З порушеннями інтелектуального розвитку шкільного віку
У зазначених вище дитячих будинках-інтернатах, які знаходяться у веденні Міністерства праці та соціальної політики, відповідні категорії розумово відсталих дітей (головним чином з глибокою імбецильністю) можуть перебувати, згідно з Положенням2, до 18 років, тобто і в шкільному віці, і в таких випадках будинки-інтернати забезпечують їх засобами навчання, виховання і корекції, що має сприяти розвиткові їх адаптивних можливостей і елементарній соціально-трудовій реабілітації.
При цьому педагогічний процес здійснюється у кількісно невеликих навчальних групах (у шкільному віці - до 10 чоловік), за
Див.: Програма виховання та навчання розумово відсталих дітей дошкільного віку. - К.: TOB "ЛДЛ", 2000. - 120 с
Типове положення про дитячий будинок-інтернат, затверджене Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 549 від 29.12.2001.
програмами, узгодженими з Міністерством освіти і науки України. Враховуються особливості суттєво ушкодженого психічного і фізичного розвитку дітей-імбецилів: хаотичність,
неупорядкованість, безсистемність мислення, здатність лише до елементарних ситуативних узагальнень; малий обсяг пам'яті, значні викривлення при відтворенні інформації; нестійкість і нецілеспрямованість уваги; важкі мовні розлади, помітні порушення всіх основних компонентів мовленнєвого розвитку; грубі порушення моторики, що проявляється у несформованості координації рухів, тощо. Але і в цих випадках орієнтуються на значні потенційні можливості розвитку зазначеної категорії дітей: "При створенні сприятливих умов і врахуванні специфіки роботи більшість імбецилів активно включаються у навчальний процес, виконують інструкції вчителя, легше переходять з одного виду діяльності на інші"1 - зазначає авторитетний вчений в галузі роботи з цією категорією розумово відсталих дітей О. Г. Малер.
В роботі з дітьми помірного ступеня розумової відсталості -імбецилами, основним принципом їх навчання є його практична спрямованість, що базується на навчанні самообслуговуванню, побутовій та елементарно-виробничій праці. Враховуючи доцільність використання у вихованні імбецилів концепції тренування, побудованої на методиках вироблення умовних рефлексів, слід пам'ятати про можливість і важливість формування у них здатності до довільної уваги, елементарних самостійних умовисновків, усвідомлення і планування простих видів практичної діяльності, вмінь користуватися мовою як засобом спілкування та ін., тобто всього того, на чому заснована педагогічно-корекційна концепція розуміння. Принципово важливо у роботі з дітьми-імбецилами пам'ятати, що вони є потенційно (і мають стати актуально) носіями свідомості як суто людської якості. Тому апеляція до їх розуму і найголовніший акцент на його розвиткові у єдності перцептивних, мисленнєвих, мнемічних, мовленнєвих, мотиваційних та ін. компонентів зберігає своє значення у роботі з
Малер А.Р. Социально-трудовая адаптация глубоко умственно отсталых детей. - М.: Просвещение, 1990. -128 с. - С. 6.
імбецілами як найважливіша умова корекційного виховання. На це у свій час звертав увагу Л. С Виготський, підкреслюючи, що навіть глибоко розумово відстала дитина, яка все ж таки здатна оволодіти певним рівнем пізнавальної діяльності, мовлення і практично-трудових дій, повинна і може отримати від виховання дещо більше, якісно інше, ніж набір автоматичних навичок і звичок.
Отже, при розумовій відсталості, яка за ступенем глибини ураження інтелектуально-пізнавальних здібностей відповідає імбецильності, навіть у варіантах, близьких до ідіотії, діти підлягають корекційному навчанню і вихованню у спеціальних дитячих будинках-інтернатах, а також у класах, які створюються при певному типі спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів), для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку.
Виходячи з положення про такі школи (див. додаток), функціонування яких передбачено Законом України "Про загальну середню освіту", серед їх основних видів існують спеціальні школи (школи-інтернати) для дітей з затримкою психічного розвитку (інтенсивної педагогічної корекції")1, а також спеціальні школи (школи-інтернати) для розумово відсталих дітей.
Положення про спеціальну загальноосвітню школу (школу-інтернат), регламентуючи їх види і структуру, визначає їх ступеневий склад: І ступінь - початкова школа (для розумово відсталих дітей та для дітей з ЗПР та ТПМ - підготовчий, 1-4 класи); II ступінь - основна школа (для розумово відсталих та для дітей з ЗПР та ТПМ - 5-9 (10) класи); III ступінь - старша школа з профільним спрямуванням навчання (для розумово відсталих та для дітей з ЗПР і ТПМ - не передбачений; для інших видів спецшкіл -глухих, сліпих і т.д. - 11-13 класи з профільним спрямуванням навчання).
Положенням передбачені особливості функціонування спеціальних шкіл (шкіл-інтернатів), спільні для всіх їх типів.
Основні особливості роботи з дітьми із ЗПР у спеціальних школах цього типу розглядалися вище.
Стосовно освіти дітей з вадами інтелектуального розвитку виділимо такі:
- школи можуть входити до складу навчально-виховних комплексів, утворювати об'єднання з дошкільними та позашкільними навчальними закладами для задоволення освітніх, культурно-освітніх потреб вихованців;
- школи можуть мати у своєму складі дошкільні групи;
- у школі-інтернаті можуть навчатися розумово відсталі діти, які проживають вдома, якщо школа функціонує без інтернатного утримання дітей, в ній створюються умови подовженого дня;
- для дітей 6-7 років, які потребують корекції розумового розвитку, але не отримали дошкільного виховання, яке б забезпечувало їх готовність до шкільного навчання, у спеціальних відкриваються підготовчі класи;
- для дітей, у яких розумова відсталість поєднується з порушеннями слуху, або зору, або опорно-рухового апарату, створюються окремі класи у складі спеціальних шкіл відповідного типу;
- у спеціальних школах (школах-інтернатах) для розумово відсталих дітей з незначною розумовою відсталістю (на рівні дебільності) можуть відкриватися за наявності контингенту учнів окремі класи для дітей з помірно розумовою відсталістю (на рівні імбецильності), куди приймаються, як правило, діти з 7 років за результатами відповідного психолого-медико-педагогічного обстеження;
- випускники 9-річних спеціальних шкіл для розумово відсталих дітей, яким стан психічного і фізичного здоров'я дозволяє оволодіти певною професією відповідно до кваліфікаційного розряду, можуть, за рекомендаціями лікарів і шкільних психолого-медико-педагогічних комісій, побажаннями своїми та батьків, продовжити навчання у 10 класі з поглибленою професійно-трудовою підготовкою; такі класи відкриваються при спеціальних школах відповідного типу (допоміжних) за наявності у них належної навчально-матеріальної бази.
Положення про спеціальну загальноосвітню школу (школу-інтернат) передбачає також:
- створення у таких закладах шкільних психолого-медико-педагогічних комісій, які мають задійснювати динамічне вивчення особливостей психофізичного розвитку, забезпечення найбільш сприятливих умов корекційного навчання, виховання, розвитку, професійно-трудової підготовки, визначення подальшого освітнього маршруту тощо;
- порядок надання дітям медичних послуг, їх матеріально-побутового забезпечення, правового захисту;
- забезпечення логопедичної допомоги за наявності у школі не менше 15 дітей різного віку із загальним недорозвиненням мовлення вводиться посада вчителя-логопеда, який проводить відповідні корекційно-логопедичні заняття;
- психологічне забезпечення навчального процесу фахівцями з практичної психології, а організацію роботи з соціально-педагогічного патронату - соціальним педагогом тощо. (див. додаток).
Спеціальні школи (інтернати) для розумово відсталих дітей, як і інші типи таких освітніх закладів, можуть бути різної форми власності, в тому числі приватної, в яких утримання учнів здійснюється за рахунок засновника (власника) та інших не заборонених законодавством України джерел фінансування. Але гарантується можливість одержання якісних освітньо-корекційних послуг та соціальний захист всіх дітей з вадами розвитку в спеціальних закладах, де їх утримання здійснюється за рахунок держави.
Регламентовані Положенням про спеціальні загальноосвітні школи питання про порядок їх комплектування, організації навчально-виховного процесу, особливостей спеціальної корекційної та лікувально-профілактичної роботи, управління навчальним закладом будуть далі детально розглянуті у відповідних розділах підручника.
В Україні накопичений значний позитивний досвід корекціиного навчання, виховання розвитку аномальних, в тому числі розумово відсталих, дітей в умовах спеціальних шкіл, шкіл-інтернатів. Це, зокрема, підтверджують зарубіжні фахівці, які знайомилися з цим досвідом. Так, канадський вчений д-р Майкл Родда зазначив у виступі на міжнародній конференції з проблем спеціальної освіти (Київ, 2004 p.): "Україна відрізняється від Канади і більшості західних демократій тим, що вона зберегла загальну систему спеціальних шкіл для дітей з різними вадами.
Ці школи є безцінним сховищем знань і досвіду щодо цих дітей... Україна зараз стоїть на порозі прийняття серйозних рішень стосовно інклюзивного навчання. Такі програми дійсно корисні для багатьох учнів. Але не для всіх і не в будь-який час"1.
Погоджуючись з цією точкою зору, директор інституту спеціальної педагогіки АПН України В. І. Бондар зазначає, що в Україні експериментально досліджуються можливості навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку (в тому числі, розумово відсталих) у загальноосвітньому просторі. Науково-практичний пошук здійснюється за двома напрямами.
"Перший - інтегроване навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку в умовах загальноосвітньої школи. Згідно цієї моделі при загальноосвітній школі організується спеціальні класи (класи компенсуючого типу) для дітей з конкретними порушеннями психофізичного розвитку. В них навчальний процес здійснюється роздільно за спеціальними навчальними планами, програмами, підручниками та супроводжується обов'язковими заняттями з корекціиного блоку. У вільні від навчання години учні спільно зі здоровими однолітками беруть участь у різних сферах шкільного життя.
Другий - інклюзивне навчання, що передбачає спільне перебування дітей з різними порушеннями психофізичного розвитку з їхніми здоровими однолітками. Навчальний процес тут
Сучасні тенденції розвитку спеціальної освіти (Українсько-Канадський досвід). Матеріали Міжнародної конференції. - Київ, 25-26 травня 2004 р. За ред.: В. І. Бондаря, Р. Петришина. - К.: Наук, світ, 2004. - 200 с - С. 8.
здійснюється диференційовано за індивідуальними програмами, посильними для дітей, і за умов кваліфікованої спеціалізованої корекційної допомоги. Тому, крім учителя, у навчальному процесі активну участь бере помічник (асистент) вчителя, який володіє корекційно-компенсаторними технологіями. Він здійснює превентивне і корекційне сприяння та надає психологічні і корекційні послуги. Меншою, ніж у звичайних класах, є наповнюваність учнів"1.
Таким чином, для окремих категорій дітей з порушеннями інтелектуального розвитку - із затримкою психічного розвитку та з легким ступенем розумової відсталості - є можливість навчатися за освітніми програмами спеціальних шкіл відповідних типів в умовах звичайних масових шкіл, або в спеціальних класах таких шкіл (інтегроване навчання) або в класах разом з дітьми, які мають нормальний інтелектуальний розвиток, за індивідуальними програмами (інклюзивне навчання). Враховуючи світовий досвід освіти дітей з вадами інтелекту і утрудненнями в навчанні (особливо з ЗПР та незначною розумовою відсталістю ступеню легкої дебільності), можна прогнозувати розвиток в Україні умов для їх інтегрованого та інклюзивного навчання поряд з удосконаленням функціонування системи спеціальних освітніх закладів.
Але навіть при вирішенні відповідних організаційних, економічних і правових питань слід пам'ятати, що інтегроване та інклюзивне навчання дітей, які потребують корекції інтелектуального розвитку, можливе за умов:
- ранньої діагностики і корекційно-виховної та психологічної підготовки дитини до навчання разом з нормальними підлітками, включаючи формування відповідної готовності у батьків;
- готовність педагогічного колективу звичайної загальноосвітньої школи до роботи в умовах інтегрованого навчання і надання дітям з вадами психічного розвитку кваліфікованої корекційної допомоги;
В. Бондар. Освіта дітей з особливими потребами: пошуки та перспективи / Сучасні тенденції..., с 7.
- належного науково-методичного забезпечення цього процесу з урахуванням прогресивного світового досвіду та національних особливостей;
- створення у школах відповідних побутових і матеріально-технічних умов для здійснення корекційного навчання;
- формування адекватного ставлення суспільства до осіб з обмеженими пізнавальними можливостями, їх інтегрованого та інклюзивного навчання1.