Норми-принципи трудового права

У теорії права, незважаючи на численні дискусії, не вироблено досі єдиного ставлення ні до визначення поняття принципу, ні до розуміння його ролі в регулюванні суспільних зв’язків. Не є винятком і наука трудового права. В юридичній літературі як визначальне, базове поняття використовують терміни: «ідеї», «начала», «положення» з додаванням до них уточнювальних ознак: «вихідні», «керівні», «основоположні», «основні» і т.п. Одні автори пов’язують ці поняття з необхідністю закріплення в правових нормах, інші – ні.

Норми-принципи трудового права досліджені у працях радянських науковців Смирнова О.В., Андреєва В.С., Прокопенка В.І., Лівшиц Р.З. та інших.

В сучасних умовах вийшла друком фундаментальна праця А.М. Колодія, де автор досліджує принципи права в умовах громадянського суспільства та правової держави. З’явилось і дисертаційне дослідження принципів права загальнотеоретичної спрямованості «Сучасні загальнолюдські принципи права та проблеми їх впровадження в Україні» Т.І. Фулей.

Окремі проблеми принципів трудового права за сучасних умов порушувались у роботах російських (К.М. Гусова, С.П. Мавріна, В.І. Миронова, В.М. Толкунової) та українських (О.Т. Барабаша, Н.Б. Болотіної, В.С. Венедиктова, Д.О. Карпенка, П.Д. Пилипенка, Н.М. Хуторян, О.Я. Лаврів) учених.

При цьому, з огляду на зміну умов економічного, політичного та соціального розвитку держави в історичному контексті, відбувалася і зміна системи принципів трудового права як основоположних ідей, засад правового регулювання трудових відносин, а також їх ролі та значення у механізмі правового регулювання.

Маврін С.П. зазначає, що: «В основе принципов правового регулирования отношений, связанных с применением труда в нашей стране, долгое время лежали общие начала, или принципы «социалистической организации труда», получившие в свое время законодательное закрепление в Конституциях СССР и РСФСР..

Недостатньо розробленою залишається «технологія» побудови принципів права, що негативно впливає на їх нормативне закріплення, змістовний та текстуальний вираз. Так, М.Л. Давидова правильно вказує на те, що немає послідовності у закріпленні принципів права; в більшості законів (зокрема, і кодифікованих) принципи взагалі не згадуються, або формулюються як звичайні нормативні приписи (зокрема, такий недолік характерний і для трудового законодавства, оскільки у КЗпП України не передбачено спеціальної норми про принципи правового регулювання трудових відносин, проте, по суті, у ст. 2 «Основні трудові права працівників» сформульовано базові принципи, які, на жаль, не систематизовані та конкретно нормативно не визначені, а лише випливають із положення даної статті). Підхід, закріплений на рівні КЗпП України, був характерний для радянської доктрини трудового права, а також трудового законодавства тієї доби (йде мова про ототожнення принципів права із основними трудовими правами і обов’язками громадян). Так, Р.З. Лівшиць та В.І. Нікітінський ввели в обіг поняття «норми-принципи»; при цьому, такі норми вони розглядали у контексті саме ст. 2 Основ законодавства про працю і доводили, що елементи правового статусу працівників виражаються з допомогою таких норм-принципів. Смирнов О.В. же вважає, що термін «норма-принцип» є невдалим і його не слід широко застосовувати, оскільки практично він вживається лише для того, щоб підкреслити, що той чи інший принцип отримав легальне формулювання у нормі (статті) певного законодавчого акту.

Лаврів О.Я.: принципи трудового права - основні і керівні положення, що закріплені у нормах або виводяться з них, відображають найбільш істотні риси змісту і застосування норм трудового права та напрями його подальшого розвитку, характеризуються універсальністю, імперативністю, загальнозначущістю, об’єктивною обумовленістю, регулятивністю, взаємоузгодженістю, системністю, предметною визначеністю. Науковець пропонує доповнити класифікацію принципів трудового права такими галузевими принципами: визнання незаконності (недійсності) нормативних і правозастосовчих актів у сфері праці, які суперечать актам вищої юридичної сили; колективно-договірне регулювання трудових відносин.

Системи принципів трудового права – це науково обґрунтована класифікація керівних положень – принципів права, що передбачає розподіл їх за визначеними критеріями на загальноправові, міжгалузеві, галузеві та інституційні, які в сукупності є взаємообумовленими, узгодженими між собою і визначають зміст та спрямовують розвиток правових норм в межах всієї галузі або її окремих інститутів.

В.С. Андреєв: галузеві принципи трудового права - керівні засади, що складають внутрішню єдність і напрямок розвитку системи норм трудового права та врегульованих ними суспільних відносин.

В.І. Щербина: принципи трудового права України – це основоположні керівні ідеї, які виражають сутність норм трудового права та головні напрямки політики держави в галузі правового регулювання суспільних відносин, що пов’язані із застосуванням та організацією праці людей.

У проекті ТК України від 22.04.2013 р. у ст. 3 передбачено «основні засади правового регулювання трудових відносин», тобто, по суті, передбачено принципи правового регулювання, проте вживається формулювання «засади» (ч. 3 ст. 129 Конституції України). При цьому, деякі науковці вважають, що термін «засади» є ширшим за змістом, аніж термін «принципи», і у відповідності до Конституції слід застосовувати саме його.

Цікаво, що у ст. 2 ТК РФ від 30.12.2001 р. №197-ФЗ вживається формулювання «принципи правового регулювання трудових відносин та інших безпосередньо пов’язаних з ними відносин», зміст якого включає практично ті ж самі принципи, що і проект ТК України, однак окремо згадуються «загальновизнані принципи і норми міжнародного права».

Представники російської доктрини зазначають, що «значение принципов заключается в том, что они (1) выражают ведущие идеи правового регулирования; (2) обеспечивают внутреннее единство всей системы права; (3) направляют развитие правотворчества, являясь ориентиром в деятельности законодателя; (4) устанавливают основные начала практики реализации права; (5) непосредственно регулируют общественные отношения при отсутствии соответствующей правовой нормы».

Наши рекомендации