Список використаних джерел
Вступ
I розділ - дається суспільно-політична характеристика питання, що розглядається, характеристика теоретичних основ об’єкта дослідження;
II розділ - подається аналіз проблеми, розкривається її практична значимість, а також сучасний стан проблеми в Україні;
III розділ - проектна частина роботи. Аналізується нормативний матеріал (закон і підзаконні акти), керівні роз’яснення пленуму Верховного Суду України, судова практика та статистика, літературні джерела. Окрім того, приводиться думка студента по тій чи іншій позиції з питання, що розглядається, або його згода з одним із суджень, що наведені в літературі. Кожна думка, непогодження з відомими точками зору повинна бути обґрунтована. Це значить, що студент, посилаючись на нормативний матеріал, судову практику (з посиланням на джерела інформації) або шляхом логічного висновку, повинен показати «життєвість», пріоритет своєї позиції в дискусії.
Висновки
Список використаних джерел
Додатки (в разі потреби)
Кожний розділ курсової роботи містить декілька підрозділів, в яких розглядаються відповідні питання у різних аспектах.
Уточнення плану може здійснюватися і під час написання курсової роботи, в залежності від особливостей діяльності підприємств, нових змін у законодавстві або додатково отриманих матеріалів. Однак усі зміни в плані повинні бути узгоджені з керівником.
Формування тексту курсової роботи відбувається шляхом систематизації й обробки зібраних матеріалів з кожної позиції плану. В текст включаються тільки цілеспрямовано проаналізовані матеріали. На цьому ж етапі виконуються необхідні обчислення, обґрунтовуються пропозиції, формулюються висновки, підбирається ілюстративний матеріал (рисунки, таблиці). В процесі роботи визначається необхідність доповнення додатковими матеріалами, формулюються всі висновки і пропозиції.
В процесі написання курсової роботи студент, за виникненням такої необхідності, може звертатися до наукового керівника за консультацією, час якої призначається рішенням кафедри і включається до розкладу консультацій.
Починаючи з початку семестру, в якому планується навчальним планом виконання курсової роботи, студент у терміни, визначені керівником, але не менше двох разів на місяць, зобов’язаний звітувати перед ним про хід виконання підготовки курсової роботи згідно з графіком. Відповідальність за виконання плану підготовки роботи покладається безпосередньо на студента - виконавця курсової роботи.
Після написання курсової роботи студент оформлює її у відповідності з вимогами і реєструє в деканаті та на кафедрі. Керівник роботи на виконану та зареєстровану курсову роботу складає відгук (Додаток А). Перевірена керівником та зареєстрована курсова робота, в разі позитивного рецензування, допускається до захисту у визначений завідувачем кафедри день та час.
3. Вибір та обґрунтування теми
Виконання курсової роботи здійснюється у відповідності з тематикою, яка розробляється кафедрою і уточнюється у разі зміни ступеня актуальності проблем. Тематика курсових робіт затверджується на засіданні кафедри щорічно та міститься у додатках до методичних рекомендацій по виконанню курсових робіт. (Додаток Б).
Вибір теми здійснюється студентом з урахуванням можливості отримання фактичних матеріалів для виконання курсової роботи на належному рівні та обраної спеціалізації. При виборі теми курсової роботи доцільно врахувати актуальність теми для держави, права й українського суспільства в цілому, особисті та професійні інтереси студента, визначений ним напрямок науково-дослідницької роботи.
Курсові роботи на одну й ту ж тему не допустимі. Якщо на виконання якої-небудь теми є декілька претендентів, то закріплення здійснюється з урахуванням підготовки та ділових якостей студента.
Можливе виконання комплексних курсових робіт. У цьому випадку над однією складною або декількома пов’язаними між собою темами можуть працювати декілька студентів, які досліджують різні аспекти діяльності підприємств.
При узгодженні з науковим керівником і завідувачем кафедри студент може виконувати курсову роботу на тему, яка не увійшла в запропонований перелік. При цьому потрібно обґрунтувати доцільність виконання обраної теми, а саме: дослідження, які проводитиме студент, мають велике теоретичне та практичне значення.
Виконання курсових робіт може здійснюватися також згідно замовлення підприємств, в практику роботи яких будуть впроваджуватися рекомендації згідно результатів проведеного дослідження (з поданням довідки або акта про впровадження запропонованих рекомендацій та заходів). Зацікавленість підприємств у виконанні курсової роботи створює сприятливі умови для отримання реальної допомоги з боку його співробітників, полегшує збір матеріалу та створює передумови для практичної реалізації рекомендацій студента, щодо вдосконалення практичної правової діяльності.
В разі самостійного обрання теми курсової роботи, яка не ввійшла до переліку курсових робіт, студент подає на ім’я завідувача кафедри заяву (додаток В) з проханням дозволити її написання. Закріплення тем та наукових керівників затверджується на засіданні кафедри. Подальші зміни або корегування тем можливі лише з дозволу наукового керівника при достатньому обґрунтуванні необхідності таких змін студентом.
Науковий керівник складає завдання на виконання курсової роботи, яке містить і календарний план-графік підготовки рукопису (додаток Г). Графік складається на підставі строків поетапної підготовки курсової роботи, які затверджені кафедрою.
Завдання складається в двох примірниках, перший видається студенту, а другий залишається у керівника. На підставі завдання керівник постійно контролює хід написання курсової роботи та додержання календарного графіку. Після підготовки курсової роботи один примірник завдання підшивається до неї як супровідний документ.
4. Підбір літератури та збір практичного матеріалу
Після вибору теми в процесі підготовки до написання курсової роботи підбираються та вивчаються літературні джерела, складається бібліографія. Самостійний пошук літературних джерел здійснюється за допомогою бібліотечних каталогів (систематичного та алфавітного), реферативних журналів, бібліографічних довідників, засобів Інтернету. Особливої уваги слід приділити періодичним виданням та засобам Інтернету, де оперативно публікуються результати досліджень фахівців відповідних наук. Доцільно при цьому користуватися пошуковими програмами, де по ключових словах можна зібрати систематизований масив даних. При написанні курсової роботи обов’язково слід користуватися статистичними даними, узагальненою судовою практикою з розгляду судових справ, які містяться в щорічних виданнях. Одним з пріоритетних напрямків є характеристика світового досвіду, вивчення для цього іноземних джерел.
Перелік літератури формується студентом самостійно, а потім узгоджується з керівником. В свою чергу керівник повинен порекомендувати останні видання, законодавчі і нормативні акти та інші документи, які не увійшли до переліку літератури, підібраної студентом.
Методика вивчення літератури як основа наукового дослідження в курсовій роботі залежить від характеру та індивідуальних особливостей студента загальноосвітнього рівня і спеціальної підготовки, ерудиції та особливостей пам’яті, звичок і працездатності. Разом з тим є доцільним дотримання загальних правил обробки літератури. Спочатку потрібно ознайомитися з основною літературою (підручниками. монографіями, теоретичними статтями), а потім прикладною (законодавчими актами, інструктивними матеріалами, статтями про конкретні дослідження, узагальненнями судової практики, відповідними коментарями тощо). Вивчення складних джерел (монографій) слід починати лише після простіших (підручників). Вивчення книг передує вивченню статей, більш давніх видань, найновіших джерел.
Підібрана таким чином література підлягає обробці. Розділи, що мають особливе значення для курсової роботи, старанно обробляються з огляду, перш за все, на те, які ідеї та пропозиції щодо розв’язання проблемних питань обраної теми в них пропонуються, чи наявні дискусійні питання, різні точки зору на них та чи виявлені протиріччя у процесі їх розв’язання.
В процесі опрацювання літератури роблять конспективні записи, виписки з тексту, цитати, зазначають наявний цифровий матеріал. При цьому слід обов’язково робити повні бібліографічні записи джерел, якими користувався автор, назви книги (статті), видавництва (назви журналу), року видання, обсягу книги (номера журналу), номера сторінки з тим, щоб використати ці записи для підготовки списку використаних джерел та зробити необхідні посилання на них в тексті курсової роботи.
Курсова робота у формі науково-практичного дослідження виконується на практичних матеріалах підприємств. Кількість та обсяг необхідної інформації визначається характером обраної теми і узгоджується з керівником. Складений перелік практичного матеріалу значно полегшує дослідження проблеми.
Зібраний практичний матеріал має бути підготовлений для аналізу шляхом забезпечення його порівняльності, згрупований та проаналізований. Результатам аналізу потрібно дати відповідну інтерпретацію, зробити належні висновки та запропонувати рекомендації.
5. Структура, обсяг і зміст курсової роботи
Курсова робота повинна бути логічно побудованою і бути цілісним і завершеним самостійним дослідженням. В роботі необхідно стисло, логічно і аргументовано викладати зміст і результати досліджень, уникати загальних слів, бездоказових тверджень, тавтології.
Тема курсової роботи повинна бути, по можливості, короткою, відповідати обраній спеціальності та суті наукової проблеми (завдання), вказувати на мету дослідження та її завершеність. Іноді для більшої конкретизації до теми слід додати невеликий (4-6 слів) підзаголовок. Тема роботи не повинна містити загальних положень, а прямим чином вказувати на проблему, яка розв’язується в її межах. Слід також уникати в темі ускладнених оборотів псевдонаукового вигляду, таких як «Дослідження проблем...».
Тема курсової роботи у формі науково-практичного дослідження знаходить своє відображення та розкриття у змісті, який складається із вступу, основної частини, висновків, списку використаних джерел та додатків.
Загальний обсяг курсової роботи (без додатків) повинен становити 40-50 сторінок машинописного тексту в паперовому вигляді.
Вступ
У вступі розкривається сутність і стан наукової проблеми (завдання) та її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження.
Необхідно висвітлити такі аспекти в наступній послідовності:
• Актуальність теми. Критичний аналіз та порівняння з відомими розв’язаннями проблеми (наукового завдання) обґрунтовують актуальність та доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи практики застосування відповідного законодавства. Висвітлення актуальності та ступеня розробки проблеми не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне - сутність проблеми.
• Ступінь розробленості проблеми, яка досліджується, в юридичній літературі та на практиці.
• Мета і завдання дослідження. При формулюванні мети курсової роботи відображають орієнтацію на кінцеві результати дослідження та розробку рекомендацій. Не слід формулювати мету як «Дослідження…», «Вивчення...», тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету. Завдання роботи - це комплекс питань, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Рекомендується формулювати завдання як: «узагальнити..», «проаналізувати...», «розробити...», «виявити залежності...», «здійснити порівняння (оптимізацію)...» тощо.
• Об’єкт і предмет дослідження. Об’єкт дослідження - це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення. Предмет дослідження - це окремий напрямок (складова частина) процесу, явища, який визначає тему курсової роботи і відповідає об’єкту дослідження. Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і окреме. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага студента, оскільки предмет дослідження визначає тему роботи, яка визначається на титульному аркуші як її назва.
• Методи дослідження. Подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети та розв’язання поставлених при виконанні курсової роботи задач. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалося тим чи іншим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності виробу саме цих методів.
• Наукова новизна одержаних результатів. Формулюючи нові науково-прикладні положення (рішення), необхідно показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, дістало подальший розвиток).
• Особистий внесок. У разі використання спільних з викладачами ідей або прикладних розробок, студент повинен відзначити цей факт у курсовій роботі із обов’язковим зазначенням конкретного особистого внеску в ці ідеї (розробки). Формулюється особистий внесок таким чином: «Особисто автором курсової роботи віднайдено (запропоновано, розроблено)...»
• Апробація результатів роботи (за її наявності). Вказується, на яких конференціях, наукових семінарах, симпозіумах, нарадах або в яких наукових статтях оприлюднені результати досліджень, що включені до курсової роботи.
Можливим є посилання на участь у виконанні науково-дослідницької теми кафедри права.
Обсяг вступу має становити 2-4 сторінки.
5.2. Основна частина
Основна частина роботи представлена її змістом. Рекомендована структура роботи містить три розділи, в яких послідовно викладаються теоретичне та практичне вирішення проблеми щодо теми дослідження. Кожен розділ складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Всі параграфи та розділи повинні бути логічно пов’язані між собою.
Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом вибраного напрямку та обґрунтуванням застосованих методів досліджень. В кінці кожного розділу формулюють висновки із стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, зазначаються основні результати дослідження теоретичного, аналітично-прикладного та науково-методичного спрямування, що дає змогу відокремити загальні висновки від другорядних подробиць. Вони включаються до загального рекомендованого обсягу розділу і мають бути викладені на 1 сторінці машинописного тексту.
В розділах основної частини подають:
• огляд літератури за темою і вибір напрямків дослідження;
• аналіз проведення теоретичного дослідження та використання емпіричних матеріалів;
• аналіз і узагальнення результатів досліджень.
Зміст роботи необхідно викладати стисло, не завантажувати описом загальновідомих положень, інструкцій, нормативних та законодавчих актів, уникати повторень та відступів від основної теми.
Викладення питань теми повинно бути оригінальним, до їх вивчення студент повинен підходити творчо та ініціативно. Не дозволяється в роботі переказ змісту підручників, навчальних посібників, монографій та нормативних і законодавчих актів. Неприпустимо цитувати текст, наводити цифровий матеріал з літературних джерел без обов’язкового посилання на автора та джерело інформації. За зміст курсової роботи, вірогідність і об’єктивність всіх даних несе відповідальність студент - автор роботи.
У першому розділі, як правило, розглядаються теоретичні та методичні засади щодо теми дослідження. Цей розділ виступає передумовою для подальшого дослідження та вирішення проблеми, що витікає з теми курсової роботи.
У цьому розділі студент узагальнює теоретичні положення проблеми, яка досліджується. В межах цього розділу визначається сутність правових понять, які її характеризують, фактори, що забезпечують зміни в тенденціях розвитку, а також методи можливої гармонізації об’єкта дослідження. Для повноти обґрунтованості вибору напрямків подальшого поглиблення дослідження доцільно використовувати зарубіжний досвід розв’язування обраної проблеми.
У першому розділі необхідно вказати на значимість і роль предмету дослідження в правових відносинах в сучасних умовах. Необхідно змалювати сучасний стан предмету дослідження (категорії) з обов’язковим використанням публікацій у періодичних виданнях. Слід акцентувати увагу на принципах, функціях, структурі і різновидах правового явища або процесу, що досліджуються. Всебічний розгляд предмету дослідження необхідно проводити, спираючись на сучасну теорію.
При викладенні суперечливих питань щодо предмету дослідження необхідно приводити думку різних авторів, критично розглядати точку зору кожного з них. Критика повинна носити об’єктивний характер. Якщо існують різні підходи до вирішення проблеми, необхідно здійснити порівняння різних думок, зробити власні узагальнення. Після цього студент обґрунтовує свою думку щодо суперечливого питання, приводячи відповідну аргументацію на захист своєї позиції.
Результатом роботи над першим розділом має бути всебічно охарактеризований об’єкт дослідження і проблеми, що визначають умови його функціонування.
Другий розділ повинен містити ситуаційний аналіз. Тобто дається оцінка стану досліджуваної проблеми в Україні. Визначаються основні тенденції розвитку характеристик, що розкривають зміст проблеми, ступінь досконалості нормативно-правових засобів її регламентації, ступінь впливу існуючої практики на ті чи інші відносини, що регулюються чи охороняються певною галуззю права. У цьому розділі критично розглядається діюча практика з огляду на предмет дослідження та проводиться глибокий аналіз зібраних практичних матеріалів, що характеризують об’єкт дослідження в розрізі теми курсової роботи.
Результатом роботи над другим розділом має бути виявлення основних недоліків діючої практики регулювання відповідних відносин і обґрунтування гіпотези стосовно засобів можливого їх подолання або упередження.
У третьому розділі мають міститися заходи щодо поліпшення умов функціонування об’єкта дослідження, які забезпечують розв’язання поставленої в роботі мети. В цьому розділі бажано сформулювати і загальні (концептуальні) положення розвитку права, що забезпечує розв’язання проблеми, і конкретні заходи щодо її реалізації. Бажано також дати оцінку ефективності запропонованих пропозицій або показати спрямованість їх дії після впровадження, тобто очікувані наслідки.
Результатом роботи над третім розділом має бути розробка механізму розв’язання визначеної в курсовій роботі мети дослідження.
5.3. Висновки
Висновки (2-3 сторінки) повинні містити узагальнення результатів дослідження та пропозицій.
Тут досить лаконічно відображається методична і практична цінність виконаної роботи. При цьому основну увагу потрібно приділити викладенню узагальненої оцінки результатів аналізу та змісту запропонованих рекомендацій.
У загальному висновку до роботи зазначається, яке теоретичне і прикладне значення матиме розв’язання досліджуваної проблеми і як це позначиться на стабільності розвитку держави, окремих галузей права.
5.4. Додатки до курсової роботи
У курсовій роботі додатки мають важливе значення, тому їм необхідно приділити значну увагу, їх кількість та якість свідчать про те, наскільки студент глибоко вивчив теоретичні і практичні матеріали з обраної теми, сумлінно віднісся до збору інформації, підтвердив об’єктивність й обґрунтованість висновків і рекомендацій, запропонованих у роботі.
Додатки містять допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття роботи:
• формули і розрахунки;
• таблиці допоміжних цифрових даних;
• ілюстрації допоміжного характеру;
• графіки;
• статистичні дані.
Документи, що наводяться у якості додатків, повинні мати всі заповнені реквізити. Замість підпису посадових осіб на документах вказується їх прізвище, ім’я та по-батькові. Ілюстрації (графіки, діаграми), наведені у якості додатків, повинні бути виконані в одному кольорі, чорному або синьому. При посиланні в тексті роботи на додатки, що наведені в кінці роботи, необхідно вказувати їх буквений шифр.
6. Вимоги до оформлення курсової роботи
Курсова робота повинна бути стилістично, граматично, а також технічно правильно та акуратно оформлена. Скорочення слів у тексті, крім загальноприйнятих, не допускається.
Титульний аркуш містить напис «Міністерство освіти і науки України»; найменування вищого навчального закладу, де виконано роботу; назву кафедри; назву дисципліни; тему курсової роботи; курс; шифр групи; шифр та найменування напряму підготовки та спеціальності; прізвище, ім’я та по-батькові студента; посаду, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали наукового керівника; кількість балів за національною шкалою та шкалою ECTS; підписи, прізвища та ініціали членів комісії; місто та рік.
Зразок титульного аркуша наведено в додатку Д.
Зміст подають на початку роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), вступу, загальних висновків, додатків, списку використаної літератури та ін.
Робота виконується українською мовою і повинна мати обсяг 40-50 сторінок стандартного аркуша (формат А4). Курсова робота має бути віддрукована на принтері чітко, охайно, без помарок та виправлень. Текст роботи треба розміщувати тільки з одного боку аркуша, на білому папері формату А4 (2104297 мм), залишаючи поля: зліва - не менше 30 мм, справа - не менше 10 мм, зверху та знизу - не менше 20 мм. У друкованому варіанті на одній сторінці тексту міститься до 30 рядків по 68-70 знаків у кожному. Для цього зазвичай використовують шрифт Times New Roman розміру 14 та міжрядковий інтервал - 1,5.
Шрифт друку має бути чітким, стрічка - чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту роботи повинна бути однаковою. Вписувати в текст курсової роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.
Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявилися в процесі написання роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту рисунку) машинописним способом. Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці.
Роздруковані на ЕОМ програмні документи повинні відповідати формату А4 (мають бути розрізаними), їх включають до загальної нумерації сторінок і розміщують, як правило, в додатках.
Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака «№».
Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Нумерація сторінок роботи повинна бути наскрізною: перша сторінка - титульний аркуш. Сторінки додатків, списку використаних джерел, таблиць та рисунків, які повністю займають площу сторінки, підлягають нумерації на загальних засадах.
Заголовкиструктурних частин роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка. Відстань між заголовком (за виключенням заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати одному інтервалу.
Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки. Підрозділи не починаються з нової сторінки і містяться далі за текстом.
Такі структурні частини роботи, як зміст, вступ, висновки, список використаних джерел, не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини роботи, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «Розділ 6. ВИСНОВКИ». Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.
Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.». Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.
Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1.3.2.». Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.
Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими самими правилами, як пункти.
Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, рисунок або креслення, розміри яких більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках.
Ілюстраціїпозначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу).
Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.
Таблицінумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. В лівому нижньому куті під таблицею вміщують посилання на джерело інформації (наприклад, Джерело: Міністерство статистики України).
Приклад побудови таблиці:
Таблиця (номер)
| Головка | Заголовки граф | |||
| Підзаголовки граф | ||||
| Боковик | ||||
| (заголовки рядків) | ||||
Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу).
Якщо в роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.
За логікою побудови таблиці її логічний суб’єкт або предмет (позначення тих предметів, які в ній характеризуються) розміщують в боковику; логічний предмет таблиці, або присудок (тобто дані, якими характеризується присудок) - у прографці.
Дані таблиці мають бути зведені за єдиною методологією, містити інформацію про одиницю вимірювання та дату обчислення значень.
Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки - з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.
При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовження табл. 1.2».
Формулив роботі (якщо їх більш однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку.
Номери формул пишуть біля правого боку аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).
При використаній формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил.
Найбільші, а також довгі та громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі та нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.
Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формою в тій послідовності, в якій вони подані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.
Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:
Примітки:
1…
2…
Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.
При написанні роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в ній, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій.
Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке подано посилання в роботі.
Посилання в тексті на використані джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1-7]…». У разі посилання на конкретні сторінки відповідного джерела у квадратних дужках подається порядковий номер джерела в списку використаних джерел та номери сторінок, наприклад: [8, с. 43].
Посилання на ілюстрації роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад «(рис. 1.2)». Посилання на формули курсової роботи вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад «... у формулі (2.1)». На всі таблиці роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «...в табл. 1.2». У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».
Для підтвердження власних аргументів посилання на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.
Загальні вимоги до цитуваннятакі:
• текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;
• цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тесту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, в середині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;
• кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;
• при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело.
Список використаних джерел - елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.
Як правило, перелік використаних джерел укладають у такій послідовності: №1, 2, 3 і т.д.
Список використаних джерел формується у наступній послідовності:
1. Основні нормативні акти.
2. Основна література (за бажанням: в алфавітному порядку або в порядку посилання на джерела в тексті роботи).
3. Інформаційний ресурс.
Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць. Зокрема, потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна одержати із таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 «Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ГОСТ 7.12- 93 «Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила».
Нормативні акти зазначаються у списку таким чином: тип документу, орган видання, назва документу, його номер і дата, також обов’язково вказується друкований орган публікації акту, рік публікації, номер випуску. Наприклад:
1. Закон України «Про адвокатуру» №2887-ХІІ від 19 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради – 1993 - №9. - ст. 43.
2. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» №14 від 29 грудня 1992 /7 Бюлетень законодавства і юридичної практики України - 1993 - №6.
3. Лист Міністерства праці та соціальної політики України –№06/2-4/66 від 06 травня 2000 // Бухгалтерская газета - 2000 - №30.
При внесенні до списку використаних джерел навчальних книг, монографій або брошур, вони подаються в такому порядку: прізвище та ініціали автора; назва джерела; місто, де вони видані: назва видавництва; рік видання; сторінки. Наприклад:
1. Брагинський М.І., Витрянський В.В. Договорное право: общие положения; Навч. посібник —М.: Ника, 1997.-218с.
2. Юридична енциклопедія т. З - К.: Українська енциклопедія, 2001. - 790 с.
При внесенні до списку статті, опублікованої у збірнику статей, журналі чи газеті, дані про неї наводяться у такому порядку; автор статті; її назва збірника (журналу, газети); рік видання; номер журналу (газети): сторінки, на яких розмішено статтю. Наприклад:
1. Данільєва І. Трудовое соглашение: проблемы правовой регламентации // Підприємництво, господарство і право - 2001 р. - №8- с. 46-48
2. Єрмоленко В. Майновий комплекс підприємства як об’єкт правовідносин // Підприємництво, господарство і право - 2004 - №12 -с. 33-35
Інформаційні джерела Інтернет вносяться до списку використаних джерел у вигляді відповідних адрес. Наприклад:
1. www.e-legal.com.ua
2. yandex.ru
3. www.nau.kiev.ua
4. raya.ru
Додаткиоформлюють як продовження роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи.
Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках роботи, їх розмішують після списку використаних джерел та кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток _» і велика літера, що позначає додаток.
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток Л, додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А.
При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші під назвою роботи друкують великими літерами слово «ДОДАТКИ».
Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад, А.2 - другий розділ додатка А; В.3.1 - підрозділ 3.1 додатка В.
Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: Рис. Д.2. - другий рисунок додатка Д; формула (А. 1) - перша формула додатка А.
Послідовність розміщення матеріалів курсової роботи:
• Титульний лист
• Зміст курсової роботи з визначенням сторінок
• Вступ
• Основна частина (по розділах)
• Висновки
• Список використаних джерел
• Додатки
• Підшивка 1 файлу для бланку висновку
Виконану курсову роботу оправляють в обкладинку. З внутрішньої сторони обов’язково повинен бути наклеєний паперовий конверт, в який вкладено дискету з електронним варіантом аналітичних матеріалів та додатків до курсової роботи. На першій та на останній сторінці студент має поставити свій підпис та дату остаточного завершення роботи.
Зразок оформлення курсової роботи надано в додатку Д
До захисту студент за необхідності готує доповідь.
7. Порядок захисту курсової роботи
Студент готує до захисту тези доповіді, які повинні повністю відображати положення, що захищаються, та розкривати тему і результати дослідження. Доповідь може супроводжуватися комп’ютерною презентацією або презентацією за допомогою графопроектора.
У доповіді на захистістудент повинен розкрити:
• актуальність, мету, об’єкт, предмет і задачі дослідження, положення, що захищаються;
• наукову значущість і практичну цінність одержаних результатів;
• зміст запропонованих заходів з обґрунтуванням їхньої ефективності;
• ступінь впровадження результатів дослідження.
Завершену і правильно оформлену роботу, яка попередньо пройшла рецензування, студент подає на кафедру в установлений граничний термін, як правило, де пізніше ніж за десять днів до початку захисту робіт. Після перевірки науковим керівником приймається рішення щодо допуску до захисту.
До захисту не допускаються студенти, які:
• грубо порушували регламент підготовки курсової роботи і не подали її на кафедру в установлений граничний термін;
• не виконали завдання до роботи або підготували роботу з грубим порушенням вимог до її оформлення.
Захист робіт проводиться на відкритому засіданні. Процедура захисту передбачає два етапи:
перший- коротка (до 10 хвилин) доповідь автора, в якій він стисло визначає актуальність теми, мету роботи, основні висновки та результати дослідження, відповідає на зауваження наукового керівника;
другий - обговорення роботи у формі відповідей на запитання членів комісії.
В процесі захисту членами комісії оцінюється глибина пізнання студентом досліджуваної теми, вміння вести дискусію, обґрунтовувати і відстоювати свою точку зору, чітко відповідати на поставлені запитання. Після чого відбувається оцінювання роботи студента за національною шкалою та шкалою ECTS. Студенти, які не захистили роботу, доопрацьовують дану курсову роботу, після чого відбувається повторний захист роботи.
8. Критерії оцінювання курсової роботи
Підсумкову, диференційовану оцінку курсової роботи визначає комісія; її рішення с остаточним і оскарженню не підлягає.
У процесі визначення оцінки враховується ряд важливих показників якості роботи:
• актуальність обраної теми;
• чіткість формулювання мети і завдань дослідження;
• структура і логіка побудови плану роботи;
• якість і глибина теоретико-методологічного аналізу проблеми;
• якість критичного огляду літературних джерел, наявність наукової полеміки;
• системність і глибина аналізу практики на матеріалах бази практики, наявність і переконливість узагальнень і висновків з аналізу;
• актуальність і обґрунтованість висновків та пропозицій;
• якість оформлення роботи;
• наявність і якість ілюстративних матеріалів для захисту роботи;
• якість доповіді про основні результати дослідження;
• якість відповідей на запитання членів комісії;
• зауваження і пропозиції, що містяться у рецензії наукового керівника курсової роботи.
Основні умови одержання оцінки.
Відмінно. Курсова робота є бездоганною в усіх відношеннях, містить елементи новизни, має практичне значення, доповідь логічна і стисла, проголошена вільно, зі знанням справи, відгук і рецензія позитивні, відповіді на запитання членів комісії правильні і стислі.
Добре. Тема роботи розкрита, але мають місце окремі недоліки непринципового характеру: в теоретичній частині поверхово зроблений аналіз літературних джерел, елементи новизни чітко не представлені, недостатньо використані інформаційні матеріали організації-замовника, мають місце окремі зауваження в рецензії та відгуках, доповідь логічна, проголошена вільно, відповіді на запитання членів комісії в основному правильні, оформлення роботи в межах вимог.
Задовільно. Тема курсової роботи в основному розкрита, але мають місце недоліки змістовного характеру: нечітко сформульована мета роботи, теоретичний розділ має виражений компілятивний характер, наукова полеміка відсутня, в аналітичній частині надлишок елементів описовості, добір інформаційних матеріалів (таблиці, графіки, схеми) не завжди обґрунтований, заходи і пропозиції, що містяться у 3 розділі, обґрунтовані непереконливо, рецензія містить окремі зауваження, доповідь прочитана за текстом, не всі відповіді на запитання членів комісії правильні або повні. Є зауваження щодо оформлення курсової роботи.
Незадовільно. Нечітко сформульована мета курсової роботи. Розділи погано пов’язані між собою. Відсутній критичний огляд сучасних літературних джерел. Аналіз виконаний поверхово, переважає описовість на шкоду системності і глибині. Пропоновані заходи випадкові, з аналізу не випливають, економічне обґрунтування неповне. Оформлення роботи далеке від зразкового. Ілюстрації до захисту відсутні. Відповіді на запитання членів комісії неточні або неповні.
Курсова робота до захисту не допускається. Представлена науковому керівникові на перевірку або на будь-який подальший етап проходження з порушенням термінів, встановлених регламентом. Написана на тему, яка своєчасно не була затверджена. Виконана не самостійно. Структура не відповідає вимогам. Відсутнє обґрунтування пропонованих заходів. Непереплетена у тверду палітурку, недбало оформлена.
Додаток А
ВИСНОВОК
по курсовій роботі
студента (студентки)_______________________________________________________
з дисципліни:_____________________________________________________________
за темою:_________________________________________________________________
Основні дані про курсову роботу:
Виконання графіку (термінів) і повноти подання керівнику окремих розділів курсової роботи (0-10 балів )______________________________________________________________
____________________________________________________
Ступінь розкриття теми, відповідність змісту роботи її меті та дотримання логіки дослідження (0-10 балів)__________________________________________________________
____________________________________________________
Рівень систематизації методологічних підходів, теоретичних узагальнень та використання методичного апарату (0-10 балів)____________________________________
____________________________________________________
Оцінка глибини аналізу, реальності й практичної спрямованості пропозицій (0-10 балів)___________
_______________________________________
Наявність наукової публікації, апробації на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях з публікацією тез доповідей, участь у зовнішніх конкурсах наукових робіт (олімпіадах) (0-10 балів)____________________ ______________________________________
________________________________________________
Загальний висновок:
Кількість балів за попереднім оцінюванням роботи ______________________________
не більше 50 балів
Кількість балів, одержаних за усний захист роботи_______________________________
(не менше 30 - до 50 балів)
Підсумкова оцінка за роботу __________________/______________/__________________
за 100-бальною шкалою / традиційною /та шкалою ECTS
___________________ ________________ _______________________
посада викладача підпис Прізвище І.Б.
(рецензента, наукового керівника)
___________________ ___________________ _______________________
посада викладача, підпис Прізвище І.Б.