Соціально-економічний стан регіону у першій половині ХІХ ст
Розглядаючи кріпаччину в Південній Україні в першій чверті XІX ст., один із сучасників завважив, що "хоча деякі поміщики обтяжують селян важкими роботами й переслідують нестерпними вимогами, на загал можна сказати, що в Південній Україні застосовуються у відношенні до селян більш людяні права, ніж в інших російських губерніях, і через те тут утиски були менші, ніж деінде. Селяни навіть не питали у панів дозволу на одруження, вважаючи, що пан не має права вмішуватися в родинне життя своїх підданих". А в Криму населення зовсім було свобідне, бо "згідно з магометанським законом мусульманин не може бути кріпаком". З уваги на те, після завоювання Криму Росією, уряд не відважився вводити там кріпацьку систему, щоб затримати населення, яке втікало до Туреччини. Унаслідок того у Криму не введено закону про закріплення селян до землі й залишено їм особисту свободу; татари не платили податків і не були зобов'язані служити у війську, бо те все противилося мусульманській релігії. У той час селяни України поділялися на три основні групи: а) поміщицькі; б) державні; в) вільні і козаки. На Правобережжі кріпосні (поміщицькі) селяни становили 58 % населення, на Лівобережжі — 38 % , на Південній Україні — 25 % . У цілому селяни-кріпаки складали 40 % населення України в 1838 р. У промисловості відбувається так званий промисловий переворот — процес заміни мануфактурного виробництва з його ручною ремісничою технікою великим машинним фабрично-заводським виробництвом з вільнонайманою працею робітників. Він забезпечував упровадження у виробництво і транспорт системи робочих машин, парових двигунів, створення самостійної машинобудівної галузі. Усі підприємства поділялися на три групи: поміщицькі, купецькі, державні. Основна частка промислового виробництва припадала на перші дві групи. Якщо в першій чверті XIX ст. кількість поміщицьких та купецьких підприємств була приблизно однаковою (50x50), то близько 1850 р. співвідношення становило 94:6 на користь купецьких, що свідчило про занепад поміщицької промисловості і успіх нової, капіталістичної. Свої особливості мав і соціальний устрій південноукраїнських земель, обумовлений формуванням у цьому регіоні нової моделі соціально-економічних відносин, заснованої не на примусовій, а на вільнонайманій праці. Кріпосництва в Південній Україні в таких формах і масштабах, як в Лівобережній або Правобережній Україні, не було. Напередодні селянської реформи 1861 р. лише 1/10 поміщицьких земель обробляли кріпаки, 9/10 - наймані робітники.
Через чорноморські й азовські порти вивозилося товарів на суму, що в 1825 р. становила 11 % загальноросійського експорту, а в 1860 р. — 32,2 %, Головним товаром експорту було українське зерно і сільгосппродукти. У 1853 р. експорт пшениці досяг величезної цифри в 1 млн. 302 тис. тонн. Перше парове судно в Україні було збудоване у 1823 р. Отже, наприкінці 50-х років XIX ст. українська промисловість досягла певних успіхів. У деяких галузях (цукровій, кам'яновугільній, винокурній) вона набула загальноімперського значення.
ІІІ
ВИСНОВКИ
Південні українські землі пережили багатовікову історію , бачили розвиток людської цивілізації із самого її зародження і до теперішнього рівня суспільства. Вони витримали на собі війни кочових племен і монголо-татарські набіги , політику царизму і захист козаків. Території Південної України пережили масові реформи і стали промислово розвинутими землями. Південна Україна з того часу і по сьогодні є основною житницею всієї України , являючись потужним в промисловому відношенні краєм. Період кінця ХVІІІ – поч. ХІХ ст. виявився досить складним, напруженим та насиченим подіями. Російська політика позначилась негативно на житті корінного населення краю, масові депортації залишили велику пляму на історії краю, але з іншого погляду саме економічна та геополітична реформи надали територіям південних Українських земель статусу економічно розвиненого та промислового регіону.
Список використаної літератури:
1. Геродот «Історія»
2. Нестор «Літопис Руський »
3. Орест Субтельний “Україна. Історія”.
4. Іван Крип’якевич “Історія козаччини”.
5. Микола Аркас “Історія України – Русі”.
6. Дмитро Яворницький “Історія запорізьких козаків”.
7. Петро Лаврів “Історія південно-східної України”.
8. Невідомий автор “Історія Русів”.
9. Д.І.Багалій Історія Слобідської України.
www.history.vn.ua/book/new/4.html (Кочові народи на теренах України в давнину)
www.subject.com.ua/dovidnik/history/7.html (Історія України від прадавніх часів до середини XVI ст.)
http://www.ug.ru/old/03.11/t57.htm (Каменная могила
Шумерская аратта в приазовье)
http://www.xlegio.ru/ancient-armies/military-organization-tacticsequipment/cataphractarii-role-in-art-of-war/ (воєнно-історичний портал античності та середніх віків)
http://histua.com/knigi/narisi-z-istorii-ukraini/zaselennya-pivdennoi-ukraini (Історія України «Заселення Південної України»)
http://sevvpussit.webhop.org/HistoryUA/9/course/16668C65B938704AC225716C00375DC8.html (Заселення і розвиток Південної України)
http://studentbooks.com.ua/content/view/469/49/1/3/ ( Південна Україна)
http://pidruchniki.ws/15890315/istoriya/gospodarske_osvoyennya_zemel_pivdennoyi_ukrayini (Господарське освоєння земель Південної України)