Теоретичні основи соціальної роботи. У практиці соціальної роботи особливу роль відіграє самопосилен­ня людини, якій надається допомога

"Самопосилення" як мета соціальної роботи з особами зрілого віку

У практиці соціальної роботи особливу роль відіграє самопосилен­ня людини, якій надається допомога.

Наведемо два приклади надання такої допомоги з галузі консульту­вання безробітних громадян із застосуванням тренінгової технології [4,260-263]. Ці приклади примітні і тим, що демонструють нам факт того зна­чення, яке має феномен самоповаги (самооцінки) в соціальній роботі.

Соціальна робота з людьми зрілого віку, орієнтована на самопосилен­ня людини, якій надається допомога, найбільш повно може бути здійснена в практичній діяльності на індивідуально-особистісному рівні. Тут мета соціальної роботи полягає в тому, щоб, допомагаючи людині, яка потрапи­ла у скрутну життєву ситуацію, змінити її, щоб допомогти людині прийня­ти ту чи іншу проблему як дану реальність, адаптуватися до нової життє­вої ситуації, щоб у кінцевому рахунку людина не потребувала сторонньої допомоги, тобто стала самодостатньою. Таким чином, допомога в соц­іальній роботі виступає як засіб досягнення мети, як інструмент, завдяки якому зріла людина виявляє для себе гармонійний стан на досить довгий період свого життя й може повноцінно соціально функціонувати.

Як правило, у зрілому віці за допомогою звертаються люди у двох основних випадках:

1) коли вони не в змозі успішно справитися зі своєю особистою проблемою;

2) коли вони хотіли б розвинути свої потенційні ресурси й можли­вості, щоб жити краще.

Професійний соціальний працівник надає допомогу і першим, і другим.

Сьогодні в теорії й практиці соціальної роботи досить добре розроб­лені питання технології індивідуальної соціальної допомоги. Тому перед професіоналом — стоїть завдання опанувати ними.

Як влучний приклад у галузі розробок технології індивідуальної соціальної роботи можна навести такий: у практичній соціальній роботі прийнято вважати, що технологічний процес індивідуальної роботи пови­нен складатися з трьох основних етапів.

Перший етап,як правило, полягає в оцінці реальної ситуації. Основ­ний принцип дій фахівця полягає в тому, щоб допомогти клієнту визна­читися й з'ясувати для себе реальне положення справ у його проблемній ситуації, а також побачити не використані до цього часу можливості і ресурси для вирішення власних проблем.

324 Соціальна робота

Стратегія соціальної роботи, яка враховує процеси соціально-демог-рафічного старіння населення, заперечує думку про те, що старі люди нібито є для суспільства тягарем.

Ця думка коректна, принаймні, через дві основні причини. Перша (економічна) полягає в тому, що кожна людина, яка працює, вже у віці 30-35 років повертає суспільству всі засоби, витрачені на її освіту, а протягом наступних 20-30 років професійного життя вона створює "над­лишки", частину яких суспільство повертає їй у вигляді пенсії й інших соціальних послуг (більш за те, пенсіонери, як правило, не можуть спо­жити всієї створеної ними раніше частки продукції, оскільки шанс про­жити 20 років після виходу на пенсію мають далеко не всі). Друга (морально-гуманістична) полягає в тому, що ставлення до людей літньо­го віку, як до людей, "які, віджилим своє", людей, "які, не мають цінностей", є варварським, відверто цинічним і жорстоким.

Таким чином, процес демографічного старіння вимагає перегляду ос­нов організації діючих соціальних служб у напрямках соціального захис­ту й опіки старих людей.

Якість життя тісно пов'язана із загальним добробутом літньої і ста­рої людини й характеризується сукупністю зовнішніх і внутрішніх фак­торів. Тут галузь соціальної роботи стратегічно спрямована на медичне обслуговування літніх і старих людей, на підтримку їхньої життєдіяль­ності в родині і суспільстві, а також на забезпечення їхніх особистих потреб.

У людей похилого віку часто тиаступає період самотності. Під самот­ністю в геронтології розуміють тяжке відчуття розриву з оточенням, що збільшується, острах наслідків самотнього способу життя, важке пере­живання, пов'язане із втратою істотних життєвих цінностей чи близьких людей, постійне відчуття покинутості, марності й непотрібності власного існування.

Самотність у старості — поняття далеко не однозначне і, власне кажучи, має соціальний смисл:

— самотність як соціальний стан, що відбиває психофізичний статус літньої і старої людини, що утрудняє їй можливості зав'язувати нові і підтримувати старі контакти і зв'язки, обумовлений різними причинами як психічного, так і соціально-економічиого характеру;

— самотність як результат відсутності родичів, дітей, онуків, под­ружжя, а також окреме проживання від молодих членів родини;

— самотність як повне позбавлення людського спілкування для бага­тьох старих людей, які живуть у родині;

Теоретичні основи соціальної роботи 325

— самотність як самотній спосіб життя: фізичний стан, що активно обирається самою особистістю завдяки своєму характеру й психічному здоров'ю на основі прагнення відмежуватися від оточення, бажання за­хистити свій спосіб життя, внутрішній світ, незалежність і стабільність від втручання сторонніх, і навіть близьких родичів.

Стратегія соціальної роботи тут визначається сферою відмінностей факторів ізоляції від самотності. Ізоляція означає об'єктивну відсутність суспільних контактів, самотність же є суб'єктивним психічним станом. Вона не пов'язана з кількістю суспільних контактів, а значною мірою обумовлена монотонністю й нудьгою існування. Міра самотності зале­жить від очікувань, які є в літньої і старої людини.

Соціальний захист літніх і старих людей

Це комплекс економічних, соц­іальних і правових гарантій для гро­мадян літнього і старечого віку, що базується на принципах людинолюб­ства й милосердя з боку держави стосовно членів суспільства, які цього потребують.

У свою чергу, соціальний захист населення літнього і старечого віку здійснюється за трьома напрямами: профілактика, підтримка і представ­ництва.

Профілактика має на меті зберегти добробут старої людини через зменшення чи усунення чинників ризику, і тим самим запобігти її влаш­туванню в стаціонарні установи соціального обслуговування.

Підтримка — це допомога, необхідна старим людям для збереження максимально можливого рівня самостійності.

Представництво — захист інтересів старих людей, визнаних не­дієздатними, від їхнього імені, з метою надання їм необхідної допомоги.

Таким чином, практична, соціальна робота з літніми і старими людь­ми полягає в тому, щоб зробити роки життя людини в цьому віці гідними й благополучними.

На п'ятдесятій сесії Генеральної Асамблеї ООН у березні 1995 р. для підготовки і проведення Міжнародного року літніх людей (1999 р.) виділені додаткові принципи, що об'єднані в п'ять груп.

1. Принципи групи "незалежність"мають на увазі, що літні і старі люди повинні мати доступ до основних благ і обслуговування, мож­ливість працювати чи займатися іншими видами діяльності, що приносить прибуток, брати участь у визначенні термінів припинення трудової діяль-

326 Соціальна робота

пості, зберігати можливість участі в програмах освіти і професійної підго­товки, жити в безпечних умовах з урахуванням особистісних нахилів і стану, що змінюється, мати можливість в проживати в домашніх умовах доти, поки це можливо.

2. Принципи групи "участь"відображають питання залучення людей похилого віку до життя суспільства й активної участі в розробці і здійсненні політики, яка стосується їхнього добробуту, можливостей ство­рювати рухи чи асоціації осіб літнього віку.

3. Принципи групи "відхід"є основною при вирішенні проблеми забезпечення людини похилого віку доглядом і захистом з боку родини, громади, доступу до медичного обслуговування з метою підтримки чи відновлення оптимального стану й попередження захворювання, доступу до соціальних і правових послуг, користування послугами піклувальних установ і обов'язкового дотримання в соціальних установах прав люди­ни й основних свобод, включаючи повагу гідності, переконань, нестатків і особистого життя, а також права приймати рішення щодо догляду та якості життя.

4. Принципи групи "реалізація внутрішнього потенціалу".На них базується ідея, яка стверджується, що літні і старі люди повинні мати можливість для всебічної реалізації свого потенціалу, щоб їм завжди був відкритий доступ до суспільних цінностей в галузі освіти, культури, духовного життя й відпочинку.

5. Принципи групи "гідність"несуть ідею недопущення експлуатації, фізичного й психічного насильства стосовно людей похилого віку, забез­печення їм прав на справедливе до них ставлення незалежно від віку, статі, расової чи етнічної приналежності, інвалідності чи іншого статусу, а також незалежно від їхнього трудового внеску.

Перераховані принципи орієнтовані на те, щоб допомогти особам старшого покоління вести повнокровне й плідне життя, забезпечити їм умови, необхідні для підтримки чи досягнення гідного життя.

Отже, базуючись па зазначених принципах, вікових особливостях людини, можна виділити три групи завдань кожного віку: ириродио-культурні, соціально-культурні, соціально-психологічні, які лежать в ос­нові практичної діяльності соціального працівника.