Хімія та її місце у системі навчальних дисциплін

Мета навчання хімії в старшій школі полягає у забезпеченні загальноосвітньої профільної та допрофесійної підготовки з хімії згідно з освітніми потребами, нахилами, здібностями учнів, розвитку в них засобами навчального предмета хімії ключових компетентностей, необхідних для соціалізації і творчої реалізації особистості; надбання навичок самостійності науково-практичної та дослідницько-пошукової діяльності.

Освіта з хімії передбачає виконання таких завдань, як розвиток особистості учня, його природних можливостей, пам'яті, інтелекту, здатності до самоосвіти, навчально-пізнавальних і професійних інтересів, формування наукового світогляду; розвиток уявлень про природничо-наукову картину світу, технологічне і практичне застосування найважливіших законів хімії, її роль у розв'язанні сировинної, енергетичної, екологічної, продовольчої проблем; вироблення в учнів розуміння суспільної потреби у необхідності подальшого розвитку хімічної науки і промисловості та розкриття біологічної ролі хімічних елементів і їх сполук; створення умов для самовизначення і саморозвитку особистості, формування ставлення до хімії як до можливої галузі майбутньої професійної діяльності.

На жаль, останнім часом хімічна наука відходить на другий план. Скорочується кількість навчальних годин, спостерігається недостатньо висока профілізація предметів природничого циклу. Все це є однією з причин зменшення уваги майбутніх абітурієнтів до хімічних спеціальностей. Однак без володіння знаннями з хімії не з'являться професійні лікарі, фармацевти, екологи, косметологи, спеціалісти харчової промисловості.

Паралельне структурування навчального матеріалу тем "Неметалічні елементи та їхні сполуки", "Металічні елементи та їхні сполуки" дозволяє учням усвідомити і засвоїти знання в такій логічній послідовності: положення елемента в періодичній системі, будова атома, фізичні та хімічні властивості простої речовини, фізичні та хімічні властивості сполук, окремі найважливіші сполуки елемента. Чому такі теми у вивченні хімії є актуальними? Тому що зародки хімії виникли ще з часів появи розумної людини. Оскільки людина завжди так чи інакше мала справу з хімічними речовинами. Перші експерименти з вогнем, приготування їжі можна назвати зачатками практичної хімії. Поступово практичні знання накопичувалися, і на самому початку розвитку цивілізації люди вміли готувати деякі фарби, емалі, ліки і отрути. Спочатку людина використовувала біологічні процеси, такі, як бродіння, гниття, але з освоєнням вогню почала використовувати процеси горіння, спікання, сплаву. Використовувалися окислювально-відновні реакції, що протікають в живій природі - наприклад, відновлення металів з їх сполук. Ще у VIII тис. до н. е. слов'яни отримували метали.

У V столітті до н. е. в Греції Левків і Демокрит розвинули теорію про будову речовини з атомів. За аналогією з будовою листа вони уклали, що як мова ділиться на слова, а слова складаються з літер, так і всі речовини складаються з певних сполук (молекул), які в свою чергу, складаються з неподільних елементів (атомів).

У V столітті до н. е. Емпедокл запропонував вважати основними елементами (стихіями) воду, вогонь, повітря і землю. На думку Платона, саме з комбінацій цих "цеглинок" і побудований весь матеріальний світ.

Крім традиційного вивчення властивостей речовин та реакцій, належна увага приділяється висвітленню наукового пізнання в хімії, ролі теоретичних і експериментальних досліджень. Належна увага приділяється впливу хімічних чинників на здоров'я людини. Пояснюється згубна дія алкоголю, наркотичних речовин, тютюнокуріння.

Хімія на сьогоднішній день займає важливе місце у розвитку навчання, адже це вид диференційованого навчання, яке передбачає врахування освітніх потреб, нахилів, здібностей учнів, їх зацікавленості до предмету створення умов для навчання старшокласників відповідно до їхнього професійного самовизначення, що забезпечується за рахунок змін у цілях, змісті, структурі та організації навчально-виховного процесу.

Навчальна програма – це нормативний документ, в якому окреслюється коло основних знань, умінь і навичок, що підлягають засвоєнню з кожного окремо взятого навчального предмету.

Представлено курси з хімії для загальноосвітніх навчальних закладів учням 7-11 класів.

Пропонована програма виконує дві функції: інформаційно-методичну, що дає змогу всім учасникам навчально-виховного процесу і авторам відповідних підручників та інших навчально-методичних матеріалів дізнатися про мету, завдання та шляхи їх досягнення в межах навчального предмета «хімія» заради розвитку, навчання і виховання дитини; організаційно-методичну, яка передбачає розподіл навчального матеріалу на етапи (роки) вивчення, визначення кількісних та якісних характеристик процесу навчання для укладання поурочного планування та відповідної атестації учнів.

Програма кожного з навчальних курсів хімії 7–9 класах розпочинається двома вступними уроками. Перший з цих уроків під назвою у тексті програми «Повторення» має на меті повторення матеріалу попереднього навчального. Така актуалізація знань і уявлень полегшить засвоєння нового матеріалу та сприятиме розумінню учнями безперервності та цілісності історичного процесу. Другий урок кожного курсу під назвою «Вступ» передбачає ознайомлення учнів з метою вивчення предмета на кожному році навчання та особливостями певного періоду розвитку суспільства.

З метою набуття школярами історичної та інших компетентностей відповідно до державних вимог до загальноосвітньої підготовки учнів окремою структурною складовою програми вперше стають спеціальні практичні уроки – практичні заняття.

Практичне заняття передбачає здебільшого самостійну роботу учнів над певним аспектом змісту теми.

Програмою передбачені також уроки узагальнення до окремих розділів та уроки узагальнення до окремих курсів. На цих уроках учні за допомогою вчителя мають можливість систематизувати процес навчання і повернутися до найскладніших моментів, узагальнюючи вивчене, що дає змогу піднести розуміння навчального матеріалу учнями на новий рівень, використати міжкурсові та міжпредметні зв’язки. Деякі з уроків узагальнення вчитель може проводити як інтегровані, об’єднуючи історію України та всесвітню, заради поглиблення розуміння учнями взаємозумовленості історичних процесів національної та європейської історії, проведення доречних співставлень і порівнянь.

Перевірка результатів навчання учнів історії за пропонованою програмою передбачає поточне та тематичне оцінювання засвоєних ними знань і сформованих умінь та навичок. Окремий навчальний час виділено у програмі для проведення тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів. Для тематичного оцінювання слід добирати завдання, що передбачають осмислення, систематизацію, узагальнення знань та умінь з теми. [15]