розхитує мовні норми та знижує рівень культури мовлення вживання діалектних слів у матеріалах, в яких воно є недоречним:

· Президент навряд відмовиться взяти презент з рук російського колеги (Радіо Свобода. – 2011. – 15 грудня) [подарунок].

У матеріалі про ділові поїздки В.Януковича.

· А якщо гонор не дозволяє вам дарувати дешевий подарунок коханій – не біда (СТБ. – 2012. – 13 лютого) [гордість].

У матеріалі про подарунки до Дня закоханих.

· Залишилася її головна болячка – формувати бюджет «згори – до низу» (ЗІК – 2012. – 18 січня) [біль].

У матеріалі про обласний бюджет на 2012 рік.

· Вилки із зігнутими зубцями вперше з’явились в Німеччині в ХVІІІ столітті (Львівська Хвиля. – 2011. – 25 грудня) [виделки].

У матеріалі про історію виделок.

· Такий ослін коштує не менше 350 гривень (Експрес. – 2012. – 16 лютого) [стілець].

У матеріалі про асортимент у магазині меблів.

· Якщо пiдприємець заплатить пiвмiльйона, то, гадаю, йому вiдпаде охота зливати промисловi вiдходи у воду (СТБ. – 2012. – 28 грудня) [бажання].

У матеріалі про нові штрафи за забруднення земельних і водних ресурсів.

· Напасті супроводжують українця у другому колі змагань (Львівська хвиля. – 2012. – 2 лютого) [невдачі].

У матеріалі про змагання з шахів.

Отож лексичні норми — це норми слововживання, прийняті в сучасній українській літературній мові. Вони регулюють вибір слова відповідно до змісту і мети висловлення. Через недостатній словниковий запас, незнання журналістами правил слововживання в українській мові в засобах масової інформації часто трапляються помилки пов’язані з уживанням лексичних росіянізмів, неправильним вживанням паронімів, міжмовною омонімією, невмотивованим вживанням діалектизмів, зловживанням іншомовними словами. Зважаючи на величезні можливості вибору лексичних засобів української мови, висловлювати свої думки неодноманітно, виразно й оригінально є цілком реальним завданням для того, хто постійно збагачує свій лексичний запас і по-справжньому шанує слово.

Висновок

Норма літературної мови в її конкретному iсторичному виявi є центральним поняттям теорії культури мови. Це одна з найскладніших проблем, багатовимірність якої визначається як iсторичними, культурно-соціологічними, так і власне лінгвістичними факторами.

Стабільність як одна з ознак мовної норми найменше виявляється у лексиці, яка через безпосередній зв’язок з дійсністю постійно реагує на зміни у суспільному житті.

Попри те, що про мовну норму писало чимало науковців, дослідження показало, що вона і далі залишається каменем спотикання журналістів, причому як місцевого, так і загальноукраїнського рівнів.

Здійснивши лексичний аналіз журналістських текстів в обраних ЗМІ, ми визначили частотність різнотипних помилок. Відтак виявлено, що найпоширенішим порушенням лексичної норми є вживання лексичних росіянізмів, які мають руйнівний вплив на структуру української мови. Це пов’язано із двомовністю більшості журналістів та масовим поширенням російськомовних матеріалів на теренах українського інформаційного простору.

Ще однією причиною помилок є звукова близькість паронімів та омонімів. Вони можуть бути як засобом увиразнення мови ЗМІ, так і підкреслювати незнання журналістами справжнього значення слова. Незначна відмінність у вимові призводить до помилок, тому, щоб їх уникати, журналістам варто приділяти увагу вживанню малознайомих слів, додатково перевіряючи їхнє тлумачення.

Використання синонімів дає працівникам ЗМІ змогу висловлюватись одночасно і точно, і художньо, є показником широких художньо-творчих можливостей мови автора і його тексту. Однак в українській мові виділяють семантичні, стилістичні та семантично-стилістичні синоніми, які відрізняються значеннєвими відтінками, семантичним обсягом і емоційно-експресивним забарвленням. Тому журналісти повинні бути компетентними і розуміти відмінності між словами у синонімічному ряді.

Слова іншомовного походження є одним із шляхів збагачення лексичного складу кожної мови. Але часто журналісти вдаються до надуживання іншомовної лексики через недостатнє знання словесного багатства рідної мови. Щоб цього уникати, працівники ЗМІ повинні замінювати іншомовні слова українськими відповідниками або подавати визначення невідомого слова в тексті.

Зі стилістичною метою в журналістських матеріалах широко використовуються діалектизми. Проте їх невмотивоване вживання розхитує літературні норми та знижує рівень культури мовлення. Працівникам медіа необхідно уникати цього, щоб не допускати засмічення мови і зниження її стилів.

Узагальнюючи результати дослідження, ми запропонували раціональні шляхи вдосконалення процесу грамотного написання журналістських матеріалів. Адже зважаючи на величезні можливості вибору лексичних засобів української мови, висловлювати свої думки неодноманітно, виразно й оригінально є цілком реальним завданням для тих працівників засобів масової, які постійно збагачують свій лексичний запас і по-справжньому шанують українське слово.

Список використаної літератури:

1. Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити / За загальною редакцією Олександри Сербенської: Посібник. – Львів: Світ, 1994. – 152с.

2. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо / Антоненко-Давидович Б. – К.: Либідь, 1994. – 254 с.

3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004. – 1440с.

4. Волкотруб Г.Й. Стилістика ділової мови / Навчальний посібник. - К.: МАУП, 2002. – 208 с.

5. Гринчишин Д.Г., Сербенська О.А. Словник паронімів української мови. – К.:Освіта, 2008. – 320 с.

6. Дудик П.С. Стилістика української мови: Навчальний посібник. – К.: Академія, 2005.

7. Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Українська мова: Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. – К.: Либідь, 2001.

8. Єрмоленко С. Просторова і часова глибина літературної норми: Хроніка. Літературна мова в теорії і практиці // Дивослово. – 1999. – №4. – С. 61–70.

9. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. – К.: Вища шк., 1972. – 402с.

10. Жовтобрюх М.А. Проблеми взаємодії української літературної мови і

територіальних діалектів // Мовознавство. 1973. – №1.

11. Капелюшний А.О. Практична стилістика української мови: Навчальний посібник. – Вид. 2-ге, перероблене. – Львів: ПАІС, 2007. – 400с.

12. Капелюшний А.О. Стилістика і редагування: практичний словник-довідник журналіста / Капелюшний А.О. - 4-е вид., перероб. й доп. - Львів: ПАІС, 2002. – 576 с.

13. Капелюшний А.О. Телебачення прямого ефіру: практика мовлення, типові помилки: Навчальний посібник. – Львів: ПАІС, 2011. – 400с.

14. Коваль А.П. Практична стилістика української мови. – К.: Вища шк., 1978.

15. Коць Т. Лексична синонімія в ЗМІ і проблема кодифікації загальнолітературної норми (на матеріалах газет 90-х років) // Укр. мова: з минулого в майбутнє. – К., 1998.

16. Коць Т.А. Функціонування лексичних варіантів у засобах масової нформації// Мовознавство. – 1997. – №6.

17. Кочерган М.П. Про системність у лексиці та семантиці// Українська мова і література в школі. – 1976. – №4. – С. 38 - 45.

18. Кочерган М.П. Лексична сполучуваність слова як засіб розмежування значень слова // Українська мова і література в школі. – 1978. – №11. – С.27 - 36.

19. Культура української мови: Довідник / За ред. В.М. Русанівського. – К.: Либідь, 1990. – 304 c.

20. Ожегов С.И. Очередные вопросы культуры речи // Вопросы культуры речи. – Вып. 1. – М., 1955.

21. Олійник І.С. Синонімія в українській мові // Сучасна українська літературна мова: Лексика і фразеологія. – К.: Наукова думка, 1973.

22. Пилинський М.М. Мовна норма і стиль. — К., 1976.

23. Полюга Л.М. Словник синонімів української мови. – К.: Довіра, 2001. – 477 с.

24. Пономарів О.Д. Культура слова: Мовностилістичні поради: Навчальний посібник. 2-ге вид., стереотип. – К.: Либідь, 2001. – 240с.

25. Пономарів О.Д., Різун В.В. та ін. Сучасна українська мова. – К.: Либідь, 2001.

26. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. – К.: Либідь, 1992.

27. Рильський М.Т. Ще про переклади // Письменники про свою роботу. – К., 1956.

28. Сербенська О., Білоус М. Екологія українського слова. Практичний словничок-довідник. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. – 68 с.

29. Словник іншомовних слів / Уклад.: С.М. Морозов, Л.М. Шкарапута. — К.: Наук. думка, 2000. — 680 с.

30. Струганець Л. Мовна норма: стале і змінне // Культура слова. – 2011. – №74. – С.34–43.

31. Український правопис / Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, Ін-т укр. мови НАН України. — К.: Наук. думка, 2007. — 288 с.

32. Чак Є.Д. Чи правильно ми говоримо? — К.: Освіта, 1997. — 240 с.

.