Загально-дидактичні вимоги до лекції у вищій школі
По-перше, зміст лекції має відповідати робочій навчальній програмі, відображати найновіші досягнення науки, висвітлювати перспективи подальшого розвитку наукових пошуків.
По-друге, у лекції мають реалізовуватися вимоги загально дидактичних принципів навчання: науковості, систематичності й послідовності, свідомості, активності й самостійності, наочності, зв'язку змісту навчального матеріалу з професійною діяльністю, доступності, емоційності.
По-третє, потрібно забезпечити логічно-доцільну структуру лекції відповідно до змісту навчального матеріалу.
По-четверте, лекція має сприяти активізації мисленнєвої діяльності студентів задля їх інтелектуального розвитку.
По-п'яте, у лекції доцільно виокремлювати певні компоненти змісту для самостійного опрацювання студентами з належним методичним забезпеченням.
Педагог має завчасно підготувати новий текст лекції, постійно удосконалювати, поліпшувати її, доповнювати, додавати новий матеріал, проектувати перебіг. Однією з важливих вимог лекції є її емоційність. Раціональний та емоційний компоненти мають бути збалансованими. Необхідно враховувати особливості студентської аудиторії. Таку саму лекцію треба подавати по-різному залежно від профілю ВНЗ, факультету, курсу, форми навчання. Особливо уважно треба ставитися до читання лекцій першокурсникам, ураховувати їх недостатню адаптованість. Певна специфіка властива й викладенню лекцій студентам заочної форми навчання. Не варто викладати матеріал дослівно до писаного тексту. Живе, імпровізоване усне мовлення студенти сприймають і засвоюють набагато легше, ніж письмове, книжне. Лекція має бути літературно правильною, виразною, простою, образною, доступною; стиль – лаконічним, конкретизованим, предметним.
Психолого-педагогічні вимоги до проведення лекції у вищій школі. Підготовлений текст лекції є лише матеріалом до неї. Якщо викладач читає текст у кімнаті без слухачів, то й це ще не лекція. Лекцією є академічне дійство, у якому беруть участь педагог і студенти. Методика і техніка проведення лекції потребують розв'язання багатьох різноманітних питань.
Психолого-педагогічні аспекти, які окреслюють методику і техніку оптимальності лекційного дійства:
■ педагог має володіти технікою організації студентів на оптимальну діяльність на лекції;
■ неабияке значення має зовнішність викладача: одяг, взуття, зачіска, біжутерія тощо. Викладач постійно має тримати себе на рівні належної культури в одязі, зовнішності, використанні додаткових атрибутів, бути взірцем для студентів;
■ перед початком лекції важливо сконцентрувати увагу студентів на сприйнятті навчального матеріалу. Цікаві запитання сприяють гальмуванню нервових збуджень у корі головного мозку від попередніх подразників і допомагають думати в бажаному напрямі. Доцільно також вдаватися до актуалізації опорних знань, які є передумовою розуміння нового навчального матеріалу лекції;
■ необхідно чітко сформулювати тему лекції, визначити мету, вказати (якщо це можливо) професійну спрямованість навчального матеріалу; ознайомити з основними питаннями, які буде розглянуто; надати студентам список наукової літератури з коментарями про методику використання джерел;
■ ефективність лекції як методу навчання значно зростає, коли педагог використовує опорні сигнали: малюнки, таблиці, схеми, специфічні вправи, ключові слова;
■ важливим чинником, який впливає на ефективність лекції, є мовна культура педагога. Щодо цього потрібно виокремити кілька аспектів.
Перший – стилістичні особливості мовлення. Традиційно виокремлюють низку функціональних стилів: художній, офіційно-діловий, газетно-публіцистичний, науковий, рольовий. Для академічної лекції характерними мають бути науковий і розмовний стилі. Водночас у мовленні лектора можуть бути елементи і публіцистичного, і художнього стилів.
Другий – правильність мовлення. Правильність мовлення визначають за його відповідністю мовним нормам. Тому будь-яке порушення цих норм зумовлює внутрішній опір аудиторії, знижує авторитет лектора. Чітке дотримання мовних норм – складова педагогічної культури викладача.
Третій – багатство мови. Мова педагога-лектора, який досконало нею володіє, вирізняється оригінальністю, різноманітністю, гнучкістю, лексичним багатством, умінням вільно користуватися усіма її ресурсами, мелодійністю, тональністю. Багатство мови – показник високої загальної культури лектора, його ерудиції, досвіду.
Четвертий – лаконічність. Важливо дбати про зрозумілість, стиль – стислий, виразний, уникати багатослів'я, за яким важко побачити, відчути головну думку. Необхідно прагнути зрозумілості мовлення. Точність, виразність мовлення залежить передусім від того, наскільки глибоко і ґрунтовно педагог засвоїв матеріал своєї лекції.
П'ятий– емоційність мовлення. Як уже йшлося, академічну лекцію не треба позбавляти експресивності. Експресія – виразність, підкреслене виявлення почуттів, переживань. Експресивна мова лектора викликає певні емоції у студентів і надає мовленню емоційності, виразності, спонукає до емоційного збудження слухачів.
Шостий – володіння технікою мовлення. По-перше, педагог має досконало знати побудову голосового апарата, фізіологічні особливості його функціонування, догляд за ним. По-друге, розрізняти типи дихання (фізіологічне і фонаційне) та види дихання (ключичне, реберне, діафрагмальне). По-третє, володіти технікою дихання. По-четверте, уміти структурувати текст, робити наголоси (орфографічний, логічний), розрізняти мовленнєві паузи (психологічну, логічну, гастрольну, повітряну).
Сьомий – у процесі читання лекції необхідно дбати, щоб «політ» голосу лектора поширювався на всю аудиторію. Звуки мають «летіти» на рівні голів студентів. Якщо їх політ здійснюватиметься на рівні робочих столів, їх «зупинятимуть» меблі; вище – губитимуться десь під стелею.
Восьмий – сила і тональність голосу, яка часто залежить від кількості студентів в аудиторії. Упродовж лекції сила і тональність мають змінюватися. З метою акцентування уваги студентів на важливості окремих наукових положень силу голосу необхідно збільшувати, тональність змінювати. Монотонність мовлення лектора стомлює студентів, відволікає їхню увагу.
Дев'ятий – місце педагога в аудиторії, коли він читає лекцію. Можна спостерігати випадки, коли лектор під час читання лекції поважною ходою рухається по аудиторії і ніби сам із собою розмірковує про певні явища чи проблеми. У такому випадку увага студентів рухається за джерелом інформації. Це веде до розсіювання уваги, до втоми. Педагог має перебувати перед студентами у колі уваги (кафедра, дошка). Лише іноді, коли студенти перемальовують схему, таблицю, можна пройтися між рядами столів, щоб проконтролювати їхню роботу.
Читаючи лекцію, викладач має охоплювати поглядом усю аудиторію, психологічно тримати її в стані розумової діяльності, час від часу концентруючи увагу на окремих слухачах. Не можна, щоби викладач, читаючи лекцію, був захоплений лише своєю персоною, очі спрямовані у вікно або в якусь частину аудиторії.
З погляду ефективності навчального процесу у вищій школі всі студенти мають вести конспективні записи змісту лекцій. У процесі конспектування студент слухає, записує, аналізує, у результаті чого працює слухова, зорова, моторна, оперативна пам'ять. Така послідовність забезпечує систематичність опрацювання навчального курсу, сприяє не лише міцності знань, а й впливає на формування професійної культури майбутнього фахівця.
Опрацьовуючи зміст теми, варто розкрити сутність основних питань, особливо тих, які є складними для самостійного розуміння і зміст яких недостатньо розкритий у навчальних посібниках, а решту пропонувати для самостійного вивчення. Потрібно рекомендувати залишити певну кількість сторінок у зошиті для записів результатів самостійної праці; дати методичні поради, де віднайти необхідну інформацію, як її опрацювати, на що звернути особливу увагу.
Академічна лекція має містити не лише інформаційний, змістовий потенціал, а й соціально-педагогічний, що вимагає від викладача високої педагогічної культури і професійної майстерності.
Основи методичної побудови різних видів лекцій. Уже йшлося про те, що в педагогічній практиці вищої школи використовують такі певні види лекцій, за допомогою яких викладач закладає перехід від простого передавання інформації до активного засвоєння змісту навчання із залученням механізмів теоретичного мислення і всієї структури психічних функцій.
Вступна лекція має ознайомити з предметом науки, розкрити специфіку вивчення суспільного життя. Слухачу не відразу вдається розпізнати відмінність між різними науками в підході до однієї й тієї ж проблеми, наприклад, до проблеми національної освіти тощо. Саме завдяки лекції він може відразу зрозуміти, як і в якому аспекті цю проблему вивчає та чи інша наука. Вступна лекція також відкриває перед слухачами загальну перспективу вивчення науки, акцентує на основних проблемах, які вивчатимуть студенти, показує значення науки і створює необхідний психологічний настрій, формує психологічну готовність до глибокого вивчення. Їй властивіпроблемно-пошуковий та пошуково-інформаційний характер.
Оглядові лекції зазвичай використовують для узагальнення і систематизації знань матеріалу великих обсягів і значної складності, насамперед для студентів заочної форми навчання, коли необхідно об'єднати кілька тем. Тоді матеріал подають оглядово, акцентуючи на найважливіших аспектах. Педагог оглядово охоплює усі теми, проте акцентує увагу на складних питаннях і деякі з них подає детально. Він ніби формує основу навчального матеріалу.
Настановчі лекції використовують для формування знань із підходів, принципів, умов, форм, методів та особливостей самостійної і під керівництвом педагога діяльності студентів щодо вивчення навчальної дисципліни чи практичної діяльності (практика). Настановчі лекції найчастіше проводять зі студентами заочної та дистанційної форм навчання. Вивчення кожного предмета для студентів цих форм навчання треба починати з настановчої лекції.
Підсумкова лекція – вид лекції, який використовують наприкінці вивчення навчальної дисципліни, блоку навчальних дисциплін, курсу тощо з метою підбиття підсумків щодо аналізу діяльності студентів; глибини й широти отриманих знань, навичок і вмінь, розкриття шляхів утілення їх у життя. Її читають наприкінці вивчення предмета, курсу, модуля, розділу.
Інформаційна (тематична) лекція. Історично сформувавшись як засіб передавання готових знань через монологічну форму спілкування, інформаційна лекція під впливом змісту навчання змінюється і розвивається, не може залишатися незмінною.
Проблемна лекція є формою спільної діяльності викладача і студентів, які об'єднали свої зусилля на досягнення цілей загального і професійного розвитку особистості спеціаліста. На відміну від змісту інформаційної лекції (його розкриває викладач, і він відомий від початку та підлягає лише запам'ятовуванню), матеріал проблемної лекції, нове знання педагог розкриває у процесі розв'язання суперечливих завдань.
На проблемній лекції мислення студентів залучають за допомогою створення проблемної ситуації ще до того, як вони отримали необхідну інформацію, яка є для них новим знанням, наприклад, про спосіб розв'язання того чи іншого завдання. У традиційному навчанні діють навпаки – спочатку дають знання, спосіб чи алгоритм розв'язання, а потім уже приклади, на яких можна потренуватися у застосуванні цього способу.
Будь-яка проблемна ситуація має певну структуру, основними елементами якої є постановка навчальної проблеми, виявлення в ній протиріччя і формулювання гіпотез, доведення правильності або хибності гіпотез, відповідь, розв'язання. У процесі проблемного навчання спочатку може виникнути така проблемна ситуація, коли студент зустрічається з протиріччям, але не усвідомлює цього. Послідовна зміна структурних компонентів проблеми характеризує процес її створення і розв'язання під час занять.
Навчальна проблема може мати вигляд теоретичного чи практичного запитання, яке потребує відповіді. Її сутність – у суперечності між наявними знаннями студентів і новими для них фактами, явищами, для пізнання яких наявних знань недостатньо. Студенти повинні усвідомлювати цю суперечність і чітко уявляти необхідність її розв'язання.
Лекція-візуалізація передбачає зв'язне, розгорнуте коментування підготовлених візуальних матеріалів, які повністю розкривають її тему. Ці матеріали мають забезпечувати систематизацію знань студентів, надання нової інформації, створення проблемних ситуацій, можливості їх розв'язання.
Лекція вдвох (на двох). Моделюють реальну професійну ситуацію обговорення теоретичних питань з різних поглядів у викладенні двох фахівців, н-д, представників двох наукових шкіл, теоретика і практика, прихильника чи противника певної проблеми. Діалог педагога між собою має демонструвати культуру спільного пошуку розв'язання проблемної ситуації, залучати до спілкування студентів, які задають запитання, висловлюють свої погляди, формують власне ставлення до суті проблеми, емоційно відгукуються на те, що відбувається.
Лекція із запланованими помилками розвиває у студентів уміння оперативно аналізувати професійні ситуації, виступаючи в ролі експертів, опонентів, рецензентів; знаходити неправильну або неточну інформацію. Підготовка педагога полягає у тому, щоб закласти в її зміст певну кількість помилок змістового, методичного або поведінкового характеру. Список помилок подають слухачам наприкінці лекції. Лектор добирає помилки таким чином, щоб вони були ретельно «замасковані» і їх важко було помітити. Це вимагає спеціальної праці викладача з темою, високого рівня володіння матеріалом і лекторської майстерності. Завдання студентів у тому, щоб під час лекції знайти помилки і назвати їх наприкінці заняття. На аналіз помилок (під час якого дають правильні відповіді на запитання) дають 10-15 хвилин.
Лекція-прес-конференція виникла під впливом необхідності відображення в навчальному процесі особливостей діяльності фахівців із науково-технічної пропаганди. Назвавши тему лекції, викладач просить студентів письмово задати йому запитання з цієї теми. Кожний студент повинен упродовж 2-3 хв. сформувати найцікавіші запитання, написати на папері й передати педагогу. Лектор протягом 3-5 хв. класифікує запитання за змістом і починає читати лекцію. Викладає матеріал не як відповіді на кожне запитання окремо, а у вигляді розкриття теми, у процесі якого формуються відповідні відповіді. Завершуючи лекцію, викладач робить підсумкову оцінку запитань. Основна мета лекції-прес-конференції наприкінці теми чи розділу – підсумок лекційної роботи.