Моносемія і полісемія. Пряме і переносне значення слів. Типи перенесення значень слів. Розширення і звуження значень слів

Слова бувають однозначні й багатозначні, мають пряме й переносне значення.

Слово, що має одне значення, називається однозначним. Одне значення мають переважно назви людей за різними ознаками (українець, киянин, слюсар, лікар), назви тварин (олень, леопард), назви рослин (сосна, тополя, вишня, смородина, пшениця), назв конкретних предметів (споруда, шафа), назви місяців і днів (січень, лютий, понеділок, вівторок), більшість відносних прикметників (міський, латунний, кленовий, морський, дев'ятиповерховий), числівники (два, три, десять) тощо.

Також однозначними є терміни (банкнот, вексель, інструкція, катет, аорта, меридіан, тонна, метр)

Слово, що має два і більше значень, називається багатозначним. Здатність слова виступати з різними значеннями називається багатозначністю, або полісемією.

Полісемія - багатозначність, наявність у мовній одиниці (слові, фраземі, граматичній формі, синтаксичній конструкції) кількох значень.

Наприклад, слово «драматургія» означає:

• драматичне мистецтво;

• сукупність драматичних творів письменника, літературного непряму, народу, епохи;

• теорія побудови драматичного твору.

Пряме номінативне значення безпосередньо вказує на співвідношення слова з тим чи іншим явищем об'єктивної дійсності. Пряме значення є переважно первинним значенням слова. Наприклад, пряме й первинне значення слова промінь - «світлова смуга, що виходить з якого-небудь джерела світла, усі інші - переносні й похідні.

Переносне номінативне значення - це одне зі значень слова, яке виникло внаслідок перенесення найменувань одних явищ, предметів, дій, ознак на інші і закріпилося в ньому як додаткове. Переносне значення завжди похідне, вторинне. Наприклад, значення «початок чогось доброго, позитивного» у слові промінь - переносне (промінь надії, промінь щастя, промінь свободи).

Переносне вживання слова відбувається в мові у вигляді метафори, метонімії, синекдохи.

Метафора -перенесення назви з одного предмета, явища на інший предмет, явище за їхньою схожістю. Метафори бувають за кольором (сріблиться річка), за формою (павутина доріг), за розміром (крапля надії, море радості), за місцем (ніс корабля), за динамічністю (спалах ентузіазму, вибух ненависті), за відчуттям дотику (шовкова трава, шорсткий голос), за функцією (металеве перо, електролампа горить), за дією (ступає ніч ногами бурими - В.Симоненко), за способом дії (навшпиньки підійшов вечір - П.Тичина), за наслідком дії (небо невмите. і заспані хвилі - Т Шевченко) тощо.

Метонімія - перенесення назви за суміжністю. Вона буває тоді, коли вживається:

а) назва матеріалу замість назви речі: діаманти й золото на руках (замість: прикраси з діамантів і золота);

б) назва предмета замість його вмісту: чайник закипів (замість: вода в чайнику);

а) назва властивості замість її носія: відвага мед п'є (замість: відважна людина);

г) назва місцевості замість людей тієї місцевості: Київ продасться (замість: люди, що живуть у Києві);

д) назва особи замість речі, що їй належить: читаю Ліну Костенко (замість: твори, які належать Ліні Костенко), шофер підвіз мене (замість: автомашина, якою керував шофер) тощо.

Синекдоха - перенесення назви частини на ціле (найменування предмета за його характерною деталлю). Це, власне, різновид метонімії.

Наприклад, назва частини тіла може вживатися на означення людини: роботящі руки, носа не показувати куди, руда борода захвилювалася; назва одягу може замінювати назву людини з певного середовища: сіряки і свитки підвели голови, чорний смокінг оглянувся. Однина вжинається замість множини: риба в ставку, буряк у полі.

При звуженні обсягу значення назва стає конкретнішою. Так, слово печиво колись означало «усе спечене з борошна», тепер - «кондитерські вироби з борошна»; слово каша колись означало «будь-яка густа їжа, звільнена від рідини», тепер - «страва з крупів, зварена на воді або молоці».

При розширенні обсягу значення кількість охоплюваних словом предметів, явищ зростає. Наприклад, слово поле колись означало «безліса рівнина, порожній великий простір», тепер, крім цього, - «ділянка землі, відведена під що-небудь», «простір, у межах якого відбувається якась дія», «сфера діяльності», «смужка вздовж краю аркуша паперу», «відігнуті краї капелюха» тощо.