Чому, на Вашу думку, О.Субтельний писав "...за Розумовського Гетьманщина пережила "золоту осінь" своєї автономії"?

ІІ етап (1728 – 1734) – повернення Україні частини її прав та вольностей.

1727 р. – касування діяльності Малоросійської колегії та певне пом’якшення офіційної російської позиції в укр. питанні – обрано нового гетьмана Д.Апостола (1727-1734). Гетьман отримав від царя Петра ІІ "Решительные пункты":

1. Гетьман не мав права вести дипломатичні переговори.

2. Генеральна старшина та полковники затверджувалися царем.

3. Гетьманські фінанси контролювали вже два підскарбія.

4. Мито за товари, які ввозилися до України, мало йти у царську казну.

Надані пільги та вольності:

1. Обирати гетьмана.

2. Гетьманщину перевели із Сенату знову під юрисдикцію Міністерства зовнішніх справ.

3. Скорочення російських військ на укр. території.

4. Скасовувались податки, встановлені Малоросійською колегією.

Завдання: Чи згодні Ви з думкою О.Бойко, що "...особливістю цього періоду було лише формальне поновлення укр. автономії , фактично ж усе суспільне життя перебувало під контролем російської сторони"?

Досягнення Д.Апостола:

1. Ревізія землеволодінь (1729-1730), дала змогу поповнити державний земельний фонд.

2. Реформа судочинства.

3. Засновано скарбницю і забезпечено перший бюджет Гетьманщини.

4. Під владу гетьмана було повернено Київ.

5. Помітно зменшилося переселення селян на Правобережну Україну, і навпаки – зріс потік тих, хто повертався на Лівобережну.

ІІІ етап (1734 – 1750) – посилення імперського тиску.

1734 р. – смерть Д.Апостола. Усю повноту влади передано тимчасовому державному органу – "Правління гетьманського уряду", на чолі з О.Шаховським. Характерними рисами даного періоду були: свавільне втручання російських чиновників у всі сфери суспільного життя, русифікація укр. населення , терор "Таємної канцелярії". Ситуацію ускладнила російсько – турецька війна (1735-1739), під час якої загинуло 35 тис. українців і витрачено 1,5 млн. карбованців.

IV етап (1750 – 1764) – тимчасове уповільнення процесу російської експансії.

Відновлено гетьманство – гетьман К.Розумовський.

Завдання:

Дайте оцінку гетьманству К.Розумовського.

Чому, на Вашу думку, О.Субтельний писав "...за Розумовського Гетьманщина пережила "золоту осінь" своєї автономії"?

Я вважаю що Розумовський був гарним гетьманом тому – що:

1. У липні 1761 р. Розумовський заборонив російським поміщикам, вихідцям з інших регіонів, мати на підвладній йому території гуральні та шинки.

2. У 1752 р. гетьман домігся царського указу, який забороняв поширювати холопство на українців.

3. Найрішучіші заходи К. Розумовського, спрямовані на оновлення життя Гетьманщини, запроваджувалися у 60-ті рр. XVIII ст. У 1760–1763 рр. він провів судову реформу, у ході якої були створені станові шляхетські суди: земський (для вирішення цивільних справ), грод­ський (для кримінальних справ) і підкоморський (для земельних справ)

4. У 1760–1761 рр. під страхом втратити рухомого майна й фізичного покарання, гетьман заборонив переходи селян без письмової згоди поміщика.

5. Відповідно до військової реформи козацькі полки були перетворені на регулярні, у них була запроваджена уніформа (сині мундири з червоною оздобою, білі штани, шапки різного кольору для кожного полку) і озброєння (шабля, рушниця, спис), створено навчальний центр для старшинської молоді, впорядковано артилерійський арсе­нал

6. Також К. Розумовський ввів у всіх полках обов’яз­кове навчання козацьких дітей, вживав заходи для від­криття університету у Батурині з 9 кафедрами та підго­товчею семінарією на 40 учнів, перетворення Києво-Могиляиської академії на університет європейського типу.

За Розумовського Гетьманщина переживала «золоту осінь» своєї автономії. Проводячи більшу частину часу в Санкт-Петербурзі, де він брав активну участь у придворній політиці, Розумовський також підтримував тісні контакти з Лівобережжям. Розуміючи, що суспільство Гетьманщини стало надто складним, щоб старшина могла виконувати в ньому судові, адміністративні та військові функції, Розумовський починає організовувати окрему систему судочинства. У 1763 р. після тривалої підготовки Гетьманщину було поділено на 20 повітів, кожен із власними судами, які розглядали карні, цивільні та межові (земельні) справи. Суддів обирали звичайно з маєтної знаті. Як і раніше, міщани судилися власними судами. Розумовському ще раз удалося підпорядкувати Київ і запорожців. Крім того,
він розпочав дещо поверхову модернізацію козацького війська шляхом систематизації його вишколу, забезпечення уніформою та вдосконалення артилерії. Планувалося заснувати університет у давній столиці Мазепи Батурині, а також охопити початковою освітою всіх козацьких синів. Проте політичні події перешкодили здійсненню цих планів. Усе ж гетьманові вдалося надати Глухову європейської витонченості, прикрасивши його грандіозними палацами, англійськими парками й театром, де виступали оперні трупи навіть з Італії. У місті було багато кав'ярень, а знать поголовне захоплювалася французькими модами.

Оскільки гетьман часто їздив до столиці імперії, країною на власний розсуд правила старшина. Саме за гетьманування Розумовського козацька верхівка нарешті домоглася свого, завершивши почате ще наприкінці XVII ст. перетворення з корпусного офіцерства на типове дворянство. Тепер вона стала називати себе шляхтою, тобто дворянством.

Однак загалом прихильна Єлизавета не сприймала багато з гетьманових ініціатив. Коли він попросив дозволу встановити дипломатичні стосунки з європейськими дворами, його петицію було відхилено. Намагання Розумовського звільнити українське військо від участі у війнах, прямо не пов'язаних з українськими інтересами, теж зустріли негативну реакцію. Навіть у цей сприятливий для автономії Гетьманщини час форсувалися деякі централізаторські заходи імперії. Так, у 1754 р. бюджет Гетьманщини було поставлено під російський контроль, а митні кордони між Росією та Україною скасовано. Коли Розумовський добивався права вільно розподіляти землі на Лівобережжі, йому повідомили, що цією прерогативою користується лише імператриця. Очевидними були певні рамки, в яких українцям дозволялося вести власні справи.

Коли у 1762 р. до влади прийшла Катерина II, Розумовський повертається в Гетьманщину й займається її справами. У 1763 р. він збирає старшину на важливу раду в Глухові. Спочатку її метою було обговорення реформ судочинства. Але ця дискусія швидко поширилася й на проблему занепаду політичних прав Гетьманщини. Під кінець ради делегати ухвалили надіслати імператриці петицію з рішучим закликом повернути втрачені вольності й створити на Лівобережжі шляхетський парламент на кшталт польського сейму. В основі Глухівської петиції лежали посилання гетьмана й старшини на те, що їхня країна є окремим політичним та економічним цілим, пов'язаним з Росією лише в особі монарха. На думку Зенона Когута, ця петиція містила найбільш самостійницькі погляди, які не висловлювалися так відкрито з часів Мазепи. Слідом за цим Розумовський звернувся до імператриці зі сміливою пропозицією зробити посаду гетьмана спадковою в його родині. Інакше кажучи, українці просили Катерину взяти постійне зобов'язання шанувати їхню автономію.

Але українська знать прорахувалася. Саме тоді під впливом нападок на українську автономію, що містилися у записці Теплова, колишнього вчителя Розумовського, Катерина II вирішує скасувати цю автономію взагалі. Вона наказала Розумовському прибути до столиці та зажадала його відставки. 10 листопада 1764 р. після деяких зволікань і спроб досягти компромісу Розумовський залишив гетьманство.