Стаття 20. Підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування 3 страница

з 19 серпня до 29 серпня - 11 календарних днів;

з 6 до 10 жовтня - 5 календарних днів;

з 18 до 26 грудня - 9 календарних днів.

За такого поділу відпустки посадова особа органу місцевого само­врядування не працювала б 26 днів, тоді як при одноразовому її використан­ні з 9 червня до 9 липня, на період відпустки припаде 22 робочі дні. Тобто посадова особа органу місцевого самоврядування за рік додатково не від­працює 4 робочі дні.

Отже, у випадку поділу щорічної відпустки на прохання посадової особи органу місцевого самоврядування, вона надається в календарних днях по частинах, але загальна тривалість її не тільки не повинна перевищувати норми, передбаченої законодавством, але й має забезпечувати збереження річної норми робочого часу з урахуванням тривалості відпустки за її одно­разове надання.

Щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у пер­ший рік роботи надаються посадовим особам органів місцевого самовряду­вання після закінчення шести місяців безперервної роботи.

У випадку надання зазначених відпусток до закінчення шестимісяч­ного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, крім визначених законом випадків, коли ці відпуст­ки за бажанням посадової особи надаються повної тривалості.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані посадовій особі в будь-який час відповідного робочого року.

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджу­ються керівником органу місцевого самоврядування за погодженням з проф­спілковим чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх посадових осіб цього органу. При скла­данні графіків ураховуються інтереси органу місцевого самоврядування, особисті інтереси посадових осіб та можливість їх відпочинку. Графіки від­пусток мають доводитися до відома всіх працівників.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установле­них графіком, узгоджується між посадовою особою й органом місцевого са­моврядування, який зобов'язаний повідомити посадову особу про дату по­чатку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком тер­міну.

Надання відпустки є обов'язком органу місцевого самоврядування. Однак не можна не погодитись з тим, що, виконуючи свій обов'язок з на­дання посадовим особам відпусток, керівник органу місцевого самовряду­вання постійно обтяженим турботою про те, як перерозподілити обов'язки тих посадових осіб, які йдуть у відпустку. З урахуванням цього законода­вець погодився з тим, що посадові особи не мають права використовувати відпустку у час, визначений ними на свій розсуд.

В Україні продовжують діяти Типові правила внутрішнього тру­дового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, ор-

ганізацій, затверджені Держкомпрацею СРСР за погодженням з ВІДРПС 20 липня 1984 року. Пункт 20 Типових правил передбачає, що графіки відпусток складається на кожен робочий рік не пізніше 5 січня.

На орган місцевого самоврядування покладається обов'язок повід­омити посадову особу про дату початку відпустки не пізніше ніж за два тижні «до встановленого графіком строку» (ст. 10 Закону України «Про відпустки»). За логікою речей, доцільно було вказати «до початку відпустки», оскільки графіками відпусток дата початку відпустки, зазвичай, не встановлюється. Графіками визначається місяць початку використання відпустки. Інколи у графіку вказуються два місяці: місяць початку відпустки місяць її закінчення. Однак конкретну дату початку відпустки породжують посадова особа і керівник, за яким залишається право визначення остаточної дати початку відпустки.

Під час складання графіка надання відпусток має враховуватись, що чистина дванадцята ст. 10 Закону України «Про відпустки» значній кількості категорій працівників дає право на одержання за їх бажанням відпус­ти у зручний для них час. До таких категорій належать працівники:

1) що не досягли 18 років;

2) Інваліди;

3) жінки, що мають двох І більше дітей у віці до 15 років або дитину-інваліда;

4) одинокі матері (батьки), що виховують дитину без батька (матері). Прирівняння батьків до одиноких матерів, безумовно, свідчить про
п¹. що тут (пункт 5 частини дванадцятої ст. 10 Закону України «Про відпустки") маються на увазі не лише ті матері, в свідоцтві про народження дітей
чиїх відсутній запис про батька або цей запис зроблено за вказівкою мате­рі (ст. 55 Кодексу про шлюб та сім'ю України). До категорії одиноких,, відповідно до ст. 10 Закону «Про відпустки», належить також жінка, що
и і римує аліменти, а тим більше - вдова;

5) опікуни, піклувальники чи інші особи, які фактично виховують
одного чи більше дітей у віці до 15 років у зв'язку з відсутністю батьків;

6) дружини (чоловіки) військовослужбовців;

7) ветерани праці й особи, що мають особливі заслуги перед Батьківщиною

8) ветерани війни, особи, що мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особи, на яких поширюється чинність Закону України«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

9) батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу;

10) Інші, котрим таке право надане законодавством.

Закон України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» дає право на використання чергової (щорічних основної і додаткових) відпустки у зручний для праців-

ників час особам, віднесеним до категорії 1-2 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи (п. 22 ст. 20, ст. 21), і одному з батьків дітей з числи тих, що зазначені в ст. 27 цього Закону (ст. 30).

Закон «Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний за хист» (ст. 6) дає право на використання чергової відпустки у зручний час працівникам, на яких поширюється цей Закон.

Статті 22 і 27 Закону України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) і соціальний захист населення» (и редакції від 3 березня 1998) надають право на використання щорічної відпустки у літній час або в інший зручний для них час матерям, які мають дітей у віці до 16 років, заражених вірусом імунодефіциту людини чи хворих па СНІД, а також медичним працівникам, які були заражені вірусом імунодефіциту чи захворіли на СНІД внаслідок виконання професійного обов'язку.

Окрім того, необхідно враховувати право жінок, яким надаються відпустки по вагітності і родах, на одержання щорічних основної І додатко- вих відпусток безпосередньо перед відпусткою по вагітності, і родах чи ліс ля неї. Частина друга ст.. 20 Закону України «Про відпустки» прямо зазначає право жінки приєднати щорічну відпустку (точніше було б сказати - щорічні відпустки, оскільки, без будь-якого сумніву, тут мають на увазі щорічні основну І додаткові відпустки) до відпустки по вагітності і родах, незалежно від тривалості її роботи у поточному робочому році. Важливо, аби цей робо чий рік розпочався (став «поточним, біжучим»).

Працівники, що навчаються в закладах освіти без відриву від виро­бництва, мають право, за їх бажанням, приєднати щорічні основну і додат­кові відпустки до часу проведення настановних занять, виконання лаборато­рних робіт, здачі заліків та іспитів, до часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальним планом.

Особливий порядок відкликання з відпустки встановлений для по­садових осіб органів місцевого самоврядування та державних службовців. Згідно зі ст. 20 Закону України «Про державну службу» вони можуть бути відкликані із щорічної або додаткової відпустки за рішенням керівника від­повідного органу. Таким чином, по-перше, таке відкликання може відбува­тися без згоди посадової особи, а по-друге, підстави прийняття керівником такого рішення значно ширші, ніж встановлені у ст. 12 Закону України «Про відпустки». При цьому частина невикористаної відпустки, яка залишилася, надасться службовцю у будь-який час відповідного року чи приєднується до відпустки у наступному році.

Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена у випадку:

1) тимчасової непрацездатності посадової особи органу місцевого самоврядування, засвідченої у встановленому порядку:

2) виконання посадовою особою органу місцевого самоврядування
державних або громадських обов'язків якщо згідно із законодавством він
підлягає звільненню на цей час від основної роботи зі збереженням заробіт­ної плати;

3) настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;

4) збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням.

Право вимагати перенесення відпустки на інший час, виникає у по­садової особи органу місцевого самоврядування також у випадку порушення керівником обов'язку виплатити заробітну плату за час щорічної відпустки не пізніше, як за три дні до початку відпустки (ст. 115 КЗпП; частина перша і¹1, 21 Закону України «Про відпустки»). У цьому випадку також доцільно. щоб посадова особа органу місцевого самоврядування оформила вимогу про перенесення відпустки шляхом подачі заяви.

Якщо до моменту початку відпустки посадовій особі органу місцевого самоврядування виданий листок непрацездатності, початок відпустки мис переноситись на інший строк. Якщо непрацездатність настала у період відпустки, відпустка підлягає продовженню на кількість календарних днів, протягом яких посадова особа відповідно до лікарняного листка була непрацездатною. Відповідно до п. 8 Положення "Про порядок забезпечення допо­могою по державному соціальному страхуванню", під тимчасовою непрацездатністю щодо розглянутого питання слід розуміти захворювання (травму), пов'язане з втратою працездатності, хворобу члена сім'ї у випадку догляду ш ним, карантин і протезування з поміщенням до стаціонару протезно-ортопедичного підприємства.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (2493-14), пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється у порядку, визначеному законодавством ним України про державну службу.

Пенсія в частині, що не перевищує розміру трудової пенсії за віком, ми яку має право особа відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (1788-12), виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок мінній державного бюджету України (враховано зміни до ст. 21 в редакції Закону України від 02.10.2003 р. № 1215-ІУ (1215-15))

Правом на одержання пенсії користуються особи, які досягли встановленого цим Законом (2493-14) граничного терміну перебування на службів органах місцевого самоврядування, віку та за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, зокрема стажу служби в органах місцевого самоврядування чи державної служби - не менше 10 років. До стажу служби в органах місцевого самоврядування зараховується період роботи на посадах, на які поширюється

дія цього Закону, а також на посадах і в органах, час роботи в яких зарахо- вується до стажу державної служби.

Документи для призначення пенсії подають в органи, які признач;і ють пенсії, за наявності права на одержання зазначеної пенсії, після звілі. нення з посади в органах місцевого самоврядування або після продовження в установленому порядку терміну перебування на службі в органах місцевії го самоврядування.

Правом виходу на пенсію по інвалідності користуються посадиш особи місцевого самоврядування, які визнані інвалідами 1 І П групи та у р;пі втрати годувальника за умов, що інвалідність або смерть годувальника іш стали в період перебування на службі в органах місцевого самоврядування, і урахуванням наявності загального трудового стажу згідно з вимогами стам і 25 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (1788-12), зокрема держак ної служби або служби в органах місцевого самоврядування не менше 10 років.

У ст. 18 Закону України «Про службу в органах місцевого само при дування» (2493-14) встановлено граничний вік перебування на службі в ии> органах (60 років для чоловіків і 55 років для жінок). Ці обмеження не по ширюються на посадових осіб місцевого самоврядування, які обираються м.і виборні посади відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядуванні в Україні» (280/97-ВР). Продовження терміну перебування на цих посади\ не вимагається. Пенсія посадовим особам органів місцевого самоврядній ня, які на час досягнення пенсійного віку займали виборні посади сільських, селищних, міських голів, голів та заступників голів районних у місті, район них, обласних рад, секретарів сільських, селищних, міських рад та голів по стійних комісій з питань бюджету обласних рад, які працюють на постійнім основі, призначається з часу звернення їх за призначенням пенсії після на стання права на одержання такої пенсії.

Посадовим особам місцевого самоврядування, які працювали на ші борних посадах в органах місцевого самоврядування 8 років і більше, за п;і явності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, лин жінок - не менше 20 років, призначається пенсія відповідно до цього Заком\ незалежно від того, де вони працювали перед призначенням пенсії.

Право на таку пенсію будуть мати особи, які в період дії цього Чи кону досягли граничного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок > мають необхідний загальний трудовий стаж роботи (для чоловіків - не мси ше 25 років, для жінок - не менше 20 років) та відпрацювали на виборнії¹ посадах в органах місцевого самоврядування 8 років і більше. Цим Законом не передбачено здійснення перерахування пенсій особам, які досягли грани чного віку до введення в дію цього Закону і отримують пенсію, призначем, за іншими законами.

Розмір пенсії таким особам визначається із заробітку за останньою займаною посадою в органах місцевого самоврядування з урахуванням підвищених розмірів заробітної плати (посадового окладу, надбавки за ранг) за

Ціни ікісндоіо на момент призначення пенсії на підставі довідки, виданої

Н|МЙНііМм місцевого самоврядування.

Пенсії посадовим особам місцевого самоврядування призначаються

й ріммірі 80 % від суми їх посадового (чинного) окладу з урахуванням над-Піним*, передбачених Законом України «Про державну службу» (3723-12), ІІ|мі ш.ому до заробітку для обрахування розміру пенсії включається поса-4ІмінНІ оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років та Інші надбавки, |іі'|ч'в"ш^|іі.^>ііі зазначеним Законом. За кожний повний рік роботи понад 10 {шьііі посадовим особам місцевого самоврядування пенсія збільшується на ВЛнм відсоток заробітку, але не більше 90 % посадового (чинного) окладу з урнчувшіням надбавок, передбачених Законом, без обмеження граничного ро іміру пенсії.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питан­ня вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від

ІЯІ

. _{(_____ г}.„ ^_ии,,_л_, _Алл чичи^ЛЄННЯ ПСНСЦ» І

рання 2000 року № 865 (865-2000-п), розмір виплат (крім посадових і і.пін, надбавок за ранг та за вислугу років), що включається в заробіток ' і начислення пенсії відповідно до Закону України «Про державну служ-( ^723-12), визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією за ■ і.піні 24 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією або і '\.чі>-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за і-иапо незалежно від наявності перерв упродовж цього періоду на даній іоогі. Середньомісячна сума зазначених виплат за 24 або 60 календарних Ісиців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат за 24 кзле-Ііірні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією чи за 60 календар­ні* місяців роботи підряд відповідно на 24 або на 60. Посадовий оклад. ^|ндп;івки за ранг та вислугу років при призначенні пенсії враховуються в чмірах, що виплачуються на день звільнення з роботи, що дає право на /иювідний вид пенсії.

Необхідно звернути увагу на те, що при виході на пенсію посадовим обам місцевого самоврядування виплата грошової допомоги у розмірі 10 Ісячних посадових окладів надається за умови звільнення їх з роботи. Гімтею 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самовряду-шия» (2493-14) передбачено, що така допомога виплачується особам, які "працювали на посадах в органах місцевого самоврядування чи на поса-, віднесених до категорій посад державних службовців, не менше 10 ро-і. Тобто йдеться не про стаж служби, обчислений відповідно до чинного ікоподавства для виплати надбавки за вислугу років, а про періоди роботи 1 посадах, які віднесені до категорій посад державних службовців чи поса-)нпх осіб місцевого самоврядування. Наприклад, періоди роботи на поса-

дах керівників, їхніх заступників, головних інженерів державних підітри ємств, установ і організацій (за певних умов); у партійних, профспілкових т;і комсомольських організаціях; наукова робота та військова служба зарахо­вуються до стажу служби в органах місцевого самоврядування, але до стажу роботи, який дає право на одержання і іО посадових окладів, не належить.

У випадку смерті посадової особи органів місцевого самоврядувап ня (після 1 січня 1994) непрацездатним членам сім'ї (батькам, дружині, (чо­ловіку), дітям, які не досягай 18 років або старшим цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, а тим, які навчаються - до закін­чення навчання, але не більше ніж досягнення ними 23-річного віку), які були на його утриманні на момент смерті (дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), призначаються пенсії на випадок втрати годувальника у розмірі 70 % заробітку годувальника на одного пра­цездатного члена сім'ї та 90 % - на двох і більше членів сім'ї за наявності у годувальника стажу служби в органах місцевого самоврядування чи держа­вної служби не менше 10 років.

Стаття 22. Обчислення стажу служби в органах місцевого само­врядування

До стажу служби в органах місцевого самоврядування зарахову­ється період роботи па посадах, на які поширюється дія цього Закону, а також па посадах і в органах, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Період роботи на посадах в органах місцевого самоврядування за­раховується до стажу, який необхідний для надання пільг та гарантій відпо­відно до чинного законодавства у державній службі. Це положення не тільки прирівнює посадових осіб органів місцевого самоврядування до державних службовців, але й створює можливість для переходу з однієї системи служби в іншу, що має важливе значення для кар'єри посадової особи, її професій­ного росту. Це також сприяє підвищенню ефективності як служби в органах місцевого самоврядування, так і державної служби загалом.

Стаж державної служби - загальна тривалість служби в органах державної виконавчої влади чи їхньому апараті, а також в органах місцевого самоврядування. Обчислення цього стажу державної служби здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчис­лення стажу державної служби» від 3 травня 1994 року № 283 (зі змінами та доповненнями). Згідно з цим Порядком, до стансу державної служби зарахо­вується робота:

• на посадах державних службовців у державних органах, перед­бачених ст. 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах.

Піднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад дер­жавних службовців;

• керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокура­
тури, судах, нотаріатах, дипломатичної служби, митного контролю, внутрі­
шніх справ, служби безпеки, інших органах управління військових форму-
напь, державній податковій та контрольно-ревізійній службі;

• керівних працівників і спеціалістів державних органів колиш­
ніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР;

• суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким при-
окісно персональні звання;

• керівних працівників і спеціалістів в органах, що згідно з чин­
ним законодавством здійснюють державний нагляд за охороною праці;

• спеціалістів органів виконання покарань, які не мають спеціа-
иіііпіх звань;

• керівних працівників і спеціалістів апарату Національного бан­
ку України, Республіканського банку Криму, управління по місту Києву та
Київській області, обласних управлінь Національного банку України;

• керівних працівників і спеціалістів Фонду соціального захисту
ііпіалІдів.

До стажу державної служби належить також період, коли держав­ний службовець не працював з поважних причин, але залишався у трудових нідпосинах із державним органом; час відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років; час підвищення кваліфікації з відривом від ви­робництва, якщо до скерування туди службовець працював у державному

Орі ІШІ ТОЩО.

РОЗДІЛ VI

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА

ПРО СЛУЖБУ В ОРГАНАХ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Стаття 23. Відповідальність за порушення законодавства про службу в органах місцевого самоврядування

Особи, винні у порушенні законодавства про службу в органах мі­сцевого самоврядування, притягуються до цивільної, адміністративної або кримінальної відповідальності згідно із законом.

Посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність у випадку порушення ними Конституції або законів України.

Посадові особи місцевого самоврядування з питань здійснення ни­ми делегованих повноважень органів виконавчої влади є підконтрольні від­повідним органам виконавчої влади.

Держава, визнаючи та забезпечуючи право місцевого самовряду­вання, виступає гарантом законності, правопорядку, захисту прав і свобод людини та громадянина на всій території країни.

Державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місце­вого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повно­важень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадо­вих осіб у здійснення органами місцевого самоврядування власних повно­важень.

Відповідно до положень ст. 74 Закону України «Про місцеве само­врядування в Україні», органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед юридичними І фізичними особами, якщо їм заподіяна шкода внаслідок рішень, що прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування.

Спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають внаслідок рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Окрім цивільної відповідальності, посадові особи органів місцевого самоврядування можуть, відповідно до ст. 14 КУпАП, нести адміністратив­ну відповідальність та, відповідно до розділу 17 (статті 364-368, 370) Кримі­нального кодексу України, - кримінальну відповідальність.

Посадові особи органів місцевого самоврядування підлягають асімі-ністративніп відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані

■( недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких належить до їх службових обов'язків.

Кримінальна відповідальність за злочини, які вчинені спеціальним суб'єктом - службовою особою органів місцевого самоврядування, передба­чена Розділом XVII Кримінального кодексу України (2001) - Злочини у сфері службової діяльності. До таких злочинів належать: зловживання вла­дою або службовим становищем (ст. 364 ККУ), перевищення влади або слу­жбових повноважень (ст, 365 ККУ), службове підроблення (ст. 366 ККУ), службова недбалість (ст. 367 ККУ), одержання хабара (ст. 368 ККУ) та про­вокація хабара (ст. 370 ККУ).

Відповідно до п. 1 примітки до ст. 364 КК України, службовою осо-інно с особа, яка постійно чи тимчасово здійснює функції представників ішпдп, а також обіймає постійно чи тимчасово на підприємствах, в устаїю-ііііх чи організаціях незалежно від форм власності посади, пов'язані з вико-ііііпііям організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських сн'нж'язкІв. або виконують такі повноваження за спеціальним повноважен­ням.

Службовими особами органів місцевого самоврядування, відповід­но до п. 2 примітки до ст. 368 КК України, є керівники та заступники керів­ники! органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та оди­ниці,.

Злочини у сфері службової діяльності характеризуються тим, що нони вчиняються з використанням влади чи службового становища та всу­переч інтересам служби.

Законом України «Про боротьбу з корупцією» дається таке визна­чення корупційних діянь — це діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм по-ішоиажень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або Інших пере-и,п. До суб'єктів корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, відповідно до ст. 2 Закону України «Про боротьбу з корупцією» іііі.ііежать і посадові особи органів місцевого самоврядування.

Корупційними діяннями є:

а) незаконне одержання особою, уповноваженою на виконання фу­
нкцій держави, у зв'язку з виконанням таких функцій матеріальних благ,
іші/луг, пільг або інших переваг, у тому числі прийняття чи одержання
предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка г істотно
нижчою від їх фактичної (дійсної) вартості;

б) одержання особою, уповноваженою на виконання функцій дер-
-мчи!, кредитів або позичок, придбання цінних паперів, нерухомості або ін-

шого майна з використанням при цьому пільг чи переваг, не передбачених чинним законодавством.

Подарунок (винагорода), отриманий зазначеними особами за обста­вин, передбачених пунктом "а'", зокрема такий, що надійшов без їх відома, а також вартість незаконно одержаних послуг підлягають стягненню (відшко­дуванню) в дохід держави,

Посадова особа органу місцевого самоврядування не має права:

а) сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним і
юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності, а так
само в отриманні субсидій, субвенцій. дотацій, кредитів чи пільг з метою
незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших
переваг;

б) займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через
посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб у справах
державного органу, в якому вона працює, а також виконувати роботу на
умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а та­
кож медичної практики);

в) входити самостійно, через представника або підставних осіб до
складу правління чи інших виконавчих органів підприємств, кредитно-
фінансових установ, господарських товариств тощо, організацій, спілок,
об'єднань, кооперативів, що здійснюють підприємницьку діяльність;

г) відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, надання
якої передбачене правовими актами, умисно затримувати й. надавати недо­
стовірну чи неповну інформацію.

Посадова особа органу місцевого самоврядування не має також права:

а) сприяти, використовуючи своє посадове становище, фізичним та
юридичним особам у здійсненні ними зовнішньоекономічної, крєдитно-
бапківської та іншої діяльності з метою незаконного одержання за це мате­
ріальних благ, послуг, пільг або Інших пере ваг;

б) неправомірно втручатися, використовуючи своє посадове стано­
вище, у діяльність Інших державних органів, органів місцевого самовряду­
вання чи посадових осіб з метою перешкодити виконанню ними своїх пов­
новажень;

в) надавати незаконні переваги фізичним або юридичним особам
під час підготовки І прийняття нормативно-правових актів чи рішень.

Декларування доходів посадових осіб органів місцевого самовряду­вання здійснюється в порядку і на підставах, передбачених статтею 13 Зако­ну України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Вчинення посадовими особами органів місцевого самоврядування діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, якщо вони не міс­тять складу злочину, тягне за собою адміністративну відповідальність у ви-

120

гляді штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян і звільнення з посади або Інше усунення від виконання функцій органів місцевого самоврядування. Якщо посадову особу органів місцевого самоврядування звільнено з посади за вчинення корупційних ді­янь, то впродовж трьох років їй заборонено займати посади в державних органах чи органах місцевого самоврядування.

Стаття 24. Відповідальнії: і ь посадової особи місцевого самоврн-

Матеріальїш шкода, завдана територіальній громаді незаконнії* ми рішеннями сільських, селищних, міських голів, голів районних у .місті, ішіюшшх та обласних рад, їх заступників, керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів місцевого самовряду­вання, діями чи бездіяльністю посадових осіб місцевого самоврядування п/п/ ідійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок міс-ціінк'о бюджету в порядку, встановленому законом.

Сільські, селищні, міські, районні у місті, районні та обласні ра-і'іу, сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, район­ної та обласної ради мають право зворотної вимоги (регресу) до посадо­во)' особи місцевого самоврядування, яка заподіяла шкоду територіальній .•тшаді, у розмірах і порядку, визначених законами України та стату­тами територіальних громад, прийнятими відповідно до законів Украї­ни.