Міжнародно-правовий механізм реалізації норм міжнародного права

М

іжнародно-правовий ме­ханізм реалізації норм міжнародного права за своєю структурою є досить склад­ним комплексом нормативно-організаційного характеру. В ньому розрізняють два основні компоненти: власне нормативно-правовий, що полягає в юридичному забез­печенні реалізації норм міжнародного права, та інститу-ційний компонент, головною функцією якого є сприян­ня такій реалізації.

Нормативно-правовий компонент ще називають між­народним конвенційним механізмом реалізації або міжна­родно-правовою основою реалізації норм міжнародного права. Останнє визначення є менш точним, позаяк може охоплювати все міжнародне право, а не тільки ті норми, які прийняті з метою забезпечення реалізації міжнарод­ного права.

Завдання нормативно-правового компонента міжна­родно-правового механізму реалізації норм міжнародного права можна поділити на такі складові: а) визначення суб'єктів, відповідальних за реалізацію і нормативне за­безпечення їхніх дій. Це завдання ще називають міжна­родним правотворчим правозабезпеченням (бо в такий спосіб воно реалізується); б) з'ясування змісту вказаних норм, мети їх застосування та основних параметрів мож­ливої дії. Це завдання ще називають тлумаченням, бо

Глава XIII Реалізація норм міжнародного права

воно нічим не відрізняється від тлумачення норм міжна­родного права в цілому; в) нормативне забезпечення об­робки відповідної інформації, що покликана визначити поведінку суб'єкта реалізації. Це завдання формулюється як міжнародний контроль; г) нормативне забезпечення можливих індивідуальних або колективних дій суб'єктів щодо реалізації норм міжнародного права. Цей підкомп-лекс норм об'єднують у правозастосовчий, покликаний сприяти реалізації норм.

Визначення суб'єктів, відповідальних за реалізацію і нормативне забезпечення їхніх відповідних дій, може ма­ти прогнозований та кінцевий характер. Суть прогнозо­ваної міжнародної правотворчості щодо забезпечення реа­лізації норм міжнародного права полягає в тому, що дер­жави можуть удатися до тимчасового нормативного забез­печення реалізації з метою з'ясування, чи здатні такі тим­часові норми сприяти ефективній реалізації, чи можна їх прийняти остаточно. В науці міжнародного права таку правотворчість іще називають (Г. В. Ігнатенко, С. Ю. Ма-рочкін, В. Я. Суворова та ін.) попередньою правотворчі-стю, створенням пробних норм права, експерименталь­ною правотворчістю.

Кінцева, або конкретизована, нормотворчість покли­кана повністю забезпечити правом механізм реалізації між­народно-правових норм. Вона може проходити одночас­но з прийняттям основних норм міжнародного права та в процесі реалізації останніх, коли встановлюються певні прогалини в такому нормативному забезпеченні (тобто забезпеченні реалізації норм міжнародного права). В силу характеру завдання, яке виконують норми щодо реалізації основних норм міжнародного права, їх часто називають нормами-гарантіями реалізації.

Важливу роль у забезпеченні реалізації норм міжна­родного права відіграє міжнародно-правове тлумачення. Через те що під час тлумачення використовуються досяг­нення не тільки юридичної науки, а й логіки, історії, філософії, граматики, теорії систем та інших, то відповідне його нормативне забезпечення зумовлене намаганням не вийти в ході встановлення змісту норми за правові межі.

Розрізняють два основні види тлумачення: офіційне (що має юридичну силу) і доктринальне. Офіційне тлу­мачення ще поділяють на автентичне (тлумачення, яке

_____ Міжнародно-правовий механізм реалізації норм міжнародного права

подають на прохання самі сторони договору) і судове, або казуальне (тлумачення, яке дають на прохання сторін до­говору міжнародні судові або арбітражні органи. Воно є обов'язковим лише в тій частині, на яку надійшов запит).

Віденська конвенція про право міжнародних договорів (1969) вирізняє основні й додаткові засоби тлумачення. До основного об'єкта тлумачення належать міжнародний договір та його додатки, угоди та інші документи, прий­няті у зв'язку з укладенням основного договору. До об'єк­та додаткового тлумачення належать підготовчі матеріали основного договору та обставини його укладення.

Правила тлумачення норм міжнародного права бага­то в чому є запозиченням правил тлумачення з цивіль­ного права, де вони склалися значно раніше. Суттєвий вплив на становлення міжнародно-правового тлумачен­ня мали правила французького цивільного кодексу 1804 р. (ст. 1156—1164) та німецького цивільного кодексу 1896 р. Дозвіл на таке запозичення дала Постійна палата міжна­родного правосуддя, яка у своєму визначенні від 12 ве­ресня 1924 р. закріпила: «Міжнародні договори повинні тлумачитися згідно з юридичними правилами про тлума­чення угод між приватними особами».

Основні правила тлумачення норм міжнародного пра­ва кодифіковані Віденською конвенцією про право міжна­родних договорів (ст. 31 і 32). На сьогодні часто застосо­вують такі правила тлумачення: 1) тлумачення має здій­снюватися відповідно до основних принципів і норм міжнародного права; 2) тлумачення мусить бути добросо­вісним, чесним; 3) необхідно враховувати наміри всіх сто­рін договору; 4) всі умови договору тлумачаться у взаєм­ному зв'язку; 5) правило єдності тлумачення, тобто одна­кове розуміння для всіх сторін і всіх випадків; 6) вислови з подвійним смисловим навантаженням доцільно сприй­мати в тому значенні, в якому цей вислів потягне за со­бою певні правові наслідки; 7) вислів з подвійним смис­ловим навантаженням необхідно розуміти в тому значен­ні, яке найбільше підходить до змісту договору; 8) вислів з подвійним значенням необхідно тлумачити відповідно до правових звичаїв, які складалися на основі загально­прийнятих умов; 9) тлумачення має бути ефективним і ве­сти до досягнення поставленої мети; 10) при тлумаченні договору сумнів на боці того, хто домігся визнання умов

Глава XIII Реалізація норм міжнародного права

з подвійним смисловим навантаженням; 11) договір по­винен тлумачитися у світлі його об'єкта й відповідних цілей; 12) не можна тлумаченням обмежувати права однієї зі сторін договору; 13) сумнів тлумачиться на користь зо­бов'язаної сторони; 14) при тлумаченні спеціальні норми мають перевагу над загальними та ін.

За способами тлумачення поділяють на: а) граматич­не, або словесне, тобто з'ясування норми через аналіз її тексту під кутом зору його етимології, морфології, лекси­ки, синтаксису, стилістики. Коли договір укладено двома й більше мовами, де всі тексти однаково автентичні, тлу­мачення має бути сумісним з усіма текстами; б) історич­не: зіставлення тексту нового договору з попередньою угодою, вивчення матеріалів, які передували укладенню договору (дипломатичного листування, документів пере­говорів або конференції тощо), обставин створення нор­ми і ситуації на період її застосування та ін.; в) логічне: аналіз змісту норми законами і правилами логіки через поняття і категорії та їх співвідношення; г) систематичне: аналіз норми як елемента системи норм договору та між­народного права в цілому. Співвіднесення цієї норми з основними принципами і нормами сучасного міжнарод­ного права; д) спеціально-юридичне: встановлення пра­вових особливостей норми міжнародного права (кола її суб'єктів, юридичної сили, терміну дії тощо) та ін.

Важливою умовою забезпечення реалізації норм між­народного права є міжнародний контроль. Суть його поля­гає у збиранні та оцінці інформації, з'ясуванні фактичних обставин діяльності суб'єктів міжнародного права щодо ре­алізації міжнародно-правових норм. Контроль може бути локальним (партикулярним), регіональним та універсаль­ним. Міжнародний контроль здійснюється як індивідуаль­но, так і колективними зусиллями держав. Він може бути спеціальним, тобто стосовно певної конвенції, і загальним. Результати контролю оформлюються в доповіді, повідом­ленні, резолюції, які можуть мати певні правові наслідки.

Правозастосовче сприяння реалізації норм міжнарод­ного права є власне індивідуальною або колективною ді­яльністю суб'єктів міжнародного права щодо втілення норм у життя. До неї вдаються в разі порушення перед­баченого процесу реалізації норми міжнародного права. Повноваження здійснювати правозастосовче сприяння

_____ Внутрішньодержавний механізм реалізації норм міжнародного права_________

реалізації норм міжнародного права мають Рада Безпеки ООН, Міжнародний Суд ООН, інші міжнародні судові та арбітражні установи. Здійснюють вони ці повноваження через вияснення фактичних обставин (отримання інфор­мації), юридичну кваліфікацію та прийняття рішення. Та­ке рішення може бути ухваленням конкретного правозас-тосовчого акта рекомендаційного або обов'язкового ха­рактеру (рішення Ради Безпеки, міжнародних судових ус­танов тощо).

Міжнародний інституційний механізм реалізації норм міжнародного права складають: держави, міжнародні ор­гани, міждержавні організації (регіональні та універсаль­ні), комісії (слідчі та узгоджувальні), міжнародні судові інститути га установи.