VII. Психологія особистішого розвитку в юнацькому віці. Різкі афективні спалахи відходять у минуле, проте в деяких ситуаціях, наприклад, коли погляди молодих людей




VII. Психологія особистішого розвитку в юнацькому віці. Різкі афективні спалахи відходять у минуле, проте в деяких ситуаціях, наприклад, коли погляди молодих людей - student2.ru Різкі афективні спалахи відходять у минуле, проте в деяких ситуаціях, наприклад, коли погляди молодих людей, їх максималістські судження розходяться з поглядами співрозмовника, можуть виникати різкі випади й неочікувані реакції. Юність - це період, якому притаманні суперечливі переживання, внутрішнє невдоволення, тривожність, метання, проте, во­ни менш демонстративні, ніж у підлітків.

Емоційна сфера в юнацькому віці стає значно багатшою за змістом і тоншою за відтінками переживань, підвищується емоційна сприйнят­ливість і здатність до співпереживання (П.М. Якобсон). В той же час емоційна сприйнятливість часто поєднується з категоричністю й прямо­лінійністю юнацьких оцінок оточуючого, з демонстративним заперечен­ням моральних аксіом, аж до морального скепсису. Дорослим важливо усвідомити, що це відображення власного інтелектуального й морально­го пошуку, прагнення критично переосмислити „азбучні істини" й при­йняти їх уже не як нав'язані зовні, а як вистраждані й змістовні.

У період ранньої юності відбувається становлення моральної самосві­домості, яка характеризується переходом на новий рівень - конвенційний та постконвенційний (за Л. Кольбергом).

Конвенційний рівень характеризується тим, що людина дотримується умовної ролі, орієнтуючись при цьому на принципи інших людей (кон-формність у міжособистісних відношеннях). Тут поведінка ґрунтується на тому, чи отримає вчинок схвалення інших людей. Дана ситуація „гар­ного хлопчика і гарної дівчинки" визначається золотим правилом: „Не роби іншим того, чого б не бажав самому собі". Далі поведінка вибудову­ється відповідно до встановленого порядку, поваги до влади та застосо­вуваних нею заходів контролю.

Постконвенційний рівень - тут людина має власні критерії поведінки, виходячи з „автономної моралі", що передбачає і високий рівень розумо­вої діяльності. Вчинки співвідносяться з повагою до демократично при­йнятого рішення або взагалі базуються на повазі прав людини, наприк­лад, свобода повинна захищатися незалежно від думки більшості.

Справжня моральність досягається лише на цьому рівні розвитку і не раніше 20 років. Базується вона на універсальних стійких моральних прин­ципах. Вчинок, при цьому оцінюється як правильний, якщо він продикто­ваний совістю, незалежно від його законності. Визнається рівність людей та повага до людської гідності. Тут відбувається справжній внутрішній пе­рехід від егоцентризму та егоїзму до децентрації та альтруїзму. Так, X. Ремшмідт вказує, що звільнення від егоцентризму означає формування та­ких особливих моральних здібностей, як застосування до самого себе тих же критеріїв оцінки, що й до інших; використання загальних принципів як основи моральної поведінки та оцінка за ними як себе, так і інших; здат­ність враховувати потреби оточуючих тією ж мірою, як і свої власні.

Саме в юності починається поступовий перехід до „автономної мо­ралі", хоча менше 10% юнаків старше 16 років, на думку Л. Кольбер-га, досягають рівня справжньої моралі. Більшість людей, на думку цього психолога, так ніколи і не досягають вищого рівня. Також встановлені певні міжстатеві розбіжності (відмінності) у моральному розвитку: ді­вчата досягають конвенційного рівня (конформної поведінки) швидше, ніж хлопці, та затримуються на ньому довше. Ці відмінності пов'язані з особливостями соціалізації дівчат.

Сучасному поколінню старшокласників притаманний більш твере­зий, розумно-практичний погляд на життя, значно більша незалежність, ніж юнакам, що жили кілька десятків років тому. Труднощі та супереч­ності життя актуалізують проблему вибору, вміння активно шукати сенс свого життя. Старшокласники мають більш відкритий і сміливий погляд на світ, включаючи проблеми морально-етичного характеру. Переважна більшість сучасних старшокласників трактують принцип справедливості таким чином: „Від кожного по можливості, кожному - за його справами та реальним внеском у загальний добробут людей".

Релятивістська моральна позиція (за Ж. Піаже) сучасної шкільної мо­лоді не є моделлю вседозволеності та моральної розпусти (анархії), а є скоріше більш глибоким поглядом на моральні проблеми. Закінчуючи школу, більшість старшокласників - це молоді люди, практично мораль­но сформовані, із зрілою та достатньо стійкою мораллю.

Для юності характерна вікова інтровертованість, коли самотність дає можливість реалізувати здібності (музичні, художні, літературні, технічні). На думку А.В. Мудрика, ця особливість юнацького віку має відмінність від усамітнення дорослих. Дорослі наодинці з собою відкидають ті ролі, які вони грають в житті, стають самими собою. Юнаки, навпаки, наодинці про­грають ролі, які їм не доступні у реальному житті. Однак моральна само­тність, як вважає Е. Фромм, так само важко переноситься, як і фізична; біль­ше того, фізична самотність стає нестерпною лише в тому випадку, якщо веде за собою і самотність моральну. При встановленні позитивних особис­тіших контактів з людьми у старшокласників самотність швидко зникає.

Таким чином, старшокласники, опинившись на порозі дорослості, спрямовані у майбутнє. Саме в період ранньої юності виявляється свідо­ме позитивне ставлення до навчання, виробляються ціннісні орієнтації (науково-теоретичні, філософські, моральні, естетичні), в яких виявля­ється сутність людини. Складається світогляд як система узагальнених уявлень про світ в цілому, про оточуючу дійсність, про інших людей і са­мого себе та готовність керуватися ним у повсякденній життєдіяльності. Формується усвідомлене „узагальнене, підсумкове відношення до жит­тя" (С.Л. Рубінштейн), яке дозволяє вийти на проблему сенсу людського життя. Реалізація основних потреб цього віку призводить до відносної

23О

Наши рекомендации