Словник основних понять курсу 4 страница

Підвищення ефективності впливу телебачення й радіомовлення на вихов­ний і навчальний процес передбачає важливі психолого-педагогічні умови. По-перше, врахування сутності національної ідеї державотворення, актуалізації тематики навчальних матеріалів, поліпшення форми їх подачі на основі врахування психофізіологічних особливостей молодих людей, їхніх соціальних потреб, що зростають, семіотичного розвитку. На поглиблення сприймання нав­чальної програми по радіо впливають точність, чіткість, образ­ність викладу матеріалу, динаміка розвитку думки, словникове багатство, емоційність, щирість викладача, цікаві композиційні повороти заняття, жанрова різноманітність, оригінальне, ненав’язливе музичне оформлення. По-друге, здій­снення педагогічного керування ставленням школярів, студентів до теле­візійних і радіопередач, сутність якого полягає у створенні відповідного попереднього запасу знань інтелектуального й емоцій­ного характеру, вихованні культури перегляду й слухання передач, на основі яких можливе повноцінне сприймання навчального матеріалу.

Передача К. Мороза на обласному проводовому радіо “Троянди й виноград” поширює знання з біології, садівництва; запрошує на зустріч з відомими селекціонерами, квітникарями, садівниками регіону; проводить вікторини. Автор підходить творчо до своєї роботи, використовує цікаву літературу, пропагує сучасні українські фахові журнали. Проводить інтерв’ю з неординарними знавцями біології, природи рідного краю.

Російськомовна авторська програма А. Дороніної “Чарівна садиба” на “Радіо-3” пропонує короткі рецепти для садівників і городників.

До освітньо-пізнавальних передач обласного радіо належить “Будьте здорові!”, у якій журналіст П. Олійник подає пізнавальний матеріал та консультації спеціалістів з проблем харчування, догляду за дітьми, планування сім’ї; порушує питання боротьби з курінням; розповідає про нове в боротьбі з туберкульозом, СНІДом.

У радіожурналі “Іменем закону” на обласному радіо розповідають про проблеми становлення правової держави, обговорюють нові закони, дають коментарі до них, юридичні поради. Педагогічні проблеми регіону висвітлює програма “Джерело”.

Особливості розвитку сучасних економічних відносин, формування нової законодавчої бази сприяли створенню таких програм на радіо “Ностальжі”, як “Юридическая консультация”, “Налоговый вестник”, “Деловые новости”, що містять коментарі фахівців.

· Питання для теоретичного опрацювання

1. Виховна функція сучасного українського радіомовлення.

2. Проблеми освіти на хвилях радіо.

3. Пізнавальна функція сучасного українського радіомовлення.

4. Навчальні програми, розраховані на школярів і студентів.

5. Передачі, присвячені проблемам науки, культури, мистецтва.

6. Передачі, розраховані на групи спеціального зацікавлення.

· Завдання для практичного опрацювання

1. Проаналізувати освітню програму на Національному радіо.

2. Створити концепцію циклу пізнавальних програм для школярів.

3. Написати сценарій програми для групи спеціального зацікавлення.

4. Зробити радіоінтерв’ю з цікавою людиною.

· Реферативна робота

1. Навчальне радіо і його використання у ВНЗ.

2. Радіолекції: минуле й сучасність.

· Література

1. Білоус О. Електронні ЗМІ в системі освіти і виховання підростаючого покоління // Українська періодика: історія і сучасність. – Львів, 2000. – № 8.

2. Богорад Т., Кузнєцова Л. Актуальні проблеми вивчення іноземних мов за допомогою телебачення // Телевізійна і радіожурналістика: Збірник науково-методичних праць. – Вип. І. – Львів, 1999. – С. 244-249.

3. Ваніна О. Значення голосу і манери говорити для теле- і радіожурналістів // Телевізійна і радіожурналістика: Збірник науково-методичних праць. – Вип. 4. – Львів, 2001. – С. 155-158.

4. Грачова Н. Вплив електронних ЗМІ на свідомість людини // Eх professo: Збірник наукових праць. – Вип. 3. – Дніпропетровськ: Видавництво Дніпропетровського університету, 2001. – С. 133-137.

5. Качкан В., Лизанчук В. Особливості підготовки матеріалів для телебачення і радіо: Навч. посібник. – Львів, 1987. – 68 с.

6. Лизанчук В.В. Радіожурналістика: засади функціонування. – Львів: ПАІС, 2000. – 366 с.

7. Миронченко В.Я. Основи інформаційного радіомовлення: Підручник. – К.: ІЗМК, 1996. – 440 с.

8. Пожоджук Д. Роль радіо і телевізії у популяризації українського етноетикету та поезії // Телевізійна і радіожурналістика: Збірник науково-методичних праць. – Вип. 3. – Львів, 2000. – С. 75-91.

9. Працьовитий В. Виховування тележурналіста на національних святинях // Телевізійна і радіожурналістика: Збірник науково-методичних праць. – Вип. 3. – Львів, 2000. – С. 91-102.

10. Радиожурналистика: Учебник / Под ред. А.А. Шереля. – М.: Издательство Московского университета, 2000. – С. 406-428.

11. Смирнов В. Формы вещания. Функции, типология, структура радиопрограмм: Учебное пособие для вузов. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 203 с.

12. Сербенська О. Ефірне мовлення у взаєминах з усною мовою // Телевізійна і радіожурналістика: Збірник науково-методичних праць. – Вип. 4. – Львів, 2001. – С. 121-127.

13. Сербенська О. Феномен звукового мовлення // Телевізійна і радіожурналістика: Збірник науково-методичних праць. – Вип. 3. – Львів, 2000. – С. 349-358.

14. Старченко Т. Гендерні акценти у радіопрограмі для жінок “Берегиня” // Українська періодика: історія і сучасність. – Львів, 2003. – С. 780-783.

15. Фунтікова Н. Українська періодика як засіб формування духовної культури майбутніх журналістів // Українська періодика: історія і сучасність. – Львів, 2003. – С. 544-546.

Тема 9. Релігійні передачі

Атеїстична система часів тоталітарного режиму планово вела людину до загибелі. Часи атеїзму зробили своє: перекреслили в багатьох душах прагнення духовності.

Із становлення релігійних конфесій в Україні протягом 1990-2000 рр. виникло нове явище – церковні мас-медіа. У нашій державі переважають християнські періодичні видання, а радіо-, телепрограми невузькоконфесійного, загальноцерковного характеру є нечисленними.

До греко-католицьких аудіозасобів масової інформації, які існують в Україні, належать: радіо “Воскресіння” (Львів), радіо “Дзвони” (Івано-Франківськ). Важко ґрунтовно проаналізувати діяльність цих радіокомпаній, але принаймні можна стверджувати, що з-поміж них сьогодні безсумнівним лідером є “Воскресіння”. Водночас не буде, мабуть, помилкою сказати, що греко-католицькі радіокомпанії, які працюють нині, ще не цілком використали свій потенціал і можливості самореалізації. Але майбутнє у греко-католицьких ЗМІ є: вони можуть стати дуже вагомим (принаймні в Галичині), а може, й вирішальним чинником створення якісно нових суспільної ситуації та морального клімату, адже спираються не на нетривкі цінності чи ситуативні кон’юнктурні інтереси, а на вічні засади добра і любові, проголошені Євангелієм.

На радіохвилях України звучать християнські програми “Благовість”, “Голос любові”, “Віра. Надія. Любов”, “Жива надія”.

Релігія – один з головних чинників виховання національної свідомості молоді – у Запорізькому регіоні належить Церкві Московського патріархату і Церкві євангельських християн-баптистів (ЦЄХБ), які мають матеріальну змогу оплатити передачі на всіх телеканалах, а представників інших конфесій можна тільки інколи побачити у новинах.

На радіостанції “Великий Луг” ранок розпочинається о шостій годині з молитви і короткої проповіді. Обов’язково акцентують увагу на необхідності приборкання гордині, потребі покладатися тільки на Господа і не втручатися у творче життя, політику. Державна незалежність України зняла табу на вихід в ефір передач на релігійну тематику, тому радіо “Великий Луг” щоденно проводить 4-5 релігійних російськомовних передач, підготовлених християнами-баптистами.

Двічі на день “Радіо 5-FM” передає програму московської церкви “Православіє”.

Редакції релігійних радіостанцій активно співпрацюють з авторитетними організаціями, аби служити місії безстороннього інформування своїх слухачів про події у релігійному світі.

На жаль, в українському ефірі сьогодні можна почути частіше повчання сектантів, які хутко опанували інформаційний простір України. Життєдайне євангельське слово з уст священників нашої Церкви, що має більше ніж тисячолітню історію, сприяло б духовному оздоровленню суспільства.

Серед найважливіших проблем, порушуваних релігійними журналістами, виділимо такі:

- морально-етичне виховання сучасного громадянина;

- соціальний захист широких верств населення;

- відновлення історичної пам’яті;

- зближення українських Церков та їхнє об’єднання в єдину помісну, повернення законного церковного майна;поширення сектантства у нашій державі.

Від того, наскільки наш народ очищатиметься від гріховного життя, освячуватиметься у своїх вчинках, чинитиме опір повальному язичництву, окультизму, перелюбству, порнографії і різним еклектичним “наукам”, перебуватиме у взаємній любові Божій та злагоді, залежить майбутнє нації, залежить Господнє благословення для нашого народу. Завжди треба пам’ятати, що країна сильна лише настільки, наскільки твердий дух її народу в довірі до Бога!

· Питання для теоретичного опрацювання

1. Релігійна проблематика на хвилях радіо.

2. Питання взаємопов’язаності релігійної та журналістської ділянок (див. додаток 9).

3. Семантика та порівняння термінології.

4. Церковно-релігійний компонент у структурі аудіовізуальних ЗМІ.

5. Конфесійна тематика у світських ЗМІ.

6. Релігійні аудіовізуальні ЗМІ й журналістський процес в Україні.

· Завдання для практичного опрацювання

Проаналізувати релігійну програму на радіо “Великий Луг”.

· Література

1. Кархут І. Духовність і телеекран // Телевізійна і радіожурналістика: Збірник науково-методичних праць.– Вип. 3. – Львів, 2000. – С. 57-75.

2. Качкан В., Лизанчук В. Особливості підготовки матеріалів для телебачення і радіо: Навч. посібник. – Львів, 1987. – 68 с.

3. Лизанчук В.В. Радіожурналістика: засади функціонування. – Львів: ПАІС, 2000. – 366 с.

4. Папська Рада з питань соціальних засобів комунікації // Вісник Львівського університету. Серія: Журналістика. – Вип. 21. – Львів, 2001. – С. 542-553.

5. Порфімович О. Духовність як один із напрямів реформування органів внутрішніх справ України // Наукові записки Інституту журналістики.– К., 2001. – Т. 3. – С. 38-40.

6. Різун Т. Греко-католицькі мас-медіа: сучасний стан і перспективи. – Українська періодика: історія і сучасність. – Львів, 2003. – С. 738-742.

7. Рибарук І. Радіопередача “Зустріч з богом” // Телерадіожурналістика: історія, теорія, практика, погляд у майбутнє. – Львів, 1997. – С. 37-38.

8. Стеців У. Критерії ефективності релігійних телепередач // Телевізійна і радіожурналістика: історія, теорія, практика, погляд у майбутнє. – Львів, 1999. – С. 171-175.

9. Скленар І. Церква і засоби масової інформації // Вісник Львівського університету. Серія: Журналістика. – Вип. 21. – Львів, 2001. – С. 218-224.

10. Старченко Т. Джерело духовності (християнська тематика в сучасній українській публіцистиці) // Вісник Київського університету. – Вип. 3. – К., 1996. – С. 168-178.

11. Трофимов А. Проблема освещения в СМИ деятельности деструктивных антиобщественных организаций и культов // Eх professo: Збірник наукових праць. – Вип. 3. – Дніпропетровськ: Видавництво Дніпропетровського університету, 2001. – С. 95-100.

12. Трофимов А.Ю. Отражение деятельности тоталитарных религиозных культов в СМИ // Культура народов Причерноморья. – 2003. – № 37. – С. 308-313.

13. Юраш А. Сучасна релігійна тематика та її прямі попередники. // Українська журналістика: історія і сучасність. – Львів, 1995. – С. 23-30.

14. Янів А. Адаптація українською культурною свідомістю християнських текстів // Вісник Львівського університету. Серія: Журналістика. – Вип. 10. – Львів, 2001. – С. 483-488.

Тема 10. Передачі для дітей та юнацтва

Радіомовлення для дітей та юнацтва – один з видів радіомовлення, спрямований на виховання юних громадян нашої країни. До його програм входять літературно-драматичні композиції і спектаклі, казки, передачі пізнавального і розважального характеру і на теми, пов’язані з життям школярів.

Сьогодні прослуховування радіопрограм є особливою діяльністю сприйняття, що набуває великого значення як канал соціалізації дитини. Можливості цілеспрямованого впливу на хід особистісного та пізнавального розвитку дітей і підлітків через ЗМІ важко переоцінити. Однак використання цих можливостей у наш час відбувається іноді стихійно, без контролю та урахування результатів такого впливу, його позитивних і негативних наслідків для розвитку і психологічного благополуччя дітей. Проектування та створення радіопередач для дітей вимагає ретельного прогнозування короткострокових та тривалих ефектів такого впливу для соціально-морального та особистісного розвитку дітей, аналізу психологічних особливостей комунікації в межах взаємовпливу “дитина – радіоведучий (радіогерой)”.

Критерієм інформаційної безпеки дитячих програм та реклами, що орієнтовані на прослуховування дітьми і підлітками, є створення оптимальних психологічних умов особистісного та розумового розвитку дітей і підлітків.

Аспекти інформаційної безпеки

1. Ціннісно-змістовний – засвоєння моральних норм, цінностей, етичних уявлень, що відповідають моральним гуманістичним ідеалам.

2. Комунікативний:

- формування позитивного образу батьків, вчителів, однолітків, друзів як партнерів рівноправного спілкування;

- оптимізація батьківсько-дитячих стосунків, формування установки довіри, терпимості, поваги у сімейних стосунках;

- формування комунікативної компетентності дитини, включаючи мотиваційний та оперативно-технічний компоненти спілкування;

- побудова комунікативного акту в просторі “ведучий – слухач – дитина”, який вільний від маніпулювання свідомістю та поведінкою слухача, що поважає особисту гідність слухача і право на вибір вчинку.

3. Пізнавальний:

- надання змістовної, достовірної, науково обґрунтованої інформації, що є адекватною віку дитини і яка створює зону найближчого розвитку;

- використання інтерактивних методів, що дали б змогу дитині реалізувати пізнавальну активність і розвивати навчально-пізнавальну мотивацію.

4. Поведінковий – мінімізація моделей і зразків поведінки, що включає в себе агресивну поведінку в будь-яких її формах, у тому числі й суїциди, адиктивна і сексуальна поведінка. Використання цих методів може бути зумовлене лише вирішенням спеціальних завдань профілактики та корекції певних форм поведінки.

5. Особистісний (розвиток “Я-концепції” та ідентичності):

- презентація адекватних завданням розвитку зразків для особистісної, етнічної, національної, статевої ідентифікації;

- забезпечення умов зберігання особистісної цілісності та інтеграції;

- стабілізація емоційного стану особистості, попередження страху, тривоги, емоційної неврівноваженості, депресії;

- формування толерантності особистості.

За привабливістю сучасні діти віддають перевагу мультиплікаційним фільмам і деяким дитячим передачам. Трохи поступаються розважальні передачі з елементами змагань. Крім того, дітям подобаються інформаційні випуски і ток-шоу. Ці дані свідчать про дефіцит дитячих програм, що відповідають психологічним потребам і запитам дітей і необхідності більш адекватного врахування їх відповідності віково-психологічним особливостям дітей і завданням розвитку цього віку.

Особливо згубно низькопробна чужинська “масова культура” впливає на дітей, підлітків. Для них підсвідома агресія найбільш небезпечна, бо заважає, перешкоджає формуванню здорових мо­рально-духовних цінностей, високохудожніх, справжніх естетич­них смаків, утвердженню національно-громадянської свідомості. Адже відомо, що людина – біосоціодуховна сутність, складне поєднання свідомості, інтелекту і підсвідомості, інстинктів. Відеопродукція провокаційно-агресивного змісту, де пропагуються на­силля, жорстокість, еротика, фактично блокує високе духовно-національне Я молодої людини, паралізує свідомість й активно пробуджує інстинкти.

Психолого-педагогічну методику використання теле- і радіо­передач у системі освіти і виховання підростаючого покоління, набутої в радянський період, з певним коригуванням можна використовувати у наш час. Професор Борис Потятиник вважає, що медіаосвіта в Україні має прищепити “психологічний імунітет” до патогенного впливу електронних ЗМІ, який пов’язують з надміром реклами, пропагандою і фальсифікацією, ек­ранним насильством і порнографією.

· Питання для теоретичного опрацювання

1. Передачі для дітей дошкільного віку.

2. Програми шкільного навчання і виховання крізь призму радіомовлення.

3. Програми морально-естетичного спрямування на радіо.

4. Казка в ефірі.

5. Професіональне спрямування програм радіо.

6. Літературно-мистецькі радіожурнали.

7. Культурологічні передачі для дітей.

8. Розважально-пізнавальні програми для дітей.

9. Просвітницько-пізнавальні програми.

· Завдання для практичного опрацювання

1. Зробити інтерв’ю з ведучим дитячої програми.

2. Створити власну концепцію дитячої програми.

3. Написати сценарій пізнавальної програми для юнацтва.

4. Зробити інсценовану казку на радіо (колективне завдання).

· Література

1. Білоус О. Електронні ЗМІ в системі освіти і виховання підростаючого покоління // Українська періодика: історія і сучасність. – Львів, 2000. – № 8.

2. Богорад Т., Кузнєцова Л. Актуальні проблеми вивчення іноземних мов за допомогою телебачення // Телевізійна і радіожурналістика: Збірник науково-методичних праць. – Вип. 1. – Львів, 1999. – С. 244-249.

3. Грачова Н. Вплив електронних ЗМІ на свідомість людини // Eх professo: Збірник наукових праць. – Вип. 3. – Дніпропетровськ: Видавництво Дніпропетровського університету, 2001. – С. 133-137.

4. Давыдов С.Г. Детское и юношеское телесмотрение в Москве: количественный анализ / Информационная и психологическая безопасность в СМИ: Под ред. А.И. Донцова, Я.Н. Засурского, Л.В. Матвеевой, А.И. Подольского. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 335 с.

5. Ефимова Л.Л. Зарубежный опыт правового регулирования защиты информационной безопасности при осуществлении теле- и радиопрограмм / Информационная и психологическая безопасность в СМИ: Под ред. А.И. Донцова, Я.Н. Засурского, Л.В. Матвеевой, А.И. Подольского. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 335 с.

6. Качкан В., Лизанчук В. Особливості підготовки матеріалів для телебачення і радіо: Навч. посібник. – Львів, 1987. – 68 с.

7. Лизанчук В.В. Радіожурналістика: засади функціонування. – Львів: ПАІС, 2000. – 366 с.

8. Миронченко В.Я. Основи інформаційного радіомовлення: Підручник. – К.: ІЗМК, 1996. – 440 с.

9. Пенчук І. Формування ментальності нації крізь призму радіомовлення ( на матеріалах радіостанцій м. Запоріжжя) // Eх professo: Збірник наукових праць. – Вип. 3. – Дніпропетровськ: Видавництво Дніпропетровського університету, 2001. – С. 179-186.

10. Пристанская О. Правовое регулирование информационной безопасности детей в России / Информационная и психологическая безопасность в СМИ: Под ред. А.И. Донцова, Я.Н. Засурского, Л.В. Матвеевой, А.И. Подольского. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 335 с.

11. Радиожурналистика: Учебник / Под ред. А.А. Шереля. – М.: Издательство Московского университета, 2000. – С. 406-428.

12. Святовець В. Використання казкових сюжетів та образів у сучасній публіцистиці // Вісник Київського національного університету. – Серія: Журналістика. – Вип. 4. – К., 1997. – С. 261-268.

Тема 11. Передачі для молоді

Радіомовлення для молоді–вид мовлення на радіо, який включає до своїх програм різні цикли, передачі, жанри і форми, спрямовані на виховання підростаючого покоління. До його програм також входять музичні, розважальні, освітні, пізнавальні, історико-культурологічні програми.

Серед програм регіонального радіо можна виділити програму “Справи молодіжні” (обласний державний радіоканал). Вона висвітлює, якою мірою країна забезпечує якість освіти, можливість молодіжного відпочинку, сприяє працевлаштуванню молоді тощо. У полі зору обласного радіо також діяльність молодіжних національних культурних об’єднань, релігійних конфесій. Про життя молодих бійців розповідає радіожурнал “Присяга”. На обласному телебаченні виходить конкурсно-пізнавальна програма для школярів “Мудрагелі”. Переможці конкурсу мають можливість вступу до Запорізького державного університету.

На радіо “Юніверс” для школярів та абітурієнтів викладачі ЗДУ проводять диктанти, консультації.

Доводиться констатувати, що посилилася роль інформаційної та розважальної функцій, на другий план відійшли освітні, виховні передачі. Відбулося зрушення радіомовлення в бік розмовності, сталася втрата культури роботи з документально-художніми текстами, які вимагають високої професійної підготовки й певного художнього досвіду. Ні часу, ні бажання, ні уміння творити радіорозповіді, радіонариси, радіокомпозиції радіостанції регіону не мають. Усі радіостанції схожі між собою: одна й та сама музика, схожі діджеї, схожі ефірні фонотеки, прийоми роботи ведучих, збігається структура мовлення, однакові рубрики (мода, погода, астрологія, гороскопи, політика, гроші, подорожі, автомобілі). Чому тоді різний рейтинг? Вони схожі, бо мають оптимум для виконання поставленого завдання. Набір стандартної музики, стандартних прийомів організації ефіру є оптимальним для досягнення успіху в цій галузі. Тільки дві речі – формат і особистість – творять ім'я радіо.

Найбільш популярними серед молодіжної аудиторії є інтерактивні передачі. Втрачаючи класичні форми опосередкованого впливу за допомогою літературних текстів і повноцінного використання акустичних виражальних засобів, радіо пішло легким шляхом інтерактивних ефірів. Передаються вітання, ведеться діалог з діджеями, у кращому разі дається оперативна інформація про пробки на дорогах, об’їзди, ремонт доріг. Інтерактивність свідчить про розвиток діалогічності, де глядач (слухач) перестає бути мовчазним об’єктом впливу комунікатора, стає співучасником процесу.

Найбільш ефективний спосіб залучити слухача – проведення конкурсів. Чи зацікавлять призи слухачів, адже ціни на телефонні розмови зросли? Чи можна залучити цільову аудиторію? В ефірі радіо “Ностальжі”, “Великого Лугу” постійно проводять численні ігри, спонсори-рекламодавці забезпечують призами учасників, нагороди іноді сягають значних сум. Як свідчить світовий досвід, постійними слухачами FM-радіо є автомобілісти, тому колектив “Ностальжі” першим у Запоріжжі організував щоденні автомобільні ігри “Місце зустрічі” та “Автоявка” (призи: від 20 літрів бензину до шафи-купе за 5000 гривень). Радіостанції добирають ручки, філіжанки, попільнички, майки зі своїм логотипом; речі, які може бачити не тільки їхній власник.

Діалогізуючи ефір, протягом ефірного часу проводяться різні вікторини. Враховуючи власну практику розробки питань, можемо стверджувати, що, крім розважальної функції, радіовікторини виконують ще й пізнавальну: питання з історії нашого міста, країни, зі світової літератури, музики, образотворчого мистецтва, театру та кінематографії допомагають слухачам підвищувати свій інтелектуальний рівень, спонукають звертатися за довідками до різноманітних джерел. Передачі в прямому ефірі збільшили ефективність впливу на слухача, ігри, у яких виграють за умови “хто швидше додзвониться”, перестають цікавити молодь, настав час інтелектуальних ігор.

Зворотний зв’язок з телеглядачами (радіослухачами) має допомагати телерадіокомпаніям гнучко вести свою мовленнєву політику, знаходити більш точні способи й методи розв’язання проблем, які виникають. Цей зв’язок варто розвинути й зміцнити, створюючи клуби телеглядачів, організовуючи круглі столи, проводячи передачі з актуальної тематики, яка визначена телеглядачами, використовуючи інтерактивне спілкування. Журналісти відчули, що “ефект участі” – головне в роботі сучасних ЗМІ. З 1999 року Запорізькі радіостанції почали мовлення в Інтернеті, що зацікавило тих слухачів, які мають можливість підключити персональний комп’ютер до Інтернету; можуть відправити через електронну пошту замовлення музичної композиції та привітання, зазначивши своє ім’я та електронну адресу (при бажанні). На сьогодні слухачі все частіше користуються такою можливістю. В Інтернеті також відкрито власні сайти усіх радіостанцій, на сторінках яких можна знайти відомості про засновників радіостанції, дізнатися про формат та рекламні тарифи, ознайомитись із сіткою мовлення, змістом програм та описом майбутніх проектів, побачити фотографії ведучих та фотоархів. Інтернет розширює можливості радіокомпаній та зближує їх з аудиторією. Мовлення в мережі дає можливість працівникам радіо дізнатися, що більше цікавить слухачів, що може удосконалити програми, зробити їх більш привабливими.

· Питання для теоретичного опрацювання

1. Питання життєдіяльності молоді в ефірі радіо.

2. Рідна мова як джерело розвитку національної духовності молодіжної аудиторії.

3. Тематичний діапазон програм для молоді.

4. Спортивні програми для молоді.

5. Передачі для солдат.

6. Історичні програми для молоді.

· Завдання для практичного опрацювання

1. Зробити інтерв’ю з ведучим молодіжної програми.

2. Написати сценарій 5-хвилинної програми для молоді.

3. Створити власну концепцію циклу пізнавальних програм для молоді.

4. Проаналізувати молодіжні програми на національному і приватному радіо.

5. Дослідити чинники позитивного впливу програм на молодь.

· Література

1. Ваніна О. Значення голосу і манери говорити для теле- і радіожурналістів // Телевізійна і радіожурналістика: Збірник науково-методичних праць. – Вип. 4. – Львів, 2001. – С. 155-158.

2. Василенко Ю. Молодіжний сленг // Вісник Львівського національного університету. Серія: Журналістика. – Вип. 10. – Львів, 2002. – С. 501-505.

3. Гоян О. Радіоринок України: специфіка ринкових відносин. Українська журналістика – 97. – К., 1997. – С. 63-67.

4. Грачова Н. Вплив електронних ЗМІ на свідомість людини // Eх professo: Збірник наукових праць. – Вип. 3. – Дніпропетровськ: Видавництво Дніпропетровського університету, 2001. – С. 133-137.

5. Капелюшний А. Типові помилки в мовленні ведучих інформаційних та музичних програм “Радіо Люкс” // Телевізійна і радіожурналістика: Збірник науково-методичних праць. – Львів, 1997. – С. 113-118.

6. Качкан В., Лизанчук В. Особливості підготовки матеріалів для телебачення і радіо: Навч. посібник. – Львів, 1987. – 68 с.

7. Косюк О. Розваги, продуковані сучасними ЗМІ, у контексті майданної сміхової культури // Українська періодика: історія і сучасність: Доп. та повідомл. восьмої Всеукр. наук.-теорет. конф., Львів, 24-26 жовтня 2003 р. / НАН України. ЛНБ ім. Стефаника, НДЦ періодики; За ред. М.М. Романюка. – Львів, 2003. – С. 640-643.

8. Лещенко Т. Засоби вираження теми в авторській сторінці молодіжної програми // Телевізійна і радіожурналістика: Збірник науково-методичних праць. – Вип. 4. – Львів, 2001. – С. 148-151.

9. Лизанчук В.В. Радіожурналістика: засади функціонування. – Львів: ПАІС, 2000. – 366 с.

10. Миронченко В.Я. Основи інформаційного радіомовлення: Підручник. – К.: ІЗМК, 1996. – 440 с.

11. Молодіжна політика на львівському телебаченні та радіо – від концепції до втілення // Телерадіожурналістика: історія, теорія, погляд у майбутнє. – Львів, 1997. – С. 51-55.

12. Осінчук В. Фізична культура і спорт через призму електронних мас-медіа // Вісник Київського національного університету. – Серія: Журналістика. – Вип. 4. – К., 1997. – С. 249-260.

13. Пенчук І. З досвіду дослідження впливу аудіовізуальних та друкованих ЗМІ на формування молодіжної аудиторії // Вісник Запорізького державного університету: Збірник наукових статей. Філологічні науки. – Запоріжжя: Запорізький державний університет, 2002. – 180 с.

14. Пенчук І. Сучасне регіональне радіо: проблеми... – Вісник Запорізького державного університету: Збірник наукових статей. Філологічні науки. – Запоріжжя: Запорізький державний університет, 2002. – С. 107-110.

15. Радиожурналистика: Учебник / Под ред. А.А. Шереля. – М.: Издательство Московского университета, 2000. – С. 406-428.

16. Сербенська О. Засоби масової інформації і проблеми екології української мови // Eх professo: Збірник наукових праць. – Вип. 3. – Дніпропетровськ: Видавництво Дніпропетровського університету, 2001. – С. 436-439.

17. Сербенська О. Феномен звукового мовлення // Телевізійна і радіожурналістика: Збірник науково-методичних праць. – Вип. 3. – Львів, 2000. – С. 349-358.

18. Смирнов В. Формы вещания. Функции, типология, структура радиопрограмм: Учебное пособие для вузов. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 203 с.

19. Темех Н. Телебачення як джерело духовності молоді // Телевізійна і радіожурналістика: Збірник науково-методичних праць. – Львів, 1997. – С. 44-47.