VII. Психологія особистішого розвитку в юнацькому віці. Ідентичність - психосоціальна тотожність - дозволяє особистості усвідомлювати себе у всьому багатстві своїх ставлень до навколишнього світу та визначає її

2О9

Ідентичність - психосоціальна тотожність - дозволяє особистості усвідомлювати себе у всьому багатстві своїх ставлень до навколишнього світу та визначає її систему цінностей, ідеалів, життєвих планів, соціаль­них ролей з відповідними формами поведінки. Ідентичність - умова пси­хічного здоров'я, і якщо вона не сформується, то людина не знаходить себе, свого місця у суспільстві, почувається „втраченою".

Канадський психолог Ж. Марша встановив чотири типових варіанти формування ідентичності:

1. Невизначена, ще не сформована, „дифузна" ідентичність означає,
що молода людина ще не пройшла через випробування, пов'язані з само­
визначенням.

2. Наперед зумовлений, „приречений варіант розвитку" передбачає,
що індивід раніше визначеного терміну включився у „дорослу" систему
взаємин, зробивши це під чужим впливом, що розцінюється як несприят­
ливий фактор для формування його особистішої зрілості.

3. Проба ролей або „мораторій" у спробі виробити ідентичність, коли
молода людина знаходиться у процесі інтенсивного пошуку себе.

4. Реалізована або „зріла ідентичність" вказує на те, що криза про­
йшла, відчуття самоідентичності, тобто власної визначеності, сформова­
но, і молода людина перейшла до самореалізації.

Вказані варіанти формування ідентичності виступають в двох своїх значеннях: це етапи розвитку особистості і одночасно її типи. Прой­шовши стадію невизначеної ідентичності, юнак може підійти до інтен­сивного випробування різноманітних ролей, але може залишитися й на початковому рівні, так і не переживши усіх труднощів та радощів про­цесу самовизначення.

Дифузна ідентичність пов'язана з інфантильним бажанням якомога довше не вступати у доросле життя, зі стійким станом тривоги, почуттям ізоляції та спустошення. Дифузна ідентичність може виявлятися у від­критому несприйнятті соціальних ролей, бажаних для сім'ї та найближ­чого оточення, у неповазі до всього вітчизняного та переоцінці закор­донного, у прагненнні стати „нічим" (якщо це єдиний спосіб самоствер­дження, що залишився).

Тільки реалізована, сформована ідентичність особистості (довіра до світу, самостійність, ініціативність, компетентність) дозволяє старшо­класнику вирішити головне завдання, яке ставить перед ним суспільство, - завдання самовизначення, вміння розробити свій життєвий план. Де життєвий план - явище одночасно соціального та етичного порядку, тобто, ким бути (професійне самовизначення) та яким бути (моральне самовизначення). Життєвий план виникає, на думку І.С. Кона, тільки то­ді, коли предметом роздумів стає не тільки кінцевий результат, але й спо­соби його досягнення, шлях, яким збирається йти людина, ті об'єктивні

та суб'єктивні ресурси, які їй для цього знадобляться. Життєвий план - це план діяльності, тому він „заземлюється", в першу чергу, на вибір професії.

Вибір професії передбачає наявність у школярів інформації двоякого роду: про світ професій взагалі та можливості й вимоги кожної з них; про свої здібності та інтереси. Такої інформації сучасному старшокласнику не вистачає. В основі ставлення до світу професій лежить запозичений досвід - відомості, отримані від батьків, знайомих, друзів, однолітків, з книжок, кінофільмів, телепередач. Досвід цей звичайно абстрактний, тому що не пережитий, не вистражданий людиною. Переважна більшість старшокласників обирає професію більш-менш стихійно. Суттєві факто­ри професійного самовизначення - це віковий період, в якому здійсню­ється вибір професії, рівень інформованості й рівень домагань старшо­класників.

Вибір професії - складний та довготривалий процес, під час якого іс­нує певна небезпека зробити помилку. Наприклад: відстрочення у часі професійного самовизначення у зв'язку з відсутністю стійких інтересів (це відповідає етапу дифузної ідентичності за Ж. Маршем). Звичайно, невизначене майбутнє не дає можливості цілеспрямовано його реалізову­вати. Спроби батьків прискорити .цей процес за допомогою прямого пси­хологічного тиску, як правило, дають негативні результати, викликаючи у старшокласників зростання тривожності, а іноді й відмову від будь-якого самовизначення, небажання взагалі щось вибирати (що відповідає стадії „приречення" або „дифузній" ідентичності за Ж. Маршем).

Раннє самовизначення вважається позитивним, хоча теж має свої не­доліки. Підліткові захоплення нерідко обумовлені випадковими фактора­ми. Категоричність вибору та небажання розглянути інші варіанти часто служить психологічним захисним механізмом, засобом втечі від сумнівів. У майбутньому це може призвести до розчарування. Іноді рання профе­сіоналізація пов'язана з несприятливими сімейними умовами, низькою успішністю та іншими негативними факторами, які знижують рівень сві­домого та добровільного вибору.

Вибір професії відображає певний рівень особистісних домагань. Він включає оцінку своїх об'єктивних можливостей (людині, яка у дитин­стві не вчилася музиці, важко поступити в консерваторію) та оцінку своїх здібностей. На старшокласника впливає суб'єктивний рівень вимог, які пред'являються ним до професії, він часто завищений. Найчастіше це стимулює людину до подолання труднощів. Гірше, якщо рівень запитів занижений, і юнак ні до чого не спрямований.

Підготовка молоді до праці і вибір професії - важлива державна справа. Необхідно забезпечити зв'язок загального та трудового вихо­вання, організувати участь старшокласників у суспільно корисній праці,

21О