Тема № 5. Суб’єкти трудового права України

Методичні вказівки

Під суб'єктами трудового права розуміються учасники трудових та інших тісно пов'язаних з ними суспільних відносин, які можуть володіти трудовими правами і відповідними обов'язками та реалізовувати їх. Основними суб'єктами трудового права є працівник і власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган або фізична особа — роботодавець. Суб'єктами трудового права також є підприємство, установа, організація; трудовий колектив; профспілковий орган підприємства, установи, організації чи інший уповноважений на представництво трудовим колективом орган; державні органи.

Суб'єкти трудового права наділені правовим статусом, який містить наступні основні елементи:

1) трудова правосуб'єктність;

2) основні (статутні) трудові права та обов'язки;

3) юридичні гарантії цих прав і обов'язків;

4) відповідальність за порушення трудових обов'язків.

Студентам потрібно розглянути кожний з вказаних елементів. Далі необхідно детально зупинитися на характеристиці кожного з суб'єктів трудового права. Потрібно почати з працівників як найпоширених суб'єктів трудового права. Як сторона трудового правовідношення працівник володіє трудовою правосуб'єктністю. Студенти повинні усвідомити, що фактична здібність до праці і здібність до праці як категорія юридична, тобто трудова правосуб'єктність, поняття не тотожні.

Трудова правосуб'єктність (правоздатність і дієздатність) працівників виникає з 16 років. За згодою одного з батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу особи, що досягли 15 років. Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийом на роботу учнів з 14 років у порядку, передбаченому ст. 188 КЗпП України. Потрібно врахувати, що в окремих випадках законодавство встановлює граничний вік для виконання деяких робіт (наприклад, ст. 23 Закону України "Про державну службу"). Разом з тим здатність виконувати певну роботу може бути обмежена не тільки віком, а й станом здоров'я, в деяких випадках статтю. Фактична здатність виконувати певну роботу або займатися певною трудовою діяльністю може обмежуватися судом.

Обсяг трудової правосуб'єктності — це трудові права і обов'язки працівника, які студенти повинні охарактеризувати. Також потрібно зупинитися на гарантіях здійснення працівниками своїх прав і відповідальності за виконання трудових обов'язків.

Право займатися трудовою діяльністю згідно з Законом України "Про правовий статус іноземців" від 4 лютого 1994 року мають також іноземці.

Далі потрібно розглянути трудову правосуб'єктність власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу. Власник здійснює управління виробництвом як безпосередньо, так і за допомогою уповноваженого ним на управління органу. Це може бути одноосібний або колегіальний орган. Уповноваженою власником особою виступає керівник адміністрації як сукупності посадових осіб підприємства, установи, організації. На державних і комунальних підприємствах адміністрація як суб'єкт трудового права виступає в організаційно-управлінських відносинах з трудовим колективом і профспілковим органом, будучи стороною цих відносин.

Трудова правосуб'єктність підприємства, установи, організації як суб'єкта трудового права виникає з моменту його державної реєстрації і продовжується до його ліквідації. Підприємство як суб'єкт трудового права, як правило, є юридичною особою. У літературі виділено два критерії трудової правосуб'єктності підприємства: оперативний і майновий. Оперативний критерій зводиться до здатності здійснювати підбір і розстановку кадрів, організувати працю працівників, створювати їм умови праці, необхідні для виконання роботи. Майновий критерій зводиться до наявності фонду оплати праці. Таким чином, ознаки трудової правосуб'єктності підприємства, установи, організації потрібно відрізняти від ознак юридичної особи.

Дискусійним є питання про те, чи виступає суб'єктом трудового права підприємство, зокрема, стороною трудового договору. Як відомо, у проекті нового Кодексу про працю пропонується визначити роботодавця як підприємство, установу, організацію або фізичну особу. На думку львівського вченого-трудовика П.Д. Пилипенка, "за законодавством країн Заходу і Росії підприємство не вважається суб'єктом правовідносин. Воно розглядається як майно, як комплекс майнових засобів, рухомих і нерухомих. Тобто підприємство — ні що інше, як об'єкт правовідносин, а не їх суб'єкт".

Мабуть, з рівним успіхом у цьому питанні можна набрати доказів як "рго" так і "соntга". Традиційно вважається, що працівник працює на підприємстві, на фірмі або в окремої особи. Логічним завершенням цієї конструкції є положення ч. З ст. 36 КЗпП, згідно з яким зміна власника підприємства не припиняє дії трудового договору. Це може бути зрозумілим, якщо вважати, що стороною трудового договору виступає підприємство. Але якщо стороною виступає власник (ст. 21 КЗпП), — таке положення обмежує права власника. Це один з прикладів неузгодженості, невизначеності діючого законодавства.

Завершуючи вивчення даної теми, студенти мають дати загальну характеристику трудовим колективам, профспілковим та іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органам як суб'єктам трудового права, проаналізувати чинні нормативні акти, в яких визначається їхнє правове положення.

Плани практичних занять

1.Поняття і класифікація суб'єктів трудового права.

2.Громадяни (працівники) як суб'єкти трудового права.

3.Підприємства, установи, організації, фізичні особи як суб'єкти трудового права.

4.Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган як суб'єкт трудового права.

5.Адміністрація державних і комунальних підприємств як суб'єкт трудового права.

6.Трудовий колектив як суб'єкт трудового права.

7.Профспілкові органи та інші уповноважені на представництво трудовим колективом органи як суб'єкти трудового права.

Література: [1.2. - 1.8., 1.10. – 1.12., 1.17 – 1.19, 1.22; 2.2 – 2.4, 3.12, 3.13.]

Наши рекомендации