Р о з д і л i
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про міліцію
( Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 4, ст. 20 )
{ Вводиться в дію Постановою ВР
N 583-XII ( 583-12 ) від 25.12.90, ВВР, 1991, N 4, ст. 21 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2484-XII ( 2484-12 ) від 19.06.92, ВВР, 1992, N 36, ст.526
N 2932-XII ( 2932-12 ) від 26.01.93, ВВР, 1993, N 11, ст. 83 }
{ Про поширення дії додатково див. Постанову ВР
N 3135-XII ( 3135-12 ) від 22.04.93, ВВР, 1993, N 22, ст.234 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 62/94-ВР від 28.06.94, ВВР, 1994, N 26, ст.216
N 101/95-ВР від 14.03.95, ВВР, 1995, N 15, ст.102
N 312-XIV ( 312-14 ) від 11.12.98, ВВР, 1999, N 4, ст. 35 }
{ Про поширення дії додатково див. Закон
N 834-XIV ( 834-14 ) від 06.07.99, ВВР, 1999, N 34, ст.298 }
{ Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішеннях Конституційного
Суду
N 5-рп/99 ( v005p710-99 ) від 03.06.99
N 8-рп/99 ( v008p710-99 ) від 06.07.99 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1381-XIV ( 1381-14 ) від 13.01.2000, ВВР, 2000, N 10, ст.79
N 1642-III ( 1642-14 ) від 06.04.2000, ВВР, 2000, N 27, ст.213
N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 - набирає чинності
з 1 квітня 2001 року, ВВР, 2001, N 10, ст.44
N 2537-III ( 2537-14 ) від 21.06.2001, ВВР, 2001, N 40, ст.193
N 2922-III ( 2922-14 ) від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 17, ст.117
N 3033-III ( 3033-14 ) від 07.02.2002, ВВР, 2002, N 26, ст.176
N 743-IV ( 743-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 29, ст.233
N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247
N 1181-IV ( 1181-15 ) від 18.09.2003, ВВР, 2004, N 10, ст. 95
N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004, ВВР, 2004, N 23, ст.323
N 1745-IV ( 1745-15 ) від 03.06.2004, ВВР, 2004, N 36, ст.434
N 1961-IV ( 1961-15 ) від 01.07.2004, ВВР, 2005, N 1, ст.1
N 2285-IV ( 2285-15 ) від 23.12.2004, ВВР, 2005, N 7-8, ст.162
N 2322-IV ( 2322-15 ) від 12.01.2005, ВВР, 2005, N 10, ст.187
N 2459-IV ( 2459-15 ) від 03.03.2005, ВВР, 2005, N 16, ст.263
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005, ВВР, 2005, N 17, N 18-19,
ст.267
N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11,
ст.96
N 3537-IV ( 3537-15 ) від 15.03.2006, ВВР, 2006, N 34, ст.292
N 328-V ( 328-16 ) від 03.11.2006, ВВР, 2006, N 51, ст.519
N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006, ВВР, 2007, N 7-8, ст.66
N 609-V ( 609-16 ) від 07.02.2007, ВВР, 2007, N 15, ст.194
N 1014-V ( 1014-16 ) від 11.05.2007, ВВР, 2007, N 33, ст.442
N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007, ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78
- зміни діють по 31 грудня 2008 року }
{ Додатково див. Рішення Конституційного Суду
N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 309-VI ( 309-17 ) від 03.06.2008, ВВР, 2008, N 27-28, ст.253
N 540-VI ( 540-17 ) від 18.09.2008, ВВР, 2009, N 6, ст.23
N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008, ВВР, 2009, N 10-11, ст.137
N 1142-VI ( 1142-17 ) від 18.03.2009, ВВР, 2009, N 31, ст.455
N 1188-VI ( 1188-17 ) від 19.03.2009, ВВР, 2009, N 32-33, ст.487
N 1254-VI ( 1254-17 ) від 14.04.2009, ВВР, 2009, N 36-37, ст.511
N 1825-VI ( 1825-17 ) від 21.01.2010, ВВР, 2010, N 10, ст.107
N 2164-VI ( 2164-17 ) від 11.05.2010, ВВР, 2010, N 31, ст.414 }
{ Щодо визнання неконституційними окремих положень див.
Рішення Конституційного Суду
N 17-рп/2010 ( v017p710-10 ) від 29.06.2010 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2389-VI ( 2389-17 ) від 01.07.2010, ВВР, 2010, N 37, ст.497
N 2592-VI ( 2592-17 ) від 07.10.2010, ВВР, 2011, N 10, ст.63
N 2852-VI ( 2852-17 ) від 22.12.2010, ВВР, 2011, N 28, ст.253
N 3334-VI ( 3334-17 ) від 12.05.2011
N 3383-VI ( 3383-17 ) від 19.05.2011
N 3455-VI ( 3455-17 ) від 02.06.2011
N 3565-VI ( 3565-17 ) від 05.07.2011 }
{ У тексті Закону найменування "Українська РСР" і
"Рада Міністрів" замінено відповідно найменуваннями
"Україна" і "Кабінет Міністрів" згідно із Законом
N 2484-12 від 19.06.92 }
{ У тексті Закону слова "Республіці Крим" та "Криму" замінено
словами "Автономній Республіці Крим" згідно із Законом
N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 - дію Закону зупинено
на 2005 рік згідно із Законами N 2285-IV ( 2285-15 ) від
23.12.2004, N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005; дію Закону
зупинено на 2006 рік згідно із Законом N 3235-IV ( 3235-15 )
від 20.12.2005; дію Закону зупинено на 2007 рік згідно із
Законом N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006 }
{ У тексті Закону слова "Ради народних депутатів" у всіх
відмінках замінено словом "ради" у відповідному відмінку
згідно із Законом N 2459-IV ( 2459-15 ) від 03.03.2005,
ВВР, 2005, N 16, ст.263 }
Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Міліція в Україні
Міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої
влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян,
власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від
протиправних посягань.
Стаття 2. Основні завдання міліції
Основними завданнями міліції є:
забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і
свобод, законних інтересів;
запобігання правопорушенням та їх припинення;
охорона і забезпечення громадського порядку;
виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;
забезпечення безпеки дорожнього руху;
захист власності від злочинних посягань;
виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень;
участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам,
сприяння у межах своєї компетенції державним органам,
підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на
них законом обов'язків.
Стаття 3. Принципи діяльності міліції
Діяльність міліції будується на принципах законності,
гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з
трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.
Діяльність міліції є гласною. Вона інформує органи влади і
управління, трудові колективи, громадські організації, населення і
засоби масової інформації про свою діяльність, стан громадського
порядку та заходи щодо його зміцнення. За погодженням з міліцією
засоби масової інформації можуть акредитувати своїх журналістів
при її органах. Не підлягають розголошенню відомості, що
становлять державну або службову таємницю.
У підрозділах міліції не допускається діяльність політичних
партій, рухів та інших громадських об'єднань, що мають політичну
мету. При виконанні службових обов'язків працівники міліції
незалежні від впливу будь-яких політичних, громадських об'єднань.
{ Частина третя статті 3 в редакції Закону N 2484-12 від
19.06.92 }
Стаття 4. Правова основа діяльності міліції
Правовою основою діяльності міліції є: Конституція України
( 254к/96-ВР ), цей Закон, інші законодавчі акти України,
постанови Верховної Ради України, укази Президента України,
постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства
внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини,
міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.
{ Стаття 4 в редакції Закону N 2484-12 від 19.06.92 }
Стаття 5. Діяльність міліції та права громадян
Міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній
відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки
службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних
дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського
порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно
від свого підпорядкування.
Міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне
ставлення, захищає права людини незалежно від її соціального
походження, майнового та іншого стану, расової та національної
належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до
релігії, статі, політичних та інших переконань. При звертанні до
громадянина працівник міліції зобов'язаний назвати своє прізвище,
звання та пред'явити на його вимогу службове посвідчення. У
взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти
високу культуру і такт.
Міліція не розголошує відомостей, що стосуються особистого
життя людини, принижують її честь і гідність, якщо виконання
обов'язків не вимагає іншого.
Міліція тимчасово, в межах чинного законодавства, обмежує
права і свободи громадян, якщо без цього не можуть бути виконані
покладені на неї обов'язки, й зобов'язана дати їм пояснення з
цього приводу.
Міліція:
забезпечує затриманим та заарештованим (взятим під варту)
особам з моменту затримання або арешту (взяття під варту) право
захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою
захисника, реалізацію інших прав затриманих і заарештованих
(взятих під варту) осіб;
негайно, але не пізніш як через дві години після затримання
або арешту (взяття під варту) осіб повідомляє про їх
місцеперебування родичам та у разі заявлення усної або письмової
вимоги - захиснику, а також адміністрації за місцем роботи чи
навчання;
забезпечує харчування затриманих осіб три рази на добу за
єдиними нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України;
у разі необхідності вживає заходів щодо негайного надання
медичної та іншої допомоги затриманим та заарештованим (взятим під
варту) особам.
{ Частина п'ята статті 5 в редакції Закону N 2322-IV ( 2322-15 )
від 12.01.2005 }
У разі заявлення затриманими або заарештованими (взятими під
варту) особами усної або письмової вимоги про залучення захисника
працівники міліції не мають права вимагати від них надання
будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника. { Статтю 5
доповнено частиною шостою згідно із Законом N 2322-IV ( 2322-15 )
від 12.01.2005 }
Про заявлення вимоги про залучення захисника або про відмову
у залученні захисника у протоколі затримання або постанові про
арешт (взяття під варту) робиться відповідний запис, який
скріплюється підписом затриманої або заарештованої (взятої під
варту) особи. { Статтю 5 доповнено частиною сьомою згідно із
Законом N 2322-IV ( 2322-15 ) від 12.01.2005 }
Особам при затриманні або арешті (взятті під варту)
працівниками міліції:
повідомляються підстави та мотиви такого затримання або
арешту (взяття під варту), роз'яснюється право оскаржувати їх у
суді;
надаються усно роз'яснення частини першої статті 63
Конституції України ( 254к/96-ВР ), права відмовитися від надання
будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника та одночасно
в друкованому вигляді - роз'яснення статей 28, 29, 55, 56, 59, 62
і 63 Конституції України та прав осіб, затриманих або
заарештованих (взятих під варту), встановлених законами, у тому
числі права здійснювати захист своїх прав та інтересів особисто
або за допомогою захисника з моменту затримання або арешту (взяття
під варту) особи, права відмовитися від надання будь-яких пояснень
або свідчень до прибуття захисника;
забезпечується можливість з моменту затримання або арешту
(взяття під варту) захищати себе особисто та користуватися
правовою допомогою захисника.
{ Статтю 5 доповнено частиною восьмою згідно із Законом N 2322-IV
( 2322-15 ) від 12.01.2005 }
У разі невиконання працівниками міліції вимог, встановлених
цією статтею, особа, права якої були порушені, та/або її
представники (родичі, захисник) можуть звернутися до суду із
заявою про відшкодування шкоди у встановленому законом порядку.
При цьому такі особи звільняються від сплати державного мита.
{ Статтю 5 доповнено частиною дев'ятою згідно із Законом N 2322-IV
( 2322-15 ) від 12.01.2005 }
Відшкодуванню підлягають у повному обсязі:
1) заробіток та інші грошові доходи, які особа втратила
внаслідок незаконних дій або бездіяльності працівників міліції;
2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по
них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді
господарського товариства, учасником якого був громадянин, та
прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші
цінності), вартість вилученого майна, якщо його повернення в
натурі та в тому ж стані стало неможливим;
3) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому
юридичної допомоги;
4) моральна шкода.
{ Статтю 5 доповнено частиною десятою згідно із Законом N 2322-IV
( 2322-15 ) від 12.01.2005 }
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли
незаконні дії або бездіяльність працівників міліції завдали
моральної втрати громадянинові, моральних страждань, призвели до
порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього
додаткових зусиль для організації свого життя. { Статтю 5
доповнено частиною одинадцятою згідно із Законом N 2322-IV
( 2322-15 ) від 12.01.2005 }
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні
громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що
призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним
своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми,
інших негативних наслідків морального характеру. { Статтю 5
доповнено частиною дванадцятою згідно із Законом N 2322-IV
( 2322-15 ) від 12.01.2005 }
Працівники органів міліції несуть матеріальну
відповідальність за шкоду, завдану незаконними діями або
бездіяльністю в межах, встановлених законом. { Статтю 5 доповнено
частиною тринадцятою згідно із Законом N 2322-IV ( 2322-15 ) від
12.01.2005 }
У приміщеннях і на виділених територіях, де знаходяться
органи і підрозділи міліції, забороняється організація діяльності
суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та виду
господарської діяльності. { Статтю 5 доповнено частиною
чотирнадцятою згідно із Законом N 586-VI ( 586-17 ) від
24.09.2008 }
Стаття 6. Сприяння державних органів, громадських
об'єднань, трудових колективів і громадян
у виконанні завдань міліції
Державні органи, громадські об'єднання, службові особи,
трудові колективи, громадяни зобов'язані сприяти міліції в охороні
громадського порядку і боротьбі із злочинністю.
Міліція має право для виконання покладених на неї завдань
залучати громадян за їх згодою до співробітництва у порядку,
встановленому законами, що регулюють профілактичну та
оперативно-розшукову діяльність. Примусове залучення громадян до
співробітництва з міліцією забороняється.
Стаття 7. Організація міліції та її підпорядкованість
Міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури
Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну,
профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну,
виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Вона
складається з підрозділів:
кримінальної міліції;
міліції громадської безпеки;
{ Абзац частини першої статті 7 втратив чинність у зв'язку з
втратою чинності Закону N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 на
підставі Закону N 309-VI ( 309-17 ) від 03.06.2008 }
транспортної міліції;
державної автомобільної інспекції;
міліції охорони;
судової міліції; { Частину першу статті 7 доповнено абзацом
згідно із Законом N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003 - щодо
набуття чинності див. "Прикінцеві положення" Закону }
спеціальної міліції;
внутрішньої безпеки. { Частину першу статті 7 доповнено
абзацом десятим згідно із Законом N 3334-VI ( 3334-17 ) від
12.05.2011 }
Для забезпечення громадського порядку на об'єктах і
територіях, які мають особливе народногосподарське значення або
постраждали від стихійного лиха, екологічного забруднення,
катастрофи, Міністерством внутрішніх справ України з дозволу
Кабінету Міністрів України можуть створюватись спеціальні
підрозділи міліції.
На території України забороняється створення військових або
інших збройних формувань чи груп, не передбачених законодавством
України. { Частина третя статті 7 в редакції Закону N 2484-12 від
19.06.92 }
{ Частину третю статті 7 виключено на підставі Закону N 1577-IV
( 1577-15 ) від 04.03.2004 - дію змін зупинено на 2005 рік згідно
із Законами N 2285-IV ( 2285-15 ) від 23.12.2004, N 2505-IV
( 2505-15 ) від 25.03.2005; дію змін зупинено на 2006 рік згідно
із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005; дію Закону
зупинено на 2007 рік згідно із Законом N 489-V ( 489-16 ) від
19.12.2006; Закон втратив чинність на підставі Законів N 107-VI
( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно
з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від
22.05.2008, N 309-VI ( 309-17 ) від 03.06.2008 }
Організаційна структура і штатна чисельність міліції
визначаються в порядку, встановлюваному Кабінетом Міністрів
України.
{ Частину четверту статті 7 виключено на підставі Закону N 1577-IV
( 1577-15 ) від 04.03.2004 - дію змін зупинено на 2005 рік згідно
із Законами N 2285-IV ( 2285-15 ) від 23.12.2004, N 2505-IV
( 2505-15 ) від 25.03.2005; дію змін зупинено на 2006 рік згідно
із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005; дію Закону
зупинено на 2007 рік згідно із Законом N 489-V ( 489-16 ) від
19.12.2006; Закон втратив чинність на підставі Законів N 107-VI
( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно
з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від
22.05.2008, N 309-VI ( 309-17 ) від 03.06.2008 }
Права і обов'язки, організація роботи та структура
підрозділів міліції визначаються положеннями, які затверджуються
Міністром внутрішніх справ України відповідно до цього Закону.
У своїй діяльності міліція підпорядковується Міністерству
внутрішніх справ України. { Частина шоста статті 7 в редакції
Закону N 62/94-ВР від 28.06.94 }
Міністр внутрішніх справ України здійснює керівництво всією
міліцією України. { Частина сьома статті 7 в редакції Закону
N 62/94-ВР від 28.06.94 }
В Автономній Республіці Крим міліцією керує заступник
Міністра внутрішніх справ України - начальник Головного управління
Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці
Крим; в областях, містах, районах міліцією, крім транспортної,
керують відповідно начальники головних управлінь, управлінь
Міністерства внутрішніх справ України в області, місті, начальники
міських і районних відділів (управлінь) головних управлінь,
управлінь Міністерства внутрішніх справ України в області, місті.
{ Частина восьма статті 7 в редакції Закону N 62/94-ВР від
28.06.94 }
Керівництво транспортною міліцією здійснюється у порядку, що
визначається Міністерством внутрішніх справ України. { Статтю 7
доповнено частиною дев'ятою згідно із Законом N 62/94-ВР
від 28.06.94 }
Заступник Міністра внутрішніх справ України - начальник
Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в
Автономній Республіці Крим призначається на посаду за поданням
Прем'єр-міністра України та звільняється з посади Президентом
України. { Статтю 7 доповнено частиною десятою згідно із Законом N
62/94-ВР від 28.06.94; в редакції Закону N 2592-VI ( 2592-17 ) від
07.10.2010 }
Начальники головних управлінь, управлінь Міністерства
внутрішніх справ України в областях, містах Києві, Севастополі та
на транспорті призначаються на посаду і звільняються з посади
Міністром внутрішніх справ України. { Статтю 7 доповнено частиною
одинадцятою згідно із Законом N 62/94-ВР від 28.06.94, із змінами,
внесеними згідно із Законом N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 -
дію Закону зупинено на 2005 рік згідно із Законами N 2285-IV
( 2285-15 ) від 23.12.2004, N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005;
дію Закону зупинено на 2006 рік згідно із Законом N 3235-IV
( 3235-15 ) від 20.12.2005; дію Закону зупинено на 2007 рік згідно
із Законом N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006; із змінами,
внесеними згідно із Законами N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 -
зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного
Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008, N 309-VI
( 309-17 ) від 03.06.2008 }
Начальники міських, районних, лінійних відділів (управлінь),
головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ
України в області, місті та на транспорті призначаються на посаду
і звільняються з посади Міністром внутрішніх справ України за
поданням відповідно заступника Міністра внутрішніх справ України -
начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ
України в Автономній Республіці Крим, начальників головних
управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в
областях, містах Києві, Севастополі та на транспорті. { Статтю 7
доповнено частиною дванадцятою згідно із Законом N 62/94-ВР від
28.06.94 }
Заступник Міністра внутрішніх справ України - начальник
Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в
Автономній Республіці Крим, начальники головних управлінь,
управлінь Міністерства внутрішніх справ України в областях, містах
та начальники їх міських і районних відділів (управлінь) на
відкритому пленарному засіданні відповідної ради, на яке
запрошуються представники засобів масової інформації, не менш як
двічі на рік інформують населення відповідної
адміністративно-територіальної одиниці про стан боротьби із
злочинністю, охорони громадського порядку та результати діяльності
на відповідній території. { Статтю 7 доповнено частиною
тринадцятою згідно із Законом N 62/94-ВР від 28.06.94, в редакції
Закону N 2389-VI ( 2389-17 ) від 01.07.2010 }
{ Стаття 7-1 втратила чинність у зв'язку з втратою чинності
Закону N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 на підставі Закону
N 309-VI ( 309-17 ) від 03.06.2008 }
Стаття 8. Співробітництво у сфері діяльності міліції
між Міністерством внутрішніх справ України
та відповідними органами інших держав
і міжнародними організаціями поліції
Співробітництво у сфері діяльності міліції між Міністерством
внутрішніх справ України та відповідними органами інших держав і
міжнародними організаціями поліції здійснюється відповідно до
законодавства України, міжнародних договорів України, а також
установчих актів та правил міжнародних організацій поліції, членом
яких є Україна.
{ Стаття 8 в редакції Законів N 2484-12 від 19.06.92, N 2164-VI
( 2164-17 ) від 11.05.2010 }
Стаття 9. Залучення до виконання завдань міліції інших
працівників органів внутрішніх справ
До виконання завдань по охороні громадського порядку,
громадської безпеки і боротьбі із злочинністю в порядку,
встановленому чинним законодавством, можуть залучатись інші
працівники органів внутрішніх справ, військовослужбовці внутрішніх
військ. На них, а також на курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших
атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу
навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України,
поширюються права і обов'язки, гарантії правового і соціального
захисту та відповідальність працівників міліції.
{ Частина перша статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 312-XIV ( 312-14 ) від 11.12.98, N 1181-IV ( 1181-15 ) від
18.09.2003, N 1254-VI ( 1254-17 ) від 14.04.2009 }
Ці ж права, обов'язки, відповідальність та гарантії правового
і соціального захисту поширюються також на працівників органів
внутрішніх справ, які добровільно виконують завдання по охороні
громадського порядку, громадської безпеки або до службових
обов'язків яких входить виконання зазначених завдань.