Принципи навчання як дидактична категорія. Принцип систематичності. Принцип послідовності. Принцип зв’язку теорії з практикою.

Принцип систематичності. Передбачає дотримання логічних зв’язків навчального матеріалу. За такої умови він засвоюється в більшому об’ємі і забезпечує економію часу.

Цей принцип реалізується в різноманітних формах планування (порядок вивчення окремих питань теми, послідовність теоретичних і лабораторних робіт).

Принцип послідовності. Передбачає безперервний перехід від нижчого до вищого ступеня викладання та учіння.

Вимоги, що випливають із принципу систематичності і послідовності:

– встановлювати міжпредметні зв’язки і співвідношення між поняттями під час вивчення теми, навчального предмета;

– використовувати логічні операції аналізу та синтезу;

– забезпечувати послідовність етапів засвоєння знань;

– здійснювати планомірний порядок навчання;

– поступово диференціювати та конкретизувати загальні положення;

– розподіляти навчальний матеріал на логічно завершені фрагменти, встановлюючи порядок і методику їх опрацювання;

– визначати змістові центри кожної теми, виділяти головні поняття, ідеї, встановлювати зв’язки між ними, структурувати матеріал уроку;

– розкривати зовнішні і внутрішні зв’язки між теоріями, законами і фактами, використовувати міжпредметні зв’язки;

–визначати місце нового матеріалу в структурі теми чи розділу.

Принцип зв’язку теорії з практикою передбачає:

– показувати зв’язок розвитку науки і практичних потреб особистості;

– використовувати оточуючу дійсність як джерело знань і як сферу застосування теорії;

– використовувати зв’язок школи і виробництва;

– доцільно використовувати проблемно-пошукові і дослідницькі завдання;

– поєднувати розумову діяльність з практичною;

– розвивати та переносити успіхи учнів з одного виду діяльності на інші;

– використовувати зв’язок навчання з життям як стимул для самоосвіти.

52. Принципи навчання як дидактична категорія. Принципи цілеспрямованості навчання. Принцип наочності. Принцип природовідповідності.

Принцип цілеспрямованості навчання. Застосування цього принципу вимагає від учителя знання основної мети освіти, завдань навчання в сучасній школі, уміння в конкретній ситуації ставити оптимальні завдання навчання, розвитку і виховання, враховуючи реальні навчальні можливості учнів даного класу.

Як зазначено в програмних документах основними освітніми завданнями є: оволодіння учнями системою наукових знань, практичних умінь і навичок, специфічних для кожного навчального предмета; розвиток розумових здібностей і пам’яті, волі, емоцій особистості, її потреб, інтересів, здібностей; формування наукового світогляду, моральної, трудової, естетичної, екологічної, фізичної та ін. культури.

Плануючи урок, зміст, методи і форми навчання, учитель повинен забезпечити усвідомлення учнями всього комплексу завдань кожного уроку. Ці завдання повинні відображати основні ланки процесу засвоєння знань: від сприймання навчальної інформації до використання знань на практиці.

Принцип цілеспрямованості навчання вимагає:

- чітко уявляти мету і результати навчання;

- “переводити” цілі навчання у внутрішні мотиви та пізнавальний інтерес учнів;

- забезпечувати усвідомлене виконання навчальних дій;

- проектувати проміжні і кінцеві результати навчання;

- конкретизувати основну мету навчання в завданнях;

- показувати учням перспективи успішного навчання.

Принцип наочності. Принцип, суть якого полягає в необхідності залучення різних органів відчуття до процесу сприймання і аналізу навчальної інформації.

Протягом онтогенезу (індивідуального розвитку) послідовно розвиваються три види мислення: наочно-дійове, наочно-образне і абстрактно-теоретичне (понятійне). У процесі навчання всі види мислення розвиваються у тісній взаємодії. Поняттєве мислення неможливе без наочного.

Вимоги, які висуває до процесу навчання принцип наочності:

– здійснювати навчання на конкретних образах, які безпосередньо сприймаються учнями;

– спрямовувати сприймання учнів на найістотніші ознаки і особливості предметів;

– створювати тенденції в пізнавальній діяльності учня до уявлення реальних предметів, явищ навколишньої дійсності;

– звертати увагу учнів на внутрішню суть зображень;

– від уявлень, конкретних образів підводити учнів до осмислення і пізнання внутрішньої сутності явищ;

– забезпечувати оптимальне співвідношення конкретного і абстрактного;

– раціонально поєднувати всі засоби навчання, забезпечувати розвиток образного мислення учнів.

Принцип природовідповідності. Згідно з ним педагог у своїй діяльності повинен керуватися чинниками природного розвитку дитини. На практиці у розбудові інноваційної педагогічної системи він покликаний передбачити:

- розвиток успадкованих потенційних можливостей дитини - фізичних, психічних, соціальних, духовних;

- індивідуальну психолого-педагогічну допомогу дітям у реалізації первинних базових потреб (безпеці, само актуалізації, самореалізації тощо);

- створення умов для максимально вільної реалізації успадкованих фізичних, інтелектуальних, емоційних, соціальних здібностей;

- підтримку вихованця в автономному духовному творчому будівництві ("не адаптивній активності" за В.Петровським), у розвитку здатності до життєвого самовизначення (екзистенціального вибору)

Дотримання принципу природовідповідності у розбудові інноваційної педагогічної системи освітнього закладу насамперед передбачає психолого-педагогічну діагностику природних потенціалів розвитку дитини.