Інформатизація освіти як процес розвитку інформаційного суспільства
Сучасний розвиток людства характеризується переходом на новий етап - інформаційне суспільство.
Інформаційне суспільство (англ. Іпfогтаtіоп sосіеtу) - концепція постіндустріального суспільства; нова історична фаза розвитку цивілізації, у якій головними продуктами виробництва є інформація і знання. Рисами, що відрізняють інформаційне товариство, є: зростання ролі інформації і знань у житті суспільства; збільшення частки інформаційних комунікацій, продуктів та послуг у валовому внутрішньому продукті; створення глобального інформаційного простору, який забезпечує ефективну інформаційну людей, їх доступ до світових інформаційних ресурсів і задоволених їх потреб щодо інформаційних продуктів і послуг [3].
У межах концепцій інформаційного суспільства існують дві протилежні тенденції щодо оцінки самого факту перетворення інформації у потужну соціальну силу:
1) оптимістична - інформатизація суспільства, зокрема, комп’ютеризація, становить безумовне соціальне благо. За Е. Тоффлером, в інформаційному суспільстві створюються принципово нові умови для праці (індивідуальна праця, зазвичай, за комп’ютером), зростає рівень свободи та усвідомлення людиною своїх можливостей, більш виваженими та науково обґрунтованими стають політичні рішення, що мають значний вплив на всі сфери життєдіяльності людини. Е.Масуда також вважає, що інформаційне суспільство приведе до формування принципово нового типу людини - більш «людяної», екологічно зорієнтованої. Еволюція людства зміниться на коеволюцію - гармонійний розвиток людства та природи [3].
2) песимістична (насамперед Д.Лайон), розглядають інформаційне суспільство як суспільство маніпулятивне, до того ж, як таке, у якому рівень маніпулювання людиною швидко підвищується. Інформаційні технології дедалі ширше починають використовуватися у політиці, перетворюючись у політичні технології. Згідно з Д. Лайоном, сфера комунікацій, що виникає внаслідок застосування цих технологій, призводить до того, що більша частина населення абсолютно не усвідомлює стану «реального розподілу влади й контролю в даному суспільстві [3]».
Формування інформаційного суспільства передбачає зміну уявлень про роль освіти, висуває нові вимоги до системи навчання, зумовлює потребу переходу від знаннєвої освітньої парадигми індустріального суспільства до компетентнісної парадигми постіндустріального суспільства.
Порівняльна характеристика освітніх парадигм індустріального та
інформаційного суспільства [13]
| Компоненти | Освітня парадигма індустріального суспільства | Освітня парадигма інформаційного суспільства |
| Цінності | Освіта для суспільного виробництва | Освіта для самореалізації людини в житті, для кар’єри; освіта в інтересах суспільства |
| Мотиви | Навчання учнів як обов’язок; діяльність педагога як виконання професійного обов’язку | Зацікавленість учнів у навчанні, отримання задоволення від досягнення результатів, зацікавленість педагога в розвитку учнів, отримання задоволення від спілкування з ними |
| Норми | Відповідальність за навчання учнів несе педагог, його авторитет заснований на дотриманні дистанції, вимозі дисципліни і ретельності | Учні беруть на себе відповідальність за своє навчання; авторитет педагога ґрунтується на його особистісних якостях |
| Цілі | Спрямованість навчання на одержання наукових знань; | Спрямованість навчання на оволодіння основами людської |
| навчання в молодості наче «запас на все життя» | культури, компетенціями; навчання протягом усього життя | |
| Позиції учасників навчального процесу | Педагог передає знання, обирає позицію «над учнями» | Педагог створює умови для самостійного навчання, працює спільно з учнями |
| Форми і методи | Ієрархічний і авторитарний методи; стабільні структура навчальних дисциплін та форми організації навчального процесу; акцент на аудиторні заняття під керівництвом педагога | Демократичний і егалітарний (побудований на рівності) методи; динамічні структура навчальних дисциплін та форми організації навчального процесу; акцент на самостійну роботу учнів |
| Засоби | Основним засобом навчання є навчальна книга | Навчальна книга доповнюється найпотужнішими ресурсами інформаційно-телекомунікаційних систем та ЗМІ |
| Контроль та оцінка | Контроль і оцінка здійснюються переважно педагогом | Зміщення акценту на самоконтроль і самооцінку учнів |
Основні положення реформування освіти відповідно вимогам розвитку інформаційного суспільства в Україні відображено у Законі України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007 - 2015 роки [7]» та Національній доктрині розвитку освіти (Україна XXI століття) [12].
На думку ряду авторів (Гершунський Б., Бриксіна О., Алексєєва І., Урсул А.), процес інформатизації містить у собі три взаємозалежних процеси:
• медіатизацію - процес удосконалення засобів збору, зберігання й поширення інформації;
• комп’ютеризацію - процес удосконалення засобів пошуку й обробки інформації;
• інтелектуалізацію - процес розвитку здатності сприйняття й породження інформації, тобто підвищення інтелектуального потенціалу суспільства, включаючи використання засобів штучного інтелекту.
Інформатизація освіти є ключовою умовою створення єдиного інформаційного простору, підготовки фахівців, здатних орієнтуватися в навколишньому світі. У сфері цієї діяльності відбувається значеннєве наповнення базових завдань освіти. Інформатизація освіти - процес, у якому політичні, соціально-економічні, технологічні й правові механізми тісно пов’язані на основі широкого застосування комп’ютера, засобів, систем колективного й особистого зв’язку. Мета інформатизації - глобальна раціоналізація інтелектуальної діяльності, що забезпечує автоформалізацію предметних областей і автономію процесу пізнання кожного індивіда за рахунок вільного доступу до всіх видів, форм і рівнів навчальних знань [8].
Єдиний інформаційний простір для системи освіти - це сукупність засобів ІКТ, використання яких забезпечує можливість вільного обміну різноманітними інформаційними матеріалами між усіма учасниками, які використовують інформаційну систему освіти. Така можливість забезпечується завдяки використанню всіма учасниками протоколів обміну, технічних і програмних засобів, що відповідають єдиним вимогам (стандартам).