Розділ i загальні положення

Стаття 1.Завдання законодавства про охорону навколишнього природного середовища

Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Стаття 2.Законодавство України про охорону навколишнього природного середовища

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Стаття 3.Основні принципи охорони навколишнього природного середовища

Основними принципами охорони навколишнього природного середовища є:

а) пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності;

б) гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей;

в) запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

г) екологізація матеріального виробництва на основі комплексності рішень у питаннях охорони навколишнього природного середовища, використання та відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій;

д) збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об'єктів і комплексів;

е) науково обгрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства на основі поєднання міждисциплінарних знань екологічних, соціальних, природничих і технічних наук та прогнозування стану навколишнього природного середовища;

є) обов'язковість надання висновків державної екологічної експертизи;

ж) гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього природного середовища, формування у населення екологічного світогляду;

з) науково обгрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище;

и) безоплатність загального та платність спеціального використання природних ресурсів для господарської діяльності;

і) компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

ї) вирішення питань охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів з урахуванням ступеня антропогенної зміненості територій, сукупної дії факторів, що негативно впливають на екологічну обстановку;

й) поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі охорони навколишнього природного середовища;

к) вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища на основі широкого міждержавного співробітництва;

л) встановлення екологічного податку, рентної плати за спеціальне використання води, рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів, рентної плати за користування надрами відповідно до Податкового кодексу України.

Стаття 4.Право власності на природні ресурси

Природні ресурси України є власністю Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України, цим та іншими законами України.

Громадяни України мають право користуватися природними ресурсами України відповідно до цього та інших законів.\

Стаття 5.Об'єкти правової охорони навколишнього природного середовища

Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Особливій державній охороні підлягають території та об'єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об'єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Державній охороні від негативного впливу несприятливої екологічної обстановки підлягають також здоров'я і життя людей.

Стаття 6.Державні цільові та інші екологічні програми

З метою проведення ефективної і цілеспрямованої діяльності України по організації і координації заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки, раціонального використання і відтворення природних ресурсів на перспективу розробляються і приймаються державні цільові, міждержавні, місцеві програми.

Порядок розробки державних цільових екологічних програм визначається Кабінетом Міністрів України.

Центральні та місцеві органи виконавчої влади, а також органи місцевого самоврядування під час розробки екологічних програм залучають громадськість до їх підготовки шляхом оприлюднення проектів екологічних програм для їх вивчення громадянами, підготовки громадськістю зауважень та пропозицій щодо запропонованих проектів, проведення публічних слухань стосовно екологічних програм.

{Статтю 6 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 254-IV від 28.11.2002; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3421-IV від 09.02.2006}

Стаття 7.Освіта і виховання в галузі охорони навколишнього природного середовища

Підвищення екологічної культури суспільства і професійна підготовка спеціалістів забезпечуються загальною обов'язковою комплексною освітою та вихованням в галузі охорони навколишнього природного середовища, в тому числі в дошкільних дитячих закладах, в системі загальної середньої, професійної та вищої освіти, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів.

Екологічні знання є обов'язковою кваліфікаційною вимогою для всіх посадових осіб, діяльність яких пов'язана з використанням природних ресурсів та призводить до впливу на стан навколишнього природного середовища.

Спеціально визначені вищі та професійні навчальні заклади здійснюють підготовку спеціалістів у галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів з урахуванням суспільних потреб.

Стаття 8.Наукові дослідження

В Україні проводяться систематичні комплексні наукові дослідження навколишнього природного середовища та природних ресурсів з метою розробки наукових основ їх охорони та раціонального використання, забезпечення екологічної безпеки.

Координацію та узагальнення результатів цих досліджень здійснюють Академія наук України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

3. Консультування соціального педагога щодо Конвенції про медичну допомогу та допомоги у випадку хвороби

Статус Конвенції див. ( 993_410 )

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро
праці та зібралася 4 червня 1969 року на свою п'ятдесят третю
сесію,

ухваливши прийняти ряд пропозицій щодо перегляду Конвенції
1927 року про страхування на випадок хвороби в промисловості
( 993_194 ) та Конвенції 1927 року про страхування на випадок
хвороби працівників у сільському господарстві ( 993_195 ), що є
п'ятим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції ухвалює цього двадцять п'ятого дня червня місяця тисяча
дев'ятсот шістдесят дев'ятого року нижченаведену Конвенцію, яка
може називатися Конвенцією 1969 року про медичну допомогу та
допомоги у випадку хвороби:

Розділ I. Сфера застосування та визначення

Стаття 2

1. Член Організації, економіка та система медичного обслуговування якого не досягли достатнього розвитку, може шляхом мотивованої заяви, що супроводжує його документи про ратифікацію, скористатися можливістю зробити тимчасові винятки, що передбачено в підпункті i) пункту g) статті 1, статтями 11, 14 і 20 і в параграфі 2 статті 26. Будь-яка така заява має містити пояснення причин таких винятків.

2. Будь-який член Організації, який подав заяву відповідно до параграфа 1 цієї статті, сповіщає в доповідях про застосування цієї Конвенції, що подаються відповідно до статті 22 Статуту Міжнародної організації праці, стосовно кожного такого винятку:

a) або що причини таких винятків продовжують існувати;

b) або що, починаючи з певної дати, він відмовляється від права користування такими винятками.

3. Будь-який член Організації, який зробив заяву на підставі параграфа 1 цієї статті, відповідно до умов такої заяви й наскільки це дозволяють обставини:

a) збільшує кількість працівників, що підлягають забезпеченню;

b) розширює медичне обслуговування;

c) збільшує термін виплати допомог у разі захворювання.

Стаття 3

1. Будь-який член Організації, законодавство якого забезпечує захист тих, хто працює за наймом, може через заяву, що супроводжує його документи про ратифікацію, тимчасово вилучити із сфери застосування цієї Конвенції працівників сільськогосподарського сектора, які на момент цієї ратифікації ще не захищені законодавством, яке відповідає нормам цієї Конвенції.

2. Будь-який член Організації, який надіслав заяву на підставі попереднього параграфа, зазначає в доповідях про застосування Конвенції, що подаються відповідно до статті 22 Статуту Міжнародної організації праці, наскільки він виконує або передбачає виконувати положення Конвенції щодо працівників сільськогосподарського сектора, а також про будь-який прогрес, досягнутий в галузі застосування Конвенції щодо цих працівників, або, якщо змін немає, подає всі відповідні пояснення.

3. Будь-який член Організації, який надіслав заяву на підставі параграфа 1 цієї статті, збільшує кількість працівників сільськогосподарського сектора, забезпечених захистом, тією мірою і такими темпами, які допускаються обставинами.

Стаття 4

1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може за допомогою заяви, що супроводжує його документ про ратифікацію, вилучити із сфери застосування Конвенції:

a) моряків, включаючи рибалок морського риболовства;

b) державних службовців,

коли ці категорії осіб охоплені спеціальними системами, які передбачають призначення допомог, які в цілому щонайменше еквівалентні допомогам, передбаченим цією Конвенцією.

2. Коли заява, подана відповідно до параграфа 1 цієї статті, набула чинності, член Організації може вилучити:

a) осіб, що належать до вказаних у цій заяві категорій або категорій, вилучених із сфери застосування Конвенції, з числа осіб, що беруться до уваги при обрахуванні процента, передбаченого в пункті c) статті 5, пункті b) статті 10, статті 11, пункті b) статті 19, статті 20;

b) осіб, що належать до вказаної в цій заяві категорії або категорій, вилучених із сфери застосування Конвенції, а також їхніх дружин і дітей, з числа осіб, що беруться до уваги при обрахуванні процента, передбаченого в пункті c) статті 10;

3. Будь-який член Організації, який подав заяву відповідно до параграфа 1 цієї статті, може надалі сповістити Генерального директора Міжнародного бюро праці, що він бере зобов'язання за Конвенцією щодо будь-якої категорії або категорій, вилучених під час ратифікації.

Стаття 5

Будь-який член Організації, законодавство якого забезпечує захист осіб, що працюють за наймом, може у разі необхідності вилучити із сфери застосування цієї Конвенції:

a) осіб, робота яких має випадковий характер;

b) членів сім'ї роботодавця, які проживають разом із ним, - щодо роботи, яка виконується для нього;

c) інші категорії осіб, що працюють за наймом, чисельність яких не перевищує 10 відсотків від загальної чисельності працюючих за наймом, крім тих, які вилучені в порядку застосування пунктів a) і b) цієї статті.

Стаття 6

В цілях застосування цієї Конвенції будь-який член Організації може брати до уваги захист, який забезпечується страхуванням, що на момент ратифікації, хоча і не є обов'язковим для осіб, котрі підлягають забезпеченню відповідно до чинного законодавства, проте:

a) контролюється державною владою або управляється відповідно до усталених норм спільно роботодавцями та працівниками;

b) охоплює значну частину осіб, заробіток яких не перевищує заробітку кваліфікованого працівника чоловічої статі, як він визначається в параграфі 6 статті 22;

c) відповідає в належних випадках разом із іншими формами захисту положенням Конвенції.

Стаття 7

До охоплених страхових випадків належать такі:

a) потреба в медичному обслуговуванні лікувального і за встановлених умов потреба в медичному обслуговуванні профілактичного характеру;

b) непрацездатність внаслідок хвороби, пов'язана з призупиненням виплати заробітку згідно з тим, як вона визначається національним законодавством.