Теоретичні основи соціальної роботи. З метою оптимального вирішення проблеми соціального захисту і підтримки дітей з обмеженими функціональними можливостями УДЦССС

З метою оптимального вирішення проблеми соціального захисту і підтримки дітей з обмеженими функціональними можливостями УДЦССС, Державний комітет у справах сім'ї та молоді, а також Державним інсти­тутом проблем сім'ї та молоді було проведене соціологічне дослідження "Соціальна адаптація дітей та молоді з функціональними обмеженнями". Дане дослідження дозволило виявити основні соціальні проблеми, з яки­ми стикаються діти і молодь з функціональними обмеженнями та їхні батьки, які виховують таку категорію дітей, окреслити можливі шляхи удосконалення процесу вирішення проблем даної групи дітей і молоді.

Висновки, яких дійшли автори дослідження після проведення опиту­вання методом анкетування респондентів трьох категорій, показали, що основні проблеми дітей і молоді з функціональними можливостями зосе­реджені у 7 основних сферах:

/ матеріальне забезпечення (різниця між реальним прожитковим мінімумом і встановленими виплатами по інвалідності, брак реалізації встановлених законодавством пільг і нестача деяких додаткових, недо­статність безкоштовного забезпечення технічних і медичними засобами лікування, реабілітації, компенсації вад і захворювань);

^ медичне обслуговування (недостатня кількість і якість послуг без­коштовного лікування, а також профілактики, реабілітації і ранньої діаг­ностики, брак спеціалізованих закладів і кваліфікованих фахівців, особли­во в невеликих поселеннях, нестача заходів щодо оздоровлення і сана­торного лікування, зокрема брак путівок для дітей з батьками);

^ психологічна допомога дітям і батькам (нестача відповідних осередків і фахівців, матеріально-технічного та інформаційно-методич-ного забезпечення інноваційних методів роботи);

^ освіта і професійне навчання (нестача спеціальних груп у дитя­чих садках і снеціальних класів у загальноосвітніх школах, спеціальних шкіл, особливо в малих поселеннях, недостатня якість надомного на­вчання і спеціальної підготовки педагогів, що його здійснюють, недо­статність закладів професійного навчання і можливостей безкоштовного продовження освіти);

^ працевлаштування дітей і батьків (невиконання законодавчих квот щодо працевлаштування, нестача спеціальних робочих місць, прий­нятного режиму і умов праці, брак можливостей надомної праці, спеціалі­зованих підприємств, недостатність зусиль Державної служби зайнятості);

^ спілкування, заняття улюбленими справами (нестача осередків -клубів, денних центрів соціальної адаптації, центрів соціально-психолог­ічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями —

(

182 Соціальна робота

спеціалізованих служб ЦССМ, творчих майстерень тощо, інноваційних форм роботи — груп взаємодопомоги, спеціальних змій в таборах відпо­чинку тощо, інших форм роботи державних і громадських організацій, які займаються проблемами інвалідності);

-/ підготовка дітей і молоді до самостійного життя (нестача центрів соціальної адаптації, центрів соціальио-психологічної реабіліта­ція дітей та молоді з функціональними обмеженнями — спеціалізованих служб ЦССМ, закладів професійної орієнтації і навчання, діяльності щодо сприяння працевлаштуванню, створення спеціалізованих служб знай­омств тощо);

-Ґ вільне пересування (невиконання вимог законодавства щодо при­стосування будівельних споруд і транспорту до потреб людей з функціо­нальними обмеженнями, певна нестача транспортних пільг).

Зважаючи на те, що і Державний центр ССМ, і місцеві реабілі­таційні центри ставлять собі за мету створити всі можливі умови, щоб допомогти дітям інтегруватися в повий соціум, у суспільство, важливо було звернути увагу на одну із проблем, яка стосується, перш за все, дітей — форма і місце навчання. Причому особливий інтерес викликають відповіді самих дітей з функціональними обмеженнями (паралельно про­водилося опитування їхніх батьків і експертів).

Серед функціональних характеристик сімей, які мають дітей з обме­женими можливостями, на нашу думку, найбільш значущими є такі:

1) матеріальне забезпечення сімей;

2) психологічний клімат в сім'ї;

3) загальна культура сім'ї;

4) реабілітаційна культура сім'ї;

5) реабілітаційна активність;

6) ставлення до патології дитини.

З метою виявлення особливостей сім'ї, окрім структурних і функціо­нальних характеристик, важливі також індивідуальні особливості її членів. До них відносяться: соціальио-демографічні, фізіологічні, психологічні, патологічні звички окремих членів сім'ї, а також характеристика дитини, вік, рівень фізичного, психічного, мовного розвитку, інтереси, здібності, освітня установа, яку вона відвідує, рівень навчання і спілкування, на­явність поведінкових відхилень, патологічні звички, мовленнєві і психічні відхилення.

Поєднання індивідуальних характеристик членів сім'ї з її структур­ними і функціональними можливостями утворюють комплексну характе-

Теоретичні основи соціальної роботи 183

ристику — статус сім'ї. Для визначення статусу сім'ї користуються таки­ми поняттями:

— соціальпо-екопомічний статус;

— соціально-психологічиий статус;

— соціально-культурний статус.

Індивідуальні характеристики членів сім'ї фіксуються у ході інтер­в'ю, безпосереднього спостереження і (або) за результатами обстежень, проведених іншими спеціалістами (лікарем, психологом, корекційним пе­дагогом).

Структурні компоненти сім'ї визначаються в основному під час бес­іди чи вивчення офіційних документів ( медична соціальна карта, тощо).

Для визначення психологічного клімату сім'ї можна використовува­ти відкрите та опосередковане спостереження, тести (тест-онитувальник, опитувальник для батьків, малюнок сім'ї), а також результати спостере­жень проведених психологом, психотерапевтом.

Рівень загальної культури включає показник освіти дорослих членів сім'ї, побутову та поведіпкову культуру членів сім'ї. При цьому можна застосовувати інтерв'ю, що дозволяє виявити коло інтересів, розвиток духовних потреб, організацію дозвілля, спільні форми відпочинку.

У ході вивчення умов забезпечення раньої реабілітації дітей зверта­лася увага на ряд показників, які дозволили виявити певні "білі плями" у роботі з даною категорією дітей та їх батьками:

^ матеріальне забезпечення;

^ медичне обслуговування;

■^ психологічна допомога дітям і батькам;

^ освіта і професійне навчання;

■^ працевлаштування дітей і батьків;

^ спілкування, заняття улюбленими справами;

^ підготовка дітей і молоді до самостійного життя;

^ вільне пересування.

Зокрема, відповіді експертів стосувалися причини, що зумовлюють матеріальні, медичні, освітні проблеми сімей, які виховують дітей і мо­лодь з функціональними обмеженнями.

Відповіді показують, що найбільш гострою з числа проблем, з якими стикаються сім'ї з дітьми і молоддю з функціональними обмеженнями, є прична недостатнього матеріального забезпечення. Експерти вважа­ють, що матеріальні проблеми зумовлені такими факторами (наводяться в порядку частоти згадувань):

^ нестабільна економічна ситуація в країні;

184 Соціальна робота

^ недосконалість законодавчої бази стосовно матеріального забезпе­чення і соціальної захищеності родин, що виховують дітей-інвалідів;

^ значна мінусова різниця між державними виплатами на дітей-іішалідів і реальним прожитковим мінімумом;

^ ліквідація, в багатьох випадках, допомоги матерям, що не працю­ють і доглядають дітей-інвалідів, з причин незначного перебільшення норми доходів на члена сім'ї, яка є жебрацькою і образливою;

/

■^ наява велика частина безробітних серед батьків, котрі виховують дітей-інвалідів;

дорогі лікуванні и медикаменти;

■/ високі комунальні платежі;

^ відсутність будівництва державного житла унеможливлює покра­щення санітарно-житлових умовах, тобто поліпшення здоров'я дітей і батьків, відповідно зростають витрати на лікування;

-ґ недостатнє безкоштовне забезпечення протезами, іншими технічни­ми пристроями;

^ недоступність безкоштовного санаторно-курортного лікування;

■^ нестача центрів соціально-психологічної реабілітації дітей та мо­лоді з функціональними обмеженнями, недостатня можливість залишити дитину у денний час і піти працювати, брак інших форм розвантаження батьків для роботи та відпочинку;

^ відсутність центрів ранньої діагностики, що збільшує кількість інвалідів та ін;

^ дорожнеча діагностики й консультування;

•/ некомпетентність фахівців-медиків;

V

^ недоступність спеціалізованої допомоги в невеликих населених пун­ктах;

екологічна ситуація в місцях проживання;

•/ відсутність профілактичних заходів;

^ відсутність інформації про методи ранньої діагностики і реабілі­таційні заходи та ін.

Причинами психологічних проблем дорослих членів родини є:

^ усвідомлення неможливості забезпечити гідне життя своїй дитині;

^ страх перед майбутнім дитини ( труднощами працевлаштуванням, створення власної сім'ї тощо);

^ відсторонене ставлення оточуючих до інвалідів;

-Ґ поширеність хибних уявлень щодо інвалідності ( наприклад, дум­ка, що фізично обмежена людина неповноцінна й інтелектуально);